Емблема «Просвіта»Prosvita.DigitalWissen · Menschen · Zukunft
← Archiv von «Slovo Prosvity»

Слово Просвіти, №33 за 1997 рік

16 S. · 16 Einträge · PDF auf Wikimedia Commons ↗ · CC BY 4.0

Der Text wurde aus dem PDF gewonnen und automatisch in Beiträge geteilt. Die Grenzen mancher Beiträge sind redaktionell nicht geprüft: Ein Eintrag kann mehrere Beiträge, nur einen Teil eines Beitrags oder einen Serviceblock (zum Beispiel einen Abo-Hinweis) enthalten. Primärquelle ist die Zeitungsseite im PDF.

Seite · S. 1Originalseite ↗

Text bei der Erkennung beschädigt — lesen Sie die Originalseite

С з5е Їїгоп уимиму. А-РОЕ.сот іо гетоме їпе маїегтагк ЕЕ т вп ВІЧНА КНИГА УКРАЇНИ й в б .б -- 1. ка чо пам -. Лю м ч - і ». - чу чи чи лою чу кута а о п че п в р о з - пою б б и и чо ч б Ач пал - «Че «кі т . - - т пн ат о нн о р ною філь ком Р ль ьо Луч о ч, з З ч ти У Али чі я келаю р Гб і Рай ій я ЧУ "й "ГІ Р й п РО ЖЕ. у рр й пн С ау ою Ж я пи "і : пл Я» "я ДЕС ОЗ ріж ко їнського народу Існує поки що вського скульптора просбітянина Мих ї ч'я що ново чо а нь Р - " РО бю м, ия г жоної " б Р РАБ ЧР Р ії , б пеня м лише в макеті айла Дмитріва мармуроги . ст . розчахнуті дзвонами слова що завжди ма часі завжди звучить в Україні до укра інців в упраїнцях вий постетє на якОму майдані 6 якому місті чи селі, "" смаже час На меценатів наділ мала хоча не лише відсутність грошей стане на заваді зведення ва. Треба мати мужність сприйняти Кобзаря ! «Кобзар» як вищу Шевченка в імя вроду - ди чому перед пам'ятником постать бунтаря не врпака теє натянемного художника, а постать мітного хлогяти що ніж тк ї Ж т яв " Р М б чо о РРО У г " БО А УР я ; ор й г ги " ер я у - жо пари і пе ацй і! і; ПУ ЯР й "й пий я я ТИР " ай п си Ру че | лю їром о З А в я и М і Ропа о т и у а ча чи че че о М «о - я раль м ур не я Ум б - у ее ч ою ; Хо б С че злць ча и нь М, 1 . - чо З чу. М б | . чо чо | | ч 'бо б й, - , Чу М р Чак Ки РАМ Б чи - '- - - т '- "б ї у чор - ПК ОК | Христоє прийняв мум'и | - ягнятко /Аналогії відомі! Хриєт | утискає дей біле жертовне - | рій ча зніс цена й плюдекИЙ | оплатив їх любовю. Кобзар Зі цій оду БА зу : за волю України заради лмо! навіть був готовий прогмл. ТИ нобові Світ ме 3має Поезіл не знає іншого. такої м сили ! ООЛЮ вияву СиніоС : жить Бог Зрозуміти іншого поетичного імені. яке важило б для нації стілізми м СМЛЬМИ лу р г.
Seite · S. 2Originalseite ↗
В В цар ШЕР РРРРР ї Р ни нина р нні р ан и и пн ні - 0 ж подих нний нь іі РЕ ння чн спос Ин УКРА А - рЕРЖ АВ ФАО АЛЬЗІ А РР Р по о - ам необхідно розмежувати проблеми економічні, на яких загострено впродовж останнього періоду увагу сус: пільства, від проблем духовних, як, свого часу, на початку сторіччя розмежували культуру від цивілізації Як відомо, цивілізація намагається здійснювати ЖИТ - тя В ХХ сторіччі виникла надмірна воля до життя, до практики життя, до насолод життя, до панування над життям Культура жтареліпя завжди були обмежуючими, регламентуючими началами Тому сьогоднішня розмова весь час буде вихо: дити за межі реліпиного досвіду | ми мусимо з'ясувати причини не лише економічного підупаду культури, а и духовного, коли зникає сама воля докультури, до творення, до культурно-духовної! самоцінності нації І я нехотів би, аби вся наша аргументація зводилася до лише тоталітарної спадковостта І! насліІдковості Творчий реліпиний акт, як зазначав М Бердяєв, створює культ, догмати 1 символічний лад, в якому розпізнається небесна ієрархія. Творчий художній акт створює атмосферу моральності, алекультуранеєздійсненнямчи реалізацією істини життя, добра життя, краси життєвої, життєвої могутності та необмеженої духопіднесеності, І при розмові ми не мусимо змішувати одне з другим. Так само ми мусимо враховувати ите, що цивілізація пов'язана зі змінами, Які сталися в стосунках людини з надовкіллям, з входженням в органіку людського буття -- машини, ав нашому сьогоденні нових інформаційних завихрень, які людину знеосіблюють. Підсумком цивілізації -- ми пересвідчуємось -- є вульгарність 1 мерзенність духу. Спроби запозичень західних сучасних вартостей обертаються - -- - а що т РА ЕНЕР Рани - тривіальною провінціЙніСсТтюЮ Західна спокуса для нашо! культури полягає не лише в тому, що дана цивілізація стає для нас референтною групою 1 ми, зрозуміло, відчуваємо меншовабртісність в порівнянні з нею наших реалій порівняймо нічний клуб на Хрещатику | запльовану вулицю з потрощеними телефонами на Оболоні Проблема полягає, як на мене, в неадекватному прочитанні чужого досвіду Нинішня руйнівна люмпенізація населен: ня -- не стільКкИ соціально -ЄКОНОМІЧНИЙ феномен, як на цьому наполягають Симоненки І Вітренки, скільки культурний. В основі його лежить не так економічна відсталість, Як відчуження від власної куль: тури (Дніпропетровськ, Донецьк - російські театри | співаки-зайди) від її норм, звичатв та своїх традицій На мій погляд, це є свіДОМОЮ, а тому і зЛлОЧИННОЮ дезорієнтацією українського народу за сприяння Тетів та Ютарів Головним засобом у протидії цьому є - здобуття своє! національно-культурної ідентичності, а відтак і цивілізаційної того внутрішнього гармонійного універсуму, в якому б норма-мета і норма-обмеження змагалися Якщо ми не знайдемо шляхів подолання духовного хаосу, в який уже втягнуто суспільство, шляхів духовних, зазначу, -- то цей хаос доведеться долати адміністративними заходами, як свогочасу суспільний хаос долався за часів Хмельниччини утворенням певних верств, адміністративно розподіляючи Україну на полки та сотні Упродовж попередніх століть, а то и тисячоліть, суспільний хаос долався передовам великим хліборобським календарем, звичаями, Великим ЙСтилем уплив життя та національного побуту, а скріплювався зверху реліпиною скрепою та військовими кастами (дружинники) На що ми зорієнтовані нині? На муніципальні одиниці, на самоврядм! іє. на адміністративно-чиновницьку братію Яке місце відводиться культур! та церке! тепер? Адже не випадково ідеологіян" центри були чи не найважливішими з-ае комуністичних часів Посилання на захід безглузде Тавсякультурна, умовно кажу чи, інфраструктура вибудовувалась не Заході роками для власного ідеологічного забезпечення Подивіться на трілери, вестерни Герой-полісмен,героий вояка, герой-цеерушник, героий-пожежник, герои-американець Відміна цензури спричинилася до того, що правда перестала бути небезпечною, ринулане сама правда, акоментарі до не! на нас потоками, Свого часу в нас була надія, що правда очистить нас ! перетвобить, проте цього не сталося Правда дискредитована Інформація, коментарі про жахіття минулого не зменшили жахів сьогодення, а навпаки, Ми не спромоглися вмістити ВСІєЄІ правди про минувщину,! правда сьогодення ще більша Насопоала зневіра, духовний розпад, духовна капітуляція перед хаосом, тому І ПОШУ: куємо втечі для себе в міфах ідемо в арійщину, в Рун-віру, в секти, в східну окультятину, повертаємось до міфів про щасливе вчорашнє, думаємо про світле минуле В Україні присутні дві виразні течії, Як! не перетинаються не витворюють єдності бездуховний космополітизм та романтичний націоналізм. Наступи нікчемного тривіального космополітизму, кобзонщини викликають крайню реакцію націонал-радикалів.. Ї дійсно, за таких умов ДР сао ПРОТИ їй А і дн Р о ційні ен івнєениен нії знанню нн нашонал-радикалізм необхідний дле свобода, демократія, людська прав. да, - це не лише правда, а й порнуха сексуальні збоченства, емансипація од. ностатевої любові, гвалтівництво Новий атеізм, деконструктивізм 3 цим можна жити, доки живеться, але неможливо зпомити інерції, що веде нас до погибелі Метою будь-якого руху народного в кожного народу в кожному періоді його буття є єдино лиш пошуки Бога, Бога свого, неодмінно власного, І віра в нього як єдиноїстинного. | ніКОЛИ Ще не було, абиу вах або у багатьох народів був один спільний Бог, але завжди 1 в кожного був особливий. Чим дужчий народ, тим особливіший в нього Бог І ніколи ще не було жодного народу в світ без реліпі та культури, себто без поняття про добро та зло, Пригадаймо Шевченкові звертання до Бога Ми мусимо позбутися ще однюі Ілюзії, що світ може облаштуватись еволюційно Питання прогресу людства - це питання духовного регресу Центральна акаома нашо! доби -- віра в раціональність буття, тобто віра в справедливість, в можливість будувати долю за власним планом ста: виться під сумнів у зв'язку з неокорпоративністю країн Західної! Європи та постколоніальністю старих етноав Транснаціональний економічний механізм світу суттєво впливає на можли: вості власного державного управління та регулювання і зміщує багато понять економічних площин в політичні та духовні | я вже знаю, що цей зкелецо БАБУ механізм може довести будь-яке держане утворення до краху Тому порятунок наш в духовній стійкості, про яку мусять дбати ва як присутні тут, так і за межами цієї зали Павло МОВЧАН Товариство «Просвіта» провело науково-практичну конференцію Високоповажне зібрання ставить за мету привернути увагу духовенства, творчо злободенністю. В конференції взяли участь священики чотирьох православних гілок Української - Курас, завідуючий відділом релігієзнавства при Державному комітеті у справах релігії В. Сапіга, Степовик, філологи, письменники, політики, державні діячі. є Пропонуємо увазі читачів «Слова Просвіти» вступне слово до учасників конференції голови Тараса Шевченка Павла МОВЧАНА та виступ письменниці Катерини МОТРИЧ. (ДУХОВНА КРИЗА І «Духовна криза нашого суспільства та шляхи її подолання». ї інтелігенції, журналістських кіл, урядових струк міністерств, відомств, творчих спілок та жіночих організацій до проблеми, що непокоїть просвітян своєю гострою актуальністю 1 Церкви, віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань І. професор Київської духовної академії Д. Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені - НЕЗРІЛІі ПЛОДИ ПРАДАВНЬОГО ДРЕВА Уся наша історія останніх часів нагадує трагічний похід духовних сліпців з одних і злочинах інших ? З тієї ж причини. Цей народ давно веде товариство паданням у яму. Плачами, зойками, стогонами, тяжким витовзанням з неї, після чого чути радісне несамовите «Ура», «Слава Україні», «Героям слава!», «Ще не вмерла!». І знову удар від падіння, сльози, плачі, вибирання і знову «Слава...» Чого не відбулася Україна 1918-го"? Та тому, що очолювали її хоча й патріоти, але безбожники, які вустами найвеличнішого прорекли: «Обійдемося без попів». А майже вся патріотична еліта гралась у смертоносну гру -- ма- онство, таку модну на той час секту огоборців. Тому втрапили у ще тяжчу неволю ніж були Бо так не було у світі, тоб богозневага, богоборство, духовна гицість нагороджувалися Небом волеїо народу та проціпітанням краю. | Чому нині борсаємось у стражданнях що нні зані 09 «НБН ВИННА -бе вар 4 сліпо-глухо-німих, духовні запити яких замикаються на творцях імперського мистецтва. І всьому один діагноз -- криза духу. Чи такий приклад цього ж таки діагнозу Те ж таки товариство вдруте, уже хитруючи, намагається передати Московській церкві святиню наці -- Кисво-Печерську лавру. Що таке свя- щеніп, святі місця для краю, розуміє навіть середньомисляча людина. Святито даруються Творцем народові 1 їх не дозволяється нікому віддавати, бо тоді край втрачає свій духовний захист, духовну фортеціо, з падінням якої падає й сам народ Уявімо собі, що євреї віддали 0 Господній Храм арабам, росіяни храм Василя Блаженного чи Гроїцько- Сергіївську лавру -- комусьіз «молодших братів», а французи Собор Паризької Богоматері -- ітамицям. Ні на нашій планеті, ні в наши галактиці немає ось таких унікальних у своєму самовідторгненн та самознищення істот, як в Україні. І це знову ж таки той діагноз -- криза духу. Україну ж, як ту прокажену, спроваджують з України. Від неї залишилося лише ім'я Чи, може, перебільшую? Де й богонатхненна народна пісня? Увімкніть радіо, телевізор, і ви почуєте шлягер, щось чуже 1 далеке, аленете, що вийшло з и серця Пройдіть вулицями Києва 1 зупиніться біля киижкових розкладин. На вас дихне затхлий, убогий, сірий, чужий ! ворожии світ, але ж там ви майже не зустрінете рідної кити Чи увімкніть канали нашого те ерачення і ви одержите повну інструкцію, як грабувати, вбивати, гвалтувати. По- бачите Адама 1 Єву, але це отих безгришних, що вигулювали в раю, атих, що все більше 1 більше закликають до шас пекло Сама ж Америка, яка викидає весь свій непотріб нам, повела з собою боротьбу: по державних каналах не дозволяється пускати фільми, де рекла" муються розпуста, вбивства. За кадр. ле показано оголені жіночі груди, не дирекцію телекомпанії накладається великим штраф Американській руйнівній кіноОпродукції поставили загати Антлія, Франція. Німеччина. Тобто світ осягнув просту й одвіЧНУ ІїСТИМУу: хвороби й біди приходять до краю й народу через крах духу: | став зцілювати й рятувати себе Ми ж, маючи глибинну й сонцесянну культуру, свій довженківський кінематограф, свою історичну героїмку: сти гумор, сміх, здоровий регт. свою цнотливу, врешті, еротику, сім космос духовних скарбів та культурних надбань, як ті бездомні, вибачте, ГОЛОДНИМ пси, риємося по чужих смітниках |! споживаємо чужі недоїдки. Бо знову я-таки -- хворим дух наші
Seite · S. 3Originalseite ↗
"" нашій Українській державі, коли б 1 до Блово ПРОСОТТИ | УКР99ІА - РЕРЖ АВ 91/40 АЛЬОГ А Ознакою лухопного не доров я нароху завжди СОув 1 залишається один показник потяг не до їСсТтиИнНноО! віри, адо марновірства, сектантства По гомгу, як нанас з 4-х кінців світу пПпОСУумули усілякі секти, ецеркви» і знайшли тут благодатний грунт, можна вкотре зробити висновок це духовна криза. Народ віддає себе на всілякі екс перименти новоявлі жим лжепророкам, лжемісіям 1 вони омбують наших дітей, виловлюють, як чОВІР ливих ташеняї ОТрукм"пим |11асіннНиям | ми не захищені від цього сатанинського нашестя законом, бо Верховна Рада примнямла такин Про БВОООДУ СВІТОЇ Ллиду та віІРрОСпоОВвІДанняЯ», яки дозволяє усьому сірому, темному й відверто чорному тирлуватися на нашіти землі, водночас віддливши церкву від держави. Отже, виходить, нас позбавили права на захист вІДд сатанинства 1 духовних поводирів Наша ж інтелігенція сьогодні не готова до такої місії. Я не хочу нікого й нічого применшити, але, за дуже крихітним винятком, наша патріотична еєліта щдебільшого бездуховна, слабко атеїстична й відверто безбожна. ій ближче загравання із язичництвом, і в цьому коріння вах наших бід і проблем. Їстинні зерна віри ще живуть серед простого народу. Дяка Господу за це! Як казав Ісус Христос: «Славлю Гебе, Отче, Господе неба 1 землі, що ти сховав це від посгуих та розумних і відкрив це немовлятам» Багато чого вже сьогодні змінилося б було визнано Православну віру державною, як у часи Володимира Великого Подобається нам це чи ні, але ми всі знаємо, що Російську імперію ліпило Православ'я ії було одним із трьох китів імперії. Звісно ж, що такою об'єднуючою силою, захистом, своєрідним духовним валом могла б стати Єдина Помасна Церква Сьогодні наша Православна Церква розчахнута на чотири частини, так мовби п розіп'ято Москва не віддає Україні п храми, 1 духовенство проклинає «раскольников», забувши, що розколіснував завжди між нашими церквами і що це вона Божого року 1686-го вирвала Київ у Константинополя за рублі та соболі, поклавши на розкол штучні шви. Оце вони й розійшлися нині їі не треба вдавати амнезію Бо ми просто були триста мт у полоні, атепер вийшли з нього і просило Бога простити нам 1686-и рік, коли и втратили свою Церкву. Чи не знею теж чимось пов'язаний рік 1986-й? Вадпуженість від України, від її болів -.щ Московського Патріархату -- не просто наша проблема, а наш біль Хоча б тому, що вона на напшпи землі, у наших храмах Княжої та Козацької доби. Що вп володіннях найкращі церкви, монастирі, чудодійні ікони, мироточиві мощі наших святих. І, врешті, там наші священики й ченці, і серед них дуже багато «світлих духовних постатей», які намолюють таки ж нашгу стражденну землю їх відвідують наптп люди, яким там кажуть: «Ходите только в церкви Московского Патриархата, иначе не спасетесь. Спасутся только те, кто посещаєт храмь, которье возглавляєт Алексей». Багато див і гіркот бачила, бачить і ще побачить од своїх рідних чад Україна, і це одне із них Гіас роз'єднує 1 тут, де мала б об'єднувати лише Христова віра, наша недоля і таімперська отрута, що отрупла ненавистю до України навіть людей ду- ХОВНИХ, ЯКІ ВІДІЙШЛИ ВІД ЗАаПОВІДі "возлюби»., Які живуть під московським ПЛНозом Іі навіть не прагнуть відчути смак волі, найбільшого з дарунків Божих без «багряної блудниці» 1 без їй Оагатовікових злочинів та гріхів перед землями й народами, перед планетою та Богом, без того бруду, який вона залишила на скрижалях планетарної та нашої історії Але не будемо суворо засуджувати УПЦ Московського Патріархату. Її тримає наш поневолювач Москва. Але хто ж тримає три патріотичні гілки наших церков -- УТІЦ Київського Патріархату, греко-католицьку та автокефальну " ни нання ВЕР --- - но - Б ж сни он Вони теж не готові до об'єднантя. Вихохить, плід іще не дозрів. То й не поспишцаймо иого зірвати Бо україна нині складає свій іспит перед Господом на духовну зрілість. Зуміє вона знайти єдину дорогу, в яку зілЛлЮОТтьЬСЯя спочатку гри православні гілки, яких, окрім любові до Бога, єднає ще й любов до рідного краю?" Зуміє вона засвідчити незборимість свого прагнення єдиної Помісної Церкви, яку мала 1 втратила 1686-го року. Адже коли це сталося, то була якась помилка, щось таке, що нам не прощалося Небом, тому й потрапили у тяжке духовне рабство. Рабство ж духовне найлиховіснтіше з усіх існуючих, бо воно певолить не лише плоть, не лише розум, а те, що належить небу, -- дух людським Зуміємо ми засвідчити чистоту своїх прагнень, шляхетність українського духовенства, особливо чернецтва. Є в нашої патріотичної Церкви стовпи Православ'я, великі праведники, великі молільники, робить вона християнський подвиг, очищає свій край од духовного 1 всякого іншого бруду, несе світло та мир чи, навпаки, збурунює в народі лихі пристрасті, що переважає в ній - духовне чи усе ж політиканство? Все це ознаки зрілості. А поки що маж нашими бажаннями та мріями -- наша таки ж духовна незрілість, політичні баталії, нерозкаяна душа, наш національний Характер, який думками будує, а руками руйнує. Як на моє недосконале світобачення, то я знову повторюю те, що й Колись І завжди: коли б наші три українські церкви, ато й чотири (бо УПЦ Московського Патріархату теж наша) та провели всеукраїнський покаяльний молебінь, ами усі гуртом допомогли б це зробити, то, може, це і був би рішучий крок до об'єднання їі найкращий дарунок до Різдва Христового Покаятися не перед «отечеством», як дехто закликає, чи перед «матерью церковью» А перед Богом і лише перед ним. За те, що за якісь гріхи ми були в тому «отечестве», що були частиною тієї! «матері церкви», яка допомагала ліпити «отечество», поневолювала народи, русифікувала їх. Яка співпрацювала з усіма режимами -- з царським, а тоді з більшовицькокомуністичним, що видавала таїнство сповіді, множачи ряди закатованих, доповідала в райкоми парти про охрещених і повінчаних. Слава Богу, що робили далеко не всі. Гі пастирі, що відмОВИЛИСЯ В такий спосіб служити «родимому отечеству», поповнили ряди мучеників. Покаятися за те, що й нині деякі отці цієї церкви агітують за комуністів, тобто режим богоборців. І це теж одне з чудес під Божим небом Нам усім поодинці і гуртом є за що каятися! Усі державотворці утверджували себе и державу будівництвом храмів. Так робили князі, гетьмани, царі. Сьогодні багато зводиться церков, але здебільшого силою й бажанням мирян. Помітної державної політики тут не відчутно в силу означеного діагнозу Тому закликаю усіх взятися за відбудову серця Києва -- Княжої гори, а також знищеного більшовиками Федорівського храму, який був могутньою захисною силою для нашої столиці, бо мав престоли трьох змієборців -- Архантела Михайла, Федора Тирона та Юрія-Змієборця. Це стало 6 початком відродження старокиївського благочестя, оскільки Федорівський храм стояв на місці отчого монастиря Мономаховичів. Нині поруч святині стоїть ресторан «Княжий град» з численними імпортними маши:- нами Як відомо, завойовники прагнули або захопити святині, або ж зруйнувати їх, або не осквернити, бо ж так знесилюється край, і народ. Не забуваймо про це! Пам'ятаймо -- хто заволодіє святими місцями, том 1 володіє МІСТОМ, Народом, краєм. Той володіє життям! Катерина МОТРИЧ ---'і б б М - птї- ПР РР ЕЕ КАРА; Ж Др сао слинних зе ання ПР РР онінійнаннаемчнкнни бдбаннвннно "Нрреннном оаачннююнию чно РЕКОМЕНДАЦІЇ науково-практичної конференції «Духовна криза нашого суспільства та шляхи її подолання Духовно-моральне зубожіння, що охопило всі сфери нашого життя, - це закономірний наслідок тоталітарного 1 колонтального режимів які пинищувапи дух народу, стали причиною національного виродження й ніплізму Юкономічні й політичні негаразди поглибили духовно-моральну кризу нашої культури. Занепадає українська книговидавнича справа, на межі зникнення опинився вітчизняний кінематограф, до крайнього зубожіння доведено всі творчі спілки - письменників, художників, композиторів Всеукраїнське товариство «Просвіта» мо Тараса Шевченка глибоко занепокоєне ситуацією в духовній сфері, бездіяльністю більшості політиків та державотворців, котрі ще не повністю усвідомлюють, що духовна й культурна сфери є визначальними в житті народу. Безборонний наступ масової «культури», зарубіжні порнофільми та фільми жахів, друкована продукція найсумнівнішого гатунку деморалізують людей, особливо молодь, знецінюють національну культуру, замулюють 11 праджерела. Найрізноманітніші секти, новоявлені «церкви», які безперешкодно діють в Україні, не лише руйнують мораль українців, наші національні традиції, ай загрожують духовному здоров'ю, самому буттю нації. Уболіваючи за долю України, за нашп сущі та прийдешні покоління, збереження духовного генофонду, конференція рекомендує: 1. Просити Президента 1 Уряд України: - проявити політичну волю до єдності церкові взяти під свою егіду організацію та сприяння справі з'єднання церков водну Помісну Православну Церкву; - накласти мораторій на спроби посягань на святиню нації - Києво-Печерську лавру - УПЦ Московського Патріархату. Припинити передачу до Московського Патріархату православних храмів на території всієї України. Заборонити реєстрацію в Україні будь-яких релігійних об'єднань, центри яких знаходяться за межами України; - Оскільки становлення и утвердження держави починається 1з зведення святинь Такбулов Княжу 1 в Козацьку добу Пропонуємо розпочати на державному рівні відновлення серця прадавнього Києва - Княжої гори з усіма зруинованими святинями, в першу чергу, з Федорівського храму та Десятинної церкви 2. Просити Верховну Раду України - переглянути Закон «Про свободу світогляду та віросповідування» І внести поправку щодо заборони релігійних сект, які становлять загрозу духовному здоров'ю громадян України; - активніше діяти в напрямку відродження законних прав української мови на 11 споконвічній землі, адже мова є однією з підвалин духовності; - прийняти Закон, в якому передбачити накладання великих штрафних санкцій за реалізацію містичної низькопробної продукції, яка деморалізує нашу молодь 3. Просити Кабінет Міністрів України прийняти ВІДПОВІДНІ постанови щодо державного унормування реалізації на території держави не менше 50) ВІДСОТКІВ аудіОо-вВвІЗУаЛЬНО Її продукції (записів) державною мовою: - ЗДІЙСНИТИ національну програму мистецьких сестивалів «Українська автентичність»; - запровадити національну систему ФРрІінансово-економічних с гимулів щодо випуску навчальної літератури для дигячих музичних, худоОож,тпх та інших мистецько-освітніх закладів. Одночасно запровадити 30 відСсОТкІв дОДаТКОВИЙ податок на російськомовну еротичну, містичну, езотеричну літературу та детективи; - ввести на ростиські газети та видання податок з тим, щоб українські 1 російські видання були в Одній ЦІНІ реалізації. Додатковий податок направляється у Фонд підтримки української преси. 4. Звернутися до ісрархів УПЦ Київського Патріархату, УПЦ Московського Патріархату, Української Автокефальної Церкви, Української Греко-Католицької Церкви з пропозицією припинити міжконфесійну ворожнечу та прискорити процес об'єднання в Єдину Помісну Українську Церкву о. Рекомендуємо Національній раді з питань телебачення 1 радіомовлення залучати до створення спеціальних телерадіопрограм українське духовенство. Запропонувати керівництву музичних редакцій при формуванні своїх передач надавати перевагу музично-пісенним творам, які несуть в собі національний дух, що грунтується на глибоких народно-пісенних традиціях та українському мелосі. 6. Просити національне телебачення посилити контроль за відбором мультфільмів та програм для дітей. Виховувати маленького глядача в дусі любові, доброти, милосердя, справжніх духовних цінностей. 7. З метою поглиблення духовно-патріотичного 1 морального клімату в Збройних Силах України просити Міністерство оборони України відновити в нашій армпї інститут капелянства (полкових священиків) під орудою УПЦ Київського Патріархату; готувати офщерів-психологів морально-виховної підготовки, звертаючи особливу увагу на вивчення історії Української Церкви. | 8 Просити Міністерство освіти України спільно з УПЦ Київського Патріархату започаткувати в середніх школах години духовно-просвітницького виховання (катехизація) 9 Пропонуємо творчим спілкам - письменникам, художникам, композигорам, кінематографістам, а також національному телебаченню 1 радіомовленню оголосити конкурс творів духовного змісту, присвячених другому тисячоліттю Різдва Христового 10. Звернутися до Президії Національної академії наук України з пропозицією про усунення з посади віце-президента НАН України акад Петра Толочка за систематичнотенденційні викривлення української історії, що дискредитують правдиві сторінки історії України на користь сфальсифікованої російської історії, яка1ї в минулому, 1 в сучасному перекручує історичний розвиток 1 престиж українського народу 11. Звернутися до Міносвіти України з пропозицією зупинити діяльність так званих «шкіл мистецтва» за системою Лубенка із Санкт-Петербурга в навчальних закладах України, а також інших тренінгових груп, становлять небезпеку своїм втручанням у психіку дітей. Створити компетентну комісію 1з психологів, лікарів, митців, представників правоохоронних органів | підготувати Президентові України свої висновки 12 Підтримати ухвали та рекомен- дації загальноукраїнської педагогічної конференції «Демократизація освіти в Україні», спрямованої на реформування, демократизацію, національне відродження освіти в Україні
