А-РОЕ ітаде То РОРЕ Оето. Ригспазе Чом ТИ ані ві вказівок То МОВ АВ ЕНКУТИ НЕТ
У календарі нового літочислення Української
єг держави карбується чітко й упевнено цифра
«/». А це означає, що крізь здобутки і втрати
процес державотворення не лише триває, але
и став фактом доконаним | незворотним.
Державу Україну визнав світ Вона має
Конституцію, державні символи, власну армію, національну валюту...
Та найголовніше -- народилось уже покоління
дітей під крилами нової України, яке тиме 1
незалежність України, Б ро | країни, Б -- Батьків а дарована Богом, В -- ор РН Я
Хисткі ще кроки нашої держави, та сподіваймося, що разом із хворобами росту й «поступу, рік у рік зникатимуть із нашого лексикону потвори-покручі -- слова, народжені епохою безбожжя (| брехні, і лише зі словників цієї епохи знатимуть діти, що воно таке: анархія, бюрократія, волюнтаризм, голодомор, корупція. мафія, протекція, рекет, шантаж...
Слід учити нову абетку й нашим можновладцям, засвоюючи зчаста нові для себе поняття -- порядність і честь, відповідальність перед Богом і народом, пошанування рідної мови, культури, звичаїв...
Не зайве й кожному громадянинові усвідомити: від мене теж залежить доля моєї держави. Без маленької цеглини моєї праці чи "к постане велична будівля Вкраїнського Дому?
й. власний Дім таки зведемо, | буятиме біля нього Дерево Українського Роду, полите потом українців усіх століть, сущих на всіх земних просторах...
Зі святом Незалежності Вас дорогі українці, ; аю усюдах сущі. Зі святом, яке буде завжди
ми.
Оберігаймо скарб цей як належить -- здобуту кров'ю й потом Незалежність.
"ШТ п СД ія й її | "У
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права ії свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком
держави. Конституція України. Стаття 3.
М й Н
рн
І
і ПУ
|
ЙО ТИ
І
М
і
"ТРА МТ
/ 4
я
РО о НА НІЛ НО М
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
уче й мб - - х. п -- - 4 яь З ее на пон - ьо - танцю р оці -- залайіо о - і "и ча - о руни о б кю о чн а нн чи ж що ою т чо ета | ю ранці р ''- У Ж Ж НН ЧНнпо тб "м ламації, про що засвідчив Виступ С вятос письменство І просвіта -- ці два поняття пінсьКИЙ ОЇМ» пава Максимчука. саме в нас, в Україні настільки тісно, б 25 червня 7998 р. у палаці мистецтв «Українс Органічно вписався в творчу ауру мис аично взаємопереплетені, що, відбувся творчий вечір письменників-просвітян Павла Мов тецького вечора, що?йоготн Борис Здається, окремо вже й існувати не лоуч Списаренко, музичний супровід. Окрім жуть. Більшість наших класиків трудилися чана, Романа Лубківського Любові Голоти, Катерини Мотрич, названих вище митців, надавав йому особ 7 Р ? - на ниві красного письменства передусім У "ФІЧЧЮ пивого урочистого шарму и ансамб заради просвіти рідного народу, і саме Василя Клічака | Павла Гірника, присвячений 130 Ю сопістів «Благовість - вони користувалися серед співвітчизників «П освіти» Звичайно, цей короткий З8віт про мис найбільшою шаною й повагою. Бо словом р 2 тецьким захід далекий від повноти: лише , | репрезент Ні ма ИКІВ-просвітя СПОДівання на життя гідне під погідним такі переддосвітні часи рукою митця во- | режить найяскравіша з українських поетес С Є. зайняти стільки ж. якщо не біль небом асизни Окрилені довір'ям народить сам Володар Світла яким у супроводі Любов Голота. В орбіті її слова - кінка) місця. Творчість кожного з них могла 6. ду, видо ували, майстри слова з глибин білих янголів ступає обережно, абизасвітити | з вселенською печаллю й тугок а- Стати об'єктом окремої зеликоосяжної мого першопам'яті немеркнучі шедеври, Новий День. «Важко говорити нині, щобне недосяжним деалом, з її великими й м статті, ато й книги, Ї феномен письменни. не лише гречкосіями й пастухами чужинсь- |, ошукані, окрадені. Поборов Ти, Госпо. кохана, жінка-сестра... «Летючий кохатом окремого наукового дослідженнь ких стад, апе й володарями нетлінних ди, першу силу побори й другу... Знову нець», «Мій ненаписаний роман» -- ці та Наразі ж лише доводиться жалкувати що | багатств, породжених Словом, що було | час мучать жорстокі обри.. Біля держав" інші вірші у майстерному виконанні актрислово їхнє через фінансову скруту в Дер- | БАДНЯТКОМ, усіх початків... Й. їла магія ного керма -- новітні яничари і хозари. Ми | си Галини Стефанової не могли не жаві та байдужість чиновника сьогодні слова відкрила високі світи... повторюємо те коло ясиру, що вже про-зворушити своєю щирістю, глибиною, здебільш зберігається в пись менницьки) | Тому й не дивно, що саме пись менниишли,..» -- так! слова печапі ліризмом... Запах ковилового степу маура Шшухлядах, і віІД Цього страждає як читач | Ки, засвідчуючи спадкоємність свою від Та ось і слова ОПТИМІЗМУ; «Тут засяє великого міста поєднались у розлогих гак престиж українські літератури, ДУ. великих попередників, набатом слова Божа благодать Тут буде другий Єруса- перлинах поетичної словесності -- водиться лише сподіватися, що чуда РОЗСІЯЛИ вікову пітьму неволі, стали в аванлимі». Це рядки з рукопису пового роману органічно, гармонійно, заповнено о: скресне незабаром крига у цій царині | і вла -. гарді відродження державності. «Ніч після сходу Сонця», що чекає свого історичні ремінісценції у поезіях Па А наразі.. започатковано славну акцію. Саме письменство Знову-таки складає видавця, -- про прихід апостола Андрія Гірника, голови Хмельницької «Просвіти», ре віриться, не згасне із закінченням отом «становий хребет» найчисельнішої й Первозванного на Київські кручі Щоб змушують замислитись кожного небайур просвітянськи» заходів - я . Р з т а-но із п нЧЬкИХ чині засіяти цілющі зерна ново; Христової Віри. | дужого над одвічними планнясрак с. Орієнтовно у вересні поко відбутися «П са 30 мав года иства й Є є Чуйним і ніжним ліриком постав перед ми? Звідки путь вершимо! камо ра подібний (але не повторним) творчий вечір іє дев Миетейькиє ері брак м притишеним залом поет | водночас дирек- ши?..». Поетичне слово митця -- За У Чаєтю Дмитра Павличка. Романаїданій пава зал небай суди лю З ки Нана зоР. видавничого пентру «Просвіта» | цілюще, мов нносомцем-коло без ЧуУка, Івана Чендея та інших письменників -- ду ду б Василь Клічак. Його музикальні рядки -- Співцем слов'янського світу можна бе українського,
и заїжджого. | це, не забуваймо, У день буденний, при просторікуванні скептиків, що народ тепер нічим не цікавиться, окрім проблем власного виживання.
Спрага живого слова з уст тих, хто був ї залишається совістю народу, покликала людей до будівлі з такою велемовною назвою -- Український дім.
| письменникам-просвітяна м було що сказати присутнім, і не соромно було їм дивитись людям у вічі.
«Чи легко бути нині українцем?» -- це далеко не риторичне питання поставив голова Всеукраїнської «Просвіти» Павло Мовчан. Й даючи відповідь, на жаль, не ствердну, зазначив, що, незважаючи на
про найсокровенніше: кохання, рідну землю, природу... «Блукає Кінь, невидимий, мов страх..
фора,
Хмельницьке обласне об'єднання Товариства «Просвіта» їм Т. Шевченка є попередником Подільської «Просвіти», що організувалась 6 травня 1906 р. Пер- Чим головою товариства був лікар Кость Солуха (1906--1918), затим -- учитель гімназії Євген Кондрацький (1919.- 1920). З приходом до влади більшовиків просвітницька діяльність згортається, а бібліотеки «Просвіти» перетворюються 8 хати-читальні. Наприкінці 194| р. настає нова спроба відродження просві- /янських осередків у Теофілполі, Меджи- ООЖІ, Летичегрі, Старокостянтинорі,
визначених філософами як символи: Єрусалим і Афіни - Віра і Краса. Ми Розуміємо Красу, але Віра в нашій ситуації є першою, вона ніколи нас не полишала.
«Я Розмарновую себе в політиці як митець», -- з гіркотою зауважив народний депутат України трьох скликань Павло Мовчан, маючи на увазі утрачені для творчості труди у днях парламентських батапій. | все ж поет потужного таланту, митець
високого європейського рівня, що заслу- |Дупаївцях, Кам'янці- Подільському, І ро- | говує найвищих СВІТОВИХ літературних скурові, Час був непевний для розвою... нагород, устиг зробити досить багато: І ось настав грудень 1988 р. Хвиля
8идано понад десяток поетичних збірок, книги перекладів видатних зарубіжних поетів, пітературно-критичні нариси, дитячі збірочки; створено сценарії фільмів: ще чекає великого вдячного слова книга-одкровення, філософсько-езотерична праця поета «Мова -- явище космічне»...
Космічна музика поезій Павла Мовчана дозволяє збагнути, що саме «час є розумом простору, а простір є плоттю часу».
національного відродження докотилася до Поділля: шириться рух за створення Товариства української мови. Воло постало в час тотальної зусифікації украшіського населення, На обласній | конференції 4 квітня 1989 г кілька сот делегатів обрали головою письменника Миколу Магеру Йому належить велика заслута у боротьбі з чиновниками
Рядки, спрямовані до Всевишнього, партйної номенклатури за проваджен - зрівні Верленівським молитвам, набули "Я української мови у школах, зменшення особливого Звучання у виконанні Ніни ростиськомоВнИх навчальних закладів 1
Матвієнко й «Київської Крізь власну душ
ла Мовчана й
класів. Подібна робота одночасно проводилась у Кам'янці Подільському, І|зяславі, Шепетівці, Славуті, Старокос: гянтипові, Чемерівцях, Золочиську,
камерати». у пропустив поезії Пав- Олександр Ббиструшкін,
Хтоти, Поете, в теплих долонях Вічности? Старій Сипяві, По понному «Моя дорога непегка, підДтТтримайн, Боже, Майже через рік, | / бере іня 1990 М, жебрака... Пошли хоч янгола із Неба»... відбулась конференція обласного Тора Катерина Мотрич. -- прозаїк, якого риства української мови «Родовідь З
"4СсТО іменують поетом | це не дивно: напою АР ВАЄТЬСЯ. ПОМ УНП ВО 0» естафету письменникові Василю Горба ков м УМСтраву ХОТИН оку а його дол ю випала ре САН! ація наче молитву мовить | тут Є СВО витоки «Годовол) Р Хме ьницьке облаєми працює на світанку, копи ще світ спить | об єднання говари: пл ЄП ро ВИГО з ІМ суєта дрімає, а душа відкрита Небові В Шевченка Гак вирішила кон
поважних причин М, Магера передай
оон - и че - - ---
перебільшення назвати письменника (пое- Та, перекладача, критика...), дипломата,
політика, науковця, голову Львівської «Просвіти» Романа Лубківського. інтелігент найвищого гатунку, і цю якість
він прищепив і своїм вагомим рядкам. Високим інтелектом | водночас музикальністю пронизане кожне його СЛОВО...
Воно напрочуд підвладне мистецтву дек-
фФеренція, що відбулась 12 листопада 1992 р На жаль, перереєстрація зволікалась. Соб. то реєстрацію проводили в обласному об'єднанні, анев районному (міському) виконавчому комітеті, як гласить Закон про об'єднання громадян ( 1992) Зрушиласправу голова Кам янець-Подільс ького міського відділення Говариства «Просвіта» Євгенія Сохацька, яка пер: шою отримала свідоцтво п ро реєстрації осередку.
Значно поліпшилась ця | права, коли Г/ грудня 19094 р. обласною конференцією ча толову був обрані Віталій Мацько. Він повністю поринув у роботу, розп рив географії ДІЯЛЬНОСТІ не тільки із області, а й поза її межами: налагодив листування з Товариством української мови ім, Т. Шевченка (Чикаго США ) яке ОчЧОЛЮ( професор Віра Боднарук | письменниками, дячами культи ри
діаспори, зокрема "Трославом Січинським, Григорієм Костюко
і У м, Ольгою Мак ( Петровою , Оксаною Зікул, ОО лексан ром. Воронишим ( Варавогю) Юрієм Гай: Головком, ОЗлегом Кандибою Ярославом Гуркалом ібомоими. В ре Х Тьтаті мтІпраці зпачно РОЗзШширіївся фон просрітянської 016 потеки. що да о
можливість ДІЛенням, тарча ьо м РоСвітянську літературу Ларунок ол 11 - мали «ИНТОЗбірня Хмельницької пода штернату Хо обласна Юна і 4 Оїбліотека. районні о ередки ам
дазначили просвітяни Х ме "НИХ Ми 5 СВІЙ Озлітнії іон лей 10) ом
1995 р. в обласні
ПОСМ «рай ЗЛ РОТА" КОпоО практи» «Ди ренція нал ГОМГУ а
ДОПОМОЇ ГІ РрОанони М
й
ПІД ші! Гак
и і
ТИ Опадла ПОП! І 2) СУ ЛУХОВвНОгО |
- Поділлі»
ЧІ у | «11( 131 ІІ із СЕР
го ОНИ
тих, хто не цурається свого, и на кому лежить висока печать рідного Слова, що було споконвіку, як Бог...
Приходімо, не цураймося цього благодатного причастя українці, й через магію Слова відкриваймо для себе високі СВІТИ
ми,
болодимир ГЕРМАН
ОСЕРЕДОК НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ
Історія і сучасність Хмельницької «Просвіти»
редактор Віталій Мацько), окремими Орошурами "аЛлруковано Ппариси про перших ПРОСВІТЯН ПОЛІЛЬСЬКОГО краю Костя Солуху, Воло щимира Герасимен- ПИ
Нам приємно, шо сі ред колективних Просвіти»
(4 Та
ІЛенів обласногооб'ї днання : | є каф дра слові філології ІСХПОЛОГІЧНОГО 1 нІвери итету ПОДІЛЛЯ (м ХМ іьниИЦцькиЙй) ма Птературна А МІ ьниччина», редакція обласної ОСВІТЯНСЬКОЇ Га кети «Манйбуття», з які: МИ ТІСНО ( ПИТ рацюємо. іа3ОМ проводимо
різноманітні заходи. Особливо відчутну кандида!
ЧІІСЬКОЇ
ЗЄС:
ДОПОМОГУ пр Подають філологічних паук оцена митоніна Гри: лева, кандидат філологічних наук, ДОЦени ЗО |) имиРр Крамар, авідувачка
й з2ю ЗІДДІЛУ обласного красанавчого музі
111()мМ.
Ггамара М ці ькКа. письменники рон ПРА, І рищук. Інан Їов. керівники З4НОннНиХх та міських ВІДДІЛЄНЬ Гова: РИСТОа « Ііросвіта» Марія МУунди
( Ка
"ем рівцІі), Євгенія ( охацька м янець-Подільськигії ) Любов ( ниця (Стара Синява). Ба ерій Мартинов" «Краси їв), Василь Кравчук (І а Смілія Кон ратишина (Летичів), Воле пьничук (С "роко ГЯНТИНИЙ 7;
Димир Ме 132 іентина Байталюк (| | унаївці) га ІНШ ПІ рок ПОТЯГ Х ме АРАРОРАТАТИТОТИМ бо (х РУТьЬ активій участь у громадському, ПОЛІТИЧНОМУ житті краю, проводя В'Зноманітні культурно масові рено Пемотич и | вечори шиспути, що СПр гі ють зростаї ню їі щІОНаЛЬНОЇ СВІДОМОХ "ромадян М країти
Павло ГІРНИК
, Голова АХАмельмицького облас с Об єдмамнма Всеукра Г"мського товар"
чем 8 ЧО є Просвіта» ' ці / Шев
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
и
ниаииниьньньнн о ДАН
р о щі
п У пен нії а со ід аг
о
у
о вн
ово ПРОСВІТИ
ЗАБИЛО «ДЖЕРЕЛО» В ТАТАРБУНАРАХ
Добрий день, шановні друзі!
Мені б хотілося скористатися з до- Орої нагоди надіслати Вам газету «Лиман» зі статтею про проведення Свята Трійці й коротко розповісти про нашгу організацію.
Татарбунарська міська організація «Джерело» Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка має статус юридичної особи, свій Статут, банківський рахунок, печатку. Організація була зареєстрована 8 грудня 1992 р. Одеським крайовим правлінням, а І березня 1993 р. рішенням виконкому Татарбунарської міської ради народних депутатів. Організація має представництво в міській раді. Депутати -- члени організації Агафія Сивокінь, Валерій Мазур.
Наші активісти проводять просвітницьку та культурну діяльність не тільки в місті, але й у районі, брали активну участь у виборчій кампанії в березні 1998 р., готуємося до нашого загального свята -- ювілею «Просвіти».
ЛП. РУДЕНКО, голова організаці
ГОТУВАЛИ СВЯТО ДІТИ
Четвертий рік на розі вулиць Київської та Димитрова м. Татарбунари силами ентузіастів громадської організації «Просвіта» проводиться Свято Трійці, з метою відродження народних традицій. У неділю, 7 червня, під вечір після рясного літнього дощу на місце проведення свята почали сходитися сусіди.
Готувати свято почали діти. Вони
перші рознесли звістку, що свято таки відбудеться. Організатори вигадували конкурси, пекли плачинди, готували подарунки дітям. Учасники принесли ослони, накриті домотканими килимами, гирі для змагань і свій добрий настрій. Свято почалося з того, що заграв баян Олександра Семеновича Павлова. Горазу все більше татарбунарців бере участь у цьому святі. Ось і тепер зібралося близько ста двадцяти чоловік. Людей прийшло не тільки більше, ніж у попередні роки, але й були вони активніші ії розкутіші, не соромилися брати активну участь у спортивних змаганнях, веселитися від душі.
Веселий настрій свята задавали діти. Граф Кречун виявив себе найкращим танцюристом і найсильнішим серед однолітків, Ілля Ботезат із вродженим хистом розповідав смішинки, у свої 11 років, як справжній актор, завзято виступав перед сусідами. Оля Коваленко 1 Оля Сіда примусили всіх присутніх на святі підтримати виконувані ними українські народні пісні, а б-річна Діана Мукієнко отримала приз як наймолодша солістка свята. Бандуристки, сестри-близнята Ірина та Світлана Рибіни розчулили жінок старшого віку українськими піснями «Очі синії, сині», «Мамина коса». Рекордсменом серед сусідів з підняття гирі став Олександр
Юлинецький -- добрий приклад для своїх синів-пПІДЛІТКІВ.
До пізнього вечора лунали сміх, пісні на вулиці, 1, що характерно, після свята люди розходилися з просвітлілими обличчями, на підпитку не було жодного.
Відроджуються традиції, відроджується душа народу.
На жаль, місцева влада до цього байдужа. Їй більше до серця комунопартійні «посиделки» 1 ностальгійний плач «о уме, чести и совести».
ЛП, КОБУШКІНА
Куліша і Шевченка-державника, твердого самостійника, Схрестилися погляди на постатях Івана Мазепи та Семена Палія, причетних г до Межигір'я...
Святині Межипір'я Тарас Шевченко згадував часто в листах, у творах і навіть у снах.. «Бачив у сні Межигорського Спаса, Дзвонкову криницю...» ( Цоденник, 30.06 1857 р.)
Один із ініціаторів установлення пам'ятного каменя директор Державного музею визволення Києва Іван Вікован розповідає краянам про козацьке завзяття петрівчан Анатолія Обозного, Миколи Старенького, Петра Сенька, Андрія Сутулова, Віктора Різанова.. Два десятки людей своїми руками дотягли й установили цей камінчик -- вагою до півтонни, зробили місток через потічок, обшили деревом Дзвонковий струмок, навели лад довкола. Микола Миколаєнко, член «Просвіти», один із рушіїв цього доброго почину, до своїх фізичних зусиль приклав.. кілька
86-річний Григорій Самійленко розповідав про роки навчання у Межипрському керамічному технікумі, про останній напад на Межипр'я 1934 р, коли руинували церкви динамітом. Тим часом священики УГІЦ КП освятили меморіальний камінь, Дзвонкове джерело, окропили присутніх. Отець Богдан виголосив патріотичну проповідь
До нашого гурту підходить іще один чоловік -- Володимир Яцина. Оперативно, заденьчи ніч, він викарбував рельєфне зображення Поета й слова: «Встановлено на честь 155-річчя перебування Тараса Шевченка у Межигір'ї».
До нас ще підходять люди, працівники музею, просвітяни.. Чується: «Добре було б спорудити неподалік затишну капличку із образом Божої Матері. Відвідувачі могли б поставити свічку. Розжевріти Вогник Пам'яті про видатних людей України, доля яких пов'язана із Межипірським Спасом». А й справді: скількох славетних українців
ПОЧУЙМО ТОМІН
ЗОЛОТИЙ ІЗ МЕЖИПРЯ ||
Півтора століття тому над частиною Європи грянула хвиля національно-визвольних революцій, Австрійська імперія затріщала..
Трохи раніше, ніби відчуваючи цей дух оновлення, і наче за Божественним Промислом, явився Тарас Шевченко до уярмленої Вітчизни.
Кріпацтво, сирітство, 14 років чужини підсилили його поривання і помисли. Туди, туди! До Дніпра, до степів широких, до прадідів великих -- він з ними не одинокий! Отримав відпустку з Академії, 31 травня 1843 р. вже мчався.. Додому!..
«Ці думки вихором пронеслися в моєму єстві на велелюдді перед Межипрським Спасом червня 1998 р. Кілька слів кажу про це на подвійному святі: Трійці та освяченні Дзвонкового джерела | пам'ятного каменя-знака про відвідання
Тарасом Шевченком Межигір'я пам'ятного 1843 року..
«А. 5--6 червня Шевченко | разомз ним поет Гребінка та його сестра Людмила-- уже в Чернігові. Грохи побув у відомих аристократів-патріотів Тарновських, Галаганів. Подався до Києва. Десь 21--22 червня з'явився -- громом із ясного неба -- до Панька Куліша Познайомились. Оглянули Києво-Печерську лавру, Софію. Поспілкувалися. Одвели душі... Тарасові -- 29, Пантелеймону -- 24 Молодший, та пробує удавати «метра». Таки спробував тримати себе зверхньо, але Тарас тактов-
но відкинув ці намагання амбітного земляка.
Прихопивши із собою знайомого китвськогОо художника Олексія Сенчила- Стефановського, 25 червня були вже у Межигір'ї.
«Кому не перехоплювало подих Від споглядання однієї з найвизначніших українських святинь! Наші мандрівники це відчули -- у цьому куточку ідеально поєднуються чари мальовничої природи | СВІДОМІСТЬ про ВІКОВИЙ життєстверджувальний вплив праведників монастиря на українську духовність. (Тим часом тут фаянсова фабрика, а монастир -- у черговому занепаді...) Добірне товариство багато про що ГОМОНІЛО тоді вночі на плоті навпроти Межигір'я. Біля вогнища, ПІД Неймовірно зоряним небом. За віншуваннями лунали історичні ПІСНІ, поставала епопея вікових визвольних змагань Відбулося зіткнення досить невиразних автономістських поглядів
власних віршів про Межигірський Спас і про нашого Поета. Справа з меморіальним знаком затяглася б на місяці без допомоги сільського голови Катерини Борисенко.
-- Зроблено добрий починок для нового відродження Межигір'я, -- наголосив псть зі столиці, голова Київського крайового об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Юрій Гнаткевич. І закликав присутніх активніше залучати скарби нашої культури для консолідації української нації.
Бачу, як на тлі розкішного зеленояр'я І промов раз-по-раз пильно і просвітлено вдивляються краяни в обриси Поета..
Тарас евченко -- згусток національної енергії, кульова духовна Олискавка для імперської ночі насилля і гніту... Напередодні його творчого подвигу. Тих 24 поезії геніального циклу «Три літа» -- 1843--44--45. Перший твір -- «Розрита могила», 21. 10. 1843, м. Березань. Поет причастився землею батьків. У всій ясноті збагнув стан Вітчизни: Україна -- розрита могила! Від таких контрастів У иого душі постала головна проблема українства тогодення: «Мусить бути у свои хаті своя правда, і сила, і воля» Після «Трьох літ» українська державницька ідея розвивається по висхідній. Душителі української свободи це розуміли, тож вірші були опубліковані в імперії лише через 50 із лишком років
ця земля пригорнула на козацькому цвинтарі? Ось поруч за високий паркан урядових дач, куди немає ходу 99,99 відсотка громадян України, частенько проскакують до святого місця авто з московськими номерами... Богдан Хмельницький і Петро Могила, Іван Мазепа і Семен Палій, Остап Гоголь і Самійло Самусь, Максим Залізняк і Петро Калнишевський, Микола Гоголь і Михайло Максимович, Михайло Бойчук, Олександр Довженко, Павло Тичина -- ось праведники Межипгірського Спаса, які століттями несли моральне світло Україні. Можна згадати ще десятки видатних людей, подій, які тільки вряди-годи «працюють» на відродження України. Ставимо проблему: хто зацікавлений у тому, щоб Україна не мала доступу до однієї із найвизначніших своїх святинь?.
Та камінь-знак уже є Як відлуння великого повернення Тараса Шевченка. Можливо, він перший в Україні, і не випадково, що саме в Межипр'ї. Оживає Михайлівський Золотоверхий. На черзі -- Успенський собор... Чуємо й нарешті золотий гомін святинь Межигірського Спаса.
Олександр ДРОБАХА Вишгород-Межигір я
На світлині; Активісти Вишгородської «Просвіти» біля Дзвонкового джерела
й
й
т ч
- я
Р о їі - Ді
о дю
) ОНЕУ - - а
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
о УНР щі ! з бр и. о Й и а п - і т ф Я. і 4 ) зе - і ї Фі а 1 «ЖІ й Е- ЗАз чи
Слово ПРОСВІТИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ?
Українська громадськість Харківщини обурена тим, що в навчальних закладах міста,
де навчаються молоді українці з усієї
країни та діаспори, викладання ведеться
недержавною мовою. Керівники харківських вузів, яких колись призначили комуністи,
саботують упровадження української
мови, не хочуть виховувати національну
інтелігенцію, ахівців-державників. Натомість тут виховують зневажливе, навіть вороже, ставлення до Української держави, здіймають на глум українську мову і культуру,
шельмують історію України. р Більшість викладачів, серед них й потрібне вивчити державну мову.
історії та культури України, не вважають за
чиєї подачі, наприклад, консул України в Ірані орієнтує іранських абітурієнтів, що в Україні їх учитимуть тільки російською мовою? | справді, на підготовчих відділеннях
іноземців-абітурієнтів навчають російською. Тим же, хто вдома вчив
залишається дивуватися, чому в
українську,
Україні нікому не потрібна державна мова, бо вс! предмети в навчальних закладах викладають мовою сусідньої держави, З
майбутньому переважна більшість цих фахівців орієнтуватиметься на
озуміло, що в ОсПо, а не на
нашу державу, яка на їхню підготовк здрачає гроції наших громадян. Очевидно, що а
такий стан речей не є випадковим.
кажімо, в
рківському медичному університеті
іноземних студентів за додаткову плату вчать англійською мовою. То виходить, щоб викладати англійською, фахівці є, а державною -- нема.
У Харкові з подачі управління міської освіти (завідувач Вадим Аронович Ландсман) міська влада під приводом браку коштів «ліквідує» малочисельні українські дошкільні дитячі заклади. Тим часом з міського бюджету рнотьСя приватні російські навчальні
о
заклади, наприклад приватна гімназія релігійна хасидська школа М» |70.
«Очагь».
штом міста процвітає єврейська
Своє слово повинно нарешті сказати і Міністерство освіти України. Було б справед-
ливо звільнити одного-двох ректорів з формулюванням а«за неповагу до
держави.
Української
Анатолій КІНДРАТЕНК: О, голова Харківської «Просвіти»
ЯК ЦЕ БУЛО НЕДАВНО, ЯК ЦЕ БУЛО ДАВНО.
1989 рік покликав нас, випускників
Бродівського педучилища, що на Львівщині, на зустрічіз юністю та майже з дитинством -- повоєнним, напівголодним, у більшості своїй сільським, а для багатьох -- сирітським. Адже вступали ми до училища після закінчення тодішніх семирічок у 1954 р. Вступали чотирнадцяти-п'ятнадця-тирічними...
І ось сивочолі (а дехто уже й без сивини), поважні, окремі -- аж надто, досвідчені, ми, несучи на вишитому рушнику спечений власноруч український коровай, вступаємо до актової зали, переповненої студентами педучилища, випускниками різних літ. Оплески, зацікавлені погляди, навіть сльози, а в декого із сучасних студентів лукаві Усмішки: невже і ми колись станемо такими? Станете, наші молоді колеги, наша надіє, наша зміно! Тільки кращими, ерудованішими та розкутими, адже ви -- громадяни вільної, незалежної своєї держави. Ви говоритимете своїм учням і батькам їхнім правду, навчатимете їх рідної мови та історії, рідних, національних ремесел.
Адже якщо ми постаріли (хоч, направду, це тільки зовні), то педучилище, яке ми в 1958 р. закінчили, помолоділо. Навіть ця зала, де замість портретів членів політбюро тепер вишиті студентськими руками рушники. Й аудиторії -- не обшарпані, з дореволюційними па ртами, а ідеальної чистоти, естетично оформлені. Однак найбільше вразили кабінети української мови та літератури, історії України, інформатики, майстерні для роботи з тканиною, деревом, кераміки,
музикальні» класи.
Але повернімося до зали Неначе 40)
років тому, звучить «Незабутній вальс» У виконанні Н. Лотоцької та В. Біленка. Згадалось, і голоси ще звучать... А це на -цену виходить орденоносець -- заслукений учитель Новороздільської школи М. Біленко (Дяківська) і читає власні вірші. У такого вчителя і дДіТИ-ВИХОВАанці розумітимуть і любит имуть поезію, "птературу. Як вихор увірвавсь на сцену еицювальний колектив, на жаль, це не 11111 (вагова Ка гегорія уже інша), але чарують око костюми, йа що вже «па | КОЛІНЦЯ» -- у виконанні геперишніх
студентів
Насолодившись естетично, смачно пообідавши стравами, які готували господарі («які меди тут подавали!») ми пішли блукати територією, відвідуючи гуртожиток, згадані вже аудиторії та майстерні.
Вражає обладнання, насиченість приладами, чистота кожного приміщення, виставка виробів з кераміки, дерева, вишивки. І зовсім здивував ткацький верстат, на якому дівчатка тчуть килими, накидки.
Хто ж цей добротворець, чи пак, спонсор, на чиї гроші закуплено обладнання, укомплектовано бібліотеку, відремонтовано та збудовано нові приміщення?
У відповідь доброзичливий інтелігентний директор педучилища Іван Андрійович Парасюк, щиро посміхаючись, сказав: «Немає в нас коштів, що падали б з неба. Зате є «коштовності» неоціненні -- колектив викладачів і студентів, які дуже люблять рідні стіни, стараються зробити їх ошатними, теплими та красивими. Усе зроблено власними руками -- від шаф у гуртожитку до килимків. Наші випускники -- майбутні вчителі молодших класів, ті, з ким дитина спілкуватиметься з перших кроків у школі. Тому набуті тут знання і особливо навички, уміння творити красу та затишок, передаватимуться дітям у найспри ятливішому для засвоєння ВІЦІ»,
Іван Андрійович -- педагог від Бога. Любить людей, свою справу, має чудову здатність -- створити колектив однодумців, працьовитих людей найріаноманітніших інтересів. Плани в директора та иого колективу далекосяжні. Вони мріють про перетворення педучилища в заклад вищої акредита-ції -- у коледж. Ми переконані, педагогічний коледж у Бродах буде, для цього тут є колективний досвід і розум, створено усі умови
Щасти Вам, директоре, рідне училище, у здійсненні цих намірів!
Від /мемі випускників 1958 р, -- Мирослава ШАХ,
професор Одеського державмого уміверситету,
Лідія ДОБКО,
заслужемии учитель, м. Львів
МУСИТЬ ЖИТИ
«Материнка» -- це буквар відомого українського письменника Дмитра Чередниченка, який підготував г видав уже не один підручник. Розрахований він на умів для першого класу чотирирічної і трирічної школи, допущений Міністерством освіти України як пробний підручник. До мого творення долучилися художник Зінаїда Васіна, літературний редактор Андрій Лівень, головний художник видавництва «Освіта» Володимир Лопарєв, техредактор Галина Саливон, коректор Валентина Пуха.
Підручник складається з трьох частин: добукварної, букварної, післябукварної | побудований на народознавчому принципі.
Автор знайшов міжнародну фінансову підтримку на його видання. |
Мабуть, уперше в букваристиці тут дотримано майже рівне співвідношення між букварною і післябукварною частинами (80-- 76 с.). Лексичний склад букварної частини -- 1199 слів, в усьому посібнику 61 власне ім'я людей.
Автор знайомить дітей із горами України: Карпатами (найвища г. Говерла) 1 святими для кожного українця -- Тарасовою горою (Чернеча) в Каневі, Володимирською гіркою в Києві, де стоїть пам'ятник князеві Володимиру, княжою горою у Львові, на якій колись князь Данило Галицький збудував замок (г. Високий Замок). А далі -- степ, наші ріки: Дніпро, Десна, Трубіж, Псел, Ворскла, Оріль, Самара, Конка, Прип'ять, Тетерів, Ірпінь, Рось, Тясмин, Інгулець, Інгул, Південний Буг, Дністер, Прут, Дунай; міста - Київ, Львів, Харків, Полтава, Ужгород, Запоріжжя, Луганськ; озера - Світязь, Синевир; усього ж озер, як наголошує автор, маємо тисяч двадцять...
Ліси Волині, Полісся, Карпат і в степах між Інгулом та Інгульцем -- Чорний; замки -- в Луцьку, Хотині, Кам'янці- Подільському, Хусті, Острозі, Меджибожі, Чуфут-Кале (Крим)...
Поля без назви, «А скільки волі в цьому полі!»
Ще далі -- вбрання українців: лемків, бойків, гуцулів, слобожан, поліщуків, полтавців, подолян, закарпатців, волинян, буковинців...
Д. Чередниченко зумів зорієнтувати дітей (та й учителів), щоб побачити й оцінити самих себе, українців.
Проте первісне ознайомлення з букварем викликало обережність в учителів, коли подавалися слова, у яких були звуки, "о вивчалися через кілька днів.
Учителі СШ Мо 298 г. Пінчук, Г. Красно-
розв'язання цієї проблеми: більці підготовлені класи разом із традиційним букварем паралельно вивчали «Материнку», Під час індивідуальної роботи - теж.
Використовувався цей підручник | в
перехідний період від Букваря до «Читан- Ки».
знавства! Широко зикористовують його відОмІ в Україні вчителі: О. Митник -- учитель-методист, кандидат психологічних наук, І. Блиндарук - Заступник директора школи-дитсадка «Ластівка» ( Мінський рамон м. Києва).
Учитель вищої категорії СЦІ мо 298 Т. Новікова на увоках каліграфії прислів я і приказки з «Материнкиь:
І. Тобі казка, мені бубликів в'язка
4. Своя хата - саса правда.
3. До свого роду чох через воду
4
5
брала
Козацькому роду нем
4 З переводу (.теп та вола
" Козацька допа
| так: 29 зарахункомі!., Учителька Н. Любарська у підготовчій
до школи групі використовувала загадки: 1. Рогатий, ане бик. ( Молодик.)
2. Зимою - як літом, літом -- як зимою. (Сосна, ялина.)
3. Бігли пси, позадирали носи. (Сани, лижі, ковзани.)
4. Стоять коні на припоні, не п'ють, не їдять, завжди повні стоять. (Гарбузи, кавуни.)
5. Біг кінь білобокий через Дунай глибокий, як упав, заїржав, і весь світ задрижав. (Грім. )
| так -- 21 загадка!
Учителі школи Ме 298 широко використовують народні прикмети на уроках природознавства, народознавства (Л, Іванова, Н. Валюшко):
1. Багато снігу -- багато хліба.
2. Перший великий сніг випадає вночі.
3. Сонце заходить за хмару -- на дощ.
4. Ластівки високо літають - на ясну погоду.
2. Як вранці велика роса, то буде гарна погода...
| так - 15 прикметі.,
Мовленнєва діяльність у навчальній роботі з першокласниками включає й удосконалення звуковимови, збагачення, уточнення и активізацію словникового запасу, формування граматичного ладу мовлення, заучування напам'ять невеличких віршів, пісеньок, прислів'їв і приказок, скоромовок, формування діалогічного та МОНОЛОГІЧНОГО мМОоОВЛення.
Такі можливості має буквар «Материнка». Збагачення, уточнення й активізація словника, удосконалення граматичного ладу - одна із основних вимог програми, поряд із розвитком зв'язного мовлення.
Збагачувати словник дитини словами-назвами предметів, іхніх якостей, дій, учити розпізнавати смислові відтінки слів, ознаиомлювати з найуживанішими випадками багатозначності, омонімами, вчити добирати слова, близькі й протилежні за Ззначенням, помічати в тексті художні засоби зображення і використовувати їх у власному мовленні -- все це дає змогу успішно робити «Материнку».
З метою збагачення досвіду школярів з народознавства уміщені малюнки, орнаменти писанок із усіх регіонів України.
З допомогою предметних малюнків діти ознайомлюються з омонімами. Просторові уявлення теж формуються з допомогою малюнків
Гіе обійшов письменник | елементів етики, виховання гуманного ставлення до оточуючих, рідних
Завершується це видання словничком забутих або незнанних нами слів: бурштин, гердан, галиган, гонта. гринджоли, джу" Ре, дзигарик, драголюб, непинь, смарагд. цямрина, челядь, гпандра, швагер, Перун, хорс.
Із 1199 слів пексичного складу у букварі «Материнка» подано 675 іменників, 107- прикметників, 207-- ДІЄСЛІВ, ІНШИХ -210, у ТОму числі в букварній частині 45 власних імен людей.
Звичайно, можна знайти тут ! деям огріхи, але при перевиданні їх легко усу") Ти, «Материнку » треба зберегти, ДОДО"" до методичного зпарату схеми для звуко" буквеного аналізу. У цього посібника ее
Шанси бути чудовим букварем Укра"
чес для перевидання давно настав
Микола ПА рРреБОНОВ. заслужемню учитель Укра"
і
Б Р ОРЕ ор
1
Слово ПРОСВІТИ
зиже П'ять дніб на сонячни "римській о землі но зпІдДУуХхали ДАВінЮ Дитячі гиєнії наповнюючи: радкними мелі Діими не Пише ЄСвпаторію, але й увесь Південь України Шього разу ДіІтем із РИМИ хо СЛ І МІС України га бли кого зуарус(иж жи скликаг мо дружнього гурту Перший Міжнарод мим фестиваль мистецтв «Ми діти ГЗОЇ, Україно!» Понад двісті учасників цього мезвичамного спита представляли Ди з ІАХІДНОЇ України, ПОЛІССЯ. (лобожанщи ми, Правобережної! Пвобережної України. криму, із міс Пуцька, Києва, Москви, Донецька. Дніпропетровська, самферополя, Алушти, Полтави, Мелітополя, Харцизька, Орла, Харкова, Мелябтиська. | | е був пос правжньому ща:
пивим Тиждень суцільного мистецького снита юних таланта
-впаторію було обрано не випадково, адже це нпідДдОМИм у світ континент дитячих заматорив, де щороку оздоровлюються мІЛЬМОНИ маленьких громадян нашої Штчизни. | якщо Євпаторію знали дос саме такою, то гепер п називають ще и столицею дитячої пісні
Але перш ніж розповісти про фести вель, хочу згадати добрим словом «ІСМОДНИКІЙ ЦЬогоО спята мис еЦІО Ноло димира Шкляра, директора фестивалю (ВІН же й директор Свпаторійської дитя мот школи мистецтп), атакож Олек андра катерушу (Всекримське об'єднання Товариства «Проста» ім. 1 Шевченка), голову сапаторійського сі ередку «Просвіти»
На. плечі цих двох неспокійних пюдей випала найтяжча ноша, адже треба було органшувати цілим комплекс «ІХОДІО. СТВОрити оргкомітет фестивалю, дирекцію та жури, що наискладніше в наш час, віднайти спонсорів свята, присвяченого Дню Кон ституци України та Дню молоді Окрім усього, потрібно було окреслити програ: му фестивалю, в рамках якого запланували провести конкурс юних МИТЦІЗ 30 ЦІЛОЇ низки номінаши, розіслати запрошення в дитячі мистецькі центри, прийняти | розмістити дітей, створити творчі умови для репетицій г проведення змагань
хочеться висловити вдячність усім тим, ХТО ДОПОМІЇ пропести дитячим (рек УТАтеРИТе -впаторійській школі мистецтв, управлінню
"МІЛОВО-кОмУуНальеого Го подарстпа сапаторійського ми ьркорикоОнкому, заподоврі пиво" безалкогольних напоїв, міській друкарні, Асоціації скаутів Криму, Кримському рескому профспілки промисловців | пдприємців, Севастопольській філії Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль». міІСЬКОМУ ЗІДДІЛенню акціонерного банку «Україна», евпоторійській філії комерційного банку «Приватбанк» та багатьом іншим, а також інформа! пиним спонсорам «рек типалю П'ять днів у місті стали ареною запальних творчих змагань юних митців у намрізноманітніших номінаціях, починаючи ВвіІД СОЛІСТІВ'"ІНСТрументалістів. кореографічних ансамоОлів, співаків, юних деклаоматорів, поетів, ансамоОлів, хорів, юних піаніста, колективів естрадно спортивного танцю 1 закінчуючи змаганням скаутів криму. Фестиваль засвідчив, що молода хвиля таламтів незалежної України та чис пенних представників сусідніх країн сягнула високого мистецького рівня ! буде спроможноОою не іабаром конкурувати аз визначними виконавцями М «впаторійському парку відПОЧИНКУ МА Фрун є на заклюммому гала-концерт понад дог години не вщухали оурхлпиві оплески, адже кожним переможець, кожним колектив полонив слухачів, яких ледь уміщай концертний зал. Усіх зачарував ансамоль юних віртуозій скрипалів із міста харцизька, що на Донеччині, гра | спів бандуристки з Луцька Ірини Рудник, гра юних піаністів Богдана Герети з Євпаторії, Олександра Моерера та Євгенії Орманджі | Мелітополя А пауреат першо: премії Катерина Куликова з Свпаторійської шко пи мистецта СПОїмМ писоКким професіоналізмом буквально приголом
шила глядацькийм зал
Слідом за піаністами своє мистецтво представили ансамОбль «Лада» та покаль ний ансамбль «Островок» із Євпаторії Нони зуміли мрвати шквал аплодисментів першим ансамоОль ча пПОогниєс Пт ритми 1 екзотику, другим за теплоту ! піризм увучання, витончену злагодженість 1 ніжність
Якщо Іван Домрачов (Євпаторії) по помийвй слухачів грою на папаламці. то Олександра Приваловат Владислав гіочи порука харкопа ачаруватнти поєднанням мелодій ніжного звучання птари та бан дурим іа яміну одним мелодтм одразу пинупи акорди пусту скрипалів НІатапки
інно о і
нано
ша т жа гою п у РА Р й пл
о ні
оиорати ЧПВОЇ, укРАИО!
ЄВПАТОРІЯ --
ї і і, і ; ; Гой » ь зай чу з ї М й | іно зі ій о заї ль лі ж - М РРО о - ; - є ї
« » б,
СТОЛИЦЯ ДИТЯЧОЇ ПІСНІ
Виноградової та Ганни Конопльової з Карцизька ритмами запального «Жартусувеніру», азаними експресивний танець вихованців школи-театру Із Опішні, В якОму по»'новому оживала «Лісова пісня» Пес Українки, Рух, пластика, витонченість піни цього юного колективу з Полтавщини гаряче схвилювали серця глядачів,
Неповторно звучала скрипка в руках скрипальки з Харцизька Вероніки Черняк.
Певен, що концертний зал, мабуть, уперше так глибоко переживав радість юних митців. Кожний виступ супроводжували щирі оплески і вигуки «браво!».
Зарто відзначити, що особливо високий виконавський рівень показали юні скрипалі з міста Харцизька,.
Глибокий ліризм, народність, спробу сягнути у глибину пісенної долі цілих віків продемонстрував вокальний колектив із Києва «Квітень»,
Обрядові пісні сконденсували в собі глибочінь духовної культури наших пращурів, підкреслюючи і вивершуючи в собі наші прагнення, смуток, устремління. "Час не владний був замулити джерела української обрядової пісні. Вона повернула нас «Яриловими святками» в минуле,
але домінантою бриніло в мелодіях майбутнє Та ось на тлі ще невчахлої мелодії «Ка Івана, на Купала» звучать ліричні вірші молодого кримського поета Романа Прфанова: посвята «Матері» і «Вибір». Поет закликає осмислювати в житті кожний свій крок, кожний рух, щоб потім не було боляче за намарне прожиті роки.
Особливе враження справив сімферопольський ансамбль «Задоренка». Ритми, пластика, динаміка були відчутними в кожному танці.
Із великим успіхом виступив на святі мистецтв колектив кримських скаутів під орудою подружжя Олени та Анатолія Семенкових. Це їм подарували коштовну вазу за майстерність перевтілення | пластичність танців.
Життєдайним джерелом ключувала кримсько-татарська пісня «Світанкова зоря», в якій вчувалися печаль |і радість та велике людське сподівання знайти щастя на рідній землі. Юній співачці Ірині Кустовській вдалося передати найпотаємніші почуття цілого народу.
бе встигли відбриніти акорди і ритми естрадно-спортивного танцю колективу «Фієста» з міста Орел,як їх змінила чарівна
мелодія Шарля Азнавура «Світло любові»
виконанні юної співачки з Челябінська валентийи Юрченко. Тембр голосу, манера подачі музичної фрази засвідчували про неабияку вокальну школу. Саме це І принесло їй заслужений успіх і звання лауреата фестивалю. Високохудожній ансамбль танцю Євпаторійської школи мистецтв представив свій кращий номер «Польку-Анну» Штрауса, показавши витончену майстерність. Євпаторійська школа мистецтв у всіх номінаціях виявила високий клас і тому здобула чи не найбільшу кількість призових місць.
Присутність на фестивалі хору Української Православної Церкви Свято- Ільтнського храму міста Києва справила особливе враження, Хор виконав найніжнішу і найпотаємнішу пісню небес, став справжньою окрасою фестивалю.
Оних митців привітали теплим словом керівники Всекримського об'єднання товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, заступник міністра культури Автономної Республіки Крим Леонід Білий, старший викладач диригентського факультету Київського університету культури та мистецтв, заступник голови журі Олег Мамченко.
У завершальний день великого мистецького свята учасники фестивалю не прощалися, а ствердно виголошували: до побачення на Другому Міжнародному фестивалі, який відбудеться наступного року в столиці дитячої пісні -- місті Євпаторії.
Теплими і зворушливими були слова привітальної телеграми голови Всеукраїнського товариства «Просвіта»
ім. Т. Шевченка, народного депутата |
України Павла Мовчана. Вони ще раз
Підкреслили значущість цього величного свята з велемовною назвою «Ми діти тво, Україно».
Григорій БУЛАХ, голова журі, народний артист України, член Центрального правл
ння ВУТ аПросвіта» ім. Т. Шевченка
Євпаторія - Київ 29 червня 1998 р.
ий
«СПРАВЖНІЙ УЧИТЕЛЬ -- ЗАВЖДИ ПОЕТ,
ЦІ слова з педагогічного кредо учите- ПИ ЛІЦеІО «Голосіївський , КЛлисопода Ірини Дмитрівни Стратілат, що пролупали на міському конкурсі «Учитель року- 0», не лише узагальнюють один ІЗ и професійних принципів, а, можливо, й памточнІше характеризують самого педагога. Бо, як неможливо написати хпитоючи рядки а холодним і байдужим «Урмем, так І! неможливо з черствою душею знайти контакт із дітьми, І. судя- Ти 4 того, як спілкується вчителька з дітьми, Ірина Дмитрівна -- справжній поет від педагогіки. Кожний 1 урок -- миленька поема лВилююча за емоційним станом напружена за обсягом навчального матеріалу. Адже головна ме га кожного уроку -- навчити. Гому вона школи не забуває, що слово «вчити» "вчитель» -- одного кореня
П'ятнадцятирічний досвід роботи в школі допоміг у Чителеві-новатору роаробити пласну ме годичну систему розвитку усного і писемного мовлення АЛл молодших класів. Грунтуючись на роОЧУумІннІ сучасних завдань, постарлених перед поча "коВою школою, виходячи а тієї мовної ситуації, яка склалась У місті, ТГрина Дмитрівна підбирає МмдповІДНИЙ матеріал, який би формував мовленнєві навички разом із розвитком гворчих адібностей.
Шабутий подагогічний доробок був високо оцінений не лише з ліце! «Голосіївський». але й у районі. Тож не мипиадково при обговоренні майбутніх учасників конкурсу «Учитель року-08» кандидатура І Д Стратілат була схва-
й пня: ппанних пе я
лена одностайно. Ї вона виправдала вилаолену їй
гі при й й й й '
2 7
Рига РИН
225, а?
у
ГІ
ПНТ
гі пи Р УИИРЮО "Р. ой РР
її "Р пу
пРожи "ія г ПОй Р, РОГ Р 7 Пи а и, "ПРТИЙ й ;
пі ДИ
72 Ру
ДВ 72 72
сно п п о и Й ДІВ ій
7
ії й ий РР 7 ї ПИ и
вином | - й
пи "Яка Р й
72
' Й
довіру, У нелегкому випробуванні, в якому ваяли участь кращі
педагоги Києва, посіла почесне друге місце.
Від щирого серця вітаємо Їрину
РЕРАРЕІ
ініцій дм арена
она ції зву ий роя ями апа вів і Р Р РУРЧРНН
Дмитрівну з успіхом і бажаємо подальшого творчого злету.
Прес-служба ліцею «/Г олосіївським»
На світлині; Ірина Дмитрівна
Стратілат зі своїми вихтгованих и
пра оо
"ч Лк тет | | 7 "| "Чл - і о СЛР іч 1. заииі З рда 1 са і - ЛЯ - Р . Золдлції ч т»е - Пав. з і - пл б чи т? щ р Ре то 2 ОД мр У МЕ РУ Гея б чіт б Б 7 ами 1 ч 4. 1 ча й - 77 ЗИ | ї і чх РУ - ча Й о Пе ЛА «А р» С - боги у дн ї 4 5 божа а "РІ Є у і | 3 ча - Мч , | ЕТ) є ї Й . ; , ЛЬ саце чн - чий - | Мч 13 охо 15 Нрі Ді "ЕТО, щі -' - "ЧР ся і - | ДР ї і -- 3 Й - | п г ч ї | 7 РОГ у 75 ери, У Закннців , ч-
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
п
Слово ПРОСВІТИ
Ча початку 1968 р. в Празі відбувся черговий пленум ЦК компартії колишньої Чехословаччини, який усунув промосковського диктатора Новотного | привів до влади комуніста-реформатора Олександра Дубчека, який бачив Чехословаччину не придатком радянської імперії, а самостійною, розвиненою країною Європи. Скромні реформи Дубчека, особливо ж пошук взаєморозуміння з Федеративною Німеччиною та Австрією, викликали в Москви переляк, з серед народу піднесення. До Праги занадилися гості із Москви, які просили, радили, погрожували непокірному чеському товаришеві. А коли стало зрозуміло, що Дубчек не здається,
до кордонів суверенної Чехословаччини
почали стягувати танкові з'єднання. За
рішенням Політбюро ЦК КПРС, 21 серпня 1968 р. почалося вторгнення за всіма правипами воєнної науки. Радянські війська вдруге
в історії ХХ ст. увійшли до Праги. В 1945 р.
вони виганяли фашистів, а в 1968-му --
«неправильних» комуністів. Дубчека було
заарештовано і вивезено до Москви, в
Чехословаччині почались арешти. В цій
«делікатній» роботі чеським товаришам
допомагали їхні старші брати з КДБ. Багато
хто з них мав досвід боротьби з народом
України в 40-50 РР. Я особисто знаю тако-
го кадебіста -- Леоніда Халдєєва, який
отримав орден за ліквідацію студентсько-
| го підпілля у Празі у вересні 1968 р. Події «Празької весни» знайшли широ-
Радянського Союзу | серед інтелігенції та студентства. Вони побачили в чехосло-
зацьких подіях промінь надії нанаціональне визволення, відверто висловлювали протест проти агресії. Серед них -- громадяни України, які потерпіли за свободу чеського та словацького народів: Володимир Краглик, Василь Гавриленко, Микола Бон- Дар, Володимир Тупчій, Михайло Як убівський, Михайло Левцов та інші.
сандру Дубчеку, в якому привітав його з обранням на посаду г побажав Чехосло-
ваччині скоріше відійти від московської
імперії. Дубчек відповів йому через газету «Руде право». Краглика взяли вдома Дільничний міліціонер, чотири санітари та лікар із лікарні ім. Павлова.
Василь Гавриленко написав і розповсюдив поему «Вставай, страна огромная!», в Якій у сатиричній формі закликав до боротьби з ворогами вільної Чехословаччини. У наслідку -- Дніпропетровська спецпсихушка.
Микола Бондар працював в Ужгородському університеті на кафедрі філософії і проводив агітацію серед студентів та викладачів проти радянської агресії. Його заарештували в Києві на Хрещатику.
С "и ш
- - шо
ал'ю во і Й | Р и В и мн рі оно
айвою т
ті а
Володимир Тупчій був студентом Луцького педінституту. Виготовляв розповсюджував відозви проти агресії. За це отримав 4 роки мордовських концтаборів.
Михайло Якубівський був учнем 8-го класу середньої школи села Вербівки на Київщині. За виступи проти агресії його примусово відправили до психіатрічної лікарні в с. Глеваха. і
Михайло Левцов, черкаський журналіст, зробив спробу відгукнутись на події в Чехословаччині правдивою статтею. Результат -- 3 років концтаборів.
Я тоді був студентом Київського педагогічного інституту. Виступив перед однокурсниками. Мене заарештували
ротолітопі.
пл
прямо на лекції з політекономії.
"«ЛеЖжНе ПІ
РО "оо Р
й
Рой, й ре й ап
Ми дожили до того часу, коли людство поволі звільняється від КОМУНІСТИЧНОЇ залежності. Сьогодні народ України має зробити остаточний вибір між інтернаціональним комуністичним Кібуцем (із зазіханнями на світове панування та національним шляхом розвитку, спрямованим на підвищення рівня соціально-економічного розвитку держави, на добросусідське ділове співробітництво з | країнами світової співдружності. Нам потрібна саме така Україна, і ми будемо за неї боротись.
Андрій ЧОРН УХА, голова Київського крайового "овариства політичних в'язнів
/ репресованих
Вийшов у світ збтрник матеріалів Всеукраїнської наукової
АТЕРІДЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ СУМНОЇ ПАМ'ЯТІ ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ
конференції «Злочин без кари» Інформаційний центр «Ст
(3--4 листопада 1997 р.).К., 1998. илос», 260 с., наклад 500 прим.
Конференція, присвячена сумної пам'яті великого терору 1937 р., відбулась у колонному залі Київської міської державної адміністрації. За фінансової підтримки цієї владної структури матеріали конференції оприлюднені видавництвом «Стилос»; велику редакційну та організаційну роботу щодо ПІДГОТОВКИ книжки ДО видання здійснила редколегія у складі А. Кондрацького, С. Кудрі, К. Малєєва, М. Роженка, Ю. Хорунжого, М. Щербака.
Це унікальне видання містить близько 50 статей і є полум'яним закликом протесту проти обивательської байдужості до жертв, -клаодених нашим народом но шляху формувоння правової незалежної демократичної держави, закликом до справедливого суду нОд організаторами і виконавцями нечува- ЧОГО в історії людство злочину. Адже за міжнародним правом злочини проти пюдет- 80 Та людяності не мають терміну давності. На жаль, Злочинці ще ходять на волі.
Книжку відкриває скорботний список розстріляних |на відзначення 20-х роковин «Жовтневої революції») політв'язнів у Медвежогорську -- кращих синів укроїнського народу -- науковців, філософів, викладачів, письменників
У першому розділі «Доповіді» подано аргументовані архівними даними наукові результати, які зробили дослідники історії страшного Злочину органів НКВС проти українського та інших народів колишнього СРСР, а також список зокотованих у Києві поляків |близько 80 осіб)
Не можна без здригоння читати у другому розділі спомини живих СВІДКІВ ВИТоОНЧОеноО
підлих, звірячих дій співробітників НКВС, спрямованих на пошук приводу для масового знищення мислячих українців. Серед тих, ХТО чинив опір свавіллю брутальних слідчих ітюремних наглядачів, зустрічаються й відомі особистості. Герой Радянського Союзу, генерал О. Горбатов (автор знаменитої книги «Годь войнь»), якому під часдопитів розчавлювали дверима польці, основоположник ракетобудування С. Корольов, президент Української визвольної ради К. Осьмак та Інші українці, які йшли но героїчну смерть, але не зраджуволи української ідеї.
Третій розділ містить повідомлення, привітання та листи від окремих осіб, громадських організацій, зокрема від Союзу церков Євангельської віри, то рекомендації Всеукраїнської наукової конференції «Злочин без кари». Зазначено, що у Вашингтоні буде збудовано пам'ятник жертвам комунізму. Як відомо, за 80 років у світі загинуло понад 100 млн. осіб. Оскільки комунізм ширився з Москви, потрібно, щоб Москва вибачилася перед усім світом. Це стало б громадським визнонням злочину І першим неформальним кроком до розбудови спровді відкритого, громадянського суспільства, до суспільної злогоди
На конференції було висвітлено чимало СКЛОДНИХ | суперечливих ПиИтоОнь, ЯКІ ДО ос-
(ЄННЬОГоО часу замовчувались або фальсифікувались Це сприятиме створенню. концептуальної, фотографічної то джерельно-інформативної бази для на: гупі- ТИХО ІС горико-наукових ДОСЛІДЖжЖенНнЬьЬ
Чо жоль, видання серії книжок
« Реабіпітовані І ( горіє Ко)» Еї іДнО І примняток )
/ років тому постановою Кабінету Міністрів України) за низкою непринципових причин на невизначений час затримується. Гіроект нової редокції Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Укроїні» з 1994 р. у Верховній Раді так і не розглянуто | А в столиці України кілько десятків вулиць дотепер названі іменами комуністичних лідерів, причетних до терору 1937-1938 рр.
Численні звертання гро- МОДСЬКИх організацій, нагадування про відшкодувоння збитків, заздоних терором, призводять лИШО». до формальних ЗІДПИСОК номенклатурних осіб різних рангів
Коли я ЗОкІНчИВ читоти цю незвичайну Книжку, мене охопив не тільки жах за наше минуло, алей ЗіДчуття тривоги за ноше майбутнє Сьогодні в Укроїні чимало КОЛИШНІХ поОртійних Функціонерів пе
рефарбувались У «демократів» | обіймають
номенклатурні пПОСаОди в Уряді. Верховній Роді та інших злодних структурах Сумнівно. цоОб Вони зОпоОвзЗялися Оудува ГИ См ""'ЛЬСТВО громадянської Злагоди, в ЯКОМУ це Оупо б МІСЦЯ повторенню ГРОГІіЧНОГО "ММКІУЛОГО Хочеть у! ЗОКІНЧИТИ цю АОрОтку юецен ЇМ)
Ї | у і і «ЛОпОоми ПІДОМОГО курнапік ке Зорця ПООти
1937|
уд:
те пильними» Не вірте тим, хто на крові! "оргнародном/ будував «світле майбутн? 4ля себе «ВОїХ НОЩОДКІВ ППрочи ати МА
Ка КНИЖКУ, ПпОбинен кожний кто ваожаєс «Ур»РОмадянином М країни, тож слід перевидги п ЗІЛЬШИМ 1мрОжем
Левко ХОМЕНКО,
| Р ь ГУЛА/) колишнім політв ятемо І.
й "-
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
ишу цей відгук на щойно видану книжку, перебуваючи в полоні приємних вражень Від Міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята «В СІМ'Ї вольній, новій», що 21--25 травня відбулося на Лутанщині. Як ВІДОМО, ОБбласть належить до особливо з російщених регіонів України. Нічого гріха таїти: я теж думав, що ця його особливість, та ще в умовах загострених економічних негараздів, коли місцеві шахтарі, мисяцями не одержуючи законної зарплатні, змушені страйкувати, -- сериозно затьмарить прихід Великого Кобзаря на цю степову землю.
Але свято успішно здійснилося. Нас, представників усіх областей України, а також гостей із Росії, Білорусі, Вірменії, країн Прибалтики, з Канади, Австралії, Словаччини, Болгарії та інших держав (загалом понад 80 осіб -- письменників, художників) вразила сердечна щирість численних зустрічей з незнищенним українським словом, народною піснею, традиційним для нашої гостинності хлібом-сіллю... І так було не тільки в самому Лутанську, але й у 16-ти районах області, куди роз'їхалися учасники форуму.
Земля Лутанська вже назвою своєю засвідчує причетність до Великого Луту Запорозької Січі. Вона зберігає сліди
героїчної історії України, починаючи Від подій, виповіданих вікопомним «Словом о полку Ігоревім». Тут проходив стежками Григорій Сковорода. На цій землі народився творець «Толкового словаря живого великорусского язька» Володимир Іванович Даль, прозваний «Козаком Лутанським», що підтримував дружні стосунки з Т. Шевченкомі М. Гоголем, шанував українську словесність, Сюди прийшов працювати народним учителем приватної недільної школи для Сільських дітей, заснованої видатним українським педагогом христиною АЛчевською, письменник, громадський діяч, публіцист, мовознавець Борис Грінченко, котрий подарував своєму народові чудовий «Словарь української мови». авесьсвіт прославили цей край
видатні «лутарі»-письменники, лауреати Державної премії
їм. Т. Шевченка Володимир Со-
сюра, Микола Руденко, Іван та Надія Світличні, Григір Тютюнник, Василь Голобородько, Іван Дзюба, російський прозаїк-шахтар героїчної долі Владислав Гитов. Творчість шести з них стала предметом дослідження письменника, кандидата педагогічних наук, доцента, виконуючого обов'язки завідувача кафедри української літератури Лутанського державного педагогічного інституту їм Т. Шевченка Олексія Неживого, що и склало перший розділ рецензованої книжки -- «Освячені Шевченковим ІМ'ЯМ», | і Автор цікавих аналітичних статей-есеїв передусім звертає увагу читача на твори, позначені безкомпромісною правдою. Так, при характеристиці творчого шляху В. Сосюри дослідник п Акреслоє глибокий ліризм його поезії, за яку митець потерпав від офіційної літературної й | т звинувачувала критики, що в 30-ті рр. ання ніжного українського лірика в несеноя: щині», а в 1951 р. зазнав глобальі у ударів від критиків-сталіністів за СВІЙ вира кдоєіть 2 З Вкорла газвав Григо-
«Живописцем правди» на це з незабутній Олесь Гончар, ра Тютюнника неза п ан Добре, що в Сара літературний му- Антрацита ств гр там збираються люди, зей письменник здо кар ра які його знали. Ще «Тіотонниківські можна давати учням і ивати молодому поко уроки», розкр
|
лінню «лутарів» самобутні особливості | Світличного, Івана Дзюби, Василя Сту-
правдомовного «живопису» майстра. Скільки нового, досі незнаного відкрили б лутанчанам і «Сосюринські читання» чи, скажімо, «уроки» Миколи Руденка, Івана Світличного -- наших перших правозахисників, людей трагічної долі, мужніх борців за незалежність України. один із днів Шевченківського свята мені випало бути присутнім на відкритті меморіальної дошки, встановленої на стіні будинку села Половинкине Старобільського району, в якому народився 1 зростав Іван Світличний, як, до речі, і його рідна сестра, ідейна Сподвижниця Надія.
В есеї Олексія Неживого читаємо: «Ім'я Надії Олексіївни Світличної ще із середини 60-х назавжди поєдналося з когортою славних постатей України. Ї, щонайперше, з братом -- Іваном Світличним... Болісно переживала Н. Світлична перший арешт брата в 1965 році. Відтоді життя її проходило під «недремним» оком прислужників влади.
Про силу духу, чисту душу, стійкість і мужність Надії Світличної згадують усі, хто з нею спілкувався у мордовському таборі й на волі (11, власне, й не було у неї). Потрапивши по звільненню під «ковпак» кадебістських «душепастирів», у нестерпні умови життя, коли її примушували жити тільки на Лутанщині, ав Києві не давали ні прописки, ні роботи, Надія Олексіївна відмовляється від радянського громадянства і виїжджає за кордон. Багато років вона працювала літературним оглядачем радіостанції «Свобода», булачленом редколегії журналу «Сучасність», на сторінках якого видрукувала ряд статей, де вперше сказала про мужніх правозахисників
України. Від неї світ довідався про репресип тоталітраних катів, страдницьку смерть Василя Стуса, Олекси
Гихого, Юрія Литвина, Валерія Мар-
Чадія Світлична підготувала до друку Стусову збірку віршів «Палімпсести», написаних у неволі, була головним рупором творчості свого брата.
Лише 1983 р тяжкохворий Іван Світличний повернувся в Україну. Иому судилося побачити свою вистраждану збірку «Серце для культ для рим» (1990), котра вийшла у видавництві «Радянський письменник» з переднім словом Ївана Дзюби. За неї 1994 р, автор був удостоєний Державної премії ім, Т. Шевченка (посмертно), Одночасно була з 'дзначена й подвижницька творчість Надії Світличної,
У духовну орбіту Світличних органіччо «вписується» трагічна постать нескореного невільника шевченківсь-
кого гарту Василя Стуса. «Не можу я без ченому побратимові, коли той віДОУВав
ІНСЬКОЇ поезії яскраво ВИДІ-дня свого народження вже понад го району на Луганщині, До речі, в випадково Василь у п ятнадцятирічному
посмішки Івана оціо сльотаву зиму пережить», -- пише він у вірші, присвяперше ув'язнення еред видатних майстрів укра- ( ляється самобутня постать Василя Голобородька, який Від пятдесят літ постійно проживає в рідному селі Адріанопіль ГПеревальськоцьому районі, в селі Олексіївка вчитемовав Борис Грінченко, і, мабуть, не віщі записував перлини усної творчості народу, вдумувався в лад його худож-
нього мислення, бо тодішні ШКІЛЬНІ програми були насичені вульгарно- СоОЦцІОЛОГІЧНИМИ ерзацами словесного
мистецтва. Цілком природно, він горптувся душего до «шістдесятників» -- Івана
са. Життя нещадно екзаменувало поета на зрілість. Тоталітарний режим відчув у його особі внутрішній спротив своїм ідеологічним постулатам, тож зарахував його в «неблагонадійні елементи», позбавив можливості навчатися в Київському, а після відчислення -- в Донецькому університеті, Поет працював на шахтах, служив у будівельних частинах радянської армії. Спершу друкував свої вірші в республіканських газетах, часописах та збірках. Іван Дзюба -- перший із критиків, хто грунтовно «відкрив» Голобородька-митця, Він писав, що в Голобородьковій поезії оживає світ наших далеких предків-язичників. А потім поетові шлях у літературу було перекрито. Майже двадцять років В. Голобородько перебував у «зоні» замовчування та повного безправ'я,
1970 р. в Балтиморі (СЩА) у видавництві «Смолоскип» вийшла перша збірка «Летюче віконце» (ане у Франції, як стверджує автор статті про поета -- Олексій Неживий -- В. К.).
Хіба це не абсурд: 1984 р. в Югославії виходить антологія світової поезії під назвою «Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька», ав цей час відомий у світі поет працює фуражиром на радгоспній фермі. Тільки 1988 р. вийшла в Україні його перша книжка поезій «Зелен день». За неї автора було відзначено літературною премією імені Василя Симоненка, а незабаром прийнято до Спілки письменників. Потім з'являються книги «кар на металевих крилах» (1990) та «Калина об різдві» (1992), що принесли авторові звання лауреата Шевченківської премії.
Розділ «Освячені Шевченковим ім'ям» закінчується розповіддю Геннадія Довнара про безприкладний подвиг шахтаря Владислава Титова, що став письменником, автором своєї головної книги -- повісті «Всем смертям назло...».
азву другого розділу книжки -7 «Всі стежини ведуть до Тараса», напевне, підказав девіз конкурсу луганських школярів на кращий твір на тему «Шевченко в моєму житті» -- «Іду з дитинства до Тараса», переможці якого натхненно виступали перед учасниками Шевченківсь- | кого свята. Дай, Боже, щоб цей благородний почин місцевих педагогів-україністів, просвітян став дійовою традицією глибшого осягнення життя |
он ня точок А Р НН З З - о ню ою 7 - Ж ни чати он п ть 0
ик ки» в ил нь
-оїовомо б | Ли
кю Вр Р п мк п Р чу У Зо ж "У кю с Ко 5 і чи
" Рона |||
- чан я
о В А и М ки та І Та са, ЯДРА о 7 алу о а
лк о ЗЧЦАуА "Но ой, чи ч п РРО АН А М чип Б, п ота А о А В С око РО
- м б'ю ТА
ш я "и "обо Ли
ни А лм
бок
пану ав й і
й -о "
а чн ;
С У о Р ОВ р А С У ЛОСОММКо: «ОЦО С УОЧТ чо ой нь ть оц бач БИ, НЕ о Р З н
У АН ОН Кр о У АННА» у с А МИХ нор о У МІ ВОНО НА С ОН У АКАНЬ у А, зо р Ор МИ м
чи во і вою
на стомин
Вадіса: куточок Шевчен ківської про літо, що минає.
«Лугарі». Публіцистика. Вірші.-- Луганськ, Світлиця.-- 1998
творчості Великого Кобзаря, їх прилудення до невичерпних скарбів укра- ІНСЬКОЇ мови та літератури.
Я далекий від рожевої ейфорії: натиск зросійщення в Луганській області ще високий. Як засвідчив заступник голови обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» їм. Т. Шевченка, кандидат економічних наук Володимир Литвин: «За шість років незалежності України питома вага українських шкіл зростала надзвичайно повільно і на початок 1998 р. досягла аж 12 відсотків. Серед міст області це виглядає так: в Сіверодонецьку -- 30 відсотків українських шкіл, у Красному Лучі -- 1, Лутанську -- 2,4, Антрациті -- 2 відсотки» (газета «Кам'яний Брід», Мо 2, травень ц. р.).
никІів-Ллутанчан, головним чином на шевченківські моти-
прозаїка Геннадія Довнара, їхніх колег -- Івана Низового і Миколи Ночовного, Ганни Г айворонської (|до речі, вона -- відповідальний секретар обласної організації Спілки письменників України,
мені давно відомі як активних і своєрідних творчих особистостей, знаних в Україні. А от інші автори, особливо Григорій Половинко і Ярослав Кремінський, уперше зазвучали для мене тільки з «Лугарів».
Перший із них за фахом -- історик.Тож не випадково йому вдалися твори про нашу героїчну і трагічну минувщину: «Полтавський відступ» (идеться про гетьмана Мазепу), «Дике поле», «Повз Трахтемирів». Друтий -- кандидат медичних наук, в активі якого сім поетичних книжок... Це, на мій погляд, талановиті поети.
Наприкінці хочеться підкреслити: ця своєрідна антологія творів письменників-луганчан, що побачила світ завдяки
тецтва обласної державної адміністрації (завідувач -- народний артист України Михайло Голубович), разом із відкриттям чудового пам'ятника Великому Кобзареві в мальовничому центрі міста стала значною подією Міжнародного Шевченківського свята на Лутанщині.
Віктор КОЧЕВСЬКИЙ м. Київ
и жо М з р ко б я щ ем ч я и чи ч. щи щ - ач чо я - б б М ня АЛ Ж аю « ч й Ю чи жо - ож - У - - - УМ сю а
ч ш ей Ім - й че б б ч 1 "" - чі чч ч У - ч с - ж, Ми є ж м уч б п очи З в - . сну - - 1 п Рі б чн
ЗО А а ооро занос й и он с м кр а а о ще ЗО з о о Ро З п У кх СТА СА У ооо А о ан
ч уч | - З - ча поч кі Мч
-- ' , че - о З У «Роль 1 п
п б
ж чи и а аличі и ч'М ни ли У Ки ня ее
чч- - ч
чи о кв ть КК СЛР,
чу ц'чятюь
А Чі чо
чн
з Ра
і зв
ПЕР
ч Ж нн Раб - й - Н , я М "Пи б мі 4 'ї п " Ді і 1 4 оди я 4 1 р У - Ду З зд р - Б ри й Лю ч 1 я? і- І еВ г Ру Ре й У її 'яь б Хі | -мії - ой - гонці Ї. рр гот ре - сао - зем і . - ат и | | ПЛ Рг ЛІ м "|: - - М У. ці ри - Ю ую» ь - ря ; ко -. чо г. з ; і - МІ | 3, Мода 1 ' б я 1 - де Вчен і яв . - ГО ей Е «кл 5 і Р ь - ре їі - С. -в і я Р нн 4 - о щі - З М й; й " фо - Й Н чч- ЗА і '| оч КА - бу --У крок Й ьо ! - Же - і --ПУ З 1 5 ж ти і іе- "Чі тіні -чі
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
зе і
МОЛОР.А ПРОСВЯТТІ А
ання -
711 (дово ПРОБВІТИ
пінні рана
КРИЗОВА СУЧАСНІСТЬ
За умов тотальної кризи, яка нині охопила все наше суспільство, особливо постраждали найнезахищеніші його верстви, зокрема молодь. Шкала колишніх цінностей, притаманних зміфологізованому суспільству «взаємодо-
помоги», зазнала нищівної руйнації. Нові
ж суспільні стосунки, які висуває сьогодення, вибудовуються на принципах конкурентної боротьби, яка вимагає від особистості цілковитої впевненості У власних силах, нестримного бажання діяти, вміння згармонізувати свободу життєвого вибору з усвідомленою відповідальністю за нього. Чи ж готова молодь прийняти таку реальність і продуктивно діяти за цих умов? Соціальна практика засвідчує, що багатьом молодим людям в Україні і притаманні відсутність упевненості та | самоідентифікації, страх перед майбутнім, потерпання від матеріальних | негараздів. Подолати ці проблеми, вочеего видь, дуже складно. Адже сьогодні молоді ; ЧІ люди, як правило, не мають виваженої | системи ціннісних орієнтирів, котрими | | можна було б керуватись у виборі | життєвої стратегії. А відтак вони стихійно Роже обирають для наслідування окремі Рі «взірці», котрі втілюють ті чи інші їхні
якому опинилася сучасна молода людина. Він перешкоджає продуктивній самореалізації, чення реальної конструктивного життєвого сценарію. Ні школа з ії навчальними планами, ні вищі навчальні заклади не ставлять собі за безпосередню мету допомогти молодій людині визначитись у вирішенні цих важливих питань. Тому вона часто
однодумців та вдоволення від ототожнення себе з успішними «зірками», молоді люди, у кращому випадку, об'єднуються в групи «фанів» спортивних клубів або музичних гуртів. Інші ж шукають себе в різних релігійних сектах, сумнівних утрупованнях руйнівного спрямування або ж вдаються до відвертих антисоціальних проявів.
На іншому полюсі спектру таких взірців -- діти нуворишів, упевнені втому, що батьки все зроблять за них і забезпечать їм безпроблемне існування незалежно від фахової чи особистісної компетентності перших. Але й ці, матеріально цілком олагополучні молоді люди, часто опиняються там же, де й представники протилежного полюсу.
Чому ж так відбувається? Причиною
- Р отже,-- на часі розробка конкретної проє ТОЙ «ЦІННІСНО-СмМиИСсЛлоВвиИЙ вакуум», У
грами подолання «ціннісно-смислового вакууму» в суспільній свідомості, котрий став істотним елементом загальносоціальної кризи. Лише за умови залучення до вирішення цих питань освітянських установ, державних комітетів, які працюють з молоддю, власне молодіжних організацій, за участі широких кіл свідомої громадськості можна сподіватися на подолання існуючої кри-
ЗИ.
унеможливлює визнамети, а відтак 1
Христина Лев. Ахція УККА но концерт
(рон бажання та прагнення. Сподіваючись опиняється з ними сам-на-сам, що може ГА 5 я отримати психологічний захист у колі призводити до руйнівних наслідків. А Катерина ТИМОФЄЄВА ць | - «СВІТОЧ» -- ЦЕ НЕТІЛЬКИ ШОКОЛАД зм Хто не чув назви Львівської кондитерсьмовані на пробудження в молоді почуття «Молодою ШПросвітою» та іншими го зовн кої фабрики «Світоч» Мабуть, таких ії не відповідальності за життя, своє й своїх організаціями. До речі, якщо хтось прийде зі з пе | знайдеш. Масована реклама дає добрі близьких, шанує й заохочує дух своєю суперідеєю, його чекатиме не тільки ем | злу - наслідки, й уже за вінка років українська підприємництва і чесного партнерства, надає | плитка шоколаду, алей можливість здійснити са В врода кондитерська продукція зайняла вагоме місце матеріальну підтримку та сприяє у працесвої мрії, що, звичайно ж, залежатиме від ХЕ мі на полицях магазинів, «шопів» та кіосків. влаштуванні. самого «ідейника». а Водночас у самому серці України -- Тож «юні таланти» мають змогу реалізувати Ознайомитися з програмою діяльності й Ра м. Києві, в кращих традиціях української себе в багатьох програмах Спілки: від куль- | познайомитися з цікавими людьми можна і гм громади, вже третій рік діє інший «Світоч» турно-просвітницьких до економічно-завітавши за адресами: і й а --міська (Спілка споживачів. «господарських, і «Світоч» запрошує свідому Київ, пр-т Відрадний, 55, Спілка ) й Без будь-якої реклами, а тільки щоденукраїнську молодь до участі в цікавих сложивачів «Світоч», тел. 488-67-98 або ж УОВИИ ною, копіткою працею названа Спілка зуміла | заходах, що проводитимуться разом із завулок Музейний, 8, «Молода Просвіта». о з як індивідуальних, так і колективних членів, | М |4оачао моди пе чомоерові а справа МОЖЛИВО, ЦЕ -- «СВІТАННЯ ''' Що ж являє собою ця організація, яка на ПІСЛЯПЕРЕБУДОВНОГО й горі чолі з п керівником і головним генератором Р ЗОВ ідей Миколою Дмитренком довела, що ви- ПОСТМОДЕРНІЗМУ»? БИ жити в найтяжчі часи можна лише | я і М згуртувавшись, і згуртувавшись навколо ідеї Нарешті бачимо справжні наслідки справді «прискореної перебудови». Ще У займ | української спільноти. майже недавно ми жили в «Цьому» світі. Тепер ми всі -- в «томуь. А про «цей ро Й СОТНІ селу доки розбудови Сілкн р прикрий СВІТ» слухаємо ПІСНІ та виступи шанованих» .... ЕХ "РО РОЮ М і Але «той» прикрий світ, що надійшов і про якиїї казали все не те, - не дуже 2 297998 лилися реальні, дінові кроки змінення держави кращий. Він просто дещо інший. ото сб ДЗОЖИО не указами та розпорядженнями згори, а Колись потрібно було бути «як усі» -- закомплексованим. Тепер настав час 2 соту конкретною роботою з організації самовряду- «комплексу незакомплексованості». Щоб довести свою незакомплексованість, Е сій жо вання ії головне -- практичною діяльністю | молоді вживають «наркоту», алкоголь, цигарки, кулаки, матюки... Фо 2 "о них громад, идізніния о кбномво Нині виглядає «білою вороною» той, хто цього не робить. Однак для нього РЖУ аг яких у держави не доходять руки. Це винайшли нібито зрозуміле пацанятам визначення -- «лох». 2 ДОМ і | Якщо запитати в них, що це, то нічого путнього не почуєш. Хіба що хтось «із ро зокрема, й створення кількох осередків для
забезпечення продуктами, фактично за собівартістю, членів Спілки, надання послуг з доставки товарів додому та відстрочки у сплаті за продукти і безвідсоткових позик, що є найдійовішою допомогою пенсіонерам, багатодітним та іншим малозабезпеченим верствам населення, організація навчання членів Спілки, професійної підготовки та перепідготовки з орієнтацією на перспективи розвитку України.
Але не лише така діяльність шкавить керівників Спілки. Їхньою метою є створення громад у кожному мікрорайоні Києва зі своїм культурним, економічним та громадським життям, яке пизначається саме потребами місцевих жителів.
Значну увагу Спілка приділяє молоді як основі майбутнього нації і тому радо вітає й уаляко підтримує молодіжні шишативи, спря-
найрозумніших», напруживши, мабуть, єдину діючу мозкову звивину, почне
пояснювати, що це щось на зразок «ЧМО» чи
правда, він і ЧМОшник.
А хто ж останній? Чоловік морально опущений. Отож -- із опущеними критеріями, моральний кретин. НУ, и Того, хто не дотримує слова й отримує задоволення від цього. Хто, м'яко каж малокультурний. Хто вже за звичкою краде
«кидає». Хто зраджує...
Тобто не той, хто фізично слабкий. І навіть не відст
синонім цього. Тоді «лох», якщо це
ними моральа КОГО можна таким назвати?
УЧИ,
(а не через життєву потребу). Хто
аліший інтелектуально. || е
зовсім із іншої царини «понять», ЧМО -- це неморальна людина. А ЧМОшницька
розкомплексованість -- це, властиво, сучасний комплекс усе більші молоді. Це -- глибокий регрес нашого су
післяперебудовного постмодернізму» ?
Р. 5. Доречі, ЧМОшники, які прагнуть продовжувати : до тих, які насправді не належать до касти ЧМО, щоби можуть спробувати змінити розшифровку реготанням» казати «мускулатурою не надто
митцю: «Ти - ЧМО: ний». | намагатимуться ЧМОопущеними
спільства. Чи можливо
чудак морально опущений» або «ти -- ечушкувати »
з
деградуючої Це -- «світання
застосовувати це слово відвести його Від себе, І будуть «із Кінським : але морально стіїїкому
тудак-мудак опущеставатимуть ще більш
цього терміну. розвинутому » його. А самі
іван ЖУРА
п Р
п чн
ши
пі «Червоної рути»
"й " й
ій
СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ ПОПЕРЕДУ?
Парламентські вибори відбулися. Попереду - президентські. Знову для народу випадає шанс обрати своє майбутнє.
Слід сподіватися, ці вибори будуть не
менш напруженими, ніж нещодавно проведені.
Шанс обрати своє майбутнє мають уа громадяни Укроїни незалежно від віку, статі і таке інше. Скористатися ним варто всім.
На виборах 1998 р. молоді українці брали участь у голосуванні не менш активно, ніж у передвиборчій кампанії. Тут є заслуга і такої організації, як Український Конгресовий Комітет Америки |УККА), яка закликала молодь не бути байдужою до вибору свого майбутнього, працювала в Укроїні під час парламентських виборів 1994 та
ла та діє з організацій української діаспори в Аме-
1998 рр. працюватиме й на виборах
"Президента України в 1999-му.
Існує УККА вже понад 54 роки. Виник-метою об'єднання всіх
риці; працює також над налагодженням контактів із українською молоддю, поширює в Україні інформацію про життя земляків за океаном, а в Америці - про життя в Укроїні. УККА вважає, що в
Україні погано знають життя діаспори, а діаспора майже нічого не знає про життя
в Україні.
Під час виборів в Україні УККА в популярній формі закликає молодь активно брати участь у них. У 1998 р, програма пропаганди участі в голосуванні була значно розширена порівняно з 1994 р. і мала назву «У фокусі Україна». Було виготовлено 30 тисяч агітаційних листівок. Організовано зустрічі молоді з кандидатоми в депутати під час концертів «Червоно рута». Такі зустрічі відбувалися за годину до концерту в семи містах Сумах, Полтаві, Луганську, Херсоні, Миколаєві, Одесі та Києві. Підчас зустрічей МОЛОДІ українці могли задати питання кандидатам то висловити свої пропозиції. Навзаєм кандидоти могли запитати молодих виборців, щоби довідатися про їхні побажання та проблеми,
До участі в акції було запрошено вй партії то блоки, але відгукнулися тільки Гіародний рух України, «Національним Фронт» та ще 93 блоки. На зустрічах завжди було багато людей, у Луганську зібралося понод дві тисячі. Під час зустрічі З зали ніхто не виходив.
Було підготовлено 7 аудіороликів, Як!
Звучали на радіо «101 ЕМ». Заключна акція відбулася 27 березня 1998 р- З Києві.
Отже, УККА зробив значну і корисну
для нашої держави справу. Такий внесе» у побудову розвинутої та квітучої У крої? УККА планує зробити ще на президенте»
ких виборах наступного року
і 1 Слід, отже, сподіватися на краще
я |
творити СОомим СВОЄ маомбутнє -- справа
Світле, велике | сповне
Р - 19 Імформаоцією про діяльность Укрхаїномі Америк"
А Ом гре СОВО7 О
ХОМІТЄТІ) | ль ПОДІЛИ "Ох У Х еп б нІРІА Та"е. грим ї . ж. « У«ро но» "оморо /О0 "ЛО
Мново ПРОСВІТИ
. ні - у -і. б пло З г - Р й я зла зафійь ГО -
се
СЕПАРАТИЗМ І РЕФОРМИ
Все ще складна ситуація в Україні, зумовлена об'єктивними обставинами перехідного періоду в економіці й політиці, ускладнюється м суб'єктивним фактором.
Крім соціальних, виробничих чинників, зумовлених розпадом Союзу і пов'язаним з ним скороченням промислового виробництва (! товарів споживання), скороченням | робочих місць, виникають ! починають протидіяти фактори соціально-історичні. Добре відомо, що труднощі, дестабілізація виливаються у визначені раніше форми протидії "боротьби з новим, у даному випадку з ринковими відносинами. У Росії двічі розстрілюють опозицію, але й після цього вона не зникла. Ї зарубежем побачили, що марно сподіватися на повну 1 певну перемогу демократії. Піти по лінії демократизованих Німеччини й Японії у Росії, здається, немає одностайного бажання, хоч не можна й залишати все по-старому.
імперські сили соціалістичного реваншизму діють у державах-республіках, що відділилися. Виявляють себе по-різному, але тенденції загальні и очевидні. Активність
державності колишніх республік, економічним станом, наявним чи відсутнім почуттям національної гідності у багатьох громадах і здатністю протистояти сепаратистським тенденціям, підсилюваним іноземними впливами, Адже не секрет, що в Закарпатті сепаратизм угорський, на Буковині до певної міри може бути румунський, мабуть, винятком буде Галичина, де аж ніяк не видно польського чи колишнього австро-угорського сепаратизму. Зрозуміло, що за часом історичного співжиття найвідчутніша дія російського сепаратизму у східному, помітно у південному, аособливо південно-східному куті України, що межує з Росією. І тут мова заходить нестільки про власне росіян, а, нажаль, про русифікованих українців.
Природу цього так званого російськомовного населення, про яке бідкаються у Росії, його призначення й характер, виявляється, розкрив український соціолог М. Славінський. У своїй роботі «Национально-государственная проблема в СССР» він доводить, що вРосійській імперії основним рушієм русифікації була дер-
російська громадськість, представлена нині російськомовним населенням. Напередодні свого розпаду, послабляючись, Російська імперія підхопила москвофільські гасла самодержавства, православ я І народності, бо, виявляється, російська еліта, будучи з самого початку не найвищою щодо культурного розвитку, постійно збагачуючись за рахунок інших націй і народів, опиралася не лише на самодержавство та православ'я, але й народність. Цим 1 пояснюється, що сама еліта в Росії готувала розпад імперії. Та, розпавшись у 191/ році на засадах царської державності, вона вже на ідеологічних принципах інтернаціонального вчення марксизмуленінізму по-новому об'єднала численні народи у новітню імперію -- Радянський Союз, якому требабуло пройти сімдесятирічний період, щоб по-новому розпастись і дати можливість виникнути багатьом демократичним державам. Рецидиви цього діють і будуть діяти після їх утворення. Ось та ідеологічна база виникнення і формування так званого російськомовного населення.
т стимулюється різною мірою слабкості | жавна машина,
другим --
А. ЗЕЛЕНЬКО
так звана
Й -
Добрий день, мій друже!
Коли, бува, проїжджаю вночі мимо твого (а колись 1 мого) міста, бачу, як у далині миготять його вогні. Горить місто сяйвом різнобарвних плям. Одні зних палахкотять у золотистій, осяйній смузі і ніби віддзеркалюють касту людей, що сяйвом своїх душ освітлюють темінь життя. А ті, що ледь-ледь тліють, то темна каста людей життєвого мороку, яка, мов велетенський вампір, п'є, поглинає світло касти людей яскравої смути Я знаю, що ти десь самевтій золотавій смузі-стрічці, бо твердо | вірю, яка б темнота не зустрілась на твоєму шляху, вона не в змозі згасити полум'я твоєї души
Як ти живеш? Хоч би краєчком ока зазирнути зараз у твоє життя. Думається, й тобі не зовсім байдуже до мого життя. Та, мабуть, на першому ж рядку мого листа в тебе спалахнула думка, що зі мною, напевне, щось сталося, бо тобі, звичайно, ніколи ні від кого не чулось, щоб я навіть говорив поукраїнськи, а тут одразу лист -- та ще й після багаторічного мовчання -- українською мовою. Так, міти друже, так Зі мною сталося Якраз саме те, що сталося з нашою Вітчизною. Та ні,
не думай, що я приєднався до отих ура-патріотів, які після 90- го, а особливо після 91-го на всіх перехрестях б'ють себе в груди і волають про свою належність до українства від сьомого коліна, і тому, мовляв, раптом заговорив українською Безумовно, 90-й 1 91-й мали на мене, як і на всіх нас, великий вплив Але в мене це почалось трохи раніше, ще за 80-х Якось літньої ночі мені не спалося. Підвівся та й пішов до річки, єдиної великої краси, яка несе свої води через наше місто. І от.. стою на березі, милуюся верболоза МИ, РОДОМ лись над тихою водою. Щось зажевріло в душі моти, заориніло на струнах серця, 1 я сам собі промовив зненацька: є Ведьесть шевченковскоє что-то в склоненной вербе у реки..» Промовив 1. раптом сяйнула думка: «Українець, а про Шевченка згадав не українською мовою! Чого ж це так?» Тай задумався.. Воно и раніше іноді бродили в мене думки різні щодо цього, а тут чаче крига якась розтанула в душт Аж ось спочатї КУ почалися розмови про незалежність, потім прийшли 90-ті роки аз ними ий настало проголошення незалежності Та я внутрішньо вже був готовий до цього, бо. заговорив українською мовою ще за горбачовської пори. Чому заговорив" Тому що серце моє постало проти отого га небного прізвиська «хохол» Але ж хто
я, думалось мені, коли розмовлято не своєю мовою!" справді
хохол. І вирішив я хоч би вмерти українцем, коли за життя
ним не був Оті заговорив українською Заговорив І. ВПевнився, як важко бути українцем навіть на своїи рідній українській землі.
У родині своїй знайшов я не підтримку, бо в неї, як і в мене, одна матір -- Україна. Щодо сусідів, то хоча й спостерігав ії спостерігаю 1нОДІ «КОСЯКИ» здивування, але ж це можна доволі легко стерпіти сказав «Добридень! ь та й пройшов швиденько мимо. А от на роботі, де щоденно з ранку до вечора треба спілкуватися з ПОДЬМОУ там із цією справою вийшло значно складниче Як це лави ЛЮДИНа з гаваріла, гаваріла» ' раптом почала розмовляти :
гільки розуміння, але и
Ж
жавною мовою. То державне керівництво робило вигляд, що в нас широко впроваджується в життя «Закон про мови». Побачило б воно, як це впровадження сприймається на місцях. Бере, скажімо, директор чи головний інженер такий папір 1, кривляючись, починає читати, Читає, читає, а наприкінець не втримається та й мовить: «Ну й язик! Зуби паламать можна! Слава какієта жосткіє, тапорниє», -- і кине спересердя той папір на стіл. У менеза таких ситуацій прямо кипіло все всередині
Це ж треба вигадати таке, наша мова солов'їна за мелодійністю співзвучна італійській, а цьому керівному бовдурові вона «жосткая». І, що цікаво, на роботі дехто з людей українського походження також підтримував (чи робив вигляд?) такі висловлювання Я не втримувався. Говорив, наприклад, що колись, ще задовго перед Другою світовою, у Франції був конкурс мов, тобто яка мова наймелодійніша за своїм звучанням. Так українська мова зайняла там третє чи навіть друте місце після французької. Можливо, не піднялась вище через те, що не мала ніякої офіційної підтримки з боку своєї господарки України, яка стогнала в більшовицьких лабетах...
Словом, на роботі в начальницькій сфері я став почувати себе ніби у ворожому середовищі, тобто персоною нон грата. Серед рядових працівників ворожнечі з приводу моєї мови не почувалось, дехто з них інколи й сам у розмові зі мною переходив на мову наших батьків, А от начальству моєму ця мова стала поперек горла. І охрестило воно мене «бандеровцем». Бандерівцю ж, як відомо, не місце хоч у яких наших начальницьких колах, тому почали чекати слушіної нагоди, щоб від мене збавитися. І коли така нагода настала у вигляді чергового скорочення штату, нею негайно скористалися. Так опинився я за ворітьми заводської прохідної
Що вдієш проти диявола, коли на його боці сила і влада?" Шшов працювати до іншої організації, вжене за своїм фахом Почав заробляти собі на хліб нетінженерною працею, а. пером. Так, так, душа моя змушує перо працювати на па пері. Повір мені, це так-то просто ий легко, щоб твоїм пером водила саме твоя душа, а не чиясь інша, бо коли буває навпаки, тоді на папір ллються не слова з твоєї власної душі, а наче крапотить щось слизьке 1 невловиме з нутра хамелеона. І що ж, спитаєш мене, маю від такого ставлення до своєї нової праці?! О, багато дечого! Наприклад, іноді такі ж «косяки», тобто косі погляди з боку деяких моїх нових співробітників, так би мовити, друзів по перу, письмаків, образно кажучи. Один з них якось так прямо ий сказав мені, правда, дякую, що у вічі «Ти ж дивак.» «Я це добре знаю», -- відповів йому. А я й справді знаю про це Коли б говорив отим суржиком, то все було б гаразд, і янебув би диваком., Але ж я намагаюсь говорити українською мовою,
г саме через оце моє намагання мене й вважають диваком.
Може, колись будеш проїжджати вночі повз моє місто, як я повз твоє, і також побачиш здаля сяйво вогнів, то знай, що серед них палає і мли вогник -- моя душа
Напиши, чи є у твоєму місті така ж проблема, якої я торкнувся в цьому листі, у всякому разі, чи зустрічаються у вас диваки, схожі на мене?
Щасти тобі, друже! До побачення (сподіваюся, ще на цьому світі)!
Гвін друг Юрко ОШ
Спочатку стиха насміхалися, дехто підшШштрикував «Язик зламаєці!» А потім з'явилась якась напруженість у стгосун ках Особливо на різних зборах та пачальницьких засіданнях "Гаварі на общепонятном!» -- чув за спиною Та я продовжу-
и й / 4 Гі і 7 вав говорити мовою своєї землі. До речі, присукьни ую СОри, ТИ деякі службові папери почали надходити в організації дер-
ч рок З а РИ з і-й - Ре п. іщем т р
ДО ПРОБЛЕМИ КУЛЬ- ТУРНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
(ьогодні навіть дитина, яка чекає, що на день нородження безробітний батько подарує їй гроно бананів, знає, що Українська держава перебуває у стані глибокої кризи. Чи є ця криза суто економічною і чи не має вона морального підгрунтя?
| що чекає на Україну завтра, коли нас стане на чотири мільйони менше, а життя, можливо, буде заможнішим?
Пам'ятаю, як наприкінці 70-х рр. я, тоді молодий науковець зі столиці, під час експедиції на Закарпаття вирішив проявити свої знання в галузі землеробства і звернув увагу селяннате, що виноград побито філоксерою, а на житньому полі багато суріпки. Одна мудра пюдина, посміхаючись, сказала: яка платня, така і праця. Так, вільна і творча пюдина не може творчо працювати в межах колективної кібуци.
Але чи за всіма параметрами громадського життя в совдепії спостерігався такий занепод, як у колгоспі «Червона пика», що на Заспинніє?
Як співав Володимир Висоцький, «в галузі балету ми попереду всієї планети». | хоча на керівництво культурою соцреалізму комуністична партія кидала функціонерів з прізвищами типу Безклубенко, але з клубною роботою справи були непогані: працювали бібліотеки, гуртки художньої самодіяльності, невеликі осередки народних промислів тощо. Кияни залюбки їздили на Сорочинський ярмарок чи но етнографічні ярмарки до музею просто неба, що в Пирогові, і жодний відвідувач не повертався додому без сувеніру.
Торік мені довелося відвідати ярмарок у Пирогові, де я нарахував на десять народних майстрів п'ятнадцять відвідувачів.
У 1990 р. Товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка затвердило робочу програму і положення про Центр україністики, який протягом наступних п'яти років активно і плідно працював над створенням історикоетнографічних музеїв у Фастові, Березані, Макарові, меморіального музею Гимоненка в Малютянці, долучався до роботи щодо проекту реконструкції Трахтемирова, брав участь у створенні першої укроїнської гімназії ім. Т. Шевченка у Києві, де замість виснажливих уроків праці за токарними верстатами учням пропонували оволодіти технікою традиційних промислів і ремесел - писанкарством, гончорством, соломоплетінням, вишивкою. Оргоанізовувадлися виставки, ярмарки, виступи фольклорних колективів.
Податковий тягар, несприятливі умови для розвитку творчої думки, закріплені в українському законодавстві, вже 1995 р. паралізували роботу Центру.
То чи повністю припинилося культурне життя в Україні і, зокрема, в її столиці? Безперечно, що ні. В нічних клубах для бажаючих показують стриптиз, одурманюють молодь пропагандою наркоти «Грінгреї», чарують прихильників бабуся радянської естради Алла Пугачова і блакитний «красень» Моісеєв. А в центрі Києва встоновлено пам'ятник Михаїлу Самуїловичу Г Їаніковському...
ідеологи тоталітарного режиму чітко обрахували, що нормальний громадянин СРСР, який не закінчував ВПШ чи школи КДБ, живе боготим внутрішнім світом, у якому знаходить відпочинок і забуття від свинячих пик «ленінського політбюро» та їх пароноїдальних вказівок, і це їх влаштовувало.
Яку ж концепцію культурного будівництва мають сучасні укроїнські культуртрегери? Нещодавно один із них у прямому ефірі пожартував: коли я перебував у Канаді, то дуже скучив за нашим салом.
Пам'ятаю, як у студентські роки ми за столом співали про кришталеву чору. То, може, заллємо очі горілкою, щоби нічого не бачити, наїмося сала і заволаємо: пити чи не пити - все помремі А питання культурного
будівництва в державі віддамо спритним
ділкам, які працюють за принципом: вам нужно девочек -- их есть у нос.
Амдрій ЧОРНУХА,
голова Цемтру україмістики при Товаристві «Просвіта»
МУЛлЯ лЯСчІА чКРАЧУЮЇИ
ІГродовжен
Серед Карпатських пр, високих, величних і недосяжних, що чарують 1 горян, і приїжджих мандрівників таємничою син- НЮ, жене свої несамовиті, норовисті струмені Тиса. Це -- Мараморощина, той самий край, де, як говорять карпатські мудреці-казкарі, впав на землю диявол, скинутий з небес Архангелом Михаїлом «Під Мараморошем дуже розшибався Люцифер, зато там багато великих пр», -- розповідає старовинний переказ. Уже далеко позаду зосталися Ясіня, Рахів, Тячів | ось бачиш -- підступили до берепв Тиси
три гори, що навіть звуться якимись казковими, давніми іменами -- Шаян, Шаяниха й Шаїня, а біля їхнього піІДНІЖжя -- містечко зі стародавнім костьолом вільне королівське місто Вішк, позаштатний «мезеварош» Хустського повіту Австро-Угорської імперії й нарешті -- селище міського типу Закарпатської області Уперше Вишкове згадується в привіле! угорського короля Ласло ІМ 1271 р, коли король подарував цю оселю братам-шляхтичам Чепанам, нащадкам угорського роду Гунт-Пазмань. Згадаймо, що ще з ХІ ст землі праукраїнського племені білих хорватів потрапили в угорську неволю Заги нув у битвіз мадярами мужній князь Ла борець, | 8 замках над Ужем, Тисою, Латорицею оали королівські намісники-ішпани Уже тоді, у ХІЇЇ ст, Мараморощина
славилася своїми соляними копальнями в
Акна-Слатіні -- сучасній Солотвині. Навіть
на давньому гербі краю було вміщено
малюнок двох солекопів з молотами, що працюють у шахті. Найкращим шляхом
Для перевезення видобутої в копальнях
солі була, звичайно ж, Тиса. Прості дерев'яні
човни несли річкою соляний вантаж до королівських комор. Було збудовано такі комори й у Вишковому, а для пильної їхньої охорони король звелів ще й побу-
Про позаштатне місто Одеського повіту Херсонської губернії Маяки нинішнє село в Біляївському районі на Одещині, відомий «Енциклопедичний словник Брокгауза й Єфрона» починає розповідь так. «У давнину тут був замок з вежею-маяком Неоптолемою, про що згадують грецькі й римські географи»
Якщо про місцезнаходження фортеці Неоптолеми сучасні археологи ще можуть сперечатися, то з ХУ ст. ми вже маємо ЦІЛКОМ певні звістки про сучасні Маяки, згаДані в документі 1425 р. як прикордонче укріплення Маяк-Каравул біля Днктровського лиману. Як відомо, в першій чверті ХМ ст. великий князь литовський Вітовт ревно взявся до оборони південних кордонів своєї величезної! ГОДІ за Територією держави, що обіймала чи не гретину Східної Європи 3 роками все зростала міць небезпечного південного суада -- Кримського ханства, всечасєтішали и частішали татарські напади на велико
ПРЕ ПР
ня. Початок у ц. 7
дувати земляну фортецю Деякий час ця
фортеця була навіть столицею Марамороського краю -- комітату -- й місцем перебування тутешнього ішпана. З'явився поряд із фортецею й костьол
Завдяки королівським соляним копальням Вишкове швидко зростало й 1329 р. разоміз Хустомі Тячевом одержало права
ВіЛЬНОГО королівського міста Ці права дозволяли вишківським міщанам проводити безмитну торпівлю, мати власні ратушу и суд Вільним містом Вишкове вважалося аж до середини ХІХ ст Мало містечко й свій герб, найдавніше зображення якого збереглося на печатці 1620 р. На срібному тлі герба було вміщено три зелені гори, на ЯКИХ СТОЇТЬ Дикий козел із срібними коп: итамита рогами. Герб надзвичайно яскраво символізував природу Закарпаття -- горду, величну и гарну, атри прські вершини, запозичені з державного герба Угорщини, нагадували водночасіпро гори: Шаян, Шаяниху й Шаїню, біля яких розташува- ЛОСЯ МІСТечко.
ХМІИ ст. було для Мароморощини неспокійною добою: не раз край переходив з рук у руки то до трансільванських КНЯЗІВ, То до угорських королів. Закарбувався в пам'яті мешканців Вишкового 1657 р. колитрансільванський князь, Дьєрдь Ракоці зібрав у містечку велику державну раду, щоб ухвалити на ній рішення про ВІЙСЬКОВИЙ союз із шведським королем Карлом ХІ та українським гетьманом Богданом Хмельницьким.. Розчарований
княжі землі. Цілий ланцюг укріплень мав стати на перепоні напасникам. На МІСЦІ нинішнього Очакова з'явився тоді замок Дашів, на місці Берислава -- форпост Вітовтова Митниця. Такою самою оборонною фортецею став тоді й Маяк-Каравул.
Але врешті Велике князівство Литовське розчинилось у складі всемогутньої в ХМІ ст. Речі Посполитої, а південні його землі перейшли до турецько-татарських володінь. Деякі замки після цього перейшли на службу Туреччині, деякі були просто
зруйновані. Саме ця лиха доля спіткала й Маяк-Каравул, що з міцної фортеці перетворився на просте поселення зі складом ЛСОВИХ вантажів, спроваджуваних Дністром із Західної України до турецьких ВОЛОДІНЬ
Але пронеслися над Причорномор'ям наприкінці ХМІЇЇ ст російсько-турецькі війНИ, в яких відзначилося й українське козацтво. І за Яським миром Маяки разом із усією Очаківською областю перейшли до володінь Російської імперії. Ось як ці події переповідав Микола Аркас «Запорожці, під проводом Антона Головатого, вибили турків з берегових батарей, за:
иняли Іх, повернули гармати, що там були, на кріпость, | почали обстрілювати її із тих батарей | з своїх чайок, і таким побитом узяли острів Березань А через МІСЯЦЬ усі козаки штурмували вже Очаків разом з московським віЙСЬКОМ | ДОПОМОГ -
ли взяти цей міцний гурецьким город. За УСІ ЦІ ПОДІІ ВІЙСЬКО «вІДрнНнИиХ Козаків» було
кл
«братерською» допомогою царя Олексія, що бачив у гетьмані й козаках не бойових товаришів, а покірних холопів, бунтівний Хміль почав шукати інших, менш підступних спільників у своїй боротьбі з Польським панством. Але смерть перешкодила иому здійснити ці наміри бачило Вишкове у ХМІЇ ст. й іншого українського народного героя -- легендарного опришківського ватажка Грегора
Пинтю, що, за переказами, «ненавидів
БИШкКовЕ
панщину і мстився панам». Народна фантазія наділяла свого улюбленця над звичайною силою й міццю, адже, як співалось у карпатських піснях, одним порухом плеча він міг розламати двері панського замку
/а як підклав Пинтя лівоє плече -
Стали замки полівляти,
4 як підклав Пинтя правоє плече --
Стали двері попущати.
У ХМІЇЇ ст., після поразки повстанського руху куруців, що мав на меті визволення Угорщини з ярма неволі, накинутого австрійськими цісарями та їхніми слугами, прозваними в народі «лабанцями», Вишкове остаточно відійшло до володінь Габсбургів. Як і раніше, містечко мало право безмитної торпівлі Відоме воно було й своїми ремісниками-ткачами. що славилися чудовими виробами на всю Ма: раморощину. Але після революції 1848 р,, надто після того, коли цісарська влада не згодилася приєднати Закарпаття до «єдиного руського коронного краю», тобто автономної української провінції, Вишкове було позбавлене привілеїв, якими користувалося ще з ХІМ ст
перейменовано на Військо Чорноморське». Першими новими поселенцями містечка стали козаки Подністрянської паланки новоутвореного Чорноморського війська, а також російські старообрядці- «липовани», що масово оселялися тоді в причорноморських землях, подалі від переслідувань офіційної церкви.
Однак уже скоро маяцькі склади лісових вантажів, відомі ще з часів турецької за- Ииманщини, привернули увагу адміністрації місцевого генерал-губернаторства. Після 1/94 р. тобто від початку інтенсивної
розбудови Одеси, в Маяках було засновано митницю, а також перевізний пункт, зВіДКИ вантажі транспортувалися суходолом до новоствореного Одеського порту Почав діяти у містечку й пором через Дністер. Зручне й вигпдне положення Маяків біля Дністровського лиману стало, мабуть, найголовнішою причиною кої кої що містечко почало швидко рости Вирішальним для долі Маяків стало ХІХ ст. Так, 1849 р, там було побудовано річкову пристань, нові склади для лісових
вантажів: давній промисел, відомий (з ХМ ст, залишався Одним із головних У побуті містечка ще и тоді Оселялись у Маяках г рибалки. серед них І вихідці з Наддніпрянщини, що В пошуках кращого заробітку приставали до рибальських артілеи. Урешті 1862 р. Маякаюн було ОФІЦІЙНО надано статус по «ІПУТаТного міста в Одеському повіті, а 21 вересня 1872 р ухвапено проект 'ІсрОа, малюнок якого яскраво мштворював на "ЧУ МІСТА
Т
Абу
с постарівся й забув за обіцянки», -- сумно жартували закарпатські горяни Лише
підтверджений у 1880 р стародавній герб нагадував про давні вільні часи. Побут містечка пожвавлювали хіба що розпочаті наприкінці ХІХ ст роботи з видобування свинцево: руди Такою самою провінційною оселею Вишкове залишалося и пізніше, в міжвоєнний період ХХ ст, належачи до Чехословацької республіки В уа часи Карпатський край славився своїми повір'ями и легендами. Кожне, навіть найменше село й містечко дбайли-: во береже їх, плекає, передає нащадкам Скільки ж таких спогадів зберегло колишнє вільне місто, а нині просте містечко над Тисою, до історії якого увійшли І середньовічні королівські привілеї! на вільні торги, і потаємні зустрічі українських козаків зі своїми побратимами по боротьбі транальванцями, і лісові сходини народних месників-опришків, : мистецтво золотих рук майстрів-ткачів! А скільки їх іще ховають г бережуть швидкоплинна
Тиса й величні Шаян, Шаяниха та Шзіня Па МЕЕЮЮ ОТО (606 НОЮ ОЕИВО (Озюе СЮ Р ою МД» со си» шт»
«На чорному тлі на зелених горбах поставлено два золоті маяки з чорними швами, над кожним з яких горить червоне, ззолотими язиками, полум'я. У вільному куті щита герб Херсонської губернії»
За статистичними даними 1891 р, в мкюсті Маяках мешкало 38 дворян, 10 купців та ,Ь 3533 міщани, діяли тартак чотири кузні, | сім гончарних та дві бондарських майстерні, паровий млин та одинадцять вітряків
Сучасні Маяки звичайнісіньке, здавалося 6, село на Одещині, над Дністром та старовина вже незворотно відійшла в минуле, де козацький дух давно розвіявся У Віках, де по уславлених у переказах чорноморцях не лишилося й сліду. Але пригадаймо собі слова Тараса Шевченка з безсмертної поезії До Основ'яненка» в їхньомм первісному, ще
ПІСНЯХ Та
не ВіДредагованому Пантелеймоном Кулішем, звучанні ОО де, люди 4 Гак, не з. гинуть у ибинній ам ні! наїшШого "ароду «за товзятим Головатим такозаки чорноморці ЯКІ навіть Після зЗруй пгпування (ічі не змогли зректися пицарської здачі Та звичаїв не змо! ВИПУСТИТИ 4 рук мушкети я шабг Ми. М б «РОКі ч Час лО М ООІ/ЛЬСІ ур іпунала н ІД морним морем козашцьк Пісня. бережуть її слова и Старовинні Ма МКкиИ | ВІрою м надк ю чекаючи на справжніх чтаїшуадків ЧцауіІвнього чорноморськогі
4 - чей
«Під час нападу татарського один з мешканців, що оселилися тут, сам будучи сміливіШИМ за інших, бадьорив і стримував тих, що тікали від нападу, говорячи: я недрижу. Його прозвали Недригайлом, а по ньому и місто Недригайловим»
Цю легенду про назву міста Недригайлова сучасного селища міського типу, районного центру Сумської області -- було вміщено в історичній довідці останньої! чверті ХМІЇЇ ст. Звичайно ж, у всякому народному переказічи повір" є своя доля правди и мудрості. Хто знає, можливо, и справді містечко виникло серед неозорого «дикого поля» ще у ХМ ст,, коли напади татарських людоловів так часто сиротили український люд
Але найперша документальна згадка про Недригайлів над річкою Сулою датована набагато пізніше 1652 р, коли українські козаки, переживши жорстоку поразку в Берестецькій битві, масово рушили на схід, сподіваючися знайти захисту землях, підвладних московському царевії Посланець путивльського воєводи Марко Антонів зазначав тоді у своїх записах «З города Константинова козаки вс вийшли, стоять близько Недригайлова, ЩО від наступу поляків тікати на царську сторону»
Після 1653 р. Недригайлів згадується в
Чи не кожне місто, містечко й село має легенду, що розповідає про його стародавню назву. Є така легенда й у Немирова -- невеликого містечка в колишній княжіЙй Велащині, теперішнього селища Міського типу в Яворівському районі Львівської області Легенда ця говорить, ЩО ще в ХІ|| ст, коли на землі України-Русі вдерлися монголо-татарські орди, в од чому з урочищ на Розточчі їх перестріла дружина галицьких ратників, Зав'язався корстокимй бій, але русичам усе ж вдалося не пустити нападників далі й розгромити хНізагони Знесилені татарські вояки поча- ЛИ просити в руського воєводи миру, але ТОЙ, не вагаючися, відповів: «Не мирі!» -- 1 Віддав наказ гнати татарських зайд геть На пам'ять про цей подвиг галицьких ратників їхні нащадки прозвали урочище Немировом
Проминуло понад триста років Давно зже панували в Галичині польські королі, перетворивши землі колишньої Галицько-Волинської княжої держави, що з такою мужністю й силою давала відсіч ворогам, на три воєводства Руське, Зелазьке та Волинське Давно вже споль- ЩиИлося й покатоличилося багато нащадків старовинних княжих та боярських родів. Але, як раніше, гриміла у світі війна: тепер це була Лівонська війна, вякій естонські та латвійські землі стали яблуком розбрату
МІЖ Двома монархами московським чарем Іваном Грозним та польським королем Стефаном Баторієм
Війна тривала не одне десятиліття Успіхи здобувала то одна, то друга сторона. Літописи говорять, що одного разу Баторій, уУщент розбивши війська Івана Грозного ПІД Полоцьком, але не змігши здобути Пскова, надіслав до царя ГіІНЦЯ "- українського шляхтича Михайла Гара-бурду -- Звикликом на герць Королівськийм
анннннннним
и.
царських грамотах уже як місто, І хоча офіційні описи Харківщини ХМІЇЇ ст п4йчастіше наголошують: «Побудований
після 1653 року, але точно коли й яким чином те заселення відбулося й якими спочатку людьми, невідомо», немає ніякого сумніву, що першими мешканцями міста були слобідські козаки-переселенці. З 1659 р. Недригайлів став сотенним центром Сумського козацького полку. Дотепер зберігся опис тогочасного прапора місцево! Сотні, що мав зображення золотого хрес- 19, ДВОХ ПІВМІСЯЦІВ Та десятьох зірок на блакитному полотнищі Вже 1660 р. в
Недригайлові мешкало 489 козаків та 992
міщан і селян
Неспокійним часом для мешканців міста були роки Північної війни з відчайдушною, але невдалою спробою українського козацтва вибороти волю для Гетьманщини, Перекази про тогочасні події жили між народом ще на початку ХХ ст, Слухав їх від своєї недригайлівської бабусі Олександри й маленький Бориско Давидов, син брянського машиніста. Й на схилі СВОЇХ літ, уже відОМИМм письменником Борисом Антоненком-Давидовичем, переповів він ці легенди у чудовій новелі «Бабині казки»:
«А то ще було швед проз наш Недригайлів проходив. Так тоді всі людив Недригайлові заповзялися вмерти, а не пустити сюди ворога. Отож тоді на тій горі, де городище, іоблягли наших козаченьків вороги звідуаль та й ну ж їх воювати Бились козаки день, бились другий, ана третій невдержка в них вийшла пороху не стало. Не стало, значить, у них пороху, поламалися списи, шаблі козацькі пощербились, а вони все б'ються. Билися навкулачки, гроші ворогові межі очі кидали, а не піддалися! Так усі там і погинули до одного... -- закінчила баба свою сумну розповідь, а потім по-діловому додала: -- Воно и досі на дні Сули під тою горою козацькі барила з золотом лежать, тільки
посол, прибувши до Москви, увіІЙШОВ до царської палати й кинув до Іванових ніг королівську залізну рукавицю. Але цар, не знайомий із лицарськими звичаями, просто насміявся з Гарабурди й вигнав його з палати
Однак полякам усе ж довелося здобути не одну перемогу в цій війні, Одним із
польських воєвод цього часу був граф
Андрій Фредро -- предок славетного поль: ського поета ХІХ ст. Олександра Фредра Нагороджуючи Андрія Фредра за його воєнні заслуги, Стефан Баторій подарував йому урочище Немирів у Белзькому воєводстві и дозволив заснувати місто на магдебурзькому праві. 1580р новорозбудоване місто одержало королівський привілей, у якому немирівським міщанам дозволялося побудувати в місті соляні склади, влаштовувати щотижневі торги та два ярмарки на рік -- на свята Марії Магдалинита свято! Ядвиги, Тоді ж містечко дістало й герб, у якому містилася родова емблема графів Фредрів -- срібний одноріг на блакитному тлі. Герб 1580 р. зберігався в діловодстві Немирова без змін аж до початку нашого століття
Як г інші невеличкі галицькі містечка, Немирів у свои історії не раз змінив власника. Так, у ХМІЇ ст. в ньому хазяйнували вже шляхтичі Стадницькі, а на початку ХІХ ст, вже за доби австрійського панування, -- Мощинські Поступово містечко росло, множилися будинки, двори, храми:так, 1640р в Немирові було засновано
о 1 1 11 1 ПНТ
ж нема кому їх дістати відтіля.. -- |, зітхнувши, невдоволено буркотіла: -- Тепер г люди пішли все миршаві та ледачі, куди там ім лізти кладу козацького шукати!»
Сотенним центром місто залишалося аж до 1/65 р. коли за царським указом автономію слобідських козаків було скасовано и козацькі полки перетворено на гусарські, а дрібне козацтво понижено до стану «військових обиватилів». «Козацька старшина була зневажена усім оцим, а головне тим, що скасована була цілком їх старшинська служба, котра давала їм
верхній частині щита герб Харківський. У нижній відм чорних слив на золотому тлі, що означають велику родючість їхню». У ХІХ ст. Недригайлів було понижено в статусі до позаштатного міста Лебединського повіту Харківської губернії. Поступово розвивалися місцеві промисли: якщо наприкінці ХМІЇ ст. місто мало всього 7 млиніВ та 5 кузень, то в середині ХІХ ст. млинів було вже 65, з'явилися миловарня та дві медоварні. Славився Недригайлів І вирощуванням тютюну. На 1850 р. число мешканців становило вже 5249 осіб. Отже, знову -- типова доля провінційного
незмірно більше права, бо справді пол-
ковник у своєму полку мав дуже велику владу не тільки у військових, а й у гражданських ділах; таку майже владу мав СОТНИК у СВОЇЙ СОТНІ, а тепер їх зрівняли -- першого з підполковником або з прем'єр-майором, а другого -- з поручиком або й з підпоручиком», -- відзначав славетний історик Слобожанського краю Д. |. Багалій.
Із 1780 р. Недригайлів перетворився на повітове місто новоутвореного Харківського намісництва, Тогочасні офіційні описи подавали такі відомості про нього: «Недригайлів населений колишніх слобідських полків військовими обивателями та однодвірцями. Між ними різниці в сповіданні православної віри немає В місті всіх мешканців різного звання ЧОЛОВІЧОЇ статі 1937, жіночої 1882, всього 3819 душ. Заняття мешканців міських полягає в хліборобстві, скотарстві та інших роботах. Хліб і худобу продають між собою. Бувають у місті ярмарки: перший -- вдень Преполовення свята, другий -- вересня 8-го, третій -- грудня 6-го, й тривають по два чи три дні... Млинів водяних /, фабрик немає. Сади мешканці мають великі, з яких плоди продають зверх своє! потреби | в інші міста»
Про «великі сади» з «плодами зверх потреби» в місті нагадував ізатверджений 21 вересня 1781 р герб Недригайлова: «У
костьол та синагогу, а 1669 р. шляхтич Віктор Стадницький побудував власним коштом І православну церкву. Існував тут деякий часі греко-католицький монастир. Але найпомітнішою спорудою містечка зоставався, мабуть, мурований замок біля озера, що належав родові Стадницьких Чавіть на початку ХХ ст. окремі частини Немирова мали в народі назви, що нага-
НЕМИРІВ
дували про цей замок: «Східний вал», «Західний вал», «За валом», «Брама», «Брамщина»
Набував Немирів і слави ремісничого осередку. Так, уже 1624 р, місцеві ткачі
українського містечка.. Чи справді так?
З С АНІЕДРІГАЙЛІВ
Звернемося ще раз до спогадів Бориса Антоненка-Давидовича. Ось якими постали перед ним, малим, околиці Недригайлова початку ХХ ст. де пам'ять про козацтво оживала для малого в бабусиних казках: «Перед моїми очима знову стояла та гора з обсипаними валами, з зарослими травою й терном ровами, де в неділю ми, підлітки, бігали, ганяючись одне за одним. Ось іурвище над Сулою, відкіля, мабуть, кидали козаки барила з золотом, оточене старими дубами, де билися з ворогами козаки, а посеред галявини стоїть високим гіллястий клен. Не інакше як під тим «клен-деревом» поховали козаки свого отамана, тільки клен росте й доа, а козаків давно нема. Невже вони так і перевелися всі?. »
НІ, не перевелися! -- відповідає сам собі письменник. Бо живе ще в пам'яті людей, таких як «квола тілом та незламна духом» баба Олександра, дух тих героїв, що ставали зі списами в руках проти ворогів, гукаючи: «Нагїжджайте, воріженьки, сам вас накликаю!». Ї саме ця пам'ять переки-
дає для сучасних недригайлівців, як і для
іхніх батьків та дідів, за словами Антоненка-Давидовича, «місток від давньої
давнини до недалекого майбутнього».
«і г т
г
бі 1 бртуатця
об'єднались у цех, пізніше, 1758 р, статут | лікувальних мінеральних джерел, 1834 р.в
цього цеху було підтверджено королем Діяли тут і папірня та скляна гута.
Німецький мандрівник Ульріх Вердум, проїжджаючи через Немирів 1672 р, записував: «Це гарне місто, оточене земляними валами з дерев'яними брамами З півдня його захищає озеро, на березі ЯКОГО СТОЇТЬ чудовий замок, Є папський костьол, побудований з каменя, та руська черква з дерева, а ратуша також дерев'яна».
Після переходу Галичини 1/72 р. до ВОЛОДІНЬ Австрії Немирів став повітовим центром у Жовківській окрузі, однак Усередині ХІХ ст. був понижений до статусу позаштатного містечка Рава-Руського ПОВІТУ. |, можливо, довелося б йому ПОДІЛИТИ долю інших невеликих провінційних містечок, якби не відкриття на околицях Немирова 1815 р. шістьох
лишньою долиною, пам'ятають і давніші часи -- Ті часи, коли над тутешнім озером височіли мури замку, а можливо, ще й ті, коли воїни-русичі тут, у безіменному тоді урочищі, відмовили в мирі хитрому й підступному татарському нападникові..
містечку було засновано сірчані лазні, а передмістя, де було знайдено джерела, дістало назву «Немирівські Лазеньки». Немирів став одним із найвідоміших курортних осередків Галичини.
Мінеральні джерела Немирова славні й
нині. В містечку й тепер діє санаторій, де лікуються найрізноманітніші хвороби. Але СОСНОВІ ліси, що оточують Немирів, та невелика річка Любачівка, що тече навко-
Володимир ПАНЧЕНКО,
аспірант кафедри архівознавства Хиївсь-
кого уміверситету /м. Т. Г. Шевченка
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
чн
значна 1
і завьіййі Чо оди о вай Зв коні же зер
«М
ані ьо ін з
Слово ПРОСВІТИ
У продовж тисячоліть територія сучас-
ної України знала чимало народів і племен, серед них і найдавніші, заф
часному Криму, римський історик | ст.
Пліній Старший нараховує понад три де-
сятки різних племен. В Україні, без
перебільшення, відбилися глибинні явища слов'яно-іранських, кельтськослов'янських, тюрксько-давньоруських та інших взаємовпливів і взаємозв'язків. Проте Північне Причорномор'я характеризується не лише цими взаємозв'язками. Як слушно зазначає український дослідник Олексій Стрижак, «сучасна наука, очевидно, ще до кінця не збагнула як грандіозності, так і сміливості тих так званих індоарійських лінгвістичних (і не тільки!) проблем Північного Причорномор'я, які щойно встали на весь зріст перед численними дослідниками його старовини» (ЕЛЕ; 12). Інший дослідник, уже російський, Олег Трубачов, і собі додає: «Безсумнівна за всіх можливих коректив наявність іранців у Північному Причорномор'ї легко може викликати також думку про стародавню наявність десь у часовій і територіальній близькості їхніх індоарійських родичів, праїндійців» (О синдах, 41). Збірник «Гідронімія України в її міжмовних | міждіалектних зв'язках» коротко резюмує: «Так чи інакше в центрі гідронімної системи Скіфії виявився новий аспект міжмовних зв'язків найдавнішої доби, який веде нас не тільки в сіндо-меотський світ Азово-Чорномор'я, але й у таємничий світ індоєвропейської прабатьківщини, місце якої шукають у Північному Причорномор 'Ї, звідки давно вимандрували предки сучасних індійців та іранців, перетнувши Північний Кавказ, береги Каспію, Середню Азію...» (ГУ, 19--20).
Проте, як виявляється, предки сучасних індійців не всі залишили територію Давньої України -- частина їх лишилася і взяла активну участь в етногенезі українського народу. Вважається, що індоарійці вирушили в далекий шлях до Індії в середині ЇЇ тис. до н. е., але їх постійно згадують пізніші джерела, зокрема той же Геродот, коли кажев У ст. дон. е., що скіфи, які жили в Тавриці, по льоду переїжджають через Боспор Кімерійський (Керченську протоку) до Сіндики на Таманському півострові (Геродот, 194); а пізніший автор, Гезіхій, відзначає, що «сінди -- Індійське плем'я». Численні сіндо-меотські, тобто індоарійські, племена входили до Боспорського царства, могутньої колись держави на Півдні України; держава ця існувала впродовж майже тисячоліття, починаючи з МІ ст. дон. е., а столицею
п було місто Пантикапей, пізніший Кер-
чев ії теперішня Керч. Посвячувальні боспорські написи зберегли чимало свідчень саме про ці сіндо-меотські племена, особливо з ЇМ ст. до н. е. Вони включаються до титулатури боспорсь-
ких царів Левкона | (389-349) та його сина Перісада І (344-311). Так, у написах
1037 та 1038, знайдених на Тамані, Лев-
кон | означається як «архонт Боспору й Феодосії, цар псесів» (КБН, 599--600). Напис на мармуровому постаменті, знайденому в Керчі
сіндів, торетів, дандаріїв |
1843 р., мовить: «Левкон, син Перісада,
відбувши термін свого жрецтва, присвятив цю статую Аполлону Лікарю, при Перісаді, синові Спартока, архонтові Боспору й Феодосії, цареві СІндів, усіх меотів : фатеїв». Цей напис під Мо 25 у «Корпусі боспорських написів» датується ЇЇ ст. дон. е.
Напис Ме 39 на плиті з білого мармуру, знайдений у Керчі, повідомляє: «Великому цареві Аспургу, другові рим-
лян..., який царствує над усім Боспором, Феодосією, Сіндами, меотами, тарпитами, торетами, псесами й танаїтами, який підкорив скіфію і таврів». Датується напис | ст. до н. е., оскільки роки правління
Аспурга - 8 р. дон. е. - З8н. є. Подібних написів пише в КБН -- два
десятки. Показове й те, що на деяких із
них зафіксовано й імена, пов'язані з етнонімом сінд и. Так, напис Мо М реудь яким знайдений у Анапі й нині зберігається в Керченському музеї, подає серед переможців спортивних змагань на честь Гермеса сім носіїв імені Сін д тачотири- Сіндок. Щев одному написі фіксується ім'я Сіндей.
Окрім сіндів, особливе зацікавлення викликають у цих написахдандарії, що теж відносяться до сіндо-меотських племен. Як засвідчують давні джерела, жило це плем'я на території від Меотиди (Азовського моря) до Кавказу. Першу згадку про нього знаходимо ще в Гекатея Мілетського (бл. 546-480 рр. дон. є.) - давньогрецького історика, географа м мандрівника. За ним, дандарії жили поруч із сіндами. У своєму «Житті Лукуппа»
- В
іксовані античними авторами. Лише в Тавриці, су-
Плутарх (І ст. до н. е.) згадує вождя племені дандаріїв на ім'я Дандарій, з чого видно, Що місцеві ватажки нерідко мали імена, які збігалися з назвою племені. Згадує про дандаріїв і римський письменник Тацит (бл. 55--120 РР.н.е.), який пише, що саме в дандаріїв знайшов 49 року притулок цар Мітрідат. Пліній, римський ученим І діяч Ї ст. згадує дандаріїв як «назву народу в області нижньої Кубані и Меотиди».
Залишили дандарії сліди і в назвах. На березі Кубані засвідчено топонім Дандарій. Таку ж назву засвідчено й на березі Бузького лиману, причому показово, що в давнину І Південний Буг, іКубань називалися однаково -- Гіпаніс.
З дандаріями пов'язують так звану Тендрівську косу в Криму, інакше Тендру. У тому ж Криму, на його південно-західному узбережжі Птолемей у ЇЇ та Амміан Марцеллін у ІМ ст. знають місто
Брахма
тттутутФтортУтТттт т Р чер раФачрру
Дандака, одне з трьох найбільших тогочасних міст Таврики. Така ж сама назва- Дандака-- фіксується в обох давньоїндійських епосах -- «Махабгараті» и «Рамаяні».
Таким чином, дандарії згадуються в різних писемних джерелах упродовж усього античного періоду, що охоплює майже тисячоліття, починаючи з МІ ст. дон. е. А топоніми, пов'язані з ними, поширені від Кубані до Південного Бугу, включаючи й Крим, тобто в ареалі розселення сіндомеотських племен, які складали вагому частку населення боспорського царства. Певний час вважалося, що дандарії -- народ не зовсім виразного походження, який у давні часи жив здебільшого на берегах Меотійського озера, нинішнього Азовського моря, а також у гирлах Південного Бугу й Кубані. Що й відбилося на тлумаченні ціє! племінної назви.
8. |. Абаєв, відомий скіфолог, вважає, що дандарії на обох Гіпанісах, тобто Південному Бузі й Кубані, одне й те саме плем'я, г відносить їх до іранських племен. Тому відповідно й тлумачить етнонім, виходячи з матеріалу іранських мов. Він розкладає його на компоненти дан Ж дар, де першими компонент, на його думку, спільний з компонентом, що міститься в назвах річок Північного Причорномор'я -- Дон, Донець, Дунай, Дністер, Дніпро. І, отже, має значення «вода», «ріка». Другий компонент, дар, означає «держати», «тримати». Тобтовесь етнонім дандарії, за Абаєвим, пояснюється, як «ті, що тримають ріку», «річкодержці» . Оскільки, мовляв, дандарії жили на Кубані й Південному Бузі, тому й володіли землями, що прилягали до цих обох річок.
Інший дослідник, О. М. Трубачов
прихильник індоарійської приналежності дандаріїв. Саме він з'ясував, що це плем'я жило не тіЛьЬКИ в азово-надкубанському, але й дніпро-бузько-надчорноморському регіоні. Ї саме він звернув увагу на те, що кримська Дандака має свого Індійського двійника. Отож О. Трубачов дещо по-іншому витлумачує етнонім дандарії, виходячи вже з матеріалу індійських мов. Він і собі розкладає його на два компоненти, алевже дандіарії, де перший компонент, за Трубачовим, має значення «очерет», «кОмиш», а другий -- «арії». Тобто весь етнонім, за Трубачовим, несе значення «очеретяні арії», «арії, замешкувані біля очеретів / комишів». На підкріплення своєї думки дослідник додає, що через багато століть татари називали місцевих козаків «сарикамиш казаклер», тобто «жовтоочеретяні козаки».
Таким чином, обидва дослідники ро-
зходяться в думках як щодо етнічної приналежності дандаріїв, так і щодо походження і значення самого етноніма. А коли так, то виникає необхідність шукати додаткові свідчення на користь тієї чи тієї версії. Або давати якесь компромісне чи й зовсім одмінне тлумачення етноніма.
| саме індійський матеріал дає безліч свідчень на користь індоарійської приналежності дандаріїв. Компонент дан д (санскритське данд а), вдало виділений О. Трубачовим, входить в індійські імена, епітети богів, етноніми й топоніми, важливі соціальні терміни й поняття. Божества Вішну, Крішна, Шіва та Яма мають епітет Данда. На означення цих богів вживалися і двоосновні імена, які згодом стали популярними чоловічими іменами 1 в яких одним із компонентів було дан д а: Дандапані, Дандахаста, ДандаїбіпрптуоД'а'Ндатхама, Дандекар, Дандін тощо. Скажімо, поет МІ--МІЇ ст., автор першого санскритського прозового роману «Даша-ку марач-чаріта» («Пригоди десяти юнаків») - Данд ін; роман цей переклав ще на початку нашого століття перший український санскритолог Павло Ріттер (1872--1939), хоча вийшов наприкінці 20-х рр. у Харкові. Ім'я Дандапані має сучасний тамільський письменник Джеякантан, котрий під враженням Шевченкової «Катерини» написав роман про сучасну індійську жінку, що двічі виходив і українською мовою. Давньогрецький історик Арріан (96-175рр.н. е.), описуючи похід Александра Македонського до Індії, згадує про зустріч полководця з Дандамісом, представником однієї з індійських філософських течій.
Це також важливі соціальні терміни на означення царя: дандадгара, дандапа, дандін тощо. А також данданетрі -- «воєначальник», дандадгіпа -- «верховний суддя», данданіті -- «наука про управління державою», дандачакра -- «вІіЙСЬКОВИЙ підрозділ», дандасамхіта -- «кримінальний кодекс» тощо.
Санскрит подає двадцять чотири зна-
чення слова д а н д а, семантично близьких між собою: «палиця», «ціпок», «посох», «дрючок», «древко», «стебло», «корінь», «шворень», «хребет», «весло»,
«опора» таїн. (СРС, 257). Тасередцих усіх значень на першому місці стоять значення «жезл», «скипетр», «булава» як символи влади. Це слово є атрибутом царської влади, воно входить у терміни на означення богів, царів, божественних мудреців і могутніх героїв. І це зрозуміло, бо саме племінний ватажок у давні часи об'єднував У СВОЇХ руках магічну г юридичну владу Постать племінного ватажка -- князя чи царя - нерозривно пов'язана 2 уявленнями про світобудову.
Племінний ватажок виступав не пише як правитель, він забезпечував благополуччя колективу не тільки керуючи ним, а й через ритуальне дійство, зміст т форми якого суворо визначалися традицією Іі схо-
дипи до міфічних часів першопочатку всесвіту. Саме через це племінний ватажок мусив мати ми видиму для пюден відзнаку, СИимВоПп Своїх магічних та
військових функцій, яким уособлював | його зброю, : його право об'єднувати й карати. Таким атрибутом і був жезл, скипетр, посох, булава, невіддільні від поняття «ватажок», «ВОЖДЬ», «кКняЗЬ», у Тож і санскритське данда пов язується з магічною та війСськКОВОЮ владою, є їх символом. | тепер в інді довгими, розцяцькований різьбленням і бляшками, добре наолієний ціпок - неодмінний атрибут індійського селянина, особливо на сходках та всіляких урочистостях. В перші
і
повоєнні роки й на Рівненському Поліссі таким символом був довгими, у зріст людини, ціпок, що иого вручали тій хаті, З ЯКОЇ хтось мав чергувати в сільраді.
Слід сказати, що українські дандарії знаходять своїх двійників на індійському грунті. У «Махабгараті» не раз згадується країна Дандадгара, якою правив цар Дандадгара (нагадаємо, що Плутарх згадує ватажка причорноморських дандаріїв
УКРАЇНСЬКІ ДАНДАаР
ий,
наїм'я Дандарій, щоє показовою і важливою паралеллю). А коли є країна Дандадгара, то жителі її, природно,
називаються дандадгарії або дандадгарці. Назва Дандадгар а -- санскритська форма, сучасне
звучання ії, наприклад, мовою хінді - Данддар, звідким жителі - данддаріг данддари або данддарці. Тобто в такому разі маємо виняткову фонетичну відповідність українських дандаріїв індійським данддаріям.
Назва Дандадгар а справді розкладається на два компоненти: дандатдгара(хінді - данд-дгар/ / дар). Де другий компонент має значення «держати», «тримати» -- мого правильно виділив і пояснив В. І. Абаєв, виходячи з іранських мов, хочвіннаявний іВІНДІЙСЬКИХ, |в ІНШИХ ІНДОЄВропемських мовах, зокрема, в слов'янських. Перший же компонент, д ан д а, правильно виділив О. М. Трубачов, хоч і дав йому дещо одмінне від нашого тлумачення -- «очерет», «ко- АнНШЬ», Таким чинно м, їтстина лежить, так би мовити, посередині тлумачень обоз ДОСЛІДНИКІВ: ОДИН правильно визначив другий компонент, а другим - першим компонент. А весь термін дан-дадга ра /данддар/ дослівно означає «жезлодержець», «скипетродержець», у МНОЖИНІ - «жезлодержці», «Сскипетродержці». Саме таке значення мають обидва
етноніми - український да-ндарії та індиськии дандда ріїт//дандадг арії Або іншШИМмИ словами - кияни
оскільки ще у ХМІЇЇ ст. дослідник російської історії В. К. Гредіаковський рішуче констатував: «Ки и есть жезл по-славянски: з слово сие м доньтіне в употреблениим у мапороссиян сим знамением». Таким чином, дандарі!ї -- це «києдержці»» «жезлодержці», «скипетродержці», акоротше -- «Кияни». Термін данда дгара у санскриті означає ще «воїн», «полководець», «князь», «цар», тобто «Той, хто наділений києм/ /жезлом / / скипетром / /бупавою» як пом влади. Це водночас | атрибут ватажка, і мого зброя
Отже, на території України засвідчена не санскритська форма етноніма -- дан-
симВво-
дадгафра, а форма, надзвичайно Олизька до форми мовою хінді, - данз доз Б; зона, в передачі грецьких авторів, втратила одне -дм придбала
зигляду дандар Я грецький показник АНОЖИНИ -ІОЇ, ЗВІДКИ м данда ро и - «дандарії». Компонент - да р, наявний у) багатьох термінах мовою хінді на означення Діяча чи носія якогось фаху, професії, побутує і в українській мові (господар, володар тощо). Тобто форма дандар має певні ознаки приналежності до мойви хінді. Та оскільки в | тис. до н. е про Існування лха4Ови ХІМДІ не доВоОдДдиИТЬСсСЯ ГОВвОоОрити, то пишається припустити, ЩО ТУТ позначився пплив ОДдНІЄІ З простонародних мов, так званого пракриту олизької до сучасного хінді, Це може бути ДечМІ Особливості, впасти: й спов о янсСським мо ВОЛА маприклад, і, ча
структурмо хоча б мова мага 4 гі, яка має
зживання звука
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
нь і М ночь ЧО чт сою) Пі БУВ Ре 2 ЩО іон» а т У із . карась - -- жу РОСС о роту --чий р'оетруючехсти СОЛДТИТООМННЙ ЧОГО - - у о і - подчтє де пні сота Р Я Мні ч дині - ; янь " Ми -. ч б РР зі Р -" Ли Й 5 ;
т а пан
(пово ПРОСВІТИ є тлємоиця с лчСкРИТУ о
і ть й З и і, М М о ой, б; мість о. Тмл кий ЩО м цар ДандадгапТОПИСНИМмиИ ятвягами (див ще нашу статіІндіЙСЬКИМмМ ім'ям Ша м шер, ШІ амб ре; ОРОЗИТУГ» зі ані Дандадгари, Тю «Волинь, ятвяги й ДФвньоїндійські міфи» ш и р (напр., Шамшер Бахадур Сінх -- Я пов'язується каві б могутньою колись | в "9сописС «Волинь» за 1997 р., Мо 3). сучасний пенджабський пітератор). Сло- 3 державою млі адга орав Він участь У Зазначимо принагідно, що плем'я яду вошамшер (шамшір, шамшур) У мОВІ війні, описаній у «Махабгараті»,
саме на боці кауравів, за яких, до речі, вмступали з сінди-Ссувіри, авони, як лам вже знаємо, геж жили на території України.
Саме на пракритах, тобто простона-
Згадується ще в «Рігведі», воно є одним Із так званих п'яти «ведійських племен». ЯКІ, вважається, зирушили до Індії з Північного Причорномор'я Хоча тепер бачимо, що якщо вони й пішли, то принаймні не ВСІ,
хінді означає «шабля» (ХРС ІЇ, 589). Тлумачення козацького прізвища Ша мш ур як «шабля» підтримує те, що в тому ж Черкаському полку, ба навіть у сусідній сотні служив і козак Ясько Шабля (80).
іі
й родних Діапектах, як стверджують чкась частина їх залишилася. історія подає кілька цікавих фактів, й МОБАЖАННКИУ МАПИ НА, ТОЙ же 0. Труба. З огляду на високий соціальний статус пов'язаних із шамшером -- викривленою і чов, розмовляли іІндоОарімські племена термінів данда, дандака цілком чи дугастою шаблею, саме такою, якою
Північного Причорномор'я. І саме впливом пракритів пояснюють досСліІДНИКИ деяку | ВІДМІННІСТЬ пексики, Фіксованої тут, від | санскритської. Випадіння одного «дв розмовній мові або нечітке сприйняття слова записувачем викликало затуманеннамого зміСТу, ОСООливоО для європенмських дослідників Що, в свою чергу, спричинипося ДО хмоного витпумачення як мого компонентів, так ї хибного виділення їх. Це добре видно, зокрема, й на етнонім! дандер'!!.
Таким чином, етнонім цей означає не «річкодержці» ( Абаєв) іне «очеретяні арії» (Трубачов), а «києдержці», «жезлподержці», «скипетродержці». З чого випливає, що це плем я належало до ВОіНСЬКОГО Стану, що воно серед сіндомеотських племен мало такий самий статус, ЯК ! так звані «царські» скіфи та пітописні русичі. А за давньоїндійськими уявленнями, царі мусили походити саме з воїнського, кшатрійського стану.
Тлумачення етноніму данда рії дозволяє пояснити! назву Дандака,
можливо, що не тільки кримська Дандака була родовим чи племінним центром, столицею таврів, але подібний високий статус мала й індійська Дандака. Адже недарма піс Дандака був священним і в
послуговувалися запорозькі козаки та їхні гетьмани, зокрема, й Іван Мазепа. Історичні джерела мовлять, що саме шамшером 1526 р. був зарубаний Ібрагім Лоді, один із правителів Делійського суптанату. Останній могольський імператор Аурангзеб (1658--1707) шамшерами скажавну мудрість. Тобто можна припустити, рав на смерть двох своїх братів, що, як і він, претендували на престол. А батька свого, Шах Джахана, котрий на честь улюбленої дружини спорудив уславлений Тадж Махал, на довгі роки Кинув до в'язниці. Шамшером був страчений і дев'ятий сікхський гуру Тегх Бахадур за наказом того ж Аурангзеба, бо гуру відМмОВИВСЯ прийняти іслам. Цікаво, що батька Тегх Бахадура звали Хар Гобінд, де Гобінд -- семантичний двійник до імені Гопал а Хар на індійському грунті -- одне з імен Вішну, отже, й Крішни. А імена Хар та Харко надзвичайно популярні в запорозьких козаків: лише в Брацлавському полку було четверо козаків з іменем Х ар. Крім того, й інші гуру сікхів, багато чим схожих на запорозьких козаків, мали
ження и однакове значення, в мовному І функціональному плані, бо ототожнювати она історичному, хронологічному рівні, мабуть, передчасне, попри навіть те, що сама «Рамаяна» виявляє багато паралелей з українськими реаліями, починаючи з сюжету і кінчаючи деякими архаїчними звичаями.
"Проте Дандакою | дандаріями давні зв язки України й Індії не обмежуються. Данда, як зазначалося, -- не лише епітет богів Вішну-Крішни, Шіви та Ями, але і їхня зброя. А на терені України виразно засвідчене поклоніння цим божествам. Усіх їх згадує «Велесова книга» (ІХ ст,), їхні імена відбито в українських іменах,
інді Ккиля
Згадувану в «Рамаяні» -- іншій давньо-
лівим, які відповідно уособлювали чоловіче и жіноче начало. До всього, недарма з давніх часів побутує уявлення про човен як про народ, державу, а про правителя, князя, царя -- як веслувальника, човняра, що править цим народом-державою..
Таким чином, зі сказаного напрошується ряд важливих і показових висновків:
-- Індійський матеріал засвідчує етимологічну тотожність етноніма дандарії, засвідченого в Україні, й етноніма дандадгара//данддарії, засвідченого в «Махабгараті»; це плем'я, судячи з усього, належало до воїнського стану, так званих кшатріїв, провідного в тогочасному суспільстві, функціонально тотожного «царським» скіфам і літописним русичам:
-- зв'язок індійських дандадгаріїв / / дандаріїв з землеробським божеством Балвіром-Білобогом та воїнським | пастушницьким божеством Крішною-Чорнобогом підтверджується таким самим зв'язком українських дандаріїв з цими божествами, рясно відбитими на украінському терені й нині;
є; ЯЗ
прізвищах і назвах. У давньому місті Тіра
ІНДІИСЬКІЙ поемі, а також у «Махабгараті». «Рамаяна» розповідає, що Рама й Ста, головні персонажі цього твору, сьогодні улюблені герої кожного індійця, мусили через придворні інтриги піти у вигнання на чотирнадцять років. Під час своїх вимуше- ЧИХ мандрів вони надовго зупинилися в священному лісі Дандака, де жили уславлені відлюдники-мудреці. | саме з цього лісу злий демон Раван викрав Сіту, кохану дружину Рами. Після довгих пригод Рама врешті-решт визволив Сіту, повернувся в свою країну Айодг'ю й яосів батьківський престол. А ліс Дандака відтоді став священним для кожного індійця, як стали священними для них і самі Рама і Ста,
(нині Білгород-Дністровський) знайдено напис з одним із найпоширеніших імен Шви-Махадава, в якому неважко впізнати індійське М а х а дева-- «Великий бог». В Одесі на Молдаванці знайдено напис з іще одним ім'ям цього божества - Б у т ан а т, тотожне індиському Бг утанатх, «Владика бгутів», де бгути -- добрі й злі істоти, які складають почет Шіви. Обидва ці написи датуються І-Й ст. Загадкова Мокоша у Володимировому язичницькому пантеоні - та ж індійська Мах еш і, «Велика богиня». Принагідно відзначимо, що Шіва мав гепітет Мах еш, а слов'янська міфологія знає чоловіче божество Мо-
-- участь індійських дандаріїв у подіях, описаних у «Махабгараті» на боці кауравів, сама назва яких може пов'язуватися з кравенцями-українцями, дозволяє припустити, що предки сучасних українців брали участь у цих подіях, а саме ці події цілком могли мати місце на території Давньої України;
- семантична тотожність імен Данда ї Кий, назв Дандака і Київ дають підставу стверджувати закономірність існування імені Кий та ПОХІДНОЇ від неї назви К и їв, які, в свою чергу, пов'язуються з важливим соціальним терміном кий -- «ажезль, «скипетр»,
невіддіЛЬНИМ від поняття про владу й владарювання; винятково важливе те, що й назва Дандака, засвідчена у «Рамаяні» та «Махабгараті», зафіксована і в Україні, саме там, де античні автори засвідчують загадкових таврів, тобто в Криму;
-- ІНДІЙСЬКІ дані підтверджують кня- Зівський статус самого Кия, а також обгрунтовують назву Київ, столицю і центр державного утворення, а спершу, певно, племінного центру; окрім усіх інших чинників, які висунули Київ до найголовніших | найважливіших східнослов'янських міст, зробили його столицею Київської Русі, обумовили його виняткове суспільне й політичне значення, не останню роль, слід гадати, відіграв і той важливий первісний зміст, що його ніс у собі соціальний термін кими, нерозривно пов'язаний із силою, могутністю, владою, особливо кня- "1 Зівською, царською.
кош.
Ще одним ім'ям дружини Шіви було Д е в їі -- «Богиня», споріднене із слов'янським Д |! в а А Діва була покровителькою | захисницею, матір'ю Херсонеса Таврійського в Криму, нинішнього Севастополя. | саме з Херсонеса, Корсунялітописних джерел, прийшли до Києва християнство, його атрибути и священики. Тож цілком імовірно, що й термін данда цілком міг відбитися на українському грунті в первісному вигляді. Ісхоже, що таке припущення не таке вже и неймовірне.
У цьому плані привертають увагу ко-
її Динден-
згато інших місць, пов'язаних із ними, Ця індійська Дандака, як уже мовилося, має свого українського двійника, за тисячі ЧІЛо метрів від Індії, на півДденно-західному | узбережжі Криму (тепер Очеретяна або | Камишова бухта). пута ст. фіксують Тут Птолемей та Амміан Марцеллін, ВІДНОСЯЧИ до трьох найбільших міст Таври- КИ. А Це означає, що ще в ЇМ ст. кримська Дандака не лише існувала, алей процвітала. ГО. Трубачов вважає столицею І! голов- Чим портом загадкових таврів, яких Від ЧІНДІВ віддаляла лише вузька Керченська й протока. Виходячи з того, що ми вже | Знаємо про термін данда, Дандакав риму Цілком могла бути племінним цен- зацькі прізвища Динда й пода тром, мІСТОМ-резиденцією ппемінного Кк ОО, засвіДЧені вже пізнІШе, в де у) ватажка. Тим більше. що в санскриті да- - 1649 р. Хвесько Динд а і ка ндака -- синонім до данда(СЕГ, 244), Динденко служили б к сова як синонімами є гопайн гопока, Черкаського полку ( є З . 0 тако "Фопала й гопала ка, яківживаються го припущення ожина уло б поставитися ча означення Крішни. В АЛЬО СОС пе Та ж «Рамаяна» розповідає, що колись індоаріиське кр а Я ко он "'Снувало царство Дандака, яким правив прізвища ра ау раса зарачцЯ - са - чар Дан да, тобто Ки и. Причому кимполк з усіх 16 полків аа С б
Зазначається. що саме за ім'ям царя, можна так сказати, «найіндійськішим».
ивитися до прізвищ Дито - ндає підстави прид бто Дандою. країна й називалася Да З пвнОРН ан ниН ср
Дака. Цар, у якого був брат Дандадгара, ндаз им
імя Хар, наприклад, Х з р Рай, Хар Крішен; останнє ім'я прямо вказує на зв'язок із Крішною.
Санскритське дДданда має деякі особливості, цікаві у зв'язку з Києм і Києвом. У ламаїзмі це слово вживається ча означення ваджри, тобто громової стріли, перуна, а ваджара ще в «Рігведі» - зброя царя богів і ватажка небесного воїнства Ііндри, про якого також згадує «Велесова книга». Одним із значень слова данда є «весло», а дандін-- «веслувальник», «човняр». Це спонукає р - згадати літописця НЕеноо крав слов в неродотукух Геровоти «сторії в дев'яти «Повісті врем'яних літь про терищов позу мана а 1999, У - лянський князь Кий не міг бути перевізоо еромомця рен о аени ником, тобто човнярем, Та якщо добре Ра авіа |
С - 10 -- Стрижак О. С. Етнонімі - подумати, то саме через свій князівський вибо Скіфії ре 1988. онамія Геро
- У різних сотнях Черкаського полку слустатус Кий не тільки міг, але й мусив мати собі 7 | ще Ці нанозався в'доньку брахманатжер. лива Івани Кришненки коми а два ЗДБеН з човном, бо човен відігравав мо ою орі в'ісукдиЧаторозуково Шукра прокляв царя осі чого йогокраїна Шіваненки, Артюх | зецько ( г) ге Де лчаволау девсіх уявленнях та обря- КБН -- Корпус боспорскит надписеїї. перетворило ря, Гупаленко (84; пор. Гопал, Гопал павено "родів, серед них і слов'ян. М.Л. 1965. р ся на пустку. що донь- - одне з імен Крішни). Ясько Бапбир (76; ІН був невід'ємною часткою поховаль- СРС -- Сакскритско-русский словарь. кою кет ОРИкО "ШУ ке і Деваяні, ім'я Балвір//Балбир мав ВН Алое ооряду; | Тут слід хоча б згадати, що | М. 1978 "Ка від брарілууванс ом оці двох брат Крішни, Білобог), Васько Мазепа й княгиня Ольга спалила аревлянських сватів ХРС -- Хинди-русский словарь: в 2-т і
Сергій Мазепенко (77, 90; див. статтю про прізвище Мазепа у «Слові Просвіти» за березень 1998 р.), Андрій та Кришко Шамшури, атакож Богдан Ша мспоріднені з сучасним
саме вчовні. Крім того, човен - неодмінний атрибут деяких інших обрядів та ритуалів, зокрема, при принесенні пожертв Дніпру- Славутичу. Уявлялося також, що саме племінний ватажок через ритуальне дійство поєднував правий берег ріки з берегом
тома. М., 1972
О синдаг -- Трубачев С. Н Оси ндатийт
лзвіКке // Вопросьі язьшознания, 1976, Мо 4
СМ, Яду | Турвашу. Яду, ім'я якого Озназає «кудесникь. «чаклунь, «жрець», започаткував рід ядавів, з якого м ПОХОДИ" Ли Крішна та його старший брат Бальвір.- А
зи, про що мовилося в попередніх Пе статтях, виявляють спорідненість 13
си аа п аоаннннннннннинннниннючни чи ПИ ни я
Стелам МАЛИВАЙКО
Г | Ї ї ії, й заоч ній
я є б з а ой де поінйа -
золочія тодЛОСИ УКР АЧИМ
Слово ПРОСВІТИ
1. Красиве прізвище -- із апеннінським ароматом
Видобуваю з пам'яті -- цієї нетлінної скриньки невмислова-рядки коштовні і пророчі «Помру в Парижі днини дощової, помру в Парижі, буде це в четвер, десь восени, коли прив'яне світло. » ЦІ перли виростив видатний перуанський письменник Сесар їх на дорогоцінну нить сонета
рущих самоцвітів --
Вальєхо, нанизавши «Чорний камінь на білому камені».
Вони могли би стати й епілогом шестидесятирічного
життєвого шляху талановитого співака Міро Скаля
Кращі зали Європи й Нового Світу пам'ятають його чудовий незрівнянний тенор -- широкого діапазону, рівний у всіх регістрах, у ведучих партіях найкращих
класичних опер.
«Париж 1947 року, післявоєнне місто з відновлюваним лоском і шиком, нетитулована столиця Європи, рясніє театральними афішами, серед яких вибагливі містяни, що прагнуть справжніх видовищ, уперше надибують для себеїм'я невідоме -- Міро Скаля Поки що -- невідоме Бо невдовзі, доволі незабаром-таки, часопис «Опера» рядками свого оглядача захоплено зааплодує «Ось нарешті справжній тенор -- Міро Скаля!»
Йому альтує пристрасним вигуком інший рецензент. «Це найкращий голос, який мені досі доводилосячути..»
Невдовзі -- та неза помахом чарівної палички. через труди і дні яремні,невсипущі, -- із багажем дорогоцінним -7 Сорока провідними партіями, проляже для Міро Скаля путь гастрольними шляхами до найпрестижніших оперних палаців Європи й Північної Америки, зачеркнувши своїм крилом Північну Африку, аби здобути співакові по два береги Атлантики найвищої похвали зарубіжної музичної критики, яка, між іншим, не вельми щедра на титули зразка «король співу». А він -- здобув-таки найвищу оцінку -- «король тенорів». Він -- Міро Скаля.
Иого -- коронували. Віднині він улюбленець афіш, «родзинка» їхніх гучних закличних гасел.
Здобувши визнання в царині класичного співу, Міро
Скаля не гребував і народною піснею, ставши повпредом співу рідного народу за кордоном
Хто ж він, цей знаменитий чоловік із милозвучним -- на палійський кшталт ім'ям із апеннінським ароматом, який довершив путь не «днини дощової!» | хто зна, чи в четвер, -- узимку, 20 лютого 1969 року в Парижі-таки, Якихось кілька місяців не доверставши до власного шестидесятиліття? Які вітри, які боги вдихнули в нього голос неповторний? Й чому народ, який благословив його у світ широкий слави здобувати, так мало згадує про нього?
Окиньмо зором цей життєвий шлях. Й возрадуймося, що не вбогі саме ми, Не хлібом-бо єдиним...
2. Нащебетали колискову подільські невгамовні солов'ї
Це місце, де несе в Дністер свої води тихоплинний Збруч, напрочуд в Україні особливе Бо пам'ятає воно Й велелюдні буйства на честь поганських невгамовних бопів, засвідчені віднайденим у верствах землі збручанським долом, й не менш велелюдні, але смиренні в радості своїй Йорданські водосвяття, засвідчені капличками | храмами, і багато чого іншого -- здебільш сумного й трапічного. Нагайкою Збруча кривавилися рани на спині поділеної між загарбниками-імперіями України. Хто ТІЛЬки не намагався вирвати язика місцевому людові, що сидів тут із незапам'ятних часів | бусурманин проклятий, і лях пихатий, й песьоголовець-тевтон, і москвин жорстокий... | якщо народ тутешній уже звик заганяти одвічні тугу й печаль за своїм рідним, утраченим углиб серця, усміхаючись нещиро, крізь сльози, зайдам, точачи в думках меч покари на нього, то солов'") збручанські щовесни, як годвіку, щедро й беззастережно виспівували свою 1 його, народу, українську душу..
Отут, над Збручем, і розкинулося мальовниче містечко Скала-Подільська (до 1940 р. Скала-над-Збручем), Звідки шляхи розхожії ведуть -- один на Оринін | Кам'янець-Подільський, а відтак далі -- на Київ, другий -- углиб рідної Тернопільщини, на Борщів, Мельницю-Подільську, Чортків, Бучач, Тернопіль.. Старовинний парк із ХМІЙ століття, руіни замку (1538), кілька старих будівель -- усе, що залишилося від старовини. А новочасся додало велику яму -- копальню-кар'єр для видобутку щебеню під самим боком, у напрямку Збруча, кілька заводів і віІЙСЬКОВе містечко як символ мілітарної! радянської доби.. | тільки голос незрадливий солов'їв із глибини СТОЛІТЬ щороку поспіль видобуває музику неповторну для української душі, з дитинства наспівуючи ій то сум, то радість, які, відомо, завжди поруч ідуть
У ам'ї Григорія Старицького, місцевого дяка | диригента хору, 26 червня 1909 р, народився син Мирослав Був од природи музикальною дитиною, та пригодилася г батькова наука. Звичайно, міг піти його шляхом, стати
духівником і, немає певности, чи вижив би фізично після
приходу червоних визволителів, а чи поповнив би МІЛЬЙОННІ списки жертв радянської влади, як дехто із иого найближчої рідні Та доля розпорядилася ініакше,
чвивши музичному світові явище оригінальне й неповторне, ім'я котрому -- Міро Скаля
3. Перші студії й заручини зі Славою
Закінчено гімназію. Настали іспити На розум. На КМІТЛИВІСТЬ. На виживання. На удачу. На власний хліб Куди податися? Чи зачепитися за перше-ліпше? Хто з цього не починав? Й Мирось подався уторованим шляхом. Кооперація. Проза життя Що ж, ненадовго, нехай. Та звідки ця музика в душі? Для чого?
Від Бога Для народу Тож геть прозу життя, допоки
музика в душі лунає | двадцять років за плечима. Вже пора долю ламати -- парубок|!
Станіславів Липова вулиця Провінція? Ну й що ж? Усі здебільшого так і починали путь у світ широкий, Тайне така вже ий глибока Спробує | він Для початку -- Український народний театр. Годиться
Постановка «Гальки». Натхнення, допоможи, Молодими гураль виспівує душу. Й одразу впадає в око тим, хто поруч. Уже відомим Тенор Гаєк -- сама доброзичливість Провіщає йому гарне майбутнє «Тільки вчитися треба, Миросю!» Звісно ж Без науки воно ні туди, ні сюди Та поки що гастролі Селами Відтак Львів. | знову схвалення. Адам Дідур Відомий співак. Гримайся, Мирославе, не п'ЯнІЙ від успіху. Дерзай Широка тобі дорога стелиться у світ. А тут -- до похвали -- й конкретна
Тобі аплодують, хлопче зі Скали-над-Збручем,; вишу:
каней аристократичне відбірне товариство з уає! Європи захоплюється твоїм співом. Та більше гріють тобі душу оплески земляків на твоєму першому концерті біля читальні у Скалі, куди зійшлося ледь не все твоє містечко О, цей п'янкий театр без лож, балконів, партерів, під погожим Божим небом України, як я вдячний иому за ту підтримку. А подорожі селами Станіславщини з хором
«Думка» -- хіба про це можна забути? Як і про театр
Блавацького, де був колись адміністратором, театри Стадника і Тобілевича | про перший свій інститутський виступ в опері «Фауст» із незабутньою Реною Яросевич
Калейдоскоп життя Як він кружляє невпинно На-
решт, мир! А чи холодна війна? Та хай вже краще солом'яна згода, аніж залізна звада. Та и, зрештою, з
тобою твій голос -: жоден завойовник Хіба з життям. | поруч люба дружина
найбільший скарб, його не забере -- Імуза, й жриця домашнього вогнища, вірний друг Євгенію Ласовську чекала блискуча кар'єра співачки, але вона добровільно відмоОВИЛАасЯя Від не! заради великого таланту свого чоловіка, з яким ділила радощі й печалі чужини від 1941 року иякого покликала по трьох місяцях власної кончини у світи незвідані, неходжені, далекі
А там далеко, в Україні, рідна мати молиться за тебе Вона постпино житиме надією на зустріч з сином, вимолюючи в смерті ще хоча б рік, татакіне дочекається, поки впаде залізна завіса й пустить иого до неї Бог щедро
допомога. Стипендія Отже, знову Львів. Тепер надовго вділив їй -- аж 94 роки життя і. болю; пережила-бо ФР г - 4. Ре г 2-3 7 |
ЕНО
Студії у Вищому музичному інститутіимені Миколи Лисенка Спасибі, пане Адаме. Я не підведу.
Клас Л. Улуханової. Вищий клас. Й такого учня не соромно й до Відня відрядити. Для удосконалення. В усьому. О Відень, місто вальсів і зірок, невибляклого блиску імперії й витончених смаків, я ще не раз поверну: ся до тебе.
Дебют у Львові. 1939 рік. Ужечути запах грози в повітрі | грому великого. Недовчений Шикльгрубер уже не птлерчук -- він уже батько концтаборів і газових камер Й ім'я йому, арідникові, відтепер | довіку, як незмивне клеймо, -- Гітлер. А тут, на рідній землі, -- його потворний рідний брат, Джугашвілі, кров'ю упивається. Війна. Потопт в Україні Уже єдиній -- після криваво-золотого вересня. На Богом обраній Землі зійшлися на герць дві потвори з Потойбіччя. Вони здатні знищити фізично, зламати духовно Та не під силу їм убити музику в душі
4. Європа, путь до вершин
«Тобі лише за тридцять, Мирославе, а міг би-с уже, чоловіче, спогади писати,» -- крізь сум від споглядання руїн безглуздо! війни зринає подумки невеселий жарт Уже півсвіту у крові захлинулося, а війні -- кінця й краю не видно. І чи до співу світові тепер. Народ твій кровію останньою спливає й мовчки бореться Що ж, буду голосом иого, мого народу. Хай і на чужині
Відень 1943-и Сцени Європи розкривають Миросла: вові Старицькому сво! обійми, окрім столичної віденської і - Кайзерсляутена («Пфайц-Опера»), Лейпцига, Праги, Брно, Парижа («Опера комік»), Мадрида, Барселони Удосконалюється майстерність Вивчено нові парти Вкар
бовано в пам'ять чужі мови, відшліфовано їх у співі Українська -- ця, рідна, іще з молоком матері. Російська Італійська. Німецька Польська Англійська
«КОРОЛЬ
В»
набагато і свого знаменитого сина Мирослава, і другого -- Костуська, якого за участь в ОУН разом із іншими хлопцями живцем спалили в Уманській в'язниці «совіти» Закрили тюрму, облили бензиномі спалили. Вона гордилась вами, сини хороші. | благословляла васна подвиг -- заради рідного народу
И ось по війні Мирослава Старицького запрошують солістом до віденської народної опери Віденська преса називає виступи його сенсаційними. На честь рідного міста, яке віднині ділитиме з ним у його імені його славу повсюдно, він прибирає театральне псевдо Міро Скаля
У 1949--195 роках співак є бажаним гостем і виконавцем заголовних ролей у театрах Франці, Бельпі, Швейцарії, США. Иому аплодують за досконалу виконавчу) майстерність, бездоганну ДИКЦІЮ, Оолискуче фразування, драматичний талант. 1951 р. Міро Скаля став першим виконавцем заголовної парти в опері бізе «Іван ЇМ» на сцені теагру францу ЗЬКОГО МІСТА Бордо За високі мистецькі досягнення и небуденний талант мого роджують срібною медаллю почесною грамотою міста
наго
"Парижа Вшанований ВІН І симВвоОЛІЧНИМ Ззопотим ключем міста Детроит ( США)
Від 1953 р. Мирослав Скала-Старицький виконує Провідні парти першого генора в ьрюссель ькій королівській опері «Де ПН Монне» З незмінним УСПІХОМ виступає у віденському залі «Музік-ререйн», залі Баха в Берліні, зальцбурзькому « Моцартеум», на оперних сце
нах Лінца, Лейпцига, Цюріха, Праги, Парижа, Ніцци гулузи, Марселя, Бордо, Тунісу. Алжиру.. За своє життя
Міро Скаля виступив У 30 оперних театрах і концертних залах п'ятнадцяти країн світу Колосально!
Пише шлях на оперні сцени батьківщини був закритий для Мирослава Скала-( гарицького. Запізною завкою віІДГОрОдДИПпИи цербери КОМІДеОЛОГЧНО! ЦНОТИ ВІД НЬОГО Україну, та вирвати іа серця не змогли
5. Закрито шлях Додому на землі
я повернуся небесами
у золотих акордах співу були "ДВладні співакові | Фауст, Ромео ( «Фауст» | "Ромео і Дж) тьєтта» Гуно) и де Гож Манону Пуччіні). | "ому "дДКкОорилися Летючий олландець» Багнера (Ерік) й «34 Урожець за Дунаєм» упака-Артемі ЬКОГО (Андрій) -адко» Римського Корсаков ПИСЬКІЙ ГІСТЬ) Борис Годунов» у нього зазвучали по-новомі Зерді 'ерцог з Рголетто Альфред з Травіати». 'альваро з «Сили полі», Ісмаєл гіабуко » | орізе (Надір із (|Зукачів перлів » ). Маскань! (Турріду : -ІЛЬСЬКОЇ честі » ) неповторності у мого зикоОнанні наб) ПМ дчегеї опер «Сказання про невидимий град Кпеж» Римського Корсакова «всеволод) і «ТГоска» (Каварадоссі) «Богема» |РУдОЛЬФ) | «Чіо-ЧІО-Ссан (| пнкертон ) Й МЧІНІ Можна було б мист 281 спочити на паврах і, зДУТетевнтй ус! шись у теплому ФОТелі рУЧчНОГО Паризького помешкання, з замилуванням згадувати г вою «у країтну убогу » й без-
турботне дитинство у ній Та Мирослав Скала- Старицький
був не із ТИХ пюдей Для которих Вітчизна м звук пустий. Україна бол ла мом/ ПОСТІМНО. І ВІН наділеним ОД Господа талантом усюди 1! славив, де лише міг
Вист паючи на найпрестижніших сценах Світу, СКРІЗЬ І завжди підкреслював, що є українцем У КОЖНІЙ КОН цертній програмі репрезе! ітУВав тв ори українських КОМПОЗИТОРІВ, зарекомендувавши себе ОДНИМ (|З найактивніших пропагандистів української музики за кордоном Серед
його записав збере ГЛИСЯ твори Миколи Писеї! Іка, Станіслава Людкевича, Якова С епового. У ного репертуарі значилися твори Стеценка Очинського, Н Нижанківського, Барвінського. Вва кавВ, що «основою зем Геї ко методу є передуам мова, якою хто говорить, співає "Правильна мова і ВИМОВА Є пайкращою школою співу, яку можна і треба вдосконалювати розвивати технічно Але без особливого співацького таланту, співацького обдаровання навіть найкраще технічно розвинений ГОЛОС не є
мистецтвом співу. Мистецтво співу є все разом -- голос, серце, розум. чуття темперамент, вроджена и набута культура, музикальність Почуття ритму, фрази, розуміння МУЗИКИ, СТИЛІВ, тексту, к ультури мови і вимови. Співаємо
"Є ТІЛЬКИ нашим голосом, а цілим нашим «я»
| Міро Скаля, як засвідчило його яскраве мистецьке ЛИТТЯ, володів цим мистецтвом досконало. Тож цілком ЛОГІЧНОЮ для людини такого складу У СВІДОМОСТІ була організація в Парижі приватної вокальної музично-драматичної студі для обдарованих дітей із української діаспори, в якій він вик падав до самої смерті
Як СвіІДОМИЙ уКраїнець, щорічно Орав участь у Шевченківських ювілейних вечорах у Парижіта Лондоні Одного тасу навіть очолював у столиці Франції Українське Товариство їм 1 Шевченка. 1961 р. взяв участь у відкритті пам'ятника Кобзареві У ВінніПезі, виступав на Шевченківському концерті в Лос-Анджелесі, в опері «Ка- Терина» в Детройті й Чикаго, дав концерт у Нью-Йорку, ЗДІЙСНИВ "анцертне турне по Канаді. 1962 рік ознаменований для СПіВвака поїздкою дО АНГЛІЇ З програмою творів
иколи Лисенка Двома роками пізніше брав участь у Овілейних з нагоди 150-річчя від дня народження Кобзаря -- Шевченківських концертах у Відні, Берліні, Мюнхені
Він був ВІДСУТНІМ в Україні майже тридцять РОКІВ Та Україна була присутня у ньому щомиті, вона жила в иого "Єзрадливому серці и живила цілющими соками свого ЧНІЯ, ЙОГО талан і талант поспино Обличчям, думкою, Душею завжди був націлений на Схід, де сонце так по материнському ласкаве Щомиті Щоудару серця Землею чне ЗУМІВ вернути я сюди -- живим Вернувся небесами
6. «Ми помрем не в Парижі, тепер я напевне це знаю» 5 зторить геніальному перуанцеві відома Р с поетка Чаталка Білоцерківець. Що ж, РЕВЕ МК; ОУдьмо "Орді и щасливі з нагоди знайти вічний поки У РІДНому "раї. ї ці сумовиті рядки не про нього, на зов че про пашого видатного земляка з екзотичним для б італійським найменням Міро Скаля, який волів би знайти, як і кожнии із нас, свій ОСТанніЙ земним притулок У ЛОні рідної землі Не дали Не пустили Та йчи «ледвався зак рано, у 60 літ Він-таки помер у Парижі Але Що "ВОМ, не так, як помирають прості смертні щаЛУМН Слави СВІТОВОЇ, небесно-чистим ГОЛОСОМ І невмирущим "Країнським духом Мирослав Скала- Старицький "Овертається у Вітчизну, яку любив понад А з . Під мостом Мірабо не розійдуться кола па й На "цастя, ці кола пітьми, що гніздились у засо у "ОЧ ПОВІЛЬНО, а спалює сонце свободи Неле! де ї Перші "роки уже неземного блукальця на Рез д. ДУ ще хист ще непевні, після довгих розлук роса Га вже скресла весна, та вже літо в розповні, он "ВОДЯТЬ з ума сопов'"ї над Збручем, крізь печалі
ри іх, ВІн Вертає Він вертає додому, до небес синьозорих заніс о ема з "Лючеюм «уравлиним, він втає тебе, батьківщи ;
Люблячиюм серцем незрадливого сина
Привітай жейиниого, свята Україно
Володимир ГЕРМАНІ
А Р р не ни
оон ПРА
як
Написав заголовок -- І відразу ж зупинив перо. Коли читаєщ Юрія Шереха (Шевельова), не віриться, ЩО писала людина поважного віку -- таке свіже Оачення, просто'скрометне мислення, неочікуваний погляд на явища. Може він побачити і героя, і твір якраз із того боку, з якого ніхто б не подумав. І тому слова в одному з інтерв'ю: «Я вже релікт» -- звучать самогронічно, бо письмо дев 'яностолітнього вигідно виграє проти «притомлених» писань авторів, молодших від нього років на п'ятдесят-шістдесят. Узяти хоча б його статтю про Юрія Андруховича та «Бу-Ба- Бу» або ж передмову до книжки віршів Оксани Забужко «Автостоп». До речі, якби Ю. Шерех першим написав про її роман «Польові дослідження з
українського сексу», то і не Оуло б отої пінистої полеміки.
Але все по порядку. Професор Колумбійського університету (С ЩА), академік НАН України Ю, Шерех (Шевельов) написав понад 700 статей. Коли в 1993 році в Києві вийшла його книга «Третя сторожа» (| мтература. Мистецтво. Ідеологія. (підкреслення моє. -- А, ШІ), стало зрозумілим, що цей учений усе життя стояв на сторожі справжньої української літератури, глибинно зондував як її Підводну, часто невидиму течію, так і оцінював, і пояснював причини і наслідки могутніх духовних тектонічних вибухів. Саме в цій книжці подано статтю про ЄВОЛЮЦІЮ літературного процесу, взаємодію традицій і новаторства, хід самої історії літератури як безперервність хвиль нового, що, набігаючи на старе, змивають його, вбираючи в себе 1 творячи цілком несхоже, Його теза: «Не або -- або, аї-- і, Традиція і новаторство... З цього погляду можна сказати, що історію мтератури можна сформулювати як прекрасну повторність неповторного».
Але і сам автор справді неповторний. У світі славістичному він просто унікум. І тут варто розшифрувати його подвійне прізвище. Свої мовознавчі статті він друкує під прізвищем Шевельов, а дослідження з літератури "ЧаАписує як Шерех. Ще в довоєнні часи він писав наукові роботи з мовознавства, Під час ВІЙНИ ДОЛЯ закинула його спочатку в Європу, потім -- у США. Коли 195| року вийшов двотомник «Курс сучасної української літературної мови», розділ про просте речення належав Шевельову, який уже викладав на Заході як Шерех. На «ринку рабів» (конференції Асоціації новітніх МОВ), де МОЛОДІ вчені читали доповіді, а керівники вибирали собі викладачів, він оприлюднив дослідження про українські впливи на польську мову у Х--ХГМ ст. (чи можливе таке було в СРСР?) і став професором Колумбійського університету. А в доробку уже була праця «Проблеми походження Оілоруської мови». написана у Швеції,
Не маючи за мету говорити про Юрія Шереха як мовознавця, учня Леоніда Булаховського. зазначимо лише дві його книги: «Передісторія слов'янських мов» (1964) про праслов'янську Мову 1 дослідження, що склало б честь чауково-дослідному закладу, -- «Історична фонологія української мови» (1979) у ЦІЙ КНИЖЦІ «показано єдність | ТЯГЛІСТЬ мовно-історичного процесу на терені України ВІД сьОМОГО Століття до наших днів, охоплено всі видані тексти, показано походження діалектів, забезпечено солідну фактичну базу» (Ю. Шевельов), Але унікальна за своєю неологічністю співпраця видатного славіста США р Якобсона і нашого русифікатора І. Білодіда з дискредитації | праць, і самої постаті вченого зуміла применшити, але повністю не знецінити ефект цих книг у світовій науці. Про це -- спогад-детектив ІЮ. Шевельова «Зус гріч з Романом Якобсоном» («Сучасність», 1994, Мо 12)
Якщо ж говорити про Ю Шереха-літературознавця, то тут викликає спочатку здивування, а потім зачарування тим огромом матеріалу, яким оперує
про «Слово о полку Ігоревім» е Р. Якобсон зауважив, що Ю. Шерех «вчений з глибоким розумінням зв'язків між мовою 1 мтературою і є компетентним дослідником також літератури. Усі філологічиі | мтературні питання він ро зглядає на широкому культурно-історичному | "оцально-політичному тлі»
Цикл «Навколо Шевченка» в останній книзі -- то розвідка про М, Петренка і В. Мову-Лиманського, сучасників Кобзаря, глибоке дослідження «Кулішеві листи ії Куліш у листах», що починається з аналізу дослідження листування в Україні, Адже перше, щоє
з нас з епістолярії українською мовою, -- це чудом | збережені листи Мазепи до Мотрі... З листів «першого європейця» П. Куліша Ю. Шерех чітко визначив | основне: «Вони унікальні своїм темпераментом, своєю | філософією і своїм стилем», У них чітко проступала
| росіян і супроти поляків, виховання української
науковій у москалів не було». Власне, це аксіома, що доведення не потребує...
Серед «украдених» художників, крім Боровиковсь- КОГО Іі Левицького, ОДНІЄЮ з центральних постатей українського малярства є Микола Ге. Про нього дві статті в збірнику. А статті про Івана Франка та Василя Стуса -- то своєрідне прочитання двох наступ - них заповітів українству -- поеми «Мойсей» і В'язничної поезії останнього, Дослідження «Грунок : трутизна» було написано як передмову до книги «Палімпсести» ще за життя В. Стуса. Як пише Ю. Шерех, стилем і змістом життя передчасно загиблого поета було перебування в духовному кліматі Шевченківського душевного і розумового життя.
Багато писав раніше автор про 20--30-ті роки в Україні. «Літ кара» -- дослідження про публіцистику Миколи ХВИЛЬОВОГО, що була в радянські часи найстрашнішою для системи. «Європачи «просвіта»,
ми самостійна», з усіх культур орієнтація, в усякому разі, не на російську», «Москва СЬОГОДНІ Є центр всесоюзного міщанства» -- гасла М. Хвильового, що і досі невтратили сили. Гри періоди памфлетописання Оунтівного автора розібрані Ю. Шерехом через -ВОЛЮЦІО самого автора. Як особа М, Хвильовий «посідав надзвичайний ча р, здатність передавати еі:Те/з горіння своїм с-піврозмовникам». Важливо, що сам ІО. Шерех він герв ю Володимиру Мельнику зауважив, що з роками все Оїльше схиляється до «західництва» і зболем дивиться на нашу непотопельну ні в яких огнях і водах провінційність, з якою зоював усе свідоме життя
Дослідження «Г Торогиї Запоріжжя», написане | 977 року, стало пророчим. Уже тоді Ю. Шерех написав,
що ставлення О Солженіцина до національного питання і до культур інших народів його насторожує. І потім вилилось це в «облаштування Росії»...
Стиль самого Ю. Шереха має якусь притягальну
силу. Про гранично складне він може сказати просто ! Гранично зрозуміло, в простому ж знаходити парадокси. Його спостереження часом вражають, ачіткість вислову просто заздрісна: «Татари панували над Росією два з половиною століття, Росія панує над татарами чотириста років», «Будувати визвольну концепцію України на тріаді історія -- мова -- мтература означає будувати хату з трьома стінами. Четвертою має Оути економіка», «Якби Всі були творцями культури, то не було б культури». Як
мовознавець, він не цурається і словесного гумору:
«Я народився Це вже неправда. Боя не народив себе,
мене народили | притому не питавши моєї на те ЗГОДИ...»
Ми вже знаємо, Що в світі існує наукова мовознав-
ча школа Ю Шевельова, його учні працюють в
| десятках престижних університетів світу, його робоавтор. Ї це не лише протяжність у часі -- нині | ти
спеціалісти з поезії 60-х років ХХ ст пишуть книги | літе
«зЗбуджутпоть думку для історичного вивчення ратурної антлійської мови» (проф. Курат Мпчитан,
поч. 50-х років), що тоді не було роароблено. А як історик літератури, як критик Ю. Шерех просто нами мало відкритий, мало знайомий, лише по чодводнІЙй частині (те, що Вийшло в нас) можемо судити про велич цього айсберга.
Катиги «Ріе для дітей» 11964), «Арута черга» (1964) |
РН РР оо Ж оо п кн нн о В
Аматолій ШЛИТ аль, камдидат філологічних ма ук
"ЛП - су ч. Й : ї М 4 - р | Ти. Уч Р її, , к Ж г ч Тор - Ррн "б | Де ь ай Й чі чі ні 2 1 - З
че
прикладного мистецтва. Од-
мистецтва, що потребує відродження, є витинанка. «Витинати» українською мовою означає «вирізувати». Витинанки -- це ажурні паперові візерунки. Орнаментальні та сюжетні, вони витинаються ножицями чи вирізуються ножем із білого або кольорового паперу. Головними особливостями витинанки є, по-перше, те, що майстер ніколи не промальовує зображення на папері; подруге, витинанка несе в собі
ожний край славиться своїм ФУ особливим видом народно-
ним із таких неповторно-чарівних видів
. гчані «йТт
"ЗЛИЛИ му У
"ЗР Р; зи 2С /с
/ «
' й їм. кі або в ее ча, Ж ж ? 1 ща я - Я «Й б ГА Ті і ЕРА б і Ре б і | їх. ВА КОМ а РМ. да Феї о ї - Й як Че і
неповторність розміщення елементів, їх оригінальність.
краси з'явились у Китаї в МИ1--ХП ст. після появи там паперу. І відтоді впродовж багатьох століть щовесни жінки прикрашали вікна своїх
27 історії. Перші паперові при-
РУТА МАМАЯ СУА
УЮ 5 у ці
сума
і
-- Чай а 04 "в
будинків візерунками «чуан-хуан», що втілювали найпоширеніші образи богів, духів, героїв народних легенд і філігранні
еОбепОбе ОХ ау 0 з
зображення квітів, метеликів, птахів
прикраси поступово з'явились у Персії, Туреччині, а після ХМ ст. -- і в Європі, набули поширення у Венеції, Югославії, Німеччині, Франції, Литві, Польщі, Данії, Голландії,
- ДРНЇ кін
--
З початку МІП ст. паперові
слов'янських народів набули популярності витинанки-кустодії, що слутували підкладками и орнаментальними оздобами
Швеції, Росії, Білорусі і, звичайно ж, в Україні.
У ХУМІ --ХІХ ст. серед
ДОЛ Я ДАЛА ЛА
Й
Б 1 де» КД ЛА В ММА У.
Й
-
канцелярських печаток.
АГАР У ХМПІ ст. найулюбленішим за- РАДУ - | у няттям європейського дворянства , 1 буломистецтвосилуєтів -- графічно «-2 чітких конкретних зображень таб фігурних композицій Із середини ХІХ ст. у побуті українського села значне місце 4 посіли паперові прикраси. Виникії нення народних витинанок пов'язане з появою дешевого папея. ру і з переходом від курної хати до єг 5 «чистої». Зростання естетичної пот- 2) реби селянина призвело до того, що 8, хати почали обмазувати, білити, а З згодом і прикрашати паперовим декором УХІХ -- на початку ХХ ст. мешканці сіл оновлювали хатні
прикраси щорічно до Великодня | Прикр щор 5 Код
ДДИЛАЛАЛАЛАЛАЩІ Олена ВИТРИХОВСЬКА
14 серпня -- перше осіннє свято: Маковія. В народі воно ще називається «Першого Спаса», або «Спаса на ВОДІ». Вода в річках у цей день вважається цілющою. У церквах відправляють пообідню службу, святять воду, мак, васильки й чорнобривці. У відварі з васильків та чорнобривців купають хворих діточок -- вважається, що ці купелі дуже цілющі при жовтяниці. Головки посвяченого маку та квіти кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розавають по городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх юс,-- «щоб не випадало волосся». Посвячені макові головки кладуть діткам під подушку, якщо вони погано сплять А посвячений дикий мак у народному знахарстві вважається як засіб проти чародіиства. Цим маком обсипають дім та підвішують над вхідними дверима 1 вс наврочення та відьмацькі хитрощі пропадають
Жінки печуть «ШУЛИКИ» до 0,5 склянки додають 0, ч.л соди, погашеної оцтом, дрібку солі, 1 яйце та борошно Замішують, розкачують завтовшки З мл та випікають. Спечені коржі ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають
«Слово Просвіти»
товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Реєстраційне свідоцтво
ПРИЙШОВ СПАС
- ЛІТО ВІЛ НАС
медовою ситою та розтертим маком. З Маковія починається двотижневий Успенський піст -- Спасівка.
19 серпня -- Великий Спас, свято врожаю. До церкви на освячення несуть фрукти, овочі, мед, хліб. Існує повір'я, що цього дня Мати Божа роздає діткам на тому світі золоті яблука, а ті діти, чи! батьки грішили і ли яблука до Спаса, стоять збоку г плачуть, бо їм не дали. Повернувшися з церкви, родина розговлялася: іли яблука з медом і запивали виноградним чи яблучним вином.
На Спаса поминають померлих родичів Печуть пиріжки та пироги з яблуками.
Пропонуємо кілька рецептів.
ЯБЛУЧНИЙ ПИРІГ
У 0,5 кгборошна всипати 1ч. л. соди та 0,5 ч.л. лимонної кислоти. На грубу тертку потерти 100 г замороженого маргарину 1! змішати з борошном. Поступово додати півтори склянки кефіру, 2 жовтки та 50 г цукру. Тісто залишити на півгодини в теплому місці. Сковорідку змастити рафінованою олією або маргарином, викласти у форму дві третини тіста, дно змастити білком, висипати дрібно порізані яблука, змішані з цукром та корицею за смаком, пиріг закрити рештою тіста, змастити білком, зби: тим із 0,5 склянки цукру. Випікати 15--20 хв
ПИРІГ «НІЖНИЙ»
б яєць збити з 2 склянками цукру, поступово додаючи 2 склянки борошна. Сковорідку змастити маргарином, викласти дрібно порізані яблука, залити їх тістом. Випікати 20 --25 хвинин
Раїса ТАЛАЛАЙ
Шеф-редактор Павло Мовчан
Засновник - Всеукраїнське Редколегія; Я. Гоян, 4. Журавський, 4. Погрібний, О. Пономарів, І Ющук
Родакція листується з читачами тільки но
Любов Голота пказупати свій ідентифікаційний код.
| сторійках газети і надіслані рукописи не
Мо 1007 від 16.03.1993 р. повертає. Залишає за собою праро редогу" - панйння та скорочення текстів. ри подач | Відповідальний редактор матеріалів просимо апторів обов язкопо
Ї
НА ЗДОБУТТЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Комітет із Державних премій України імені Тараса Шевченка повідомляє, що з 7 серпня 1998 року розпочинається прийом робіт на здобуття Державних премій 1999 року та Малої Державної премії 1999 року. Прийом творів но конкурс провадиться до | листопада 1998 року.
На здобуття Державних премій представляються нові, оприлюднені в завершеному ВИГЛЯДІ твори з таких десяти номінацім
0 література (поезія, проза, драматургія);
(| літературота мистецтвознавство; і
0 журнолістика | публіцистика (книжки, телеі радіопрогроми, публікації у
періодиці); .) музична творчість; | - образотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура О кінематографія (художні | документальні! кІНО»- ТО гелефільми), (| театральне мистецтво (театральні та телевізійні ВИСЯ ави|); С! концертно-виконавсько діяльність; (| народне мистецтво (ткацтво, розпис, вишивка, різьолення, гончарство, (| твори для дітей то юнацтва (незолежно від жанру)
На здобуття Малої Державної преми представляється кращий творчий дебю! року (незалежно від жанру). | |
"ПГредставлення КОНДИДОТтІВ но здобуття Державних премім провадиться гворчи ми спіІЛКОМИ, об'єднаннями, говариствами, громадськими організаціями мис тецько" . та просвітницького спрямування, Міністерством культури ! мистецтв України, Міністерством інформації України, мистецькими новчальними закладами, видов ництвами, редакціями газет : журналів
З Усіх ПпИТОНЬ, пов'язаних з оформленням матеріалів но творчим конкуре, звертатися до Комітету ІЗ Державних премій України імені Тараса Шевченка 30 адресою: 252001, Київ, вул. Прорізна, 2, кім. 335--34, тел 226-32-23.
Комітет (з Державних премій України
анатиннивноннимюауннюь они нацувнинувнм вини рима ОО
імемі Тараса Шевчемка
|
Адреса "Слова Просвіти"; 252001, Київ-І, занулок Музейний, 8, |
Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, гел.228-01-30; Е-таї: З.ОУО (Ф РКОЗУІТА, іпіегсот. КІБУ. ПА
Індекс 30617 Зам. Ме 0331208 Наклад 3000
Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті «Й роса України»