Seite · S. 4Originalseite ↗
На Україні фактично вже почаласі, передвиборча кампанія ) вчорацло, вже вкоз ре повилазивши з окопів, біжать за українським держивним возом та алісно гавкають Особбід вічно очорашніх Всеукраїнському товариству ливо дістається «на горіхи» "Просвіта» імені Тараса Певченка впровадження в життя 10-1 статті Конституції України Під час «круглого столу» року в конференц-залі Будинку кіно за участю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Держтелерадіо та Міністерства інформації України, стався інцидент, спровокований шародним дегтута - том, заступником голови Комісії Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації Алексєєвим г народним депута - том Ричаговим Алексєєв посилався на різночитання законів і кпинив з України: де ще, мовляв, є держава, в якій дві третини населення (7) розмовляє іноземною мовоїо. отож, за Алєксєсвим, ми «повинні стояти на засадах права», себто потурати зросійщеному «ХОХЛОВІ», усупереч державним інтересам Ричагов, заявивши, що він «принадлежит к людям, которье не разделяют взглядьі присутствующих в зале», порівняв «Просвіту » з -расистським ку-клукс-кланом Нардеп В. Г Алексєєв як «кондовий» колонізатор-шовініст пішов ще далі, подавши 23.01 97 року на розгляд Верховної Ради у порядку законодавчої інщіативи проек? Постанови Верховної Ради України «Про особливий порядок застосування російської мови на території України». Згідно з цим проектом нам, етнічним українцям пропонується відмовитись від рідної мови 1 перейти на «великий и могучий», бо «росіяни визнаються нарівт з українцями корінним (7) народом України» вони, виявляється, «досить рівномірно ий у великій кількості населяють Україну, тому місцем компактно- го проживання (росіян -- М Л.) визнається вся територія України» А отже, й «велико- МОГУТНІЙ» ТОБТО «російська мова не може за послідовну й безкомпромісну позицію щодо проведеного «Просвітою» 22 листопада 1996 ен райнннн и Без РР Рани нє я - р щв ЕЕ: п а урни б ПИ - а ай - ПРЕ сих СТЮ 0 ЕЕ ОБЕРЕЖФЯІО, ЧКРАЧНШОФОРЯЯ! - -е - п ике ущемлення прав російського «корінного народу» можна говорити, товаришу Алексєсв? На жаль, біжать за нашим державним возом та злісно гавкають не лише великороси Алексєєв, Ричагов, а й наші доморощені "кирпогнучкошиєнко-ви» Нещодавно народний депутат Гзан Симоненко авернунвся а офіційним листом до голови юридичної комісії Чернігівської міської Ради ЮОрія Крисанова В цьому листі нардеп І Симоненко чи то просить, чи вимагає «изучить и рассмотреть на сессий Черниговского городского Сопета народньгх депутатов вопрос о равноправном использованим в городе Чернигове наряду с внедряємой держмовой русского (общерусского) язька, в том числе и при ведений служебной документации » та «более глубоко подомйти к вопросу с положениєем украйнского язьта и наметить мерь по предотвращению внедрения в Чернигове, под видом державной, русинской западенской мовьг» (підкреслення моє -- М. Л) І Симоненко, виступаючи проти укратнської мови, переконує своїх краян, що впровадження її у всі сфери державного життя -- це не торжество історичної справедливості, а всього лиш спроба «победивших та Украийне реакционньсх сил представляющих конгломерат коррумпированного кисєвекого чиновничества, ненасьатньтх «но-ввіІХ украйнцев» и тупьюх галицких националистов,тоесть украимпноязьаічной зли- ХАЙЛЬ ЧИ ХАЙ ЖИВЕ РІДНА ротьбу УПА за десятирічну безприюлад тов. Симоненко, ІМ нашу нинішио свободу Ги ме зано засліплений ненавистю Д 1--УПА українського, знас, що загони ке вні боролись з німецькими Та більшо коррасж окупантами не лише на заході, а нн України і, зокрема, на геренах ра оон Чернігівщини Якщо вірити доку поря Чернігівського державного архіву (д ек підполковника НКВС Герасимова, де бро 9 серпня 1945 р., «Про діяльнос п украї з б націоналістичного підпілля на Чернігівщииї і період тимчасової окупації німЦЯМмМИ 2, Б початку 1942 року в Чернігові було створ: обласний провід ОУН(б), активну учах ть У розбудові якого взяли члени Киїтвськоги УП ро воду ОУН(б) Остапенко та (а вченно Оунівські організації були в Ріпкинському Те Любецькому районах Їх члени, як повідомляє Герасимов, збира ти зброю | «проводили работу по созданию из числа полиции вооруженной силь для борьбь: против советской власти инемцев» (підкреслення моє -- М.Л.) Така ж організація діяла в Ніжині га Ічні. У травні 1942 року німці розстріляли керівника цієї організації Романа Геращенка А після вигнання німців з Чернігівщини місцеві патріоти починають борот ьбу З більшовицькими окупантами. Так, на Ічнянщині впродовж літа 1944 року діяла група під проводом «Моряка» (Олексія Савченка) Р іпжинськом у полковнику Іванові Залоти рен ку, вірному побратимові гетімана і Богдана Х мельничтького Я Дісталось віл Г Симоненка І нашому Пі. зидентові за те, що він «недавно заявил. что окальштваєтся, истинная державная мора со хранилась В Восточной Галиции. , проживающих там католиков востОчно обряда Зуто, дескать, самьій чистьй украйн. СКИЙ ЯЗЬІК Якби ми жили у правовій державі, напри. клад, у США чи Німеччині, то нардеп І Симоненко вже давно стояв би перед судом а) за образу національної гідності | громадян України -- "тупьтєе галицкиє нацу. оналистьм», «украйнскиє хорватьк» |і т 5, б) за свідоме перекручення статі 10-і Кон. ституції -- «ИСКЛЮЧение русского (общерусского) язьгка из обращетия противоречут статье 10, которая утверждаєт, что Ж Україні гарантується вільний розвитак | за. ХИСТ російської, ІНШИХ МОВ національнуу меншин України» Шановний І Симоненко гзабув що ніхто російську МОВУ із «обращєтя» не витісняє В себе на кухні, на базарі, в кума на іменинах чи па літературному вечорі «общайся» скільки хочеш. Але якщо ти державний службовець, тим більше народний обранець, то на своєму робочому місці повинен спілкуватися з рідним народом державною затвердженою Конституцією мовою Це загал ьновизнана всім цивІілЛіІЗОВаним СВІТОМ норма, в) за провокаційні заклики не дотримуватись розпоряджень найвищої влади стосовно переходу на українську мову працівників | службовців державних установ -- «Предлагаю также, ролеє глуороко подомти к вопросу с положениєм украйнекого язьвьгка и наметить державной, нигове, под видом русине мерьт по предотвращению внедрения в ер западенской мовьі Що ж пропонує Симоненко на місце там Зу званом державні и моВвь»" Так званий руським язьшк», мову ба зару та передмість, тобто несусвітніи «рук ско-украммонскійи суржик, 3 якого смІЄТЬСЯ НИНІ Весь ЦИВІЛІСЗОВаНИЙ СВІТ Поділивши український народ на «мало- русинов», Симоненко нею пі но УКРАЙЮНА? Вона, як зазначено в документі НКВС, »ведет среди шнаселения украйнскую антисоветскую агитацию, вовлекаєт в банду антисоветски настроенньх лиц, грабит кол- ХОЗЬ». В 1947--49 роках в селі Конаппвці Борзнянського району активно діяла молодіжна підпільна група ОУН під прово- | дом Василя Теребуна | россов (украйнцев)» і себе особисто пе зараховує ані до перштих, ані до других Він -- «северянин» Так, гериторію сучасної ЧернігіІвВШшини За часів Князя Ігоря коли вій вирушав у свій пох д проти половців, заселяло плем я сіверян ( «северяне тов. Симоненко, живуть на Севере»), які водночас були й русинами, бо держава, до якої вони належали 1 за котру проливали у жорстоких січах кров, назива- | лася Київська Русь. Отже, і тов. Симоненко, хоче він того чи ні, -- русин, і мова, яку ій вважатися іноземною; вона має бути мовою міжнаціонального спілкування » Невже нардеп Алексєєв не вивчав у школі історію СРСР і не знає, що росіяни вперше з'явилися на Україні після такої трагічної для нас українців Переяславської Ради? Адже це відтоді в українських містах почали з'являтися московські гарнізони, які поводилися з місцевим населенням як окупанти Невже нардеп Алексєєв не знає, що цар Петро видав спеціальний указ, згідно з яким сини та дочки української генераль- . чию б ть: уйти от ответственности за тот беспредел, которьш они сотворили всего за пять лет в процветающей Украийне» | Так і хочеться запитати тов Симоненка, | де, в якому державному апараті він бачив 1 чув гукрайноязьшмчную злиту», тим більше «тупьтх галицких националистов»? Так, на | Україн перемогли «реакционньге силь». Але тисячоліття, «українсько-російські» обряди та «українсько-російські» пісні? Нардеп Алексєєв не самотній у своїй збологічній ненависті до всього українського. Деякі голови київських єврейських та російських товариств, об'єднаних під дахом Ради національних товариств, називають «Просвіту» фашистською, бо, бачите, їх з благословення «Просвіти» «украийнизируют». І такі відверто провокаційні заяви лунають у той час, коли на Україні вже діє 76 єврейських шкіл, 13 державних загальноосвітніх і 63 -- недільних. Що з 1993 року в Києві працює Міжнародний Соломонів університет, створено Інститут єврейської культури та Кабінет єврейської історії як науковий підрозділ Інституту національних віднОСИН І ПОЛІТОЛОГІЇ НАН України, видаються і розповсюджуються газети і журнали єврейських органзацій і громад, проводяться фестиналі єврейського мистецтва тощо. Російська спіліьнота, про інтереси якої так дбає нардеп Алексєєв, також не обділенпа щонайпильтшою увагою Української держави Сьогодні на Україні діє З тисячі 315 шкіл з російською мовою навчання, що на 350 шкіл більше у порівнянні з 1995 роком. У вузах Украши російською мовою павчають - ся 25,б9с із загального числа студентів, а в професійно-технічних закладах -- 439, На Україні працюють 30 російських театрів, видається 1172 російсьькомовий газети і журнали, в тому числі 10 видаті., засновниками яких є російські товарисєтна найбільших міст, загляне до військових казарм, університетських та інститутських аудиторій, шкіл, дитячих садків, проїдеться київськими, чернігівськими чи дніпропетровськими тролейбусами, трамваями, автобусами 1 він повсюди почує такий милий його більшовицькому серцю «общерусский язьш». Про яке «тотальное внедрение в повседневную жизпь горожан так назьгтваемоий державной мовьг» тут можна говорити? Я розумію колишнього «старшого брата», для нього проблема знищення української незалежності, проблема «заставить хохлов накормить Россию» -- одна з найголовніших. І навіть якщо колишній «старший брат» пише на першій сторінці «Московского комсомольца» (1 лютого 1997 р) «Хайль живе рідна Україна», я його розумію Для нього вона ніколи не була 1 не буде рідною. А тов І Симоненка я не розумію Та ж рідна Україна для нього не «хайль», а доля, бо рідну землю, як і рідну матір, не вибирають | як же треба ненавидіти свій народ, щоб заявляти, що української мови у нас нема, ас «русинский язьш западенцев», що ми -- правічні мешканці Наддніпров'я та Паддесення -- малороссью (украйнць), а наши сдинокровіи брати з Падабруччя в кращому разі грусини», а в гіршому -- «украйнские хорватьюм» | що наші єдинокровні брати аз Надабруччя «никогда пе восставали против власти, всегда бьми послушньми холопами всех утнетателей» Топ. Симоненко, як вам не ая-ли! Та ж агадайте шкільну програму з історичну назву, почала називатись Російською за останніх років життя Петра І) Ось як оцінює сей, такий згубний для податьшої історії України вчинок князя Можайського історик М. Антонович: «Цар Їван ПІ у війні 1492--1494 років відібрав собі Вязьму 1 цілий ряд міст на Сіверщині Олександер змирився з втратою І, щоб досягти миру, одружився з донькою Івана ПІ Оленою Але такі легкі здобутки тільки додали апетиту Москві Чіпляючись нібито утисків у вірі, яких мала зазнавати його донька | взагалі православне населення Литви (України -- М. Л.), та оголошуючи всі українські й білоруські землі аж з Галичем і Вільном за своє дідичне володіння, Їван ШІ безнастанно шарпав 1 наїздив пограничні землі Тамошні намісники, не маючи самі сили оборонитись 1 не дістаючи відповідної запомоги від свого зверхника, воліли зраджувати і! приймати московське підданство. Утиски православ я, якими вони мотивували свій перехід до Росії, були, розуміється, тільки популярним гаслом, яким оправдовувалисі, власні вчинки В 1500 р відпали від Ягайлонів давні роди Рюриковичів на Сіверщині, князі Більські, Можайські, Масальські, а з ними разом 1 їх міста Стародуб, Гомель, Чернигію Московські кордони підсунулися піл брами Києва» (М. Антонович Історія України Прага, 1941) Таж замість ставити пам'ятник княлевізраднику (після «добровільного приєднання Сверщини до Московії цар Іван дозволив левобережиуее Деснь(, стало говорить на смешанном язльштке с преобладаниєм язька переселенцев, которьш назьгвали малороссийским или украйнским» Великий ростиський поет, прочитавши вищенаведені рядки, сКказав би: «все зто бьшо бьї смешно,. когда бь не Оьіло так грустно». До кого ж записати в гакому разі видатних чернігівців, класик в української літератури, до малоросів чи руських -- «северян» ЦП. Куліша, С Васильченка В. Чумака, О. Довженка, П Тичину? Хотів на цьому поставити крапку, але не можу Бо це ж виходить, що і мене, нащадка запороаького козацтва нардегі І Симоненко, не питаючи моє! згоди, вписав до малоросів Що ж це воно таке і з чим його їдять" Відкриваю Українську малу енциклопедію» професора Євгена Онацького, читаю: "МА- ЛОРОС -- національно аздегенерований у країнець, що терпить, головно в піднОШенні до Москви, на комплекс меншевартости ! наскільки може шрно слухеиті Москві Свого часу Винниченко в романі «Хочу» так схарактеризутвав цен тип людини. щонапглодилась на Україні за московського панування Знаєте, що таке малорос"? Ні? Паршивець. просто кажучи, ні те, ні се. Він, бачите, З походження українець, з виховання -- русскай, і Переконання --неук у всьому що стос ук гьСя рідного народу, пдачею -- себелюд і раб «це меалорос ПИ. гов. | Симоненко! Ви собі Оудьте ХОМ со» М «Й 190 МОСм хоч северянином А и сометррУЇ: упвитись -1 п рих 11) ПОоТокиИм челоги кОм : - а : з - "РІЙ у |. - 1 "о У чгу РІЙ піьороги 1 | - 1) МІ "Па г) ) й « » ї б а ч Е ; На Україні транслюються програми Гро- | 'ЄТОрії, згадайте киязя-короля ани іа Га З чевого союзник чо имського хана Ментлі горде сіверське плем'я, тим більше за всю . ай Зах: че Ті У Пі іре ( у 87 Пол пі к і мадського російського телебачения, майже пицького, Захара | ркута, Олексу Довоу о рел лсирити, т Як рати в неполю далеких В "ддпіпряйщину, ображати національну ) г " | Р - 1 Т ' 1 є і - Ф г і р 5 ДВІ третини загальното обсягу ефірного чає у | Лупе яма Мобилицю слапетного гетьмана Мо | предкиз нарді М | симоненка) я О пост Нр ГІДНІСТЬ наших за бру чанських Оратів умі Ми "їі ї , ї у | . йо; Її ї | і | т ІТ - на теле-радіоканалах зайняті передачами | | Нешевичо Сс:агайдачногої пе менш славетної | Величним пам ятник хлопиямеоуніпцямо які ; ніХхТО пе дозволить. Ми всі україни, бо в кає | Р Р ї - ; | гі І ім бе) І 2 Ї | і Ї - і - З ; - фільмами, як транслюються російською мо | сс ницькоОоГгОо ПОЛКОВГНИКкІ моро ен, МІ НКИмМ, МІКОГо ТИ раджеурвали | ВІДДЛДаЛИ 5 пбоЙп110 одна мати " КРАЇН . Імова одна на 8 ІХ Р у, | ) а 4 | - і Р З ч - пою, | ЯкКепІВвається в народним пис, ще м досі о опеся ПІДНО зи те 11 іидорожим життя Аба і х КІ «ПН 1 . ДІ ржавна Віднині й допо Личе СРО НнОмИ ТМ ММ ПеРЬманОоВв м ач , поеликому черишитювцю. яким | ч Гож про яку насильницьку україизацію | Вкраїна плач: , / МНИЦУ, Ак) ЩО, ЯКИМ | ки Сонця на (І рикарпатської раї копи виправити фал І:Льну помилку кия- |! можна говорити, томиришо -- голови киїоських | «Згалаймо Ук шпеллим гуихіи м -ІТИТОТАТ "| | ІН ( МОМ ОО рР ІІ М ож ПобиИсу «Ю)БьИ! Го "її Сн рНнаУМм М сврейських та російських товариств"! Про Микола ЛИТБИЙМ | | ної старшини з гетьманом включно мали в | якщо бути чесним 1 відвертим до кінця, то Г це лише поодинокі факти, які стали | зневажливоназиває русинською западенсь- | обов'язковому порядку одружуватись з | ВОНИ не перемогли, а, вивісивши над будин- | набутком читачів «Стверянського пПтопиСсу» | кою», ще зовсім недавно була його рідною Та | - | дітьми московських бояр. Невже нардеп ком Верховної Ради синьо-жовтого прапора, (1995, Ме у) асСкІлЬьки іх ПІД грифом секрет- ! й підписується він русинс ько-українським | СУРИРОИЧН Я Алексєєв не знає, що жахливого 1933-го | ВТРИМАЛИСЬ при владі. Для них рідна | но» припадає пилюкою а архівах НКВС--КДБ | зі» з крапочкою. Симоненко пише: «На Чер- Де 5; РУ ри спорожнілі від витлумлених комуністами | мова батьків 1 дідів як була, так і лишилась | 1 чекає свого відкривача! г ниговщине народ говорил в те времена на ЕЗ СОР штучним голодом українських селян села | Чужою. Працівники Всеукраїнського това- Ви, тов Симоненко, закликасте "на честь ; руськом, точнее северском диалекте сло- | 7 СА шо заселяли вихіІіДдЦЯМИ 3 російського риства «Просвіта» імені Тараса Шевченка 200-летия воссоєдинения» Чернігівщини З | вЯянНСКОГгОоО язька Чтоби убедиться В ТОМ, | лу | Нечорнозем'я? провели своєрідне опитування, обдзвонили Московією поставити лам ятнНник «воОСсСсоедидостаточно взять любой источник тех вре- | й ой ї А 1939 року у Львові жило всього кілька майже всі міністерські приймальні І жодна нителю» князеві Симеону Можайському, який | мен или поговорить сегодня в сел ст АЙ росіян! То ж коли вони (колошзатори! ) встиг-секретарка не спромоглася відповісти їм | ганебно зрадив Великого Князя Олександра. Правобережношй Деснь. Позже, после актив- | оч й ли стати на Україні «корінним народом»? | українською державною мовою господаря «молоком і медом плинучої», як ; ного заселения наших земель беглецами из | зародка Коли вони встигли витворити, окрім печаль - Якщо товариш Симоненко аж так вболіває пише літописець, Литовсько-Руської дер- Правобережной Украйньг;, которье тикаль! | Же ду й ща но знаменитого «мата», самобутню за мову СУСІДНЬОЇ держави, ТО нехай прожави. (Прошу не плутати з Московією, (знову шилом з мішка русиніам ') ота | 77 Ден національну культуру. Де їхні, що сягають в | Йдеться цехами заводів ії фабрик наших | Московська держава, узурпувавши нашу | ского произвола, часть населения, в основою М Р. |
Seite · S. 5Originalseite ↗
- Слово ПРОСВІТИ Шамовнмнм боподчмире Геннадіновичу! Звернутися до Вас публічно спонукав мене Ваш виступ у газет! Верховної Ради «Голос України». Мені здалося, що ми зможемо з Вами порозумітися, незважаючи на те, що стоїмо на різних позиціях. Виє патріотом російського народу і російської мови, а я зіІ СВОЇМИ КОЛегами українськими націонап-демократами є патріотами української мови і свого народу. Ваші коплеги називають нас націонапістами. Ми не ображаємося. Оскільки спово ""маціоналіст"'" є Вам неприємним, мушу пояснити, яким чином більшість моїх колег стапи націоналістами. Моя мама, ще коли а був юнаком ії жив у селі, часто казала мені: "Дитино, ніколи не забувай, що ти українець, т не цурайся української мови! Пізніше я перетхав до Києва, а тут майже всі українці навколо мене, які, які я, приїхали з селадо столиці, стали соромитися зрікатися своєї мови. Я став пояснюватитм, що вони чинять неправильно, бездумно. Мої повчання успіху не мали, завдяки чому я буквально закомплексувався на цьому питанні і з цієї причини «вліз» у попітику. І вже тепер ніяк не можу зупинитися, ПОСТІЙНО пояснюючи пюдям, особливо тим, що мають вищу освіту, що необхідно вивчати | знати багато мов (сам я - викладачіноземних мов) : що відмова від материнської "Я не прикрашає людину і не робить п грамотнішою і культурнішою. Я розумію, Володимире Геннадійовичу, ч. Ваша мама Вам нічого подібного не говорила, бо ти г на думку не могло спасти, що Ви відцураєтесь п мови. Візьмемо також до уваги, що для цього не було умов причин, бо у час Вашого дитинства українці, що переїжджали із сіл до міст, переходили на російську мову | дітей сСВОІХ вІіІДДавали до російських шкіл, а у вузах для українців жодного предмета українською не викладали. Держава на той час не захищала українську мову. Проте я Вам за це не докоряю. Я лише зобов'язаний з Вами порозумітися з огляду нате, що для дискусії у суспільстві чи навіть у сесійному залі навколо мовного питання, яку Ви знову розпочинаєте, за раціонального і спокійного підходу не могло би бути жодних підстав. Як політики ми відразу, мабуть, ні до чого не домовимося, але як науковці, як інтелігенти, як патріоти рідної мови ми маємо шанс порозумітися. Ви хочете надати російській мові особ- ШЕБомвого статусу головним чином на тій підставі, що нею розмовляє значна КІЛЬКІСТЬ подпей Але УЯВІМО, Володимире оо о одйовичу, що Україна у відомий істо- ричний період потрапила не до складу Росії, а була завойована поляками або турками Ви ж бо знаєте, що такі варіанти були цілком реальними. Якою ж мовою розмовляла б більшість українців, якби Україна була протягом майже чотирьох століть у склад) Туреччини чи Польщі г на п землі переїхали б мільйони турків чи поляків? За чотириста років проживання в Україні вони теж вважали б себе корінними. Ополячення українців було б ще сильнішим, НІЖ їх зросійщення, яке ми спостерігаємо зараз, бо польська влада, як свідчить історія, нищівно викорінювала українську мову на теренах Західної України. А пам'ятаєте знамените «Тепер я турок - не козак. І як воно зробилось так, що в турка я перевернувся?» Хіба було б справедливо, логічно І! доцільно надавати турецькій ! польській млОві якогось особливого статусу у час, копи Україна стала б незалежною від Польщі та Туреччини? Справедливо було 6 проголосити курс на національно-мовне відродження українців. Я думаю, що тут ми з Вами були б разом, якби навіть перебували у різних партіях. А якби Україна залишалася (а таке ж було!) до останнього часу поділеною між трьома державами - Росією, Польщею та Туреччиною, то хіба у разі її державного відродження ми з Вами виступали б за чотири державні мови, включно з турецькою у Криму! Я так розумію, шановний Володимире Геннадійовичу , що наші позиції нині різняться тим, що я хотів би змінити мовну ситуацію у державі ії захистити українську мову ВІД російської, яка нині в українському харкові ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ВОЛОДИМИРУ АЛЕКСЄЄВУ, НАРОДНОМУ ДЕПУТАТОВІ УКРАЇНИ | в столиці України панує, а Ви волієте просто обпертися на нинішнім стан речем ! увічнити це панування. При цьому я не в останню чергу керуюсь відомим не пише нам з Вами висловом "Філософи досі пише пояснювали світ, а справа полягає втому, щоб змінити його"". Звичайно ж, Ви погодитесь зі мною, що коли поляк у Польщі, швед у Швеції, японець у Японії, а росіянин у Росії не володів би своєю національно-державною мовою, то це бупо бне нормально. Такого просто нігде у світі не буває. Я хочу, щоб у нас такого теж не було, тобто хочу, щоб українці в незалежній Українській державі знали українську мову. Мрію, щоб росіяни в Україні теж поважали, знали нашу мову Ів разі потреби могли нею користуватися. Хіба я чогось поганого хочу? Спробуйте повірити, що ні я, ні мої однодумці не хочуть, щоб українці на Луганщині, чи у російськомовному Києві, чи мої і Ваші діти забули російську мову. Ми ще з глузду не з'їхали і відчуття реального світу не втратили. Чого ж ми все-таки хочемо? Впевнений, що Ви теж не проти цього. Ми хочемо перетворити Україну в суспільство високої культури мовного спілкування. Скажіть, будь-ласка, Володимире Геннадійовичу, чи буде у насвисокакультура мовного спілкування, якщо українці на Сході і Півдні України воподітимуть ! користуватимуться пише однією - російською мовою. Можу забожитися, що під час моїх неодноразових відвідин цих регіонів кожен з незнайомих мені співрозмовників на мо! звертання українською мовою відповідав лише російською, бо, очевидно, українською не володів або до не! негативно ставився. Тому в позиції націонал-демократів идеться не про зміну ставлення до російської мови, а про зміну ставлення до української мови. Я сьогодні сам агітував би за офіційність російської мови, якби я бачив бодай мапенькі, але щирі прагнення влади на тій же Луганщині чи Донеччині сприяти зростанню авторитету української мови, Я обіцяю переглянути свою нинішню позицію того ж дня, коли лише в одному із сотень тролейбусів Луганська з динаміка пролунає ""Наступна зупинка -- вулиця Леніна"" або коли на стадіоні "Локомотив" у Донецьку один раз протягом всього футбольного сезону буде оголошено: "Гол у ворота ""Шахтаря"" на десятій хвилині забив Андрій Шевченко, дев'ятий номер" . Невже після такої! оказії хтось у Луганську заблудився бі вийшов би на проспекті «Правди», а в Донецьку не зрозуміли 6, хто, коли КОМУ забив гол? Невже у цих містах вибухнупо б повстання? Проте з усього видно, що ні в Луганську, ні у Слов'янську, в якому проживає 46,696 українців і де аж 1,0270 дітей навчаються українською мовою, ніхто офіційно жодного українського слова навіть прошептати не збирається. Ось звідси у мене мимоволі випливає запитання. Як це"? Я -- український націоналіст - знаю і пюблю російську мову і часто користуюся нею, а більшість начальників на Сході ! Півдні України, називаючи себе інтернаціоналістами, українською не володіють ! не намагаються нею оволодівати. Виходить, що вони не інтернаціоналісти. Тривалий час я керував кафедрою іноземних мов і знаю багатьох викладачів, які бпискуче володіють англійською | німецькою мовами, але українською двох слів зв'язати не можуть. Чому? Бо не хочуть! А чому не хочуть? Адже навчитися української мови елементарно просто. Ось тут і виникають сумнів | підозра. Були б Вина моєму місці, Володимире Геннадійовичу, Ви сумнівалися б теж. Спираючись на зазначені сумніви (| підозри, націонал-демократи зараз не можуть погодитися з прогопошенням особливого статусу російської мови. Ми виходимо з того, що за нинішніх обставин, занинішнього загального рівня мовної культури і ставлення до українсько! мови такий статус повністю і остаточно закриє шлях українцям до їх національного відродження і потопче мовні права навіть тих українців, які того відродження прагнуть. Не встиг Л. Кучма свого часу лише заявити про СВОЇ плани щодо офіційності російської мови, яку Вашому краї почали закривати так вистраждані нами щойно відкриті декілька українських класів для тих, хто не забув, що він українець. А нащо можна сподіватися, якщо російській мові нададуть особпивого статусу і | проголосять її тим самим офіційною! Будьте певні, що тоді українська стане виключно «сільською» мовою. Згодом вона залишиться лише в найглухіших селах і стане зовсім мертвою. Не згодні? Тоді поїдьте ї подивіться на Білорусь. Це чекатиме і українську мову. Невже Вас це не лякає! Якщо Ви нам не довіряєте, і ми Вам теж не довіряємо, бо не бачимо найменшої практичної підтримки українській мові з Вашого боку, то давайте підемо на компроміс, точніше, на угоду. Я особисто пропоную всім нам разом взяти в Україні курс, спираючись на Статтю 10, наформування суспільства з високою культурою мовної поведінки | спілкування. Я проаналізую запропоновану мною формулу і Статтю 10 крізь призму Вашого, Володимире Геннадійовичу, занепокоєння. Вас цілком закономірно турбують мовні права громадян, що спілкуються російською мовою. Але Стаття 10 свідчить, що обов'язковість української мови обмежується лише службовою сферою, Це по-перше. А по-друге, вона не забороняє будь-кому спілкуватися російською мовою будь-де, навіть на службі. По-третє, обов'язковість знання української мови Конституція поширює на службових, посадових осіб. Хіба Ви проти того, щоб різного роду керівники І начальники в Україні підвищили свою мовну кваліфікацію, вдосконапивши свою українську мову? Що ж то за начальник, який не вміє в Україні розмовляти українською? А якщо, уявімо, російська мова буде проголошена, як Ви того хочете, офіційною, то хіба це означає, що мер Харкова чи Алчевська вже не повинен знати української? А якщо до його кабінету зайде простий сільський дядько? Як мер виглядатиме? Дядько йому "як ,аїнтелігент иому "как" Деякі Ваші колеги на сесії говорили, що у нас майже половина населення розмовляє російською. Це ж дуже добре, якщо взяти до уваги нашу спіЛлЬьНу мету -- суспільство з високим рівнем мовної культури етики спілкування. Залишилося лише, щоб насамперед та частина російськомовного населення, яка є посадовими особами або збирається ними стати, більшменш пристойно оволоділа українською. Повірте мені, фахівцеві у сфері методики вивчення мов, що російську мову забути або не знати в наших умовах і в наш час неможливо, а українську вивчити чи повторити зовсім не важко, що, до речі, довели Президент г його оточення та багато Ваших колег з парламенту. Більшість українців, що живуть нині в містах Донбасу, Слобожанщини, як І Києва, є вихідцями із села, і українська мовавних живе, Вониволодіють нею пасивно. На вулиці і на службі вони соромляться виглядати «біпими воронами». В Україні, погодьтесь, взагалі нема людей, які б не розуміли української мови, А від пасивного до активного володіння - один крок. Треба лише хотіти його ступити. Отже, я хочу зробити з Вас свого спільника ї однодумця у боротьбі за двомовність. Тільки не за таку двомовність, копи на Сході й Півдні України кожен начальник розмовною українською воподіє, о - ПРЕ й й РИ: нні як сокира плаває, а таку, копи всі начальни- ки в Україні воподітимуть добре декількома мовами включно з російською. Ми не за таку двомовність, яка поді/лить Україну на українську ! російську, а суспільство на «русскоязьтчнос» і україномовне, Ми за таку Україну, де всі освічені громадяни, і насамперед, українці, вільно воплодіптимуть українською мовою. Російська мова вкорінилася в Україні. Її тут знають всі. | ми не прагнемо 1! витіснення чи викорімення. Підтримка російської мови зафіксована в Конституції. | вона цієї підтримки має сьогодні досхочу. Українська ж мова досі нагадує наймичку у власній хаті. Осьв чому проблема. Ось звідки наше недовір'я. Якщо Ваші колеги з Громадянського Конгресу хочуть змінити наше ставлення до Вашої позиції, то нехай вивчать українську мову І, подавши тим самим добрий приклад, допоможуть м бодай з колін встати. Нас тим часом не покидає підозра, що опір відродженню української мови і навіть боротьба з ним, яку ми відчуваємо щодня ї щогодини, має на меті під виглядом боротьби за права людини побудову ше однієї російської держави. Розвійте наші сумніви. Якщо це не так, то Вам вдасться нас переконати. А ще давайте поміркуємо разом, як слід досягти загального оволодіння українцями державною мовою, якщо не користуватися також адміністративними методами"? Ось подивіться. У Києві є 34 російські шкопи. Виявляється, що вкожній з них навчається десь 8596--9095 українців. Що 6 Ви зробипи, якби у Воронежі було багато українських шкіл, а в них майже всі учні бупи дітьми росіян? Ми вже мовчимо про те, що в Росії українських шкіл немає і ніколи не буде. Я наважився написати Вам цього публічного листа, бо відчув, що у Вас щиро болить душа за російську мову і російськомовних. Мене ж душа болить за долю української мови. Нас об'єднує душевний біль за своє рідне. Вам, погодьтесь, Володимире Геннадійовичу, все-таки набагато легше. Коли Ви вийдете з квартири у рідному Харкові, Ви на кожному кроці чуєте свій «великий, могучий русский язьїк». Йдучи вулицями Києва, де живе більше двох третин українців, Ви знову чуєте лише свій «великий, могучий». | не лише чуєте, а й бачите, бо на книжкових прилавках |! в газетних кіосках українські видання на очі попадаються дуже рідко. Коли ж я йду вулицями своєї столиці І це все чую і бачу, то мені постійно думається: «До чего же он могуч! Насколько могуч, настолько не великодушен!». Ви мені співчуваєте, Володимире Геннадійовичу? Ви розумієте, як нам боляче? Ви нас взагалі правильно розумієте? Зрозуміти ж іншу людину можна лише тоді, коли повністю уявити себе на | місці. Давайте спробуємо це зробити обопільно. По собі знаю, що цене просто. Але впевнений: якщо нам вдасться вивести мовну проблему із сфери політично! боротьби і перекласти п у сферу еєтики, дидактики, культури поведінки! спіЛКУуВання, то ми на мовній ниві знайдемо спільну мову Закінчуючи листа, хочу засвідчити свою повагу до Вас і ще раз запевнити, що ми не маємо нічого проти російської мови. Ми проти того, щоб на величезній частині України знали І! користувалися лише російською. Я особисто не проти надання російській мові якогось особливого статусу. Але пише тоді, коли українська мова справді стане державною 1 її добре знатиме більшість з тих громадян держави Україна, хто російську вважає рідною. А що стосується того, чи є росіяни в Україні корінною нацією, то я тут не спеціаліст і вступати в суперечку не буду. Я тут керуюсь такою формулою: якщо живуть національні групи у сільській місцевості, у колгоспах, то їх можна вважати корінними, якщо вони, звичайно, не переселені туди протягом останніх чотирьох століть. Міста ж бо формувалися за рахунок села та переселенців. А де Ви знайдете в Україні село, в якому од діда-прапрадіда живуть Ваші національні побратими? Знайдіть, І я погоджусь. (ЮРІЙ ГНАТКЕВИЧ, кандидат педагогічних наук, голова -й 7 Р Київського об 'єдчання «Просвіта»
Seite · S. 6Originalseite ↗
- щі но сн Р ЇВ ни нії 0 оожнн о-и шт ть пд-бо тет 09жщо зо а - ній и МОВА Єри9 А ПЕР м ВЕ ра нано інааннннннн ВАНИХ о нечня 0з т нн пи ' ній ЕЕ вні Ра реа зо що тя о РР ПА А Р РР ЛВ інн З метою активізації роботи, пов'язаної з формуванням мовної політики, постанов- ляю: І. Утворити при Президентові України Раду з питань мовної політики. 2. Затвердити персональний склад Ради (додається). 3. Затвердити Положення про Раду з питань мовної політики при Президентові! України (додається). м. Київ Про Раду з питань мовної політики че Указ Президента України Президент України Л. КУЧМА 24 лютого 1997 року Мо 164 /97 І. Рада з питань мовної політики при Президентові України (далі - Рада) є консультативно-дорадчим органом, покликаним сприяти проведенню ефективної роботи, пов'язаної з розробленням пропозицій щодо формування мовної політики, створенням необхідних умов для Функціонування державної мови в Усіх сферах суспільного життя, вільного ро- | звитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України. 2. Рада керується у своїй діяльності | Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами гі розпорядженнями Президента України, актами Кабінету міністрів України та цим Положенням. 3. Основними завданнями Ради є: розроблення пропозицій щодо формування мовної політики в Україні та забезпечення конституційних прав громадян у цій сфері; | | аналіз стану, тенденцій розвитку 1 застосування української мови та інших мову державному, економічному, політичному а громадському житті; розгляд проектів законів України, указів та розпоряджень Президента України, актів Кабінету міністрів України, програм діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з питань мовної політики; внесення в установленому порядку пропозицій з мовних питань, що потребують правового регулювання; оцінка концепцій, комплексних програм з питань, віднесених до її компетенції. 4. Для виконання покладених на неї завдань Рада має право: створювати в разі потреби під керівництвом членів Ради тимчасові експертні та робочі групи, залучати до участі в них представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, наукових установ та громадських організацій (за С, огодні ми всі захлинаємося від проблем. Уряд шукає виходу з безлічі кризових ситуацій. Вчені намагаються створити концептуальні засади подальшого розвитку молодої держави Прості люди теж затиснуті обценьками звичайних життєвих проблем. На цьому тлі не дивним є намагання Мішстерства освіти розробити концепцію подальшого існування вищої школи Наша система вищої освіти давно вже потребує подібної уваги. І справа не тільки в тому, що держава вже не в змозі утримувати вищі навчальні заклади Їснує ще проблема низької конкурентоспроможності наших молодих фахівців на ринку праці Чому ж наші новоспечетп вчителі погано вчать, чому інженери, у назві фаху яких латинське -- іпрепійгп, що означає -- адібність, винахідливість, в ОСНОВНІЙ МАСІ Своїй цими якостями пе володіють? Можна, звичайно, назвати серед першопричинм девалівацію анань у сучасних умовах (не завжди висока кваліфікація стає запорукою високої заробітної плати) А якщо аазирнути ще глибше? Чи сприяє наша система навчання вихованию творчої особистості? Не говоримо про всіх тако Наша земля щедра на таланти. Є | за істуючої системи навчання молодь з оригінальним спітосприйманням, високою працездаттистю та самолисциплінованістю Але, чіанаймося відверто, небагато таких Набагато більше тих, хто навіть після закінчення вишщеото надчального закладу такої ме розуміє, на кого й для чого вчився. -- - - -о ше - -ь Указом Президента України від 24 лютого 1997 року Мо 164/97 ПОЛОЖЕННЯ про Раду з питань мовної політики при Президентові України ЗАТВЕРДЖЕНО погодженням з іх керівниками); одержувати у встановленому порядку безоплатно необхідну для її діяльності інформацію та матеріали; заслуховувати на своїх засіданнях доповіді! представників міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, керівників державних піІДПриємств, установ |! організацій з питань, що належать до ії компетенції. о. Раду очолює голова, який призначається Президентом України. Первинний персональний склад Ради та Положення про Раду затверджує Президент України. Зміни у складі Ради затверджуються рішенням Ради. Члени Ради беруть участь у її роботі на громадських засадах. 6. Основною формою роботи Ради є засідання, які проводяться в міру потре- би, але не рідше одного разу на квартал. Керує засіданням Ради її голова або за його дорученням заступник голови Ради. 7. Рішення Ради приймаються її членами простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Ради та оформляються у вигляді протоколів, рекомендацій. ЦІ рішення є обов'язковими для розгляду центральними і місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. 8. Організаційне забезпечення діяльності Ради здійснює Управління гуманітарної політики Адміністрації Президента України. 9. Поточну роботу Ради виконує її секретаріат. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Ради здійснює Державний комітет України у справах національностей та міграції. Глава Адміністрації Президента України Є. КУШНАРЬОВ Спитаймо себе: чи нема в тому нашої, викладацької, провини? Як виховуємо в нашій системі освіти людину-творця " У школі дитину навчають усього розв'язувати математичні задачі, аналізувати художні твори (що учні, до речі, навчилися дуже спритно робити, навіть Указом Президента Украї СКЛАД Ради з питань мовної політики Пр КУРАС Іван Федорович - Вшце-прем Єр стр України, голова Ради ""БОГУЦ КИЙ Юрій Петрович - радник прем'єр-міністра України | ГОЛОВАТИЙ Сергій Петрович - міністр юстиції України ГРОДЗІНСЬКИЙ Дмитро Михайлович 7 завідувач відділу Інституту клітинної! біології ! генетичної інженерії Національної! академі! наук України, голова термінологічної комісії | ДЗЮБА Іван Михайлович -- головним на: ковий співробітник Інституту літератури імен! ї Г. Шевченка Національної академії наук України, літературознавець ДРАЧ Іван Федорович - голова Товариства зв'язків з українцями за межами України, письменник (за згодою) ЄВТУХ Володимир Борисович голова Державного комітету України у справах національностей та міграції УЛИНСЬКИЙ Микола Григорович - народний депутат Україні директор інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної! академії наук України (за згодою) "ЗГУРО СЬКИЙ Михайло Захарович -- міністр освіти України ІВАНЧЕНКО Ігор Васильович Віцепрем'єр-міністр Автономної Республіки Крим КОСІВ Михайло Васильович - голова Комісії Верховної Ради України з питань культури ! духовності (за згодою) КУЛИК Зиновій Володимирович - інформації України ЛЕВІТАС Ілля Михайлович - національних товариств України АТВІЙЧУК Володимир Макарович - заступник міністра фінансів України МОВЧАН Павло Михайлович - народним депутат України, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (|за згодою) | УШКЕТИК Юрій Михайлович - голова Спілки письменників України ( за згодою); ОСТАПЕНКО Дмитро Іванович - міністр культури і мистецтв України ПОТАПОВА Алла В'ячеславівна - голова Київського культурно- міністр голова Ради національного ни від 24 лютого 1997 Ме 164/9у и Президентові України просвітницького товариства «Русское собра- " п ПРОКОПЕНКО іван Федорович -- ректор КІВСЬКОГО державного педагогічног Ерситет імені Г. С. Сковороди о ЛК "Микола Олександрович - помічник Президента України СИТНИК Володимир Степанович - начальчик Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України СКОПЕНКО Віктор Васильович - ректо Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова асоціації ректорів вищих навчальних закладів України ТУПКА Богдан Сильвестрович - народний артист України, актор Національного академічного драматичного театру імені Ївана нка Ра РДАНЕНКО Олександр Онисимович -- иректор Інституту української мови аціональної академії наук України, голова міжгалузевої лінгвістичної комісії ТОБТ Михайло Михайлович - народний депутат України, голова піІДКОМІСІЇ Комісії рховної Ради України з питань прав людини, національних меншин ! міЖНаціОНальних відносин (за згодою) ТОЛОЧКО Петро че Петрович -- віце-президент Національної! академії наук України ФІЛІПЧУК Георгій Георгійович - голова Чернівецької! обласної державно! адміністрації ЧУБАРОВ Рафат Абдурахманович - заступник голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим ЕВЧЕНКО Володимир Павлович - ректор Донецького державного університету НКАРУК Володимир Іларіобнович - президент товариства еЗнання» України (за згодою) 7 ЯВОРІВСЬКИЙ Володимир Олександрович -- народний депутат України, Комітету по Державних преміях України імені Тараса Шевченка, письменник |за згодою) голова | ьМ шо Глава Адміністрації Президента України Є. КУШНАРЬОВ нн рр ПЕС І- НІ -- ДВОМОВНОСТІ: НЕХАЙ ЖИВЕ ДВОМОВНІСТЬ? Найбільша біда наша в тому, що часто міністерські крісла посідають апологети тих хто відкрито нехтує українською мовою - як лержавного, наматається ріІзното 00 ДУ інструкціями, пам'ятками 1 Т. їі підмінити І перекреслити положення Основного Закону Дивує. невже цього не бачить Президент гарант дотримання Конституці України (ст.102)? «Іноязичними» окупована трибуна Вер хоОвнОї Ради. більша частина державного інформаційного простору, а тепер вирішили як кажуть, рубати під корінь. Гому ввести полотису рус фікації б рант державної пробу ( Мишстерство освіти Зовсім недавно до навчальних закладів надійШОВ «циркуляр» у вигляді «Пам ятки» про порядок замовлення документів про освіту виготовлених на основі фотокомп ютерних технологій, в якій для замов лення треба под: ати дані про мову документа (Копія додається ) Вже не подивом чи непорозумінням, а криком душі виривається до яких це пір навчальні заклади У країни видаватимуть докумепт про освіту російською мовою " Чому ж ми дозволяємо 1 далі чинити з пами, паче з другосортними ? А ті, хто вершив ПОЛІТИКУ старшого Ората», пригрівшись сьогод у м яких кріслах держанвотвориців, продовжують робити ДС аби перетворювати М «рапнаів на Й батченкір (і ;Дро ТУ 1ІПОЄМеніІ Чомил ГОДІ 7 країнеці ДКОГО КОЛИСЬ СИЛОЮ примусили освоювати мера Гери Сибіру, не може ЛОзволитТи | ОбІ таких розкошів отрима: ти там документ про освіту українською :- материнською мовою " Ї у пжетхній високий інтелектуальний рівень не підКаАЗзУЄ їм, що мовна політика - ЦЕ політика державного престиж) 2 Я ко ь дивна СИТУЧЦІЯ СКЛАаДЦаЄ 1 Ки Я В дер- ЖаВві утвердження 7 країнської МОВИ як державної залиша ться справою гро 1аЛСьких орі анізаши мовна політИиИКа, шо пошиИрюх ТЬСЯ р ВИХ Лержаннимих у! ТаНОВ. " багатьох випалках схолиться з політИикОЮ Проти іежною русифікаторською Годі, може, залишається тільки чесно ска" ЗаТИ ВСЬОМУ СВІТОВІ ШО (І ержару як національну і незалежну , ми убир |є МОХ буду: зати на громаді ьких засалах 4 Ольга Руданець, помічник голови З Коломийської міської Ради, член Ради и й РР ПЕР. МРТ є. Просвіта» Методична система навчання й виховання сконцентрована нині навколо однієї особи -- викладача Це він управляється у мистецтві говорити на більшості Уроків (у школі) й на лекціях (в інституті), це він викладає, аргументує, доводить свої думки и погляди «з приводу», це він сперечається, перепитує, сумнівається у процесі навчання Учнев! ж нічого не залишається, як або уважно слухати, або чітко та коротко (час обмежений!) відповідати на поставлені (знову таки вчителем) запитання От 1: виходить, що учень (студент) -- то лише пасивний споглядач активного, інформативно насиченого навчального процесу. А прагнемо "на заса- ПОТРІБНІ НОВІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ жодної сторінки того твору не читаючи), сумлінно переказувати параграфи з істори, біології, фізики, хімії тощо Список можна продовжити. Та назвіть урок, на якому можна було б учневі поділитися власними думками з будь-якої теми -- не запрограмованої у міністерстві, не окресленої матеріалом підручники ОЯЖадже життя -- то пе пепими набір інформації з різних галузей ипуки, воно пимиогасє інших знань, паничом та умінь. аналізувати не лише реченнл, а й сконкретня яситтєт ситуації характеризчувиа - ги не тільки літературних героїв, а й уміти оцінити належним чином кожного, хто Терє (ТГОЧГУ( бачачи його вади, віІДШУКИГИ ПОЛИгивне й усіляко підтримувати розвій його У ОО І ДІ утши сьогод наптоловиимим життя. Та й не лише у пиши шпоолії теж предмі 1 ідгильнооси ТИ и дах гуманізму 1 демократи виховати людину як суб'єкт творчості» Не відкидаймо повністю необхідність для учнів мовчки слухати Вчителя Відомо, що у школі великого грецького філософа ПШфагора якого ми більше знаємо як математика, учні на початках навчання теж не мали прапа суперечити вчителям, а лише сприймали ухні повчання з мовчааною покорою 1! довго роздумували на самоті. Але ж то початкопому етапі, яким тривав бІД Двох ДО п'яти років, залежно від адібностей учнів У пас ожке цей початковий етап триває одинадцять шкільних років та чотири пститутеьких "Ти не забагато"! Отже, потрібні інши асиди пипочанния, що перетворили б учня аз об скта | такі мето дару л а Ми, пише на методичні ІКТИВИОГО СУО СКІа Системи ( Ше мовчи но дичні 1 Зжжяю ож о ни 0 нажнитююьююния з комуніКкативно-діяльніСсНнИиЙм підхіл до навчан- НЯ, обгрунят званий «4 пробований упроваджений у практику вченими-методистами, які праціоють у галузі інтенсивного навчання іноземних мов (Ї О Китайгородська та її послідовники). Він спирається на цілісну систему методичних принципів, серед яких найголовнішим є принцип лиття спілкувайня 1 навчання За таких умов формування особистості відбувається не через визначення ставлення учня до предмету навчання, а через стосунки між учнями через спілкування іх Коли предмелї ста( приводом для спілкування, засобом спільно! роботи, тоді й знання з цього предмету найбільш глибокі та стійкі», -- зазначає Ф Михайлов у своїй статті «Роль спілкування у розвитку особистості школяра За такого підходу необхідна інформація набираєть ЛДУуЧНЯМИ З ДІ оре підготов ченого пдручника, й Змі грічі звикладачем -- зудипории Зняття - спричиняють диску Юо обговорення, обмін уумками Нанвища майстерність Учителя спрогнозувати піІдгОотУВаТИ підштовхнути », органі зуувити спрямувати належним чином ці дискуєси Завдання, скажемо відверто, 5 но простих Гай ПІДдГОотоОВвкКа дотакого Заняття М: аоияка АЛІ результативність цієї ри іїмути (можемо послатися на власні с прори) падавичианна Бе "їперечно, впровадженуи я кому ІКатие" но-дІіЯЛЬНІСНОГО пІДХОДУ до організації Пеао«ААТННН, ХОЧА ОО ДИСЦИПЛІН гу мати тарного спрямування для пимагає значних зусиль Роботи вистечня УСІМ І пченним-методистам. оратися соціально початку. і практикам Та о неї варто Розпочнемо " Тетяма РУКАС, викладач Донбаського пірмичо" металургіймого імституту, м. Алчевськ Лугамської області 2 р Ат Р.
Seite · S. 7Originalseite ↗
Слово ПРОСВІТИ 11 1211190 Ц0М океріОРІРУНОО ВОМІ І скономічний стан Украни пе може неоникликатисери с». у1«»ї 0 І,|(їорлоОокКоОоєЄзтіІТч «Фанансопа і ло пепиоОЇ мир ПТО» ТРРАРЧОА, Є ТОАСО! їі «Оог|їЯ МО НоІТТУ ПІ «ЦІ ЦЗ! КИ МОРІС ТАЮКІЇ || ГАС НАТАНА і, КЛБЗНИМИЯ 1110 МКОНнСТИТУ І йо «УЧОМ РІВ рАРІРІВІНО М ИРІЗу|РЕЦІ4В, ноу НОО1ТЬ мому єть Через хроніч и ла римки з виплатою зарплатні. Ціла низка регіонів перебуває на межі соціального шОбуху. 1їа цій хвилі ГОЛОВУ ПІДНІМаЮТЬ итилержавні сили, очоліовані предетам пймиками лівого крила українського ПОСПІНЧНОГО СПОмІ)І» ом с об єктом справедливої критики мали 0 стати (и дари ди ма І) (як ПИКОНОабУЧОЇ 1лаЇТО 1 законодавчої ) голоВвНИй 7" р ІНОЮУ Р носиться по УкКурм м РОЇ тер Кабрнюо ості нашональний ідеї. В цих умовах від УСІХ ГІЛОК ВТІМ потріІОни були б активні ДІЇ | 1Я реформування секКоОпоОмІКИ окрема ПОДЛДЯаГкКоОфоОЇ ПОЛІТИКИ «Ї ПІДНОС Пп власності, що дозволило 0 нейтратзувати негативні процеси. Що такі СПІЛЬНІ ДІ можливі (навіть при засиллі лівих у парламенті), свідчить принняття Конституції. Ша жаль, всупереч здорово: му ГЛУЗДУ ка піпвТтОРра року ЛО парламентських 1 три роки до президен: гських виборів українські ПОЛІТИКИ кинулись у нерж іІвиООрчу гонку ЗАМІСТЬ за ЦО РОМ ВИ! ОЮІ авторитеся позитивними зру леннями в соціа 1ьно СКОНОМІЧНІЙ сфері Є Однак старі дано, с пої реба розадивити СЯ якими стежками Оудемо рухатися Перед загрозою дальшого «ПоОлівіння» ВСІЄЇ ВЛАаДИ, особливо коли діятиме ХОЧА 6 частково пропорційна виборча система, проб їема форму вання правоцентриє С ких і пентристських сил у політич парти га блоки є особливо актуально. При гострій нестачі «штиків» У ДІЮЧИХ політичних парти розпочався гарячковим пошук СОЮЗНИКІВ Серед громадських організацій діЯяЛльнІСТЬ ЯКИХ Має СОПІЛдЛЬНИЙ ЧО ПОЛІТИЧНИЙ ВІДТІНОК ( «Просвіта», Спілка осріцерів, ЖІНОЧІ, ветеранські та МОЛОДІЯМНИ організації) (Мова тут не ипиде про громадсьькшї оргапізації, ЯКІ « гворіююються самими партіями для залучення до своєї роти ширшого активу | оворитимемо про громадські організаци, які створено незалежно від партій для виришх« НЯ загальнонашональних проб ем.) 3 погляду тідерів ПОЛІТИЧНИХ партії вес аби ОЛЮТНО прави ьо Спробу мо гляну - країна мовчить Дивиться У на світ широко відкритими очима | чогось здивовано чекає... Алекожендень приносить Ти усе нові й нові випробування Окраденую збудять! Окраденую пюдськими душами... Молодь виховується на чужих ідеалах, що мають зе ідола єдине -- долар. Фільми, які вчать насильству : грабунку, кадри Із вбивствами | гвалтуванням... Чим ми можемо оберегги тонкі пагони юнацьких мрій? Єдиним - протиставити СВІЙ, українським кінематограф. якісно відміІННИЙ від американського та західного. Згадаймо хоча 6 класичні Довженкові картини, чи то ми «Тіні забутих предків», після яких хочетьсялітати, а не брати до рук зброю. Україна ніколи не воскресне, оминувши Голгофу Боротьба точиться за кожного зокрема, особливо за юні душі Рівненські просвітяни виношували ідею створення Центру українського кіно не один рік, Петро Сергійович Кульчинським, ОДМнНІЗ ЧІЛЬНИХ просвітянськи»? ДІЯЧІВ, ГОЛОва «Просвіти» Володимир Ковтунець та відомий український режисер Михамло Ткачук довго працювали над її втіленням Михайло Ткачук приїздив на Рівненщину неодноразово. Його цікавила доля Ніла Хасевича, про якого він створив талановитий фільм (висунутим на здобуття Шевченківської премії), та м, взагалі, доля багатьох наших земляків, воїнів УПА. Фільм «ПРОСВЯЧІ 7 1666- 1997 ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ Її політика ги на проблему ширіне ; погляду іптересів ага цьнонаціональних у «Пк цифично у «краюни ких УМОВАХ А СУГТЯСПВОЮ ОО об лиитиєтію БЛластіє у кКраїиської ситуації є слабкість національної самосвідомості значних верств виборців, паслілком ЯКОЇ Є ПОЛІТИЧНА пасивіийесть Причин багато. Тут 1 незнання власної щІстоОри, а ВІДТАК скептичне ставлення до всього українського. Гут 1 певна шшерційність мислення, яка змушує багатьох оглядатися назад, схиляти голову перед корумпованою наскрізь владою, яка, по суті, ніяк не змінилася за роки пезалежності (особливо у «глибинці» ). Якшо зважити па песприйняття багатьма самого поняття «політична партія» через малоприємтіи асоціаци З перебуванням у КПРС чи біля неї, то роль громадських організацій на шляху до політичного структурування суспільства значно зростає. При цьому кожна з таких організацій, ро ув язуючи певне коло проблем, наближає громадян до осмисленого вирішення корінних питань політичного звучання. Так, вирішуючи лише проблему зміцнення статусу української МОВИ ЯК державної, товариство «Просвіта» здатне наблизити ло свідомого політичного вибору на користь України мільнони громадян Спілка офіцерів У країши на позапартійній основі зміцнює українські патріотичні настрої у війську. І цей перелік можна продовжити. Тобто об єктивно громадські органі фаціїи нині можуть вирішувати проблему: виховувати відсіІКати антидержавні сили. А створює умови для посилення політичних партій, розкриваючи їм простір для політичної боротьби за владу. Що станеться, коли громадські організациї спробують ерозтягнути» По партійних блоках? Адже в КОЖНІЙ успішно працюють ч 1ени багатьох політичних партій, (а це, як правило, корінну україни ЬКОГО патріота | АНТИУКРратнські, ЩІ в свою чергу, ПРЕ УА зим зл -- ааннівні це є пайактивніша частина організації) 1 приєднання організаці до одиого блоку ставить перед ними проблему вибору Шаприклад, просвітянські оргатизаци в різних областях Украши опираються 1 пе актив Руху, і УРП, 1 КУНУ, ії Демпарти г.л. Чиможе організація бути політичним союзником однієї з названих сил? Звичайно, питання складне. Для сильних, зокрема, для «Просвіти», це пройде без втрат. Адже деклараци про входження до гих чи інших блоків ш до чого особливого конкретних членів чи конкретні осередки пе зобов'язують, і є змога на основі Статуту діяти передусім в інтересах організації. Для організацій слабших, не до кінця сформованих, входження до вузьких партійних блоків може мати фатальні наслідки: коло їхніх потенційних членів буде обмежено прихильниками однієї партії 1 про виконання загальпонаціональних завдань не буде й мови. Не можна не застерегти 1 партії від переоцінки політичних об'єднань з громадськими організаціями. Громадська організація їі п члени не можуть нести відповідальності за порушення тих чи інших умов політичного об'єднання. Л тому у вирішальний момент виборчих кампаній можливі неузгоджені дії, що засвідчили вже вибори 1994 року. Інша справа, коли громадські організації підтримуватимуть вичерпно широкі політичні коаліції на платформі, яка влаштовує більшість активу. Це передусім позиції паціднальної демократії, захист і зміцнення власного товаровиробника, практичне вирішення соціальних про: блем 1 т. п Подібна співпраця громадських організацій та політичних партій була б на користь Усім. Таким чином, громадські організаці ниті можуть відіграти серипозну консолідуючу роль в українській політиці, КОЛИ СКажуть: шановні політики, ми з вами, але ви спочатку об'єднайтеся як політики. А іиакшое ми не дозволимо шматувати Ма организации ди уадоволения партійних тересів, Ми згоді співпрацювати лише паФОлаго У країни Правда, годі політикам доведеться зайщятися серпиозним | шутришими питаннями Адже в погоні а калькистю членів своїх парти нерідко закриваються очі ма ідейні позиці, підтримку партійних програм. Тому прак: ИЧНО СЬОГОДНІ організаці ОДНОЇ Ії ТОЇ Ж партії в Луганську 1 Львові можуть займаги абсолютно різні позици, особливо, коли йдеться про тактику. Звичайно, тоді важко говорити 1! про загально національний партійний список, г ТИМ більше про партійш коаліції. Але ж 1 чисельність партій не менш важлива. Пе таємниця, що нині жодна партія не має у своєму складі досить кваліфікованих політиків, щоб, скажімо, сформувати уряд за партійною ознакою, вигравши президентські вибори, забезпечити надійне керівництво місцевими органами держав: ної влади. Ге кажучи вже про те, що вигравати місцеві вибори на якійсь значній території. Сподівання на те, що ось ми, мовляв, якось виграємо парламентські вибори, а там до нас прийдуть нові люди, небезпечні, окільки ці «свіжі сили» прийдуть не з ідейною, а найчастіше з корисливою метою 1 здатні будуть лише дискредитувати добру справу. Все це означає, що в Україні є об'єктивні передумови і велика потреба у формуванні широкої багатопартійної коаліції для відсічі лівим 1 створення нарешті нормальних умов для ПОЛІТИЧНОЇ та економічної реформи, а, отже, 1 для поліпшення соціально-економічної ситуації. Що перевага лівих на Сході чи Півдні не є абсолютною, свідчать вибори 1994 року. Адже могли рухівці перемагати на Сумщині, республіканці -- на Полтавщині, ліберали -- у Донбасі, християнські демократи -- в Одесі. Але перемагали тоді, коли мали сильних кандидатів. Це головна умова. Виконати пї 1998 року без об'єднання нашональнодемократичних, ліберальних, реформаторських сил -- неможливо, 1 для формузання такого об'єднання повинні працювати всі, кому болить доля У країни. Володимир КОВТУНЕЦЬ, народний депутат України, група «Реформи» «Здобути або не бути» вражає глядача і символікою, І вмінням режисера зображувати подвиг борців за волю. Иого зустрічі зі школярами на обговореннях фільму показали, щокіно - один Із найвпливовіших видів мистецтва. Такі за- відносин в економіці країни Сподіваємося, що на основі вашого центру в майбутньому буде створено Волинське регіональне відділення Спілки кінематографістів України, яке нашими спільними зусиллями сприятиме пропаганді ЦЕНТР УКРАЇНСЬКОГО КІНО У РІВНОМУ ходи потрібно проводити якнайчастіше, |! тому створення Центру українського Кіно - перший крок на шляху популяризації вітчизняного кінематографа 22 січня - знаменна дата в історії нашого народу -- збіглося для рівнян їщще з однією подією -- відкриттям Центру кіно. Голова Спілкикінематографістів України пан Бєліков надістав із цієї нагоди вітання: «Спіпка кінематографістів вітає вас з відкриттям Центру українського кіно у місті Рівному. Створення цього Центру - першого в Україні - має допомогти донесенню до найвіддапеніших куточків Волині доробків нашого національного кіно, яке переживає, як ! всі ми, складні часи в умовах перехідного періоду до ринкових українських фільмів» У перехідний період до ринку наша держава мне здатна утримувати кіноїіндустрію на належному рівні. Отож цінною є ініціатива громадської організації пропагувати високохудожні вітчизняні фільми. Гірким є усвідомлення того, що сьогодні українські фільми поза конкуренцією. Відкриття Центру українського кіно - непересічна подія в усіи Україні. Мивітаємо задум рівненської «Просвіти» донести до пюдей один із найвпливовіших видів мистецтва -- кіно, але не зарубіжне, а наше, українське На майдані Незалежності, у самому серці міста відбулося відкриття Центру. - же жо, ПЕН РР БР к-т о рн мою сти Освятив приміщення священик УПЦ Київського патріархату отець Микола. ! віриться, що щира спільна молитва ниспошле благодать усім причетним до його відкриття, сприятиме великій справі. Голова обласної «Просвіти» Володимир Ковтунець висловив упевненість у необхідності розпочатої справи. Гості з Києва -- відомий український режисер Михайло Ткачук, популярний актор Анатолій Барчук та директор кіностудії «Рось» Владислав Таранюк були одностайні в думці, що лише в Україні існує проблема відродження власного кінематографа На відкриття центру кияни привезли художній фільм «Вишневі ночі», знятий на кіностудії «Рось», один із п'яти фільмів про УПА (режисер Микульський, оператор Мазепа). Фільм вразив наших земляків високим ідейним зміСсТтОМмМ, ЧИСТОТОЮ почуттів. Глядачі вийшли після зустрічі інакшими, кожен отримав щось невлповиме, оте «золоте зерно», яке обов'язково копись проросте Перед просвітянами Рівненщини багато наполегливо! праці, але вони переконані втому, що талановитий художній фільм може зробити набагато більше, аніж тисячі голих промов про любов до України Тому відкриття Центру : сприятиме пробудженню в молоді цієї пюбові Леся КАРПОК, часопис «Дзвін»
Seite · S. 8Originalseite ↗
. і АЕН ані о - че - 2-0 9янио нон повію жннним - нена -ож Р - рр реа о ння ПР ж тЯсть ЧІОМЕР жи анн со 0 оо 090 и т році РР - щщ ЄПИСКОП-ПОМІЧНИК ГЛАВИ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬ- КОЇ ЦЕРКВИ ВЛАДИКА ЛЮБОМИР ГУЗАР: «Про єдність багато говоримо, але замало хоче- мо цього: виступаємо більше на словах, як на ділі...» Що знаємо с ьогодт про А" М ра 'НСЬКІ Гре НО - Ка толицьтноу Цє р ої / Хтось відповість 13 добро шчливців, ЩО ЦІ оди а 13 СІЛОк українського чи ристия нства, лка корінням заглиб пена в грунтп Вселенської Ка толицької Церкви, ак роною торкаєті ься верховин Православ я, теж Вселенського. Хтось назове 11 Оолагом для українського н ароду, СІТОСЬ зплЛлежно 1з котрого ооку соту дивитись Якщо дивитися в1д себе, зі свого боку, постпавити ( ебе за Церква ця - православна за обрядом 1 католицька за глибиною 61 ласкаво д20 нас історі, покарото, ЦІ край вує 1 чи центр зим ру, ТГ1Ори й 'єраралеєю, - незважаючи на рушнтвти шптпорми не завжац гоніння й заборони ХУ століття, катакомбне своє існування в часах пи ія «золотого вересня» тпа зорганазованого кагебістами так звамого Львівського Собору 1946 покі, невтомно сіє Зерна Хр тОВОЇ Ніри ось уже понад 400 років, якщо орати за початьок втдлаку час укладетаця Бероес тейської 1)Н1Ї І за цец час Совела | пита толгу, ані зверни ков1- москвинаОові, 00 служить ли ше власному наро ЩО НА ан корити м ь ПНІ ЛЯ СГОВбІ 1061, украєни ькій наці НИ Баш 1061 Відома активна позиція князів Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) щодо Україні, ЩО надзвича шноО актуальне инині, ПІСЛЯ заоорут пт.я на шою аерок авою незалежности! Гак, насхилі сво0г0 подвижтницьмкогси жить т я, 1941-1942 рокал мита ротолитт Андрей Шептиць киш отучолікував с0ва надзвичайно цінни І ання со укр православної інтелігенції 100 української п православної ієрарсті, засвтідчивши свою елироку пошану 060 правок що між греко-католикаліи православними нема суттит євої різниці на обрядовому рівні. Розвиваючи давню тдею українськи митротолитив (православного и унаатисьн ого) першої половини ХУМІЇ століття Петра Иосифа В: Рутського про спільний Український Патріархат, Андрей Шептицький писав, що при мові з'єднання правослиавни і українців з Апостольським П рестолом у Римі він готовий відмовитися від становища тп редс тоятеля Церкви ! пе редати всю владу над обома Церквами достойному кандидатові в Києві. В умова т Другої світової втинитаєя об'єднання не могла оутпти здтиснена,аа на свої послання Шептицький не одер жав позштивної відповіді від православної стпорони, яка саме тоді переоувала в стадії відновлення незалежтої від Москви тєрара'і Г все ж Андрей Шептицький був соднимі 13 но пбільших прихильників українського православно-католицького єднання за встопсторію нашої Церкви» Так високооцінив позиціпо мит ротоли та, шого діяльність професор Київської дудовної академії Дмитро Стетповик | статитя «Пастир неустрашимиий культура» ч. 7-8, 1995 р.). До виникнення 1865 року в Україні такої потпужної на ціонально-патріотичної органазації, як ї Просвіта» безтос редньо причетні високодостойні отці й подвижники УГКЦ. Про вчорашній, нинішній т завтрашлтий день Церкви - пропонована увазі читачів «Слова Просвіти» розмова з Стискотоліпомічником Глави УГКЦ Любомиром Гузаром. До речі нагадати, що за опитуваннями всеукратнського рис тиянського молодіжного часопису «Вірую» (число І, січень 1997 р.) преосвященний Любомир Гузар визнаний нацавтпоритеттнтшим Владикою року. сданання трисєтим на ькижх церков 6 1) С ІНнСсСьЬкоОї Ії Є я. дс (|ІзНОчЧИО, Ями на Могили та журнал «Українська - На початку нашої розмови прошу Владику коротко розповісти про себе, про свій шлях ло пізнання г розуміння Бога - Основою духовного життя людини власнет є пізнання Бога Святе Письмо несе одну провідну думку: як пізнати Бога, представити його таким, яким він себе об'явив. Від того, як ми розуміємо й сприймаємо Бога, залежить усе Скажу щиро, що я з великими провідну роль відіграли греко-католицькі більш священики. Опікувались організацією, повсюдно підтримували 1ї, активно допомагали їй так) світової слави авторитети, як митрополит і кардинал Сильвестр Семоратович у ХІХ столітті, митрополит Андрей Шептицький і кардинал Йосиф Сліпий у різних відтинках ХХ століття, а нині ціо святу місію перебравна себе Глава УГКЦ Бл аженнійший століття розпочала більш широку, свіІДОМУ ДіЯЛьЬНІСТЬ, ТО Це завдяки тому й населення стало більш свідомим У процесі просвітянської праці! Церква, і народ, можливо, повторюся, дуже багато зискали. І нерозумним є говорення про 1, ши Дерква хоче, щоби люди не мали знан - ня, науки, - воно не відповіда" правді Ймовірно, десь 1 колись були поодинокі ЩО труднощами усвідомив потребу в цьому Я Мирослав Іван Кардинал Любачівський Яке випадки, та назагал Церкра є ДУ?- не стверджую, що знаю, яким «с Бог Але місце, на думку Владики, посідає нині 0 зацікавленою в тому, щоби ліоди були витратив багато років, аби зрозуміти потребу пізнання Всевишнього Ї чим більше роздумую, тим більше усвідомлюю намагтання всіх людей, які в житті ЧОГОСЬ ДОСЯГЛИ, пізнати Бога. Найкращий спосіб описати людину, яка сповняє своє покликання, це сказати, що вона є шукачем Бога. Ісус Христос гарно сказав: "Купець купує, а потім продає А коли побачить перлину, то все продасть, щоб отримати її». Гадаю, що тією цінною перлиною, заради якої варто все інше продати, є пізнання Бога Щодо моєї особи, то я народився у Львові, який 1944 року з відомих причин довелося покинути Кінець війни родина зустріла в Австрії 1949 року ми переїхали до Америки, яка й прийняла нас В Америці закінчив гпідставові богословські студії і там же служив душпастирем при семінарі 1969 року я поїхав до Риму на вици богословські студії Закінчивши їх, залишився в Італії, оскільки вступив до монастиря монахів Студійського уставу Великим було бажання повернутися в Україну, але воно сповнилося лише 1093 року Довелося жити поблизу Львова, віІДТак біля Тернополя - Коли відбулося копський сан"? - Тепер уже далекого 1977 року - Вам довелося бупати р опгатьох крашеиах, тоже напевне, володіє 1є багатьма мовами - Володію доводилося жити «Просвіта» в житті Церкви 1 навзаєм - Дерква у житті «Просвіти» - Розуміється, що справи просвітянські тісно 1 нерозривно пов'язані з Церквою Пригадаймо тогочасну історичну ситуацію Населення Галичини наприкінці минулого століття було дуже упослідженим щодо науки Інтелігенції числилося мало Українська шляхта переметнулася на польську чи на російську сторони Інтелігенція ж, що залишилась у нас, була пов'язана зі священичими ловську науку и науку взагалі. Обоє вважали родами. Саме між тими людьми ширилися за необхідне, аби в Україні знання у тому столітті, яке стало свого роду український університет, аби ми мали свої віком просвітництва .. вчені кадри И у цьому поступ! Просвіта - Неостанто роль відіграла тут, имовірно, зробила дуже велику послуту народові «весна пародів- - події піІСЛЯя 1048 року Сьогодні ми ве знаходимося р інших обста - - Так, після так званої "весни народів», винах, коли вже маємо свою державу від самого її початку відбувався широкий може і повинна більше дбати про свій народ рози просвітництва в країнах Західної А «Просвіта», згадаймо, виростала в Свропи. Ї звідти воно до нас перейшло - австрійсько-польських обставинах. Але й через священництво, яке мало а Свропоїо сьогодні, У цих НОВИХ думка широким зв'язок Ї між священиками й просвіти власного народу має оути ма «ПЛЬьНОМГУ інтелігентами, які залишилися на ООЦІ МИСЦІ Просвіта дуже українства, відродилася думка про го, що просвічувати, чи скажу, присвічувати пам потроно просвітліовати сим народ Мені аби наш народ отриму пав ПО МОМеЛИВОЄ ТІ здається, що для пюдської, для національної всесторониє знання 1 свідомості "Простіта послуту нашому народом "ут при ба РОЗУМІ ГИ, щ- що Церкпа багато якнайосвіченішими. І идеться не про якук и окрему малу громадку, але про народ у а галі Ї Церква з; своєї: сторони передусім в особі священиків минулого століття - ТИХ наших періпих просвітян, була ДдУЖІ допоміжною, аби додрести людей до унаншня І пізніше, ужев ХХ столітті, гпд керівництвом митрополита Андрея Шептицького, а дом його наступника Йосифа Сліпого Церкви старалася забезпечити у нас вищу лив ООГОС - постаюй обставинах повишна нин ПИ поди орієнтувалися й писвяченияй в СПИсСпробили неоцитеноту УСЬОМУ 50, мені пидається, це 1 ГОЛОВНОГО перж Думопвою прапожньоя демократі т, спраю шєто роботою зуискала "нього саморрлду ваним коли маємо см домих Сеі міс ПІ ДОГМ і|гла КОМУНИ ГІВ. ЛЯІОАЦІО 8 11|а17 громади пильно розу мини уже чисто перталиас я рик! орік уУкраїшеька ри ко-БКатолицька мовами их крави, у яких и яцоніби помищики п бл КУ аники спільно ЦПеркид пу доамичи Ла 10010 ІЧ 1 т ГА ГенІСі де пчитпсл ДНГЛІЙСЬКОЮ, ри рого Оу ци зацукаплені тримати модесь- КОРМИ Прошія Владику коротко окреслити піМмецькоюЮ), пталіЙСЬькОю кий лагал у темногі Би могти ним рядити місце ціІЄ ПОДИОИМ ори М кр ум, значения І -- ' ростиськогмо, сучуи пидно " дп Пи ІрЛтсОмМОо о ВІДНІ ДМ привлді, 001 для кКкоатолимий мідного обряду - Чому, очевидно " НС пивуються,алемнії Ііогкза, 1 НОЦІЙ ЗМСМУуУМ пастілЛлькИи, ноаскіІТтЬькКИи М аб ЧР почнемо і2 ТОГО ЦО МО не знаю, лише Так, 1 загал, розумно можу народ стає ГІьки рози ми ний шетелоктує и кристиянстоио має помад гиснчу роми м ОО же "ритати А коли швидко роемою ЙО Й НО льш свіІДОМИЙ СВОЄТ СТОРМІ, СМОТАО стаАЛОСМ .0О ОТ гому 11 й! ї гублюся Можу стежити лим р ХОДОМ М! юдської ГІДНОСТІ ВОМАТАСИ МИ у цім підкресленням Ннаїцо мч ПОНСЬКОї ЄДИ ТІ ПОВІЛЬНОЇ бе Пр А гопорити по роти | | І ГРАДІІАІЇ РИ М Про | і» АК ОДИН 13 ОК ВАЛАХ Ми тепор живемо оо часом, м ши дуУужецобигатга мсій поажко иитхо || РАОС 1 КА Комо 19 сел М А рУ ПАК ра б у гопориться про м ІЦІОМОаЛЬСНУ Ццерим у "Обі - П ри стпоренти нашомальни || росли умі, МО мк Церква З Настання м ХА покликився до Пастирського лиєта митро юнь а -Сово ПРИЄИ - ня ПЕРРР ж РАНИ чт полита Андрея Шептицького від 1099 року Би "ШИ став ЄПИСКОПОМ | почав відвідувати свою ве пику Станис лавівську (нини Івано- Франківська -- В Г.) єпархію Частиною тієї єпархи була Буковина (тепер пей регіон належить до Коломийсько- Чериівецької єпархії УГКЦ - ВГ) Буввін там якийсь тривалий час, а після відвідин написав Пастирського листа до Оуковинців, У КОМУ говорип ь про те, котра церкна є справді правдивою - Маєте на увазі віра" - Ні алецей лист також саме із тих часів І ось у цьому посланні до буковинців вів «саже так правдивою Церква, яка об'єднує нас із усіма віруючими в Христа в цілому СВІТІ під цим ОГгЛлЯдОом є вселенська мпжена ри удла, м ужна сказати, яка не є зв'язана з жодним народом, але є СПІЛЬНа для всіх аз Друтої сторони, га церква в том самий час як лучить нас 31 ВСІМА, дбає, щоби ми були кращими громад янами своє! країни, яка плесвою коли книжечку «Правдива лка кає свою МОВУ культуру, свою ДУХОВНІСТЬ (утже,. в одночассСі маємо дві якості народно-національну, а з друтого боку - вселенськуУ, ШИроку | я думаю, що це Берес гоейське об сднання 400 БОКІВ ГОМУ ( гавило собі їі МЄеТУ ВІДНОВИТИ пуже вира зно цю вселенську ( ДНІСТЬь Це це було ( творенням якоїсь шце ОДНОЇ нової 1 ркви зле піІДКОЕХ ленням одного 2 тих аспектів, яКИЙ для нашого народу був дуже зажливим. Та трагедія полягає в тому, що Т жать рагато добрих почитив упродовж гори ставали ро ; єднувальними для Спочатку всі Єпископи підтримали лею, та потім два з них відступили, а вушах АророВге ри! КІЛЬКА рок постала нова, Так ч4вана ієрархія | (демо Паралельними, але двома чери правок тавна ВІДТОДІ МИ пвома шляхами |Їе грагедія нашого народу Але я вважаю, брамхжсання, це машсрестування ТОЇ єдності дало багато духовної гіЛлЬьЬКИ Нашій грекокатолицькій що Це пселенської наснаги, 1 ні церкві, а й українс ькіи церки: взагалі -ПЛЛТЯЯ вичерпна, й усе ж пропту З Рориоовтя! окреслити місце У країнської Греко-Католицької Церкви й координатах Захіл-- С Х1Д роль І місце Бселенської Церкви у житті УГКЦ. стосунки з Папським гема далеко Ні Престолом Ми знаходимося на грані двох свілв - ку ТЬ ТУР це ІГКОЦШГУ ДУХОВНІСТЬ 1! Починаючи від перших кня- ЗІЗАаНТІЙСЬКОЇ 1! завжди САМОСВІДОМІСТЬ патинської мало вплив на жих часів, ми мали сильні звязки ЯК 19 Візантією, такі "Західною Європою! Римом - тодішніми культурними центрами У тих культурний центр була зщанехаютнвали, 1 маємо ; редучими часах Візантія як сильтшою Але ми н: гомгу чимало свіІДЧчЧень вязюв державами Європи, різно ж які | Візантєю існяжий рід через своїх СИНІВ І ДОЧОК сватайр- сязними Мина границі тих двох світів, аяє кгусИимоО ОУТИ СПІДОМІ ТОГО прийняти хрис гийянстпо в иого ш зантіиській градиції ОДНІЙ 1 Ми виро алдниичо ДО СХІД І візі ької Церкви. Це ( би МОВИТИ РИС) гих лвох, що ро итуУЛИСЯ ти на тій традиції, га по ни ми) сні |ЦІСЬКОЇ гілки То плен ари ТАаЦцІЄ МУ, гак відАантіиИсСську муинувшину щопнаклало свою печать на ЦЯНІЦУ ДУ хоОВнІСТЬ мистецтво, тургійні життя нашого ТаукеТь оВв'я (однак ІЗ ДрутГої сторони, МИ щавнхжеоди підтримувати СВІДОМІСТЬ аселенсь- КОСТІ | повер' щЩЧИСІ ди ГО! унії мМ ІНнОвВУу, Берестейської так званої заманіфестували це, задекларувавим" дуже свіІДОМО, ЩО належимо до Ве олпоенськом Цер природу Це кви, визнаємо 1 вселенську дуже важливим с ьОогоОдні момени 00 В У крані відзначається свОосріднЯя поляриз ЦІЯ З од. ще рковно! ного боку, існує бажання | Огляду на Те, неза" незалежно що МИ є пежиим пародом, маємо не ма тону державу Воно звучить дуже приманливо україеська церкиа для українців 3 дру ГОГО ПОКУ, ІСНУЄ дложиість Ппепрпно! ча гини наших правоє гавних братів під Московського Патріарха "2 11 ( УСЕ. Із ЛОДА Р Пай Цер чор ковна змалежнясть є ЦІ піком приро (ний фактор: щалежність церковна 1: косить забарвлена політиком | якои ЛиИЦ її не ук кпалдниювавю по пуИичнИ аспект ІСНУЄ Щ/ грети мож ПИ І га, ЯКУ по маємо наша лаложність, Прим яяциня я - » НС ПААТРІСІ МІРІ) Архиє ре м т ІТ МИС МОП ТА Ї иму іСТїк КІ Гуго тож існував свій політичним шим Д 1 Риму ПНКИЙИ Стани ЧАР АРІ | У МА || Ту" ХРІА ми ЛІ ЗРІЗИ ІТУВАЄ ВОМ віМм тніциОВавСсЯя Пе ІД" мого Ір ПІП Мо ЧИХ СУСІДІМ ОП Ці ) ВР! |і 1 ІМЛІ, СУ Її ноо мЯРіє МА ПИеЄ Ме роки упину МАЛЕ НІС РІ! | ''' Є Ірен спід СКОАЮМИ Р гає М зуп'язт, Ми хочемо й старає мох до Деми м " Кк 1 рАрАСБАНеЬ РАМА РИ нні оОобге ІТатріарха м м яка р УМ ЛА М ЦО МЕРІ і ірьМмАТїС ВЛА» 1 ОК ом ПОВ Р ери ні ПІТИ градиції ІЧ мі Рі 4 І Іі. м І ру р АМКУ 11 ОКОМ ІІТМі і Лі м ТА Киврово Пов 'до | | Ж 14 й іійсрАС раї "їм Аг 141 оТано РІВ АЕНЕЕНУВ'АО ВЕ) ЛІ рррімонї 1 То клі тя МА г'имськИи 1! рУРеї 0 рони анна що ми ОСТа ГОЧНО ) іль, 5.
Seite · S. 9Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

арен АЕА РР и те м-н 0 тн од - ней ЕЕРР Петропого служіння, аберігає певний примат. або, як скалаюр ситий Киприли, зберігає це верховенство у любогі. Це не є залежанстю під центру 2-поза меж Української держапи, немовби цей центр є політичним чи державним Наша залежність, наше прив'язання до Римського Престолу не має того політичного аспекту -- ЯКИЙ СЬОГОДНІ простежується на прикладі Московського Питріархату? - Звичайно Хоча існувала небеапека І для нас, : цей аспект проти нас використовувався. Саме через це Берестейська унія набула свого часу негативної «рами - репугації, тому що були люди в особі польської держави, королівства, які хотіли це зужити, аби осягнути певні політичні цілі І тим поттизуючи унію, завдали їй величезної шкоди, зробили п дуже непопулярною серед українського народу - Багато хто й сьогодні, пе осягаючи суті УТКЦ. свідомо чи несвідомо, називає її то польською церквою, то ще якоюсь. « І це має місце, хоча багато років, століття минули Але назовімо це політичним забарвленням, що залишилося дотепер. Ї ми свідомі цьОГО минувшини не завернути, але ії уроки мусимо врахувати на майбутнсть Ми мусимо оцю нашу сув'язь старатися оберігати дуже чіткою, щоби було якнайменше політичного Слементу - Прошу висвітлити підсумки Вашої недавньої поїздки до Ватикану. Чи порушувалося Владикою питання про візи? Римського Архиєрея Папи Івана Павла П в Україну"? - Я гадив до Риму у справах нашої Церкви - дово ПРОСВІТИ кпу при ньому. Церкиа св Сергія т Вакха ДІЄ від 1639 року і служить споєрідним центром для паломників із Київської Руси Її подаруаа» українцям Папа Римський Урбан М ПІ І хоча минуло стільки літ, цей центр продовжує виконувати своє призначення. Церкву ж святої Софії, яку абудував світлої пам'яті Патріарх Йосиф Сліпий, італійці вважають окрасою Рима. Крім того, діють каплиці при різних наших будівлях. - Українська Греко-Католицька Церкла | досі перебуває у стані, так би мовити, свого структурного становлення, оскільки не має до кінця вивершеної ієрархічної піраміди Що заважає вирішенню питання про Патріархат УГКЦ? - Сам собою ієрархічний устрій пашої Церкви не є проблемою, йдеться лише про иого, власне, визнання Бо, бачте, з патріархатами ведеться так, які з державами. держава як суспільне утворення існує, але не може вступати в спілкування з іншими державами, доки ті її не визнають. Так було з Українською державою, коли 1991 року вона заманіфестувала своє бажання бути незалежною: доконечним фактом її існування стало визнання п іншими державами світу. І нам сьогодні фактично розходиться лише у визнанні, яке зволікається з різних причин. Можливо, не пллком це справедливо, але така є сучасна міжнародна дійсність. І ми вживаємо заходів, аби її перебороти. - Й усе ж, якщо говорити відверто, від кого залежить це передусім? - Дуже багато залежить від Римської Апостольської столиці. Вона мусить пер- провідником, як був ним Ісус христос, коли спою Церкву зорганшізувпав У жодному випадку це не буде підчинениям. Па жаль, у тих часах, коли ми визнали сооїо вселенську єдність під час так званої Берестейської унії, зрозуміння єдності на Заході якраз було в формі підчинення. І воно ще до сьогодні спокутується, хоча після Друтого Ватиканського Собору ми повертаємося до справжжього арозуміння спілкування з головним проводом, до спілкування, в якому одна помісна церква не може визнаватися кращою за іншу, підпорядковуватися одна другій Це апже, на щастя, є справою минувшини - Торік, з 14 по 21 жовтня, у Львові відбувався Синод Єпископів УГКЦ, який ухвалив низку важливих рішень. Якими міркуваннями викликане призначення посади єспископа-помічника для ведення справ усієї УГКЦ та Львівської архиєпархії, яку тепер обіймає преосвященний Владика. - Цеобумовлене найперш тим, що нититій Глава нашої Деркви Блаженнійший Мирослав Ізан Кардинал Любачівський є старший віком, йому доводиться важко. Для ефективного ведення загальноцерковних справ він представив Синодові кого хотів, вважав за доцільне. Я не був поодиноким кандида- том. Синодові було представлено до вибору кількох кандидатів, з-поміж яких повинні були затвердити одного. Кожен, як відомо, хоче мати такого помічника, з яким він міг би працювати. Блаженнійший запропонував мене, а Синод на це згодився. Це є свого роду особливою ситуацією, але вона обумовлена лише віком і станом здоров'я, а не якимись іншими міркуваннями. ження ! приналежність до УГКЦ. Тепер нам треба послати туди священиків, ми і так уже спіианилися з цим - Бракує відповідних кадрів? - | Кадрів вистачає, але ми не маємо ВІДПОВІДНО ПІДГОТОВЛених - саме до такої праці. А назагал то є дуже складна справа - Треба починати, як кажуть, «із нуля»? - Так, і це найгірше, коли зчаста треба починати «з нуля» - Видавнича діяльність для кожної церкви є чи не найпріоритетнішою. Якими видавничими потужностями володіє УТКЦ? - Маємо в Україні два видавництва, яю заповзялися дуже серйозно працювати - при монастирях Отців-Василіян у Жовкві 1 Монахів-Студитів у Львові - «Свічадо» - Жовква (за радянських часів місто Нестеров) була традиційним видавничим центром УГКЦ. - Жовква відродила свою видавничу славу, дуже здорову традицію. Г ось у Києві 3-4 лютого відбувся симпозіум католицьких видавництв України «Євангелізаційна роль католицьких засобів масової інформації в підготовці третього тисячоліття Християнства». У цьому заході брали участь представники не тільки греко-католицьких, але ії римо-католицьких видавництв. Я, на жаль, не зміг бути там, хоча вважаю, що та діяльність є дуже важливою, хоча ще не зовсім скоординованою. Тож найтоловтше завдання тепер - скоординувати свої сили, бо існує дуже велике незнання і незрозуміння УГКЦ. І ми повинні, з одної сторони, забезпечити своїх власних вірних здоровою християнською літературою, а з другої, - залагодити деякі речі, що стосуються 11 шою визнати нас. А після неї й інші існупочі - Який нині стан справ у лоні УГКЦ? дати про себе правдиву інформацію, щоб її з 7" "внутрішнього життя Мав я зустріч зі патріархати мусять додати своє слово Є ще Скільки. вірних числиться у ній, скільки не використовували сутрюоти нас. ж, Святійшим Отцем. Папа Римський дуже один момент, неприхильний під цим погляєпархій, парафій". ) - Видавнича діяльність -- це не лице - радо хотів би відвідати Україну, побувати дом, - політичні обставини. Бо дуже багато - Окреслити чисельність вірних УГКЦ книги, брошури-за скрізь, заманіфестувати свою приязнь, своє впливових духовних центрів вважають, що об'єктивно важко: більш достовірну - Майже кожна наша єпархія має тепер г ОД визнання нашої Церкви, яка перебула визнання нашого Патріархату разгназавжінформацію подають відповідні бюлетені. якийсь свій часопис Чи вони рівної якості, - , Ж Я переслідувания й вистояла їх, вірна своім ди закриє ім шлях до Украши. І це лежить Найбільш імовірно, цифра ця коливається в не буду судити. Але вони є і намагаються сЗЯ Я ЕЗ принципам і засадам Але само запрошення в основі тих труднощів межах 5-6 мільйонів душ. Якщо ж брати до якось лучити людей із церквою. Ше залежить уже від нашого уряду. Є в нас - Наскільки я поінформований, Владика увагивірних з-поза меж України, чисельність - На Святоюрській горі у Львові існує й с ТО РО ор поділені думки серед різних урядових стоїть на позиціях перенесення кафедри зі ця значно зросте. Існує і так звана східна така інституція, як Церковний Трибунал. зд Пе чинників. Я відЧУВаю, вже поволі визріває Львова до Києва. Прошу аргументувати ціо діаспора - колишній Радянський Союз. Як Що собою являє ця структура? | а | ців Я думка, розуміння того, що такі відвідини для | Вашу позицію. сказав мені один поважний чоловік - гене- - Така інституція властива кожній церкві: г» ЧУЛИ нашої держави, поминаючи інтереси як гре- - Для мене це не є, скажімо так, якесь ралвійськ, який служив у багатьох частинах кожнаспільнота ведей судейську діяльність. 2. Пару Кк | ко-католиків, так і римо-католиків, принесли особисте уподобання. Довгі роки центр Союзу, на тих теренах розкидано понад 20 - У церкві вона, мабуть, швидше усе- ? (й пеао дао | би для нашої держави, як держави суверен- УГКЦ силою обставин був перекинений у мільйонів українців Зрозуміло, що не всі таки етичного плану? сс ної велику користь. Це було б практичним західні області - Галич, Львів Держава вони є греко-католиками, але серед них є, - Виникають різні труднощі у я порів визнанням нашої належності до христи- Українанарешті здобула незалежність, Захід багато вихідців із Західної України, вивезе-взаємостосунках, і ними саме і займається у" РОЛ янського світу, до Європи. Я думаю, що 1 Схід її об'єднані єдиною столицею, яка нихтуди.У західній діаспорі - в Європі,обох Трибунал. Стараємось, аби в кожній єпархії зм зрозуміння такої користі поволі наростає стала осідком центральних органів, цент- Америках, Австралії, - я думаю, там можна був свій правник От у Коломиї Владика ні Існують, можливо, певні застереження, різні чинники серед інших конфеси, але це ми поволі починаємо переростати. - Їз Ватиканом на рівні міжцерковному у нашої держави зав'язалися, наскільки мені відомо, Односторонні дипломатичні стосунки В Україні перебуває Папський Нунцій Антото Франко, але ми не маємо свого посла у Ватикані Авторитет Ватикану в світі колосальний. Що потрібно, аби подолати комплекс односторонньої зацікавленості"? - На жаль, такий комплекс дійсно поки кижее дує, ХОЧа нас запевняють, що ця справа "дже активно розглядається в державних колах, у колах Міністерства закордонних справ. Мені видається, що має місце факт недооцінки важливості зв'язку України з Ватиканом як державою. Усе-таки Ватикан, їі цього ніхто не зможе заперечити, відіграє дуже поважну ролю у формуванні міжнародно! політики. Нам просто необхідно уважно брати цей фактор до уваги Ми сподіваємося, що невдовзі таки посол буде призначений 1 буде сформоване українське посольство у Ватиканській державі - У межах Вічного Міста пульсує, хай 1 невеличка, українська артерія. Що являє собою сьогодні, образно висловлюючись, Український Рим? - Український Рим - це, головно, українські семінарії, українські богословські школи, а також центри наших монаших чинів і згромаджень. Є дві категорії українців! ті, які там живуть, і ті, які там нормально можсуть бувати Самих українців - жителів у Римі є мінімальне число, лише тепер відбувається якийсь наплив. - А там в основному мешкають духовні особи? - Безперечно Родин недухівників там дуже мало Українців в Італії ніколи й не було багато Хоча, Як ВІДОМО, З ПГАЗНАБОГО середньовіччя іздили туди на студії наші молоді люди, студенти. І сьогодні ті, хто є в Римі, не сталі жителі. Ц) людиабо студіюють, 400 перебувають у Вічному Місті з причини СВОЇХ обов'язків - Й усе ж церковне життя україншв там, ча щастя, не пригасає - Ми маємо в Апостольській Столиці, як Я вже відзначав, семінарії - велику й малу, центри монаших чинів Отців-Васитягш, Сестер-Василіянок, Сестер-Служебниць, Отців-Салезіян. Редемптористів, Студитів, маємо готелі, україшський и старовинту цер- ром політичного, культурного й економічного життя Тому само собою є цілком зрозумілим, що правління Церкви повинно бути там, де знаходиться центр усього державного життя, якщо вона хоче брати живу участь у житті народу Мені це видається природним кроком, і я думаю, що його треба буде скоріше чи пізніше завершити УГІЦ не є провінційною, як поширюються думки, вона є всеукраїнською 1 має вірних по всій Україні - Останнім часом в Україні все активніше порушується питання про об'єднання християнських церков у єдину Помісну Християнську Церкву Цюідею підтримував свого часу митрополит А ндрей Шептицький Яке ставлення Владики до цього питання? Яким чином повинно відбуватися це об'єднання? Як до цієї іде) ставиться Вселенська Церква, Папа Римський? На яких позиціях стоїть Блаженнійший Мирослав Гван Кардинал Любачівський? Як ставляться доїдет об'єднання церков самі миряни? Не виключено, що якась частина вірних УГКЦ в разі об'єднання перейде в лоно Католицької Церкви - Питань дійсно виникає у зв'язку з цим багато. Ми ж виступаємо абсолютно за те, аби в Україні була одна, об'єднана Церква Але ми настоюємо, що вона не може бути національною у вузькому значенні цього слова, це мусить бути Помісна Церква в Христовій Церкві, об'єднана зі Вселенською Церквою. Для нас ця об'єднаність зі Вселенською Церквою, у вселенській єдності, видимим осередком якої виступає Римська Церква, є необхідною частиною тієї єдності Справа єдності кульгає, хоча ми багато про неї говоримо, бо ми ще замало хочемо цього, замало ефективно хочемо цього Виступаємо більше на словах, як на ділі Але розпочинається між народом, у різних обставинах - і між православними, 1 між католиками - щораз більше таких ініціатив, заходів, які маніфестують ефективне бакання не лише на словбвах - Мені видається, що кожна церква в Україні прагне, аби саме під її егідою відбувалося об'єднання. пде одна засторога православні, напевпе, не ПІДУТЬ», обраано писловлюючись, «під РИМ - Я думаю, така їхня позиція свідчитиме про цілковите незарозуміння Церкви взагалі Церква не полягає в підЧИНенні Церква полягає на спільності, Так званому сопричасті. Мусить бути хтось у тому сопричастії ЕР ні Р ра Ж Ап вести мову приблизно про півтора мільйона вірних. Кількість єпархій числиться у межах 20. - Проблема священнослужителів - наскільки гострою вона є для УГКЦ? Чи вистачає наявних навчальних закладів для їх підготовки? - Тепер у Західній Україні діє п'ять власне, відроджуємо Львівську богословську семінарій Організовуємо, академію - для вищої богословської науки На Заході ми не маємо власної богословської школи, лише свої семінарії Але нашт питомці виховуються в латинських університетах чи школах. Це є, власне, певною проблемою для нас сьогодні. Але ми стараємося, 1 взялися досить інтенсивно, особливо після останнього Собору 1 Синоду за вироблення сильної програми, одностайної для всієї Церкви, щоби забезпечити кадри виховників, учителів, професорів, духівників Бо семінарія служить не тільки для того, щоб сформувати людину інтелекгуальну, алей як християнина, спосіб діяння ї думання якого віддзеркалює його віру - Останнім часом для УГКЦ відкрилися нові терени для місійної діяльності - Схід України, республіки колишнього Союзу - Це так образно кажуть - місійна діЯЛЬНнІСТЬ. Бо вона полягає в тому, щобіти навертати невіруючих. Тут радше йдеться про діяльність, яка є особливою тим, що люди ці є несформовані в якийсь устрій, не зорганізовані. І треба працювати в тяжких обставинах власне такої несформованості Треба зорганізувати їх, забезпечити місце культу, шкілЛльницьке виховання 1 таке інше В такий спосіб відкрилися великі можливості саме тепер. Скажімо, для прикладу, у грудні наніс візит до Казахстану Апостольський Візитатор для вірних греко-католиків у країнах Середньої Азії Василь-Ігор Медвіт У тій країні проживає близько мільйона українців, Таким чином він приступив до виконання своїх дутшластирських обов'язків. - Доводилосі, чути, що й у Росії, серед самих росія є прихильники УГКЦ, які маіоть у спосму розпорядженні церкву під Москвою - Є невеличка греко-католицька громада і між ними. Наші люди, на жаль, не мають гам споїх церков. ІЇспують церкопці у Казахстані На щастя, українці за допомогою культурного »киття зберегли свою пашональну ідентичність, свідомість поход- РР РЕ Р о Р - і ні п РЕ п ЕН Павло Василик започаткував цю справу, має двох правників. Нам розходиться втому, що бракує відповідно підготовлених фахівців, бо закон церковний трохи різниться від закону державного. Маю на увазі пбредусім аспект духовний. - Віснуючих богословських закладах хіба не готують таких фахівців? - Існують спеціальні школи, де вивчають церковне право. Але фахівців, на жаль, ще мало Та вже є багато кандидатів: мені відомо, що біля 50 наших молодих священиків готуються, головно в різних західних ушверситетах. Там є відПоВІіДдДНа спеціалізація в нашому східному церковному праві - Повернення храмів, що належали УГКЦ, - чи й надалі існують проблеми в цій царині? - Далеко менше, ніж кілька років тому Але проблеми існують. То є болюче питання ' з боку греко-католиків, і православних існує непорозуміння. Це взагалі важко зрозуміти: як може християнин стояти і молитись у церкві, знаючи, що там, у дворі, на дощі чи на морозі, стоїть інший і служить літургію, і не хоче поділитися з ним вживанням храму. Це важко зрозумпти, але, на жаль, така Є дійСНІСТЬ. Держава тут не завжди допомагає так ефективно, як потрібно Але бажання загальне є таким, аби того було менше, або взагалі не було Відрадно, що останнім часом, якийсь рік чи два, число таких конфліктів набагато зменшилось, але ще не зникло цілком. - Якою бачить Владика Україну ХХІ століття, зокрема в плані духовному? Як готується УГКЦ зустріти 2000-літній ювілей Різдва Христового? - Мищойно організовуємося під цим оглядом. Хочемо використати цей момент, підкліочитися до тих рішень святкувань, які намічаються в цілій Католицькій Церкві, як також г: в Українській Церкві. Плани ще остаточно не сформовані, нашим бажанням є духовне оновлення нашої Церкви, а пе тільки проведення серії культурних, церковно-культурних чи інших заходів. Якщо зробити тільки велику «показуху», то це нічого не дасть Треба по-справжньому продовжувати солідний процес духовного відродженнил. Тільки тоді цей великий ювілей" матиме значення і тривалу нар ПІСТЬ ДляВвсСіІХ пос Розпитував Володимир ГЕРМАМ рим -- - нні Кн Кі зво
Seite · S. 10Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

лово ПРОСВІТИ Бог коОмеФОРТУ, слабкий і ЛукАвЛіЙ з листа до редакції. «Останнім часом у пресі й по телебаченню точиться багато розмов про те, що нам належить «приєднатися до цивілізованого світу», стати «нарешті цивілізованими»? й тому подібне. Що це означає? Ми що, не маємо власної культури чи вона якась не така як треба? Чим ми прі від інших?» На початку нашого століття було створено інтернаціональний засіб спілкування: есперанто, дуже проста, логічна, милозвучна мова. Однак, попри всі свої переваги та героїчні зусилля ентузіастів, вона не прижилася на Землі з тієї простої причини, що мови без народу бути не може, латинку ж від забуття врятувала численна армія науковців. Чому не може? За цим питанням постає інше: що робить людське угрупування нацією, народом, етносом зі своїм неповторним обличчям, або, як нині кажуть, -- менталітетом? Чи не можна якоюсь «коОСметичною операцією» на колективній свідомості підігнати всі оті «оООЛИЧЧЯ» під наперед заданий ідеал? У чому взагалі сенс національного розмаїття? Вслухайтеся в мелодії народних танків. У грецькому сіртакі ви вчуєте дзенькіт хвиль, що накочуються на рінь, від аргентинського танго на вас війне млістю тропічної ночі. Індійські апсари чи японські гейші акцентують рухи рук, бож навколо мало простору, зате нестримний гопак міг народитися тільки серед степового привілля. Ймовірно, групу людей об'єднує в націю внутрішній ритм, що твориться із взаємодії між космічним випромінюванням і географічним рельєфом, серед якого живе та група. - Так, нація - явище космічне, визначене одним із законів нашої планети, де немає навіть двох однакових листочків на дереві, - закон генетичної неповтор- ності всього сущого. Бо все суще бореться за життя в умовах, які постійно змінюються, і щоб вижила ціла система, кожна частина її мусить нагромадити і внести до спільної скарбниці свій неповторний досвід. Людські уявлення про правильне й неправильне, добре чи погане неминуче позначені суб'єктивністю, а націю творить і береже сила, яка перебуває за межами наших уподобань, соціальних та політичних пристрастей, -- закони природи. Візьмімо крайній випадок: цигани. | місця вони не тримаються, і правила гігієни не дуже шанують, і промислом займаються непевним, а головне -- За тисячоліття їх не вдається перевиховати. І не вдасться. Бо коли вибухнуть (а хто може гарантувати, що цього ніколи не станеться?) всі оті нагромаджені цивілізацією запаси ядерної зброї разом з АЕС, то на Землі тим, ХТО ВЦІЛІЄ, доведеться відроджувати життя в диких, зате чистих від радіації куточках земної кулі, біля вогнища, без будь-яких вигод. Отоді придадуться циганські радощі - відчуття волі та гармонії з довкіллям. Чи не цей досвід бережуть для всіх таємничі племена ромен, що з глибини доісторичних віків бредуть у ХХІ століття ? За якими мірками належить судити циган, які ніколи ні з ким не воювали, а відтак за великим рахунком завдали менше лиха, аніж будь-яка інша нація? На порівнювати треба народи один з одним, роблячи висновки на користь того або того, -- необхідно збагнути сенс 1сігу вання кожного на планеті. Так, німці вчать усіх організованості в роботі: вони нїкуди не поспішають, зате ніколи й не спізнюються. Китайці -- відданості власній державі (не марно ж колись обносили свою землю муром) і обереж пості на історичних поворотах, суспільство, яке підлягає всім фізичним законам, не було розірване на окремі шоб (Лариса Праслава, Чернігівська область). прошарки. Японці умінню жити за «умов космічного корабля», коли всього обмаль: з їхніх островів прийшла до нас філософія миті, втілена в чайній церемонії, мистецтво короткого вірша - хокку га ікебани: вміння творити красу з мінімальної КІЛЬКОСТІ ВИХІДНОГО матеріалу. Унікальність маленького гагаузького народу в тому, що він зберіг себе, не маючи писемності, б0 МОЛОДЬ зобов'язана відповідати старшим ТІЄЮ мовою, якою до них звернулися Один з яскравих мислителів нашого часу Микита Мойсеєв твердить, що зникнення будь-якого народу ставить під удар ціле людство. «Але ж скільки народів уже пішли з лиця Землі», -- слушно зауважить дехто. На це можна відповісти: не пішли -- трансформувалися в іншу якість на новому витку еволюційної спіралі, можливо, через те, що не виконали своєї місії. Генетичний колообіг - складова колообігу матерії. Три фактори творять націю: власна територія, мова й історична пам'ять, а коли добре подумати, то все зводиться до території -- отого самого рельєфу, що приймає космічне випромінювання. Тюркські племена булгар, що перебралися за Балкани, ослов'янилися й стали болгарами: вихідці з Грузії на Піренейському півострові відомі як баски; цигани, лишаючись собою, неодмінно переймають риси народу, серед якого кочують; за кілька століть -- мізерного часового відтинку -- з представників найрізноманітніших народів формується нація принципово нова -- американці, що і вдачею, і фізично починають різнитися від інших. Не може бути чогось природнішого Ввід патріотизму, 1 ностальгія -- не вигадка, а стогін лЛюдСького єства, що потребує середовища, яке сформувало його спадкові задатки. Посправжньому великий митець може сформуватися тільки на рідній землі, де його внутрішні ритми підсилюються космічними. Поляк Аполлінер, живучи у Франції, став великим французьким поетом, та польським він стати не міг -- 1 таких прикладів багато. Діаспора творить тільки відлуння культури землі, з якої вийшла. Генетична інформація, яку несе в собі людина, так званий «голос крові» може бути дужесильним. Так, російс ькомоОвниЙй поет Максиміліан Волошин, котрий, народившись у Києві, на батьківщині ніколи не був, не втомліовався повторювати: я 7 українець. «Моє родове ім'я Кириєнко- Волошин: йде воно із Запорожжя. Я знаю з Костомарова, що в ХУЇ столітті був на Україні сліпий бандурист Матвій Воло: шин (з якого живцем здерли шкіру За політичні пісні), -- пише він у «Автобіографії». А в поясненні до виставки акварелей, що відбулася 1920 року, можна прочитати: «Автор акварелеіїї, що їх запропоновано увазі публіки під заг гальною назвою «Коктебель», не є уродженцем Киммерії через походження, а лиш через усиновлення. Вік родом з України. .». Письменник Еміль Миидлим на пропозицію Максима Горького порівняв Максиміліана Волошина а ес: гором Махном ї зробив висновок «Спільне те, що обоє за природою апархісти-індивідуалісти, один примітивний | дикий, другий свропетзований ерудит | обоє українці». Справді, Волошин представляв вельми нні л- - - - характерний для нашої землі тип - МУД рагеля-характерника, для ЯКОГО оули затісні рамки земного часу 1 простору таких наша земля дала чимало, ІХНІМИ пошуками збагативши СВІТОВИЙ ДОСВІД Однак немає ніякого парадоксу ! Втому, що чутлива людська особистість, дозрівши на генетично не СВОЇЙ Землі, стає палким її патріотом 1 навіть утіленням найкращих рис, притаманних п народові. Максим Кривоніс був шотландцем з походження; Олександр Яната - видатний науковець, репресований за український буржуазний націоналізм, 7- сином чеського переселенця 1 німКені. Наша, на жаль, покійна сучасниця Олена Компан, велика патріотка, яку називали «втіленням українськості», не мала й краплини українсько! крові Ні перше, ні друге явище не суперечать однеодному - вони є виявом діалектичного закону взаємного проникнення протилежностей. А тому однаково Помилково І! шукати істинного патріотизму в «чистих генах», ставлячи під сумнів усе, що не є ними, і штучно долати «голос крові», З яким людина приходить у світ. Доктор медичних наук, неонатолог Олена Сулима, що прийняла на свої руки сотні й тисячі новородків, свідчить, що немовлята реагують на українську мову, мову своєї землі й своїх пращурів Який же стрес доводиться їм переживати, якщо матір звертається до сина чи дочки російською мовою! Чи не в цьому витоки неврозів, безвілля, асоціальної поведінки й тому подібних явищ? «Кожна людина -- король», - співали повсталі шотландці. Так буває тоді, коли для людини її батьківщина або ж земля, де вона почула адресований ІЙ «наказ Космосу», є центром світу, коли відчуття самого себе збігається з відчуттям «мертвих, живих і ненароджених» -- Свого етносу, свого народу. Правильний він чи неправильний, кращий від інших чи гірший -- так навіть питання стояти не може: мова про те, щоб зрозуміти свою суть, своє місце і свої обов язки на трудному шляху цілого людства. Так, обов'язок, що випливає з природного закону неповторності всього сущого, -- це обов'язок пагромаджувати власний досвід, сконцентровуючи його в культурних здобутках. Без цього нація приречена на «переплавку» в котлі генетичного колообігу. Хіба не культура тисячоліттями береже древні народи Греції, Єгипту, Гидії? ГІ чи не є причиною таємничого щезнення могутніх хозарських племен те, що вони не лишили по собі пам'яток ані матеріальної, ані духовної культури, а торгові угоди перед лицем Вічності неба: гато варті... Так що ж таке цивілізація? І чи випад- ково заклики «приєднатися до цивілізованого світу», естати нарешті цивілізованими» збіглися 3 упослідженням української культури, української літератури -- тим більше див пим, що й тиха наша революція ще зовсім недарно вершилася нібито заради відродження українського духу? Ні, не випадково -- на власному доОсііді ми підчули гостроту протистояння культури і здобутків науково технічного прогресу, проблему, над якою сушили голови пайвизначниииі рілософи століття Б. Рассел, О. Шпенглер, А. Швейцер, М. Бердяєв, Т Фіхте, ) Соловиов та ни Гривалий час культура була сенсом цивілізації, бо вона сповняла гуманістичийм змістом усі ра людської діяльності, несла В СОЇ те, що протистояло біологічному б людині Іавіть У царині матеріального люди споконвиав цінували речи, У яких обезсмертисно частину особистості Культура поповнювала скарбниці, які робили єдиним цілим поколіШиям в хижках то були вишивки, мережива; карбування; в палацах -- картини, с кульптура, книжки. . Образно кажучи, культура прономлуммуа шлях до Царства Божого в Кинязівстві тьми; творена здебільшого особами нібито не від світу цього, вона насправді рятувала світ від самознищення, матеріалізуючи історичний ДОСВІД Та з прискоренням пауково-технічного прогресу стався розрив між метою розвитку цивілізаци 7 етичним та духовним удосконаленням людини ? засобом: звільненням п від надзусиль, яких потребувала боротьба за існування. За логікою речей, людина мала б віддавати більше часу нарозвиток культури І власне самовдосконалення, однак сталося інакше. «Бог комфорту, слабкий і лукавий», за висловом філософа Я кова Голосовкера, почав заступати в п душі Бога істинного Цивілізація у звуженому розумінні цього слова поставила на ПОТІК безликі імітації людського генія, знецінила реч Й Замість скарбниць створила звалища непотрібу, замість мудрої бережливості й пошани до грудів попередників -- стандарти споживання, що неминуче природні ресурси Як зразок для наслідування людству нав язали так звану поп-культуру, створену безбатченками начужій землі. Тож на кінець ХХ століття серед комп'ютерних чудес та різних інших досягнень науково-технічного прогресу у світі почало наростати відчуття Апокаліпсису, породжене різким погіршенням екологічної ситуаці і страшною небезпекою, пов'язаною з відкриттям сил. що чаяться в глибинах атомів окремих елементів. Чорнобильська катастрофа -- де тільки перше попередження, з якого треба робити негайні висновки будувати одержиме манією споживання суспіЛЬСТВО як мінімум нерозумно, бо ж людина з творчої сили на своїй планеті перетворюється на знаряддя руйнаци Довкілля, а ВІДТак і власної цивілізації У широкому розумінні От за таких умов Україні й запропоновано «приєднатися до цивілІЗОВАаНОГО світу». Зчим? З пеповторним історичним досвідом чи з готовністю, заперечивши його, ловити чуже слово та поклонятися інтернаціональним кумирам - співакам, спортсменам, патентованим красуням, акторам? Із знаннями про наслідки Зп нобильської катастрофи, що можуть виявитися рятівними для світу, чи з праг" ненням модерних унітазів Та СОТОВИХ телефонів? Для чого приєднатися? Щоб прискорити апокаліпсис чи щоб запобігти пому? Всі ці запитання потребують глибокого осмислення, однак поки що лишаються 0е3 ВІДПОВІДІ «...Дивитися на світ не з висоти, ЯК Есхіл, Платон, Данте 1 Гете, а з погляду повсякденних потреб і настирливої дійсності -- я визначаю це як заміну орлиної перспективи життя перспекти" вою жаб'ячою. Таке опускання ВІЯ культури до цивілізації», -- Писав Отто Шпенглер. У правоті цих слів ми переконалися протягом років україн: ЬКОЇ державності, коли всупереч сподіванням відчули себе зайвими на власній зем.1і, де простір української культури перетворе" но на ринок чужого товару в барвистий обгортці, коли критерії так званого цивілізованого життя під тріс котінняЯ псевдопатріотичних словес, мов шірує, впорснули свою програму у генетичний код нашої духовності, знищуючи й, а З гим 1 себе - Що може цьому протистояти? Поки що "адоровий глузд отого самого зневажено-" го народу, котрий не Пп ринммає е«ЦИЛІЛІЗОНМНУВАЯанНи » пого життя, як рани не приймав полонізації чи русифікації А адоровий глузд це | є ІнтУЇТИВНе відчуття законів природи, в даному ВИ" падку закону генетичної неповторною вового сущого, за яким не є ГІДНИМ ЖИТТЯ усе, що перестає бути собою Наталія ОКОЛІТЕНКО асо т розвитку Р - Р жи 1 | дай (іо інші 0| іній 0/- іий Прйо 4-й виснажуваМи Пп"
Seite · S. 11Originalseite ↗
Ї ч, слово ПРОСВІТИ Кобзар Варченко все глибшо й глибше провалюнавас я М Мищо Інколи МОМ таланнтло ) млоєни багіоці непам яті вчепитись а соломинку СІІЛОМОСтТІ Й годі він (темним!) бачив, як ангели ве луть А9 раю полковника Гонту усміхненого т! Такого Вродливого, шо хоч воду з лиця мого пий АХ то свідОомМІСТЬ, продершись крізь пекельний біль, приходила в гості надоаше ) Варченко подумки розмовляв Із самим Заманяком -« Ясновельможнийм пане гетьмане, »- гужила-квилила, гейои чайка аз пасти пана Мазепи, пого правдива коозарська душа, » Так гебе наша доля мачу ханічому и не навчила. Спершу хлопцям голови баламутив «Золотою грамотою» цариці Катерини, а потім і сам склював наживку з гачка генерала кречетникова, повірив його офіцерському слову честі Немає в московському серці місця ні для чест, ні для Бога Кобзаря Зарченка жовніри коромвського регіментаря Иозефа Стемпковського після короткої, але вдивовижу лютої січі, взяли в полон тільки тому, що жовнірів було по двадцять на брата. Ота-май Ремеза із дюжиною відчайдухів прорубав у щільному персні польської облоги вікно ії хлопців накрило степове безмежжя. Карателі кількох тяжкоранених гайдамаків посікли на капусту, а кобзаря Варченка, після допиту и катувань, привезли до Кодні на СВІЙ ідляхетський суд 1 вкинули до ями. На перших порах, коли ще біль у грудях можна було терпіти, він чув п яні співи хтивий регіт, хекання ката й глухі удари реко сокири. З розповідей поодиноких гайдамаків, яким Господь допоміг вирва- ОА ку тися з цього рукотворного пекла, Він знав, що це в шляхти називається «десером», Десь по обіді п'яко в дим суродзоні» починають плескати в долот й вигукувати -- Просіми, на десер! Для ката слово «десер» все одно що війсЬьКОВа КкОМанда, він, виптувши мов на параді, груди, робить кілька кроків у напрямку прив язаного до перекиненої через яму дошки гайдамаки, зупиняється і піІДНОСИТЬ ВИСОКО Над ГОЛОВОЮ СВОЮ сокиру - Сьвіня! Чарне поднєбєнє! В сім ударів його! -- верещать «уродзоні». А «сім ударів» означає, що лише після сьомого помаху катової сокири душа українського повстанця полетить у вирій. По тому катові помічники Ввідвяжуть від ДОШКИ ще тепле тіло, газдарв'ять його до Ями 1 заходяться готуоати до страти наступну жертву Коли ж панство насолодиться цим способом кари, то, на знак судді, поміЧчНИКИ розпинають гайдамаку на КіЛьКОХ збитих докупи дошках 1 кат починає вправно виколювати очі, віІдрізувати язика та вуха, відрубувати нещасному ліву руку та праву ногу або ж навпаки. Панство мліє від задоволенчя, помічники відв 'язують нещасного й скидають з дощок у сніг Милосердні селянки бинтують гайдамаці, щоб не стік кров ю, шматтям рани, вкривають кожухами, відвозять до натоплених хат Через кілька місяців повстанець або ж Віддасть Богові душе, або ж дибулятиме українськими шляхами-дорогами з та- КИМИ, ЯК 1 сам. обрубками, жахаючи мешканців міст і сіл А яку йому, коб зареві Варченку, намислив Стемпковський кару? Під час Слідства він уперто тримався баєчки, що вперше зустрівся з гайдамаками, йдучи зі Звенигородки до Козацької Долини Хлопці попрохали його за харч і випивку поспівати їм та пограти. Співаві грав, бо ж на те він Божий Чоловік щоб грати : Свати добрим людям 7 Ти бандитів з великої дороги називаєш «добрими людьми»? -- бриз-мав слиною Стемпковський. - І в самого, мабуть, руки по лікті в польській крові Чи не ти це лотре, пісню про Залізняка склав, зізнавайся? Звивався вужем, коли били в кілька пар кованих чобіт, п'яти й чомо вогнем пришкали, під нігті голки застромлюва-: ли Ісил витримати всі ці гортури додавала лумка, що це його, кобзаря Варченка, тесня. Що це він кобзар Варченко, співав її Залі знякові та гайламакам, коли свят "ували перемогу в Умані. Що це йому щойно обраний гетьман Г| рапобе релжтної України "Максим Залізняк сказав тоді с-г - - ні жи - шо - о- - Ні т ( пасибі, батьку! Але складіть пісніо и про них, ВЗЯВШИ за плечі, гетьман повернув його обличчям до голосного козацького «слава» | Гонту піСНОГО воапеличте Ця перемога - ИОГО А ще сказав тоді гетьман Умань лише квіточки, а ягідки будуть за ВісСлоїо Максиме! «- від хвилювання забуп, що перед ним не звичайний козак, а гетьман Москалі вже оточили наш табір - Знаю, -- відповів Залізняк. -- Вчора Кречетников був у мене, на «Біблії» клявся, ми -- православні, казав, нам нчого ділити Об'єднаємось і підемо на конфедератів. Завтра приходьте, батьку, до мого намету з кобзою. Будемо примочувати наше об'єднання з моска- Ями Він тоді не послухався гетьмана, не прийшов з кобзою до його намету на бенкет. Блукав, мов причинний, повстанським табором, дослухався до гомону сп янілих від меду й перемоги козаків. Греба попередити Неживого, Швачку, Бондаренка. Нехай поспішають до Умані... Але як це зробити? Мав би очі, взяв би оце пару коней 1 мчав би, не зупиняючись, аж до Білої Церкви. Але Бог відібрав йому очі! Тоді він йтиме пишки, вдень і вночі йтиме без перепочинку Тавжев друтому селі наздогнала його жахлива вістка. москалі закували в ручні и ножні кайдани п'яних Залізняка 1 Гонту, вирізали також у дим п'яних вісімсот п ятдесят повстанців. уже не треба було йти на Білу Церкву. Нічого більше в Бога не благав, тільки смерті. Коли вийшли з поводирем за село, вийняв кобзу з-під поли, обе- І «ФІ РОЗК,'ЖІ ЛЛЕЗІЯ, КОБЗИ/ РУД Рій чим Бог послав, мепинно убієнних Кобзаря Варченка посадили на найпочест шому місці ПІД обра ками Перцівка, яку випив одним духом, обпекла водпочас і горло, 1 душу змову закоторились в ямах витеклих очей сльози. Змахнув їх ребром долоні. А коли по якімСсь часі господар змову наповиив його чарку і вклав п поміж ЙОГО пальці, встав І, тамуточи стогін, промопив ї Нехай рідна земля буде хлопцям пухом, адуші раюють у рао, 00 вСсІВОниИ праведники, за віру православну та волю України загинули. - Чули? -- засокоріла дружина господаря. - Молодий Гонтенко втік від ляхів, у Петербурзі він, у самої цариці. Піду, каже, з твоєю «Золотою грамотою», царице, ляхів колошматить. Не иди, Гонтенку, -- цариця йому на те, -- ляхи тебе вб'ють. Гонтенко сміється: «Ніе вб'ють, я вмію кулі замовляти Випробуй мене, царице, накажи своїм стрільцям прострілити мої груди». Стрільці вистрілили, а Гонтенко навіть не схитнувся! Нехай, каже, стрільці твої, царице, піднесуть ружжа багнетами догори, я пройду по них. І щоб ви думали, пройшов! Слухав кобзар Варченко молодицю і лишень головою скрушно похитував. Га ж синові Гонти всього шість літ від роду! А хоч би було й більше, то після того, що сталось під Уманню, не пішов би Гонтенко до московської цариці. Самим треба виполювати кукіль з рідної ниви. Самим! -- Батьку, ви хочете щось у мене запитати? -- гаряче задихав у вухо гос- подар. | -- Невсіх гайдамаків москалі під Уман- ню витлумили ? На розплід ще зосталося? -- Зосталося, батьку. ж» іс «Й Учасники ХИ археологічного з їзду (Харків, 1902р./кобзарі (зліва направо): Миханло Кравченко з Великих Сорочинець | Полтавщина), Пе тро Древченко з Кам яного (Харківщина), Терентій Пархоменко з Волосківець (Черміпащима). режно поклав п на земліо, ліг долілиць на гарячий спориш. Поводир, не сказавши йому ні слова, десь повіявся Варченко плакав, 1 земля спрагло ковта: ла його сльози Сей край прокляв Господь, -- шелестіли його спопелілі вуста. -- Туп має бути пустеля, по якій новітніи, тепер уже український Мойсей не сорок, а сотні років водитиме цих людей, вчитиме їх уму-розуму. Хтось легенько діткнувся його плеча, потім нетерпляче смикнув за коміра. - дядьку Василіо! Ага, поводир Миколка. Не кинув, до- Оора душа, старого на розтерзання вовкам та лисицям Божий Чоловіче! -- голос певної себе людини середнього ВІКУ ДІЙШОВ ДО мого свіДдОМОСТІ, МОВ Крізь подушку Ласкаво просимо в гості. Гіом'янемо, пн -- - - ПДР ної - - -- - он нн - мне - Проведи мене до них Погуляти хочу перед смертю.. Ох 1 гуляли вони по Звенигородщині з отаманом Ремезом та його хлопцями - молодцями! Приводили гайдамаки до нього зв'язаних І ляхів, 1 москалів, 1 жидів, ставили на коліна, а він відбирав им життя свяченим, притоворюючи: «За Гвана Гонту!», «За Максима Залізняка! ». «За наши муки!» Якогось дня до його ями вкинули ще одного гайдамаку -- Хто ти, брате? -- запитав його Варченко -" Кобзар Михайло, Сокового зять з Шаржитоля. А ви хто? -- Кобзар Василь Варченко зі Звенигородки - За що пони вас? -- Співав хлопцям "ОА ЗІ МНОЮ сСиЛлів коб ар Прокіп Ї| - - ч- - піно, ПА РЕ Скряга з Остапова. Иого звинуватили втому, що привів донських козаків на Уманщинту. Проки перед тим, як мали його страчувати, прохав Стемпковського: «Хоч поясніть мені ради Бога, як це я, темний на обоє очей, та зумів привести доичаків». А Стемпковський відповів: «Ви, гайдамаки, через одного характерники. Від вас усього можна сподіватися ». Страшно катували вони Прокопа, ой, страшно! - Що-що, а катувати нашого брата ляхи вміють. -- Скажіть, батьку, чому ляхи з москалями нас, наче сліпих кошенят, повкидали до мішка, ще й зав'язкою зав'язали? - Бо ми, брате Михайле, і є сліпі кошенята. Ї Залізняк, і Гонта -- сліпі. Кому повірили на слово? Москале-е-еві! - застогнав. -- Уже все було в нас. І військо, їі уряди в містах та містечках Вже лядським духом на Київщині й Брадцлавщині й не пахло. Уже жар-птиця козацької волі на плечі нашого гетьмана сиділа. Та ж він замість того, щоб братися за москаля-кривоприсяжника, витаняти його в триши! з Лівобережжя, почав брататися з ним, мед-пиво поставцями кружляти... Щось боляче вдарило Варченка по обличчі. Вхопив те «щось» обома руками: мотузяна драбина. Отже, наставіхній судний день. Вилізши, Варченко від свіжого повітря мало не зомлів. Проказував молитву за молитвою, благав Бога, щоб той скріпив иого дух, допоміг прийняти мученицьку смерть гідно, по-козацькомуу. Шляхетський суд виявився вдивовижу коротким. -- Співав гайдамакам? -- Співав. - Засудити на кару смерті через відрубування голови. Але, перш ніж вмерти, заграєш та заспіваєш, лайдаче, вельможному панству. Т як будеш старатись, то, може, суддя Браницький теб помилує. ці; Посадили на дзиглику, вклали до рук бандуру. Пригорнув п до грудей, мов малу дитину. -- Грай веселої, -- просичав над вухом Стемпковський. -- Панство хоче танцювати. Попрохав кварту горілки, щоб промочити горло. Перехрестився, узяв кілька акордів 1 п'яний рейвах за столами поволі вичах. Грав ніби до танцю, і пани, пані й панянки, заохочені його бадьорою музикою, почали гопкати, плескати в долоні, видригувати ногами. І тут Варченко, не змінюючи ритму, заспівав, голосно, як тільки міг, щоб хлопці в ямах почули його спів. І щоб иого кобзарська пісня додала їм сил мужньо зустріти мученицьку смерть. Ой наварили ляхи пива -- Га накому пити Гей, взяли собі Україну Га ніде пропити Ои наварили ляхи меду Га й не шгумували Гей, взяли собі Україну Га й не шанували Ой ви, ляшки-недовірки Годі ж панувати! Гей, вже зовсім близько Гонта, Дасться він вам знати! Панство лише після того, як накрив струни долонями, почало подавати озна- ки життя, верещати «пся крев!» А зям... єп то не приречені на мученицьку смерть повстанці, то українська земля могутньо видихнула водні груди: бОагатостраждальна -г На поги-и-бе-е-ль!!! Иозеф Стемпковський, зелений від люті, схопився на рівні. В правиці його блиснула шабля 1 голова кобзаря Варченка, бризкаючи вусебіч кров'ю, скотилася до ніг судді Браницького. Той, мов загіпнотизованийм, прикипів поглядом до кобзаревих вуст. Вони ще якусь мить були живі, ще на них курилося прокляття 1 суддя відчув, як пого коротко стрижене волосся стає під шапкою сторчма. В горлі Браницького щось заклекотіло-зашкварчало, він, переки: нувши стола, кинувся до бандури, що лежала біля ще теплого тіла кобзаря Варченка, й почав несамовито трощити п чобітьми Микола Литвин о щ р -й г ів з й - З. яйї з - Ана, чі Ка чя г
Seite · S. 12Originalseite ↗

Text bei der Erkennung beschädigt — lesen Sie die Originalseite

« Заповіт» Х Ж У фільму причетний до здійснення задуму. Ге- відомого режисера Станіслава Клименка доля нелегка, але цікава: ті, хто знає, як наполе - гливо рухався кіномитець від задуму до здійснення, можуть стверджу - Шевчен- ківської теми вимагає повної СВОГО ого вати, що вибір віддачі і сумлінності всіх, хто леглядачі УТ -Ї мали змогу напередодні Шевченківських днів подивитися пери два триптихи кіносеріалу «-Заповіт», а сьогодні ми друкуємо фрагменти (кадри) з третьої частини стрічкового полотна, що має за мету простежити життєву і творчу дорогу Кобзаря. | сценаристи (Ї. Дзюба, Б. Олійник, повели фільм, але й фільм повів їх за собою, - вже в перших серіях відбувся вихід за межі навчального, ілюстративно-інформативного твору, хоча й таке його визначення не було би малозначущим чи принизливим як для високої теми, так і для кіногрупи, що поклала кілька років життя на їй виконання. Сьогодні ми вже можемо говорити, що в пезалежній У країні створено фільм, який достойно поповнив кіношевченкіану, що, як відомо, досить скромна: сторічний кінематографу царині біографічного шляху Кобзаря зробив освоєння творчого і заледве не десяток кроків: про перші спроби почитаймо у розвідці Ліодмили Пухи, тут друкованій, а в радянські часи це « Гарас | Певченко» (з А. РР РРАПЕЕЕЕЯ -- т" пон си - нн - рр спадкоємність Шевченкіни - у Фільми «Заповіт» Шевченка грає Тарас Во- жу Денисенка, Галину Стефанову. А поки що звертаємо увагу наших «їв читачів на цю небуденну подію, що, лодимирович Денисенко Ж» П. Мовчан), і кінорежисер, 1 «хре- Бучмою в Головній ролі), «Гарас щені батьки» фільму - Міністерство освіти, ВУТ «Просвіта», Фонд куль- тури, приступаючи до роботи, обрали яви- Нині завершується робота над третім пілком можливо, може стати щем кінематографа. Отож - запрошуємо всіх до розмови Шевченко» (режисер Савченко, з (. триптихом кіносеріалу «Заповіт» (три-українського : головній ролі), «Сон» ондарчуком у го ( (режисер В. Денисенко, І. Миколай- чук в ролі Шевченка). До речі, ває монтаж сьомої 1 ВОСЬМОЇ серій) 1 ми детально проаналізуємо результапро нашу кіумошевченкіану цілком конкретного глядача: шкільне ти роботи постановників фільму - Але не лише вони юнацтво України. Любов ГОЛОТА маємо нагоду тут сказати про режисера Станіслава Клименка, оператора Володимира Гутовського, акторів, серед яких уже тепер хочемо зиділити Богдана Ступку, Тараса На свІіТАННЯаХ Володимира Гутої ського - ( ї кінОСС у ал) кадри У Три ГІС СО! гуни! ТІЛУ) Ї Р а нн нь ж і оо бр рів я ЛИ ел о бані ай В І и кон код ( таніслава Кана ІСІ сі «Заповіт рейзтв мок - п а ьо 0 ЛЬ АЖ они ож «КОН о А цв «Ж бо ом , м пи яю що тий пи х ниж тб я ие о У Р колон ль РОЛИКИ й ж вУмйьої й х : Рон. в и дра гад вт оон я, і " "і я ГР - ф'я - г РАДИ ДАРИ УНН о РОЙ "ТРА РУ і я РУ Ту з Чу ч.ч п. - - - й. Р і "и - Й У "в ж Роечй ом чар з Рг ; и Е ці Ал тР Й п - чі и їй вою й Р и й "оїо'ч б заново і РИ о ОМ пава, пеня Шу ой , Р ніч плов ВО пляж, п'я Р як й и "5 ин бі й Рі ч, нролаван малий чна рані ній рн и М - ч "а? зи рою Г З Р - пивиЇ т - я "о - врвенайнеьг аль а в'ябь'к! « яр вто я з Лю ти ки м і 11) ш і й Ра "Й я б , чер ЕЙ забув Р РИ Ро їі - Р і Р п Ж то Дт а Р що щі й он чи з - ' нят ноьнадьновьм, ай зи Р й я - ня " Ро - - З, Чу « и я | й чі й - кий б ча уч - ль іч; |" й ач ' ча я б о ан а. цоду5оою о і. ЖК и . пат вод я чн Р Бон нн А аю» Діалогпоета і княжни (арт. Г. Стефоно б б їй ть йо у . Гі ьо пам - з "ячю чі чо | - р Є лу паенлочав ча м , ж - чуб - РІЧ ча - - ' й -к з - - "я вонсчаю ЩО - ї Ж й Ли - я юю к'йочов "'я - т ви я | 2 | . "Ю. - я но і г б - ій б б'"Л г Май ще б « - чі - я - ач . | Р - М "М' о я ме і-й чо 'ї - --, й Рей є - - ї ч« й . чяі м чі |. - " ї Ж зм " ПИ є. ЛОЮ - сь Аз Гі «Ге з Р "и ' п . | й я оті Е . ач Рон а "ой «Ли Ж "р " ' З | пн "В чі пре ". о - Мн паби з 'н ій з закон ЛЖОНИ "
Seite · S. 13Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

з Хм о карні «СДР - з чий в - З печу вні чи йно - - ч г, - - пт о о ча дела ; ії при : и пи "и і ма Пк я б |; ії Я я пл ; У Рон и і Ли » ч нія; полача і о ч "КО "й йо ОКУ Р ; тк бр - " чи є " ь! ій - ці /? з г) ній щ ї зеврасірнах Св б її ий "оно ан і ч. а ча - зало - й та й нов а ї яви - з зі й 4 й Р ПА , чу ' "и" Та, "м мя - ї і " з Рим й й - - н бу і, и чи ж п й Й ск яні! « - - Р - нка рен Р ї ї г о РИН рен чі ' ЧР; Чий Га ч ї Й М б і сю ТП що що ні та КООЄВМЕЧКЯ 94 теот,жеататосл ча ФО УФИ ГЕ У УФ 0 а 110 років тому в родині галицьких акторів Курбасів (сценічне прізвище -- Яновичі) народився 25 лютого 1887 року син Олександр Степанович Курбас Мати його -- Ванда Адольфівна -- дала синові життя у містечку Самбір, що належав тоді до Австро- Угорщини Дитинство Олександра пройшло в селі Старий Скалат, де його дід був парохом, а 1 вересня 1900 року хлопчика зарахували до складу учнів Тернопільської класичної гімназії з українською мовогюо навчання. Вчителі цього навчального закладу влаштовували зі своїми вихованцями різноманітні цікаві культурологічні вечори. Про один з них розповідає тернопільська газета «Подільський голос» (Мо 6, березень 1906 р.), де фіксується перша згадка про молоду людину на прізвище Олександр Курбас, який співав у хорі з нагоди 45 річниці по смерті Тараса Шевченка. Подальша доля цієї унікальної особистості -- видатного режисера та реформатора української театральної сцени, актора та фундатора фахівців українського радянського кінематографа Леся Степановича Курбаса ще довго буде україець як з боку пропольських шовіністів, так 1 з боку російських. Першого липня 1910 року Курбас, як член Українського студентського союзу 1 як режисер Драматичної комісії при цьому союзі, бере участь у студентському вічі за надання Львівському університетові статусу українського. Група польських студентів провокує збройну сутичку в стінах навчального закладу. Студент Курбас, шукаючи політичного притулку, знову повертається до Відня, дей закінчує своє навчання Науковець Ірина Волицька доводить цей факт, беручи за документальні дані протокол допиту Курбаса в застінках НЕКВС у 1934 році Львівська газета «Діло» М» 53 від 10 березня 1911 року, даючи інформацію про шевченківське свято у Відні, згадує! пана Курбаса, який читав поему Шевченка Кавказ» на концерті, влаштованому українським товариством «Січ Львівська ростиськомовна газета «Галичанин» від 4 (17) березня 1911 року на сторінці З досить своєрідно показує своє ставлення до українського народного поета «Память Шевченко почтила Русская академия наук в Петрограде. Торжес- Твенное заседание, собравшеє ПОлИьгИ академический зал молодежи, преймущественно земляков позта На шевченковские торжества приехала в Москву 74-летняя крестьянка Лукерья Ивановна Яковлева, с которой Шевченко ТО возвра щенийм из ссьмки познакомился | ва и на которой собирался жениться, но Зо 664 смерть помешала осуществить ему зто 223 : ій намерение Яковлева бьла крепостная После смерти Шевченко она всю хеизнь зарабатьвала себе на пропитание со- Оственньтм трудом. Живет она недалеко-от могиль Шевченко и постоянно ее посещаюєть В цей час, тобто У 1911 році, молодий, але вже досить відомий скульптор Іван Кавалерідзе пошуковує у Другому конкурсі на проект пам'ятника Кобзареві у дожник-постановник, сценарист 1 кінорежисер Чеслав Сйвбінський у 1911 році екранізує твір Кобзаря «Катерина» (кінофірма «П. Тіман | Ф Рейнгардт»), віддаючи цією картиною належне дружбі Адама Міцкевича з Тарасом Шевченком. У роки зародження української кінематографії авернення Сабінського до Шевченківської теми мало певне пдеологічне значення Кінематографісти, що наважувались на той час (дожотнева доба) екранізувати твори Шевченка, мали дуже великі неприємності з цензурою, саме з цих причин майже невідомі й інші кінопПпОоСсСТтановки того часу на шевченківську тему. Чеслав Сабінський отримав сувору догану за «Катерину» й погрозу бути висланим з Києва до Варшави. Мусимо відзначити той факт, що спорудження пам'ятника Кобзареві у Києві відклали «до кращих часів», які настали у 1939 році, коли переміг проект скульптора Манізера. Але робота з Шевченківською темою об'єднала Чеслава Сабінського та Івана Кавалерідзе -- вони довгий час працювали разом у кінофірмі «П. Тіман 1 Ф. Рейнгардт», назвою «Червоний Кобзар», але фільм цей так і не було знято повністю через брак плівки та хімречовин. Робочий кіноматеріал режисера Бонч- Томашевсь- кого розібрали на діапозитиви й у такому вигляді демонстрували по селах з. відДдПОВІДНИМИ лекціями Лесь Степанович Курбас буде з 1916 року працювати в Києві і в цьому місті створить свій театральний шедевр за поемою Тараса Шевченка -- «Гайдамаки», використовуючи у конструкції вистави принцип скульптурної пластики та кіномОонтажу, старогрецької драми та українського вертепного театру В березні 1920 року, коли Київ був у оточенні білополяків, в Оперному театрі Курбасівська трупа давала виставу «Гайдамаки». Десять молодих жінок у довгих сірих свитках, названі режисером а«десять слів поета», вели дію, відгукувалися на події, уособлювали собою поетичну душу великого Кобзаря. Пізніше Лесь Курбас буде називати такі прийоми в театрі -- «кіноінтермедіями» Ця вистава вразила Івана Кавалерідзе надзвичайно. З часом, уже будучи відомим українським радянським кінорежисером, цей митець красномовно скаже: «.«Зливу» я робив не без впливу першої редакції спектаклю Леся Курбаса «Гайдамаки» Цебуло дивовижне по своїй єдності й глибині думки видовище. Особливо цікаво використовувався прийом античного театру -- хор жінок, вдягнених у сірі свитки Мене дуже вразив Іван Мар'яненко у ролі Гонти, ії передусім у сцені, де він вОиває своїх дітей 1 накидає на них червону китайку Гонта поданий на першому плані, а далі, за «горбом», буйно кружляє ганок: то чиясь рука з саблею вискочить, то алетить догори козацька шапка. Музика при цьому далека від радощів, вона плаче й збігається з тим, що переживає Гонта-Мар'яненко» ван Петрович Кавалерідзє у своєму пов'язана своїми мистецькими роботами зокрема на київській філії (павільйони | М з ім'ям генія української поезії Тараса містилися на Сирці). зда Шевченка. Київський кінематограф через деяцій слой У 1908 році, по смерті батька, Лесь кий час знову звертається до Р ве Курбас залишає Відень, переїздить до Шевченківської теми, але це були вже зл Львова, де й продовжує навчання в буремніроки громадянської війни У січні о уншверситеті, 1919 року Всеукраїнський кінокомітет, ло На той час складається дуже напру-який очолював кінорежисер Михайло збі жена політична ситуація в розумінні Бонч-Томашевський, виступив з о української самосвідомості кожної люініціативою: 20 березня київська газета З Чбх дини, що проживала в Галичині Цілком «Комуніст» опублікувала звернення-за- ЗЕ зрозуміло, що Лесь Курбас, студент клик на створення кіносценарію про у ЗЛИЛИ | філософського факультету, серцем життя і творчість Шевченка. Кращим 7 ЗЕРОВ В СТИ сприймав усі ті утиски, що їх зазнав визнали твір Василевського під умовною вн ЗУ Києві й одержує лише заохочувальну фільмі «Коливщина» використав прийом премію. Того ж року на площі біля Шевченківських офортів, у «Прометеї» Михайлівського собору було зпедено відчувається вплив образів поем Тараса , пам'ятник княтині Ользі за проектом Ізана Григоровича Шевченка «Кавказ» та Петровича Кавалерідзє (У 1920 році його Сон буде знищено 1 поновлено у 1996 році) Свій найуліоблетіиший проект митець Щоб піІДТримати реально ідею ветідіЙйсСтОєЄ у 1918 році в Ромнах. це був повлення у Києві пам'ятника Тарасові | перший пам'ятник Коб іюпреві в Україні. Григоровичу Шевченку, польський ху Людмила ПУЖА о А РЕ о -о ет ото ни ни о об ня, - ран - б -
Seite · S. 14Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

если Кі і ВОМ9Г А ЕЛЛА Р о РЕ п Р ні - ПР же 0 зд пн о що - зо Б Р ЕР РА поданій о дінни Кано т багатий упряжі | Так, зі славою великою, приїхав до печери ОТЦІВ тих Вони вийшли і поклонилися йому, як належить |кланятися) вельможам, а він також поклонився до землі. Потім же зняв із себе одяг боярський і поклав иого перед старцем, а також коня В багатій упряжі | поставив перед ним, кажучи Це все, отче, прекрасні зваби світу цього, і що хочеш зроби з ними, я бо вже все це відкинув, і хочу бути мнихом, 1 жити в печері цій, а тому не повернуся більше додому». Старець же відказав йому: Що ж, пам'ятай, дитя, Кому обіцянку даєш і Святиня... Як багато різноманітних зна- чень вкладаємо ми в це слово... Спятипето | називаємо державні клейноди, різноманітні історичні та культурні пам ятки, ба, навіть ті чи інші поміТИиЧчНнІ погляди. Проте кожна європейська нація має святині, які ніби уособлюють усі або | майже всі аспекти цього значення. Та- кою святинею для українського народу є Кисво-Печерська лавра. Протягом тисячолітньої ІСТОри МоОНастиря тут створено такий багатощиийи пласт духовних цінностей, що зараз ми твердо можемо сказати: без Києво-Печерської лаври нема і - й 2 ДИР, и ЛЕ і "й с- | ді -- аду рр бі і не може бути України! Людина, що бодай один раз пересту- пила поріг Святих Врат Лаври, навічно нестиме в собі бодай крихітний невгасимий промінець ліоОбОВвВІ Та НІЖНОСТІ ДО нашої великої Святині. Для тих же, кому пощастило жити чи працювати тут, Лавра стала частиногюо душі. Більше /50-ти років тому один із постриженників монастиря, св. Симон, волею Божою покликаний стати єпископом у далекому Володимирі-на-Клязьмі, з ностальгією написав до свого духовного сина, печерського ченця Полікарпа, слова, ЯКІ стали своєрідним девізом для багатьох тисяч ченців, а нині - й музейних працівників: «Я би радо залишив свою єпископію та працював на ігумена в тому святому Печерському монастирі. І те кажу тобі, брате, не сам себе величаючи, але |правду| тобі звищаючи. Святительства нашого владу сам знаєш. Хто не знає мене, гришного єпископа Симона, ЦІЄЇ соборної церкви, краси Володимирської та іншої Суздальської церкви |будівника|, які сам сотворив? Скільки є міст і сіл |у моїй єпархіц|, і десятину збирають по всій землі тій - і тим усім володіє наша низість. Іце усе б лишив, хоча знаєш, яке велике бажання духовне охоплює мене, 1 молюся Господу, аби подав мені від благий час на управління. Але знає Господь таємне. Істинно говорю тобі, що всю цю славу і честь небавом, як за гразюку мав |би). І аби мені сміттям зметеним бути в Печерському монастирі і топталися по мені люди, або одним бути з убогих перед воротами чесної тої Лаври, і стати прохачем, - то краще |було) б мені тимчасової цієї честі. Один день в Домі Божої Матері ліпший од тисячі літ |прожитих в інших місцях), і в ньому хотів би бути більше, ніж жити мені в поселеннях грішних. Істинно говорю тобі, брате Полікарпе: де чув про чудеса дивовижніш од чудес утому святому монастирі Печерському? Чи є блаженні |од| цих отців, які в кінці Всесвіту просіяли, подібно до променів сонячних ?.. Я десять років працюю в Києво- Печерській лаврі. І всі ці десять років, заходячи на й територію, я відчуваю все ту ж щемку радість від своєї присутності в цьому святому місці, Від ТОГО ЩО Я, грішна й ница людина, отримала від Бога найвищий дар: служити моїй обителі, і в цьому служінні стати спадкоємцем прп. Нестора-літописця, св. Петра Могили, св. Димитрія Туттала та тисяч інших відомих і невідомих п насельників, котрі поклали свою працю й свою душу на те служіння. Я знаю, що те ж почуває й більшість моїх колег. Саме тому, не дивлячись на завше низьку платню та «особливу увагу» КДБ, люди в нас затримувалися надовго, й зараз співробітники, які пропрацювали в Лаврі 30 1 більше років, - далеко не Говорячи зараз про відродження нашої обителі, ми, по-більшости, не задумуємося про підвалини того тисячолітнього злету, про те, що зробило Києво-Печерську лавру ЛАВРОЮО, про те, що продовжувало жевріти в обителі і в найгірші п часи, що допомагало переживати пограбуван- ня нападників, тяжку п'яту «синодального православ'я» та офіціозного атеїзму - СВЯТІСТЬ. Адже вся історія обителі від перших днів її заснування вирізняла п зпоміж інших монастирів! По суті, застгування Лаври стало тим водорозділом, який відділив початковий період історії україиського православ'я, коли духовний поступ відбувався значною мірою завдяки грецькому впливу, вВІДТОГО, КОЛИ истиянство привилося в душах наших звітчизників і почало проростати бодібно тому зерну в Євангельській притчі, котре, впавши на добру земліо, ан пр що слинннох нні дало великий урожай. Чимало дослідників вбачають у причинах постання Печерського монастиря переважно політичні процеси - насамперед спротив українського духовенства засиллю греків Але такі висновки, на наш погляд, не враховують головного -- аби серйозно протистояти тому засиллю, Лавра мала протиставити йому щось вагоміше від адміністративної влади митрополита. | цим «щось» стала невимовна духовність 1 святість обителі та її насельників, численні чудеса, що відбувалися тут з самого моменту п створення. А початку 50-х рр. ХІ ст. |дата- 1051 р. - в літописі фіксує не заснування обителі, а обрання Іларіона митрополитом) до Києва з Афона, серед інших місіонерів слов'янського походження, яких щедро делегувала сюди Візантія, прибув Антоній, пізніше прозваний Печерським. Святий народився у м. Любечі, але ще молодим постригся на Афоні, де довго підвизався в одному з тамтешніх монастирів. На час повернення в Україну прп. Антоній був людиною похилого віку, з надзвичайним духовним досвідом, схильний швидше до анахоретства, ніж до звичайного общинножительства. Зрозуміло, що київські монастирі не мали достатньої строгості статуту, аби забезпечити для святого звичний рівень подвижництва. Тому той залишає місто, й, не без участі митрополита Іларіона, поселяється на території Берестовських мисливських угідь київських князів у викопаній колись самим Іларіоном печерці. Власне, з цього моменту й прийнято нині починати відлік історії Києво-Печерської лаври, хоча прп. Нестор та інші перша історіографи монастиря вважали початком своєї обителі 1062 рік -- заснування монастиря наземного. Чи мав Іларіон, як на те вказують численні дослідники, у той момент на увазі перспективу організації монастиря, який би наслідував кращі грецькі зразки, але став би осередком русинської духовності та культури, джерелом для підготовки національних церковних кадрів? Тяжко сказати. Прп. Антоній, як українець за походженням, перейнявши на Афоні найкращі якості ченецького благочестя, був прекрасним взірцем для наслідування. Але, анахорет за натуроїо, не мав ні якостей, необхідних керівнику великого монастиря, ні бажання тим займатися. Вплив Іларіона на історно Печерського монастиря не обмежився поселенням прп. Антонія у власти печері митрополита. Російський вчений М. Д, Приселков ще на початку нашого століття висутув притущетнті ія, що перший митрополит-русини один із засновників обителі, четвертий й ігумешй, прп. Никон Великим -однаітаж особа Пізніше ця теорія була підтверджена додатковими доказами, І зараз є, якщо й не абсолміотно доведеною, то дуже вірогідною. Отже, пізньої осені 1053 року Іларіон, змушений покинути митрополичу кафедру, прийнявши єхиг му - вищий ступінь ченецтва, що, як ! перший заміною імені, - поселяється у печерці разом з Антонієм Обидва старці, проте, були людьми досить похилого віку, і, аби дати новій постриг, супроводжується обителі поштовх для духовного та матеріального розвитку, необхідна була молодь - люди, для яких Україна була вже крашною виключно православною, поганство -лишетемним минулим Батьківщини, а греки - не безпосередніми вчителями, але предтечами. І такі люди знайшлися. Зачувши про невимовну святість двох подвижників, до них потягнулися люди, нерідко багаті и знатні, які, проте, не вбачали для себе добра в примітивному, насиченому жадібністю та честолюбством мирському житті й душею прагнули до Лобові БОЖОЇ. Осінню 1057? року на печерну гору піднявся високий могутній юнак у бідному одязі, змучений довгим шляхом та поневіряннями в столиці. Без будь-яких припасів, без одягу, без сутптутців, він, боронений тільки Богом, прийшов до міста, бажаючи присвятити себе служінню Всевишньому, але зіткнувся з, мабуть, одною з найтяжчих несправедливостей. Виявилося, що в цьому Світі потрібно платити навіть за те, аби від нього відректися! Цим юнаком був прп Феодосій Печерський, 1 тільки в убогій печерці, життя вякій було повсякденною боротьбою не лише зі спокусами, але й зі звичайною злиденністю, знайшлося місце для майбутнього великого українського святого. Прп. Феодосій запам'ятав це. «Всякому ж, хто хотів бути чорноризцем, - пише про нього прп. Нестор, - І приходив до нього, не відмовляв: ні убогому, ні багатому, але усіх радо приймав. Бо по собі знав, - про що вище сказано - коли прийшов із міста свого, бажаючи бути ченцем, і обходив усі монастирі, не бажали його прийняти - Бог бо так зробив для випробування його. А тому знав благий, як |часто) погано доводиться ліодині, якабажає постриттися, і з радістіо приймав усіх, хто приходив...» Наколи нікого не вигнав святий із монастиря Коли ж «,.. хто зі святого стада й слабтув серцем, кидаючи монастир, то блаженний за ним дуже печалився і в скорботі молився Богу, аби повернув назад заблудлу овечку його стада. І так щоденно плакав та молив Бога за нього, доки брат той приходив назад, І блаженний із радістю приймав його, наставляючи, як ніколи не ослабнути перед вражими підступами, не потураючи їм у собі, але триматись міцно Казав-бо, що не мужня душа, яка може ослабнути перед печальшими цими випробовуваннями. Це, ібагато пиого сказавши, втишивши його, одлускав з миром до келії» Прп. Варлаам, син одного з найбільш багатих 1 шановних київських бояр, одного дня, «.ОДЯгГнУуШИСьЬ у ошатним 1 славний одяг І сівши на КОНЯ, поїхав до старця |Антошія|, і воїни його їхали коло йього, а ниш вели перед ним окомя у Чиїм воїном хочеш бути! Бо тут невидимо предстоять янголи Божі, що приймають обіт ТВІЙ». Святий Варлаам дотримав свого обіту, зумівши збороти небажання батька бачити свого сина священнослужителем, 1 не відрікшись од високого звання ченця Він же, після вимушеної еміграци прп. Никона та фактичного відходу від справ управління обителі прп. Антонія, став Ол. 1060-1061 р. першим офіційно визнаним владою ігуменом Печерського монастиря. Проте не юному нащадку київських вельмож судилося очолити розбудову монастиря і перетворення його на ЛАВРУ Ще того ж 1061 року він був переведений князем Ізяславом Ярославовичем у новозбудований Дмитрівський (|тпазніша назва - Золотоверхомихайлівським) вотчий монастир. Братія ж Печерського, порадившись із прп. Антонієм, який продовжував бути й духовним наставником, обрала ігуменом прп. Феодосія. «Хто опише милосердя Боже! - вигукує автор його житія прп. Нестор. - Це ж бо не обрав ні од премудрих філософів, ні од властителів міст вівчаря 1 вчителя інокам, але - хай 1 за те прославиться Ім'я Господнє, - що недосвідчений і ненавченимйм премудрішим од філософів виявився. О, таємна таїно' Звідти просіяла нам зоря пресвітла, звідки не надіялись, 1 в усіх краях бачили світло те, і притекли до неї, все відкинувши, аби лише світлом п насититись. О, щедроти Божі! Бо, спочатку місце вказавши 1 благословивши, поле сотворив, де мало пастись стадо словесних овець, доки буде пастиря обрано...» Працювати ж на цьому полі був покликаний ще зовсім молодий (йому було не більше двадцяти семи| преподобний. Св.Феодосій Печерський народився ум. Василеві (суч. Васильків Київ. обл.) бл. 1036 р. але дитинство його пройшло в Курську, куди було переведено по службі його батька - туна. Ще в юні роки майбутній святий зумів витримати шалений опір матері, котра бажала, аби й улюблений син «був, як усі», і, врешті, втікши з дому, влітку чи осінню 197! року оселився в печері. За короткими час молодий чернець завоював любов та повагу брати своїм подвижним життям, працелюбством та добротою. Втім на посадіїгумена прп. Феодосій виявив ще й залізний характер. Він прийняв у своїй обителі чернечий статут Студійського Костянтинопольського монастиря - один із найсуворіших у християнському свій, за яким у общині мала панувати повна відсутність приватної власності, цілковита покора, загальна праця. Навіть одяг вважався спільним. Запроваджувач цього статуту (його текст було записано значно пізніше), прп. Федір Студит, у своїх повчаннях наголошував, що у брати не може бути нічого власного, навіть голки. В той же час Студійський статут сприяв розвиткові культури, вимагаючи від кожного монаха регулярного читання книг, Це, взагалі-то, не надто висока для часів Київської Русі вимога Але здібні юнаки мали можливість отримати й значно кращу освіту, оскільки у монастирі! була добра бібміотека та скрипторій Надзвичайно важливим фактором мі наступної істори обителі стало те, що. приймаючи Студійський статут, при Феодосій не задавався ціллю СЛІПОГО наслідування хай 1 величного, але гіддаленого в часі та просторі досвіду (риса, якої навіть нам, ліодям ХХ століття, так бракує нити не лише в церкві, але ! В усіх сферах життя), він, виходячи з влаєт ших поглядів на цю проблему та Не торкаючись незміиних канонічних за" сад, чимало змінив у ньому. Насамперед міни стосувалися становища монаєтирми в суспільстти За Студійським статутом обіцина була абсолютно відірвана МА
Seite · S. 15Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

ходства | спілкування п члени» напіть із найближчими родичами було надзвичай-ко обмежене Прп. Феодосій же лишає ворота монастиря яв певні години відчиненими Кожен бажаючий міг прихучитися ло духовност: побувати на службі, постлкуватись із насельниками гаїгуменом: Свій всозростаючиий авторитет прп Феодосій використовував для апливу на мирську владу - від несправедхувих СУДАІВ ЛО князів. Так, узурпатора князівського престолу Святослава Яросхавовича, ЯКИЙ 10/73 р. вигнав із Києва свого брата Ізяслава, печерський ігумен не побоявся порівняти з каном! Святого не злякала й погроза арештту Він заявив, що в нього нема нічого, що можна було б відібрати, а мучеником стати він завше радий. І врешті, всевладний князь схилив голову перед ченцем, покірно вислухавши фразу, яка стала тпби квітесенцією поглядів прп. Феодосія на роль його обителі в суспільстві: «Чого може досягти гнів наш проти твоєї влади? Але нам належить викривати |вас| і наставляти вас на спасіння душі. Ї вам належить та слухати!» НІ, князь не повернув до Києва брата дле покірно терпів викриття святого 1 як міг догоджав йому Напруженими були й стосунки ігумена з митропомією, причому не тільки через засилля у ни греків, а ще и тому, що рівень життя та духовності в тодішніх культових закладах не відповідав його поглядам. У своїх творах він прямо закликає братію не бути схожими на інших ерковників. 31 свого боку, митрополія ож більш ніж насторожено ставилася до святої обителі, яка раптом постала в ще недавно темному и непросвітленому Хрещенням краї. На початку свого існування Печерський монастир був дуже бідним. У жити прп. Феодосія Печерського є декілька прикладів, коли лише завдяки чуду вдавалося нагодувати братію. Коли ж община стала отримувати значні пожертви, святий вирішив використати ті кошти не на своїх ченців, а на збудування лікарні та притулку для бідних - першого закладу такого типу в істори України, та інип добродійства. У цій справі він, навіть у власній обителі, мусив перебороти спротив брати, яка прагла до вже Тоді узвичаєного в церкві споживацього використання ДОХОДІВ. До Нашого часу дишло декілька тогочасних повчань святого, а тому ми нині маємо унікальну можливість почути слова, якими звернувся тоді до своїх духовних чад прп Ь Феодосій 1 як не гріх (особливо в наш непростий час) почути и мирські людині: «Нин жя, нікчемний, не завласним --Зашанням, але в голову взявши заповідь ьлагого Владики, це кажу вам: Належить нам від трудів своїх годувати вбогих 1 подорожніх, а не неробствувати ий ходити з келії до кели! Чули-бо |апостола| Павла, що казав: «Навіть хліба тде дарма не їв, але вночі працював, а вдень проповідував» 1 «Руки мої послужили мені та іншим». Ми ж нічого того не зробили. Якби не Благодать Божія явилась нам, 1 |не| годувала |нас через| боголюбивих людей, що б удіяли, на свої труди зорячи?! Говоримо: «заради співу нашого чи заради посту, чи неспання те нам приноситься, - бо завсіх, хто приносить, неодин раз поклонимося». Чули-бо притчу про десять дів мудрих, а п'ять нерозумних. Віщає-бо Свята Євантелія: мудрі зберегли дівство, і світильники свої прикрасили милостинями та вірою, І увійшли до Палат Небесних, 1 ніхто не перепинив їх; вони ж, безчинні, як назвалися? - Оскільки дівства печать зберегли нерозорену, 1 в постуванні, 1 неспанні, в молитвах стончили плоть свою Масла ж милостині не принесли в світильниках СВОЇХ душ, і через те витнат були з палат Ї тоді, вийшовши пгукали жебраків, що продають милостині, і не знайшли: зачинилися-бо вже двері ліодинОмООСТВАа Божого. Та нодобре нам є, любі, те, що посилається від Бога на користь душам 1 Тілам нашим від богомобивих людей, залишати собі, але |належить те| іншим подати, тим, що потребують. «Краще бо, 7 Каже Апостол, - давати, ніж брати», «Блаженний, - каже, - той, хто піклується по жебрущих та убогих. в деїть ліотий врятує їх Господь», і, далі «Блаженні милостиві, бо помилуваті будуть» Прп. Феодосій "дивовижна і по-своєму нн щі оч- р ожини ати у "| С зджна- - щі АГТЕН ' - 4 бю фежеріни ре ЩІ) " САД РУ ГУРТИ СЛ ДАЛИ АНА ЛОЮ | 5"; і -| ІДЦНЕ-ГО У унікальна людина. Всього об'єму, відведеного мені в даній публікації, не вистачить, аби по-справжньому описати його діяльність на посту ігумена, його подвижництво, його творчість як письменника. А тому, думаю, слід ще раз звернутися до власних писань святого, запропонувавши читачам один 1 з його творів, молитву, яка міститься в українському пергаментному рукописі 1293 року-т. з. Часослові Ярославського архиєрейського дому та ін. списках. Вона с останнім написаним святим твором, що дійшов до нашого часу, оскільки, як видно зтексту, створена між 10 липня 1073Зр. (смерть прп. Антонія) і З травня 1074 р. (смерть самого прп. Феодосія). Мені вже не раз доводилося приводити цей твір у різних пубмкаціях, присвячених святому, але я не вважаю такий повтор недоречним -- адже в жодному писанні прп. Феодосія найкращі якості його душі не виявилися так наочно, як у цьому. Молитва святого Феодосія Печерського за всіх християн: Бладико, Господи Чоловіколюбче! Вірних |Твоїх/, Господи, утверди, щоби стали ще вірнішими: Нерозумних |же/ ти, Владико, врозуми! Навернийх, Господи нахристиянство, І вони будуть братами нашими. Тих, котрі у темницях або у кайданах, або в Одді, Ти, Господи, звільни їх од усякої печалі. Тим Оратам нашим, хто у затворах, І на стовпах, і у печерах, гу пустелі, Ти, Господи, подай ім твердість у подвизі. Помилуй, Господи, князя нНашого - ім Ярек - іград цей, І всіХ людей, що в ньому: Милістю Своєю помилуй І мене, раба грішного - ім'ярек. Лоч 1 многогрішний я, але правою вірою рабом Гвоїм є. Спаси й помилуй, Господи, єпископа нашого - Іім'ярек - 1 весь чин чернецький з єреями та дияконами; УСІХ православних християн - ім 'ярек. Йомилуй, Господи, ОІДНИХ І озлоблених злиденністю, подай ім багату милостиню - за молінням Святої Богородиці, І силою "ЧТШуоесного Хреста 1 Святого ІГриденного Воскресіння Твого, т заради славного Пророка и Предтечі Іоанна та УСІХ Пророків та Апостолів Твоїх, святителів та мучеників, і преподобних отців, І святих жін, і усіх святих ІЇВОЇІХ, І СВЯТИХ отців трьохсоті вісімнадцяти, що в Никеї, і святих отців - поручників нашого покаяння - Басилія, Григорія Богослова, Гоанна Золотовустого, 1 Миколая, І святого отця нашого Антонія, всія Русі світильника, що общяв молитися за нас. / утіш, Г осподи, душі рабів Твоїх, правовірних князів наших І єпископів - ім ярек - 1 усіх рідних наших у плоті -і м'ярек. Г утіш, Господи, дупп рабів Твоїх, усіх православних християн, що померли в містах І у селах, і В пустинях, І в дорозі, і на морі. Утішіх у Місці Світлому серед лику святих, в преділі благого Раю, 1: Життя Безкінечного, 1 /|при| невимовному й немигаючому Світлі Лиця Твого, - бо Ти є заспокоєнням і вОСКрРесінням рабам Том, Христе Боже наш, і Ї001 славимо з Отцем : Святим Духом, 1 нині, і повсякчас | у віки вічні. Амінь/| Прип. Феодосій помер 3 травня 1073 року, ще не досягши сорокалітнього віку, і лише на один рік переживши старця Антонія. Він не встиг за земного життя побачити побудованими їп Велику Успенську церкву, т нового заснованого рин нн о и ол ни нот с РР ен жим монастиря на територи сучасної Верхньої Лаври Перед смерті святим наказав брати обрати собі ігумена, рекомендувавши їм ченця Їакова, що прийшов із Борисоглібського монастиря на р. Альті. ШЩей |аков вважається автором одного з численних жити рівноапостольного князя Володимира). Та ченці обрали Феодосієвого учня Стефана. Новий ігумен, втім, не протримався більше чотирьох років і був вигнаний братією, яка натомість обрала настоятелем вже згаданого прп. Никона Великого. Ці два ігуменства, що припадали на період 1074-1088 років, були тим періодом, коли спадщина прп. Феодосія почала давати максимальні плоди саме в культурному та церковно-політичному відношенні. Печерський монастир стає найвпливовішим культовим і духовним центром, більшість єпископів цього часу були саме його постриженниками. Зародилася печерська іконописна традиція. Процвітає скрипторій, приякому не лише переписуються книги, але створюються нові літописні та агіографічні твори (цікаво зазначити, що абсолютна більшість відомих нам давньоруських письменників аж до кінця ХПІ ст. так чи інакше пов'язані з Києво-Печерською лаврою). Недивлячисьна деяку нівеляцію особливо строгих приписів монастирського статуту, в обителі в цей час продовжують мешкати численні подвижники благочестя, духовні здобутки яких вражають нас 1 Сьогодні. Та не припиняється 1 конфронтація з Київською митрополією, «завдяки» якій освячення вже готового Успенського храму, як і канонізація його засновника, розтяглися на довгі роки, Слід зазначити, що це традиційне недолюблювання Лаврою митрополії, 1 навпаки, збереглося на довгі роки, навіть по тому, як монастир, набувши в ХП ст. статусу патріаршої ставрошігії, перестав підлягати київському митрополиту. Прослідкувати цю відчуженість можна аж до кінця ХМПІ ст. коли завдяки «батьківській опщі» над духовними святинями московського «синодального православ'я» Лавра, по суті, перестала бути Лаврою. Проте до цього смутного періоду й істори ми ще повернемося. Зараз же хотлося звернути увагу на надзвичайно вагомий аспект буття монастиря, якому рідко знаходиться місце в студіях до його історії, алеякийм протягом віків був щонайважливішим катамзатором усіх процесів, пов'язаних із діями мого насельників та постриженників. Мова йде про свого роду колективну психологію печерян, які звикли вважати свою обитель найсвятішим місцем східнослов'янського, а багато в чому м усього світу, 1 зримо відділяли її ВІД усього іншого, гріховного, світу |згадаймо хоча б приведені вище писання св Симона). Найдивовижніше, що підстави ДЛЯ ПОЯВИ ЦІСІ ІДеоОЛоГіЧчнОї СХеми 1 стпикого існування протятом століть були іє досьогодні Справавтому, що, здається, ніде більше не відчувається такий близький зв'язок ліодини з Богом, Пресвятою Богородицегюо, ніде більше попередні померлі покоління насельників не є настільки близькими до живих, що вигля- дають не лише покровителями живих, алей свідомими учасниками їхнього існу- вання, ніде чудеса не стали настільки звичайною, усталеною, ба, навіть, буденною річчю, як у Лаврі. До нашого часу дійшли числейн записані в різні часи оповіді про подібні події Ось, наприклад, в літо 6971 (1463 р) в Печерському монастирі здійснилося знамення таке: за князя Семена Олександровича 1 за брата його князя Михаїла, а заархимандрита Печерського Николи, печеру ж тоді тримав дехто Діонісій, прозваний Щепою. Цей прийшов на Великдень до печери покадити тіла померлих, і, прийшовши |до місця, котре називається Община, і покадивши, каже: «Отці і брати, Христос Воскрес! Сьогоднішній день Великоднем є!». | відповіли, як грім: «Воістину Воскрес Христос!». А ось оповідь луцького єпископа Ісаакія Боришкевича, що дійшла до нас у власноручному записі св. Петра Могили: «За архимандрита Печерського Никифора Тура (1593 - 1599 рр. - /. Ж) був я пономарем, тобто пераеклеаархом. В літо 1597, насвято святого преподобного отця нашого Феодосія Печерського |З травня - І Ж.) коли, зазвичаєм, звечора Всенічне Бдіння служиться, архимандрит не прийшов до церкви на його початок, але з князями та іншими благородними розмови вів, у келії косніючи. Я ж з єреєм та дияконами |не знав про це| і, бачачи на архимандричому сідалищі мужа гожого й достойного, в іноцькому одязі, з обличчя - блідого, недовгобородого, не подумав про те, хто є, але помислив, що це - архимандрит, пішов і поклонився йому. Поцілував руку його і благословіння сподобився. Був |він| на архимандричому місці протягом усієї ночі і стояв, молячись. Коли ж на полієлеї та дев'ятій пісні починав диякон кадити, за звичаєм, благословляв |він| його. Коли |ж| почали славослов'я співати, прийшов архимандрит із князями та боярами. Ми ж, побачивши архимандрита, що йшов, перелякалися, мовили між собою, у Вівтарі стоячи: Якщо |лиш| нині архимандрит іде, то Хто Є той, хто всі ніч стояв На. місці його?! І од кого благословіння при-. йняли?! І поглянувши туди, не побачили його. І зрозуміли зразу, що |то) був преподобний отець наш Феодосій, котрийберігчесть свого престолаї! підтвердив нам, що повсякдень пастир недремний за стадо своє Богу непрестанно молиться 1 не лишає нас, хоч і лінивих правителів маємо. І прославили Бога, що сподобив нас бачити Свого утодника, нашої Печерської лаври першопрестольника та учителя, і благословіння од нього прийняги. По закінченні ж утрені повідав бачене архимандиту. Він же, заплакавши, каже «Через мене, чада, видіння це було, аби розумів, що належить архимандриту Шшершим| приходити на церковне правило, які навсіляке діло Боговгіднєе | з того часу почав повсякдень з являтись у церкві і більше звертати уваги на свою душу, во славу Бога, що предивно різноманітно путь Спасіння людям своїм показує. Иому ж належить всяка слава, честь! ПОКЛОНІННЯ у віки віків, амінь» (Далі буде) ЧИ | | й Меч?) ЗРАД ТТ сі НА ДОЬ-ККУ я жЖжт-ьинооооооз9ї | мчч . ін їм 1-10.
Seite · S. 16Originalseite ↗
"и -т ПИБУРУ йо іш, збіцій - г Р лань с ВЕ ЕЕ АР и дн ЗАПОВІТ ВЕСЕЛКИ У цій розповіді хочу з'ясувати для всіх значення І вплив на психічний розвиток людини асиметрії мозку І кОопьору аурм. Життя чітко вказує на дві категорії людей - урівноважених та емоціиних. інакше їх ще називають рацюналами тащіррацюналами. Належність до тіЄї ЧИ ІНШОЇ категорі залежить від Того, яка півкуля головного мозку працює більш активно, тобто відіграє провідну роль у функціонуванні роботи головного мозку. Якщо працює більш активно права півкуля головного мозку, - така людина є більш емоційна, мрійлива, швидка на дію, для неї характерне просторове мислення образами Вона більше користується у своїй психічній діяльності образною та емоциною пам'яттю. В таких людей більш чутливою до захворювань буде піва половина пла. При більш активній роботі лівої півкулі головного мозку характерно те, що така людина мислить логічно г простір їі мислення більш чітко визначений. У такої особистості сильнішою є мовно-логічна та моторна пам'ять. Більш чутливою до захворювань буде права половина тіла. Отже, умовно, ми можемо перших назвати художниками, а других - мислителями. Перші бачать світ у єдиному цілому, другі вичають його по частинах, намагаються потім з'єднати цю природу в одне ціле, що, зазвичай, рідко ім удається. "Для людей художнього складу, з домінуючою правою півкулею головного мозку, характерні яскраві почуття, які виникають унаслідок емоційного сприймання. У плоді півкуля) пере- е мислення, логічні роздуми. Не потрібно визначати, який тип людей є розумніший. Тут мова ведеться тільки про специфічні властивості людського сприйняття світу . Мислитель Зі СВОЇМИ слабкими художніми задатками не зможе досягнути великих успіхів у науці. Поки робота буде пов'язана з зібранням | деталізацією фактів, атакожіх реєстрацією, він буде чудово справлятися, але як тільки настане час піднятися над усіма фактами І побачити загальну картину, то тут без художнього мислення буде важко обійтися. Так само людині з художніми задатками потрібно дуже обережно підходити до вибору професп, якщо вона стосується галузі точних наук. Більшість музикантів, письменників, художників, лікарів, акторів мають більш чітко визначену роботу правової півкулі головного мозку. Тому, якщо визначити у длем раннього віку, яка півкуля гоповного мозку є домінуючою, можна було б прогнозувати: а) корисну розумову діяльність; б) схильність до захворію- вань за законом «дзеркала»; в) змістивши разом пер- ший і другий пункти, досягти гармона духовного фізичного Визначивши в ранньому віці, яка пивкуля мозку є більш активною, можна бупо б давати рекомендації щодо навчання дитини, формування звичок, прогнозувати 1 поведінку. В дитячих садках і початкових класах школи педагогам було б досить легко працювати з дітьми і, знаючи їх природні нахили, забезпечити нормальний розвиток дитини. З другого боку, - намагатися ненав'язливо розвивати менш активну півкулю головного мозку. Це в майбутньому дозволить сформувати особистість, яка зможе без великих фізичних | психічних затрат долати життєві труднощі. Знаючи нахили дитини, можна прогнозувати ритм роботи та відПпОЧИНКУ Дітям раціонального типу мислення буде корисний активний відпОЧИНОК у Вигляд) гри, спортивних занять, малювання, занять танцями... Дітям більш емоційного складу мислення дозволить відпочити спокійна праця по господарству, інтелектуальні вправи, гравшахи. Тут є великий простір для творчості. Але основним завданням педагогів та батьків має стативиховання, яке дасть суспільству людину, в котрій майже порівну поєднуватимуться ознаки погічного та художнього мислення. Перед такою особистістю відкривається широке поле для діяльності. | чим більше в нашій державі буде виростати таких людей, тим швидше ми одержимо розвинуте суспільство, про яке всі мріємо. Автор цієї! статті визначає асиметрію роботи головного мозку людини методом радіостезії (біолокації). Цей метод Із сивої давнини людина використовувала для підтримання гармонії між природою 1 людиною. Людина знала, де найкраще будувати житло, викопувати криницю, вирощувати продукти харчування. Також методом радіостезії визначається колір аури пюдини. Все в світі має свій колір аури. Проце у Біблії сказано: «| сказав Бог: «Я веселку Свою дав у хмарі 1 стане вона за знака заповіта між Мною та між Землею». Чітку кольорову послідовність г періодичність має таблиця елементів Менделєєва. Кожна людина також має властивий їй КОЛІр аури, наділений своєю психопогічною характеристикою Серед української нації найбільше зустрічаються люди з блакитним, синім та фіолетовим кольором аури. Білий колір, як найвищий, зустрічається рідко. Зазначені кольори є продуктивні. Як бачимо, зелений колір, як нейтральний, зустрічається набагато рідше. | майже немає кольорів, які вважаються непродуктивними, тобто червоного та Жовтого. Наведу психологічну характеристику найбільш поширених кольорів аури серед українців: БЛАКИТНИЙ -- працелюбність; зусилля на Шеф-редактор Павло Мовчан розвитку особистості. сощальному, емоційному, «Слово Просвіти» «Засновник - Всеукраїнське | Говариство від 16.02.1993 р ЛЮБОВ Г оло ТА "чо 0 невннрнннния ж - "Просшта! Імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоОЦтВвО Ме 1007 Відпотідальний редактор Анатолін Олександр Пономарів, інтуітивному, сердечному та інших планах; сила волі, рішучість, Сміливість, відвага, мужність, упевненість у своїх силах; упорядкованість життя у справах, речах, режимі дня та інше; економія Сил, часу, засобів; дотримання встанов- пених норм та законів (етичних, сощальних, духовних та інших); нечекання нагород та похвал за сво! справи; відсутність лінощів та послаблень до себе; холоднокровність, беземоційність, неототоОЖжнювання; практика бачення снів; контрольнад почуттями, думками, емоціями, рухами; майстерність у керуванні увагою (концентрація, об'ємність, переключення); внутрішнє відчуття всемогутності (Ввід слів «усе можу»); непохитність СИНІЙ -- інтуітивне відчуття ситуаці, характеру людини, консонансів ! дисонансів життєвих проявів; практика розвитку духовного зору; яснобачення; пізнавання законів гармоні (паралельно дає ріст у плані інтелекту та мудрості); захоплення красою в науці, природі, людських стосунках, мистецтві; заняття музикою, поезією, архітектурою, малярством; гострота зорової таслуховоїпам'яті; візуалізація образів та звуків; дизайн, каліграфія, ієрогліфіка; вивчення пноземних мов; ІНОМОВНІСТЬ, СИМВОЛІЗМ, образність; снобачення. ФІОЛЕТОВИЙ -- пізнання світу та всіх проявів життя методом захопленого переживання; відчуття жалю до всіх нещасливих ІСТОТ, особливо до хворих духовними хворобами - гордістю, лінощами, апатією, конфліктністю, агресивністю, злобою, брехливістю, тупістю; розкаяння як найвища форма очищення, бережливе ставлення до світу; добре відношення до чорного та білого, гарного та гидкого, низького і високого; спокій врівноваженість; уміння жити не для себе; альтруїзм; смирення, самовідвага, жертва, довір'я, доброта, людинолюбство; прагнення до миру, об'єднання, дружби; відсутність конфліктності, гордині, гніву, роздратованості, заздрощів, ревнощів; уміння бачити краще, а гірше вважати за дрібницю; неосудження, концентрація уваги на серці; сум за далеким, прекрасним; ніжність. БІЛИЙ -- гармонійне поєднання та взаємодія кращих якостей усіх видів розвитку; рівновага всіх планів розвитку, поміркованість у всьому, але не завжди; відчуття зміни ритмів; резонанс із життєвими потоками; віра без віри; спокій у русі; чуття-знання; цілісне сприйняття; спонтанність, творчість, бездоганність. Ось такі хороші риси характеру можуть розвивати в собі люди, знаючи свій Колір аури. Маю щиру надію, що запропонований матеріал причнесе усім лише користь. Зенон БАНДРІВСЬКИЙ м. Трускавець Львівської області Редколегія: Ярема Гоян, Ж урапський, Анатолій | Погрібний, пап Ющук | ово щадне За кілька століть до НОВОЇ ори крани Середземномор я знали лише вовняні, КконоОпляні та лляні тканини, а ще віссоП - матерію з ниток, якимиморськамушля Ві55и5 ріпла прикріплювалася до різних поверхонь на морському дні. Цебула надзвичайно коштовна тканина, в Давньому Римі шати з віссону могли носити лише вельможі - патрици І Протечерезіндійських купців до Єгипту, азвідти до Греци та Давнього Риму почала потрапляти нова дивовижна тканина: блискуча, м'яка, ніжна ії міцна одночасно. Ця тканина називалася шовком. Проте походження дивної матеріа довгий час залишалося загадкою для людей західної частини Старого Світу Не швидко відоме стало зрозумілим. З переказів бувалих у бувальцях людей знали про крашту, звідки привозили шовкову матерію, Китай. Ці перекази зафіксували навіть таю вчені, як «батько істори» Геродот. У М ст. до н.е. він писав, що шовковуниткупрядуть з пуху, який нібито росте на якихось падзвичайних деревах. А через 9 віків письменники та історики Заходу додавали до цього казкового опису іншо фантас- М аніон ев панна ананнв ній ення ай тичні подробиці чарівний пух вже не ріс на деревах. Його облишали на листі дерев птахиособливого виду, які живуть тільки в Китаї Правдиві свідчення про походження «серикія» -- так у Давньому Римі та Греці називали шовк -- З'явилися після походів на Схід Олександра Македонського, Китайські володарі суворо забороняли розголошувати іноземцям таємницю виробництва шовкової тканини. Китайські купці почали торгувати шовком в М--ПІ століттях до н.е. Дві тисячі років, як кажуть дослідники, таємниця шовку залишалася незбагненною поза межами Китаю. Китайці були зацікавлені в утаємниченні походження шовку через те, що іповківництво давало їм велика прибутки. Але, зрештою, 1 в Європі стало відомо, що шовкову тканину роблять з нитки, якою гусіньметелика тутового шовкопряда обплітає себе утворюючи кокон, - це одна із стадій розвитку від гусено до метелика. Саме в цей час метелик 1 є кОрИСНИМ ДЛЯ ЛІОдини. Проте детальшшше життя метелика шовкопряда ми ще згадаємо, атепер поверіимося до істори Жорстокі митні заборони вивозити з Китаю речі, пов'язані з виробництвом шовку, можна було подолати тільки хитрісто. І кокони шовкопряда вперше було вивезено за межі Китаю в тел 228-01-30; Е-таїйї. Індекс 30617 Виготовлено З Зам. сКитай Протеє свідчення, що користь від КОКОНІВ ме- телика шовкопряда у свій часоцтнили й давипандійш Але вони навчилися лише розсмикувати кокони 1 вже з отриманого матеріалу на зразоквати прясти набагато грубішу та менш витривалунитку. Тавбудьякому випадку ВИробництвом шовкової тканини для продажу в далекі краши займалися тільки жителі Піднебесної це одна із самоназв Китаю) Каравани нав'ючених коштовною матерією коней та верблюдів розпочинали свою подорож порівняно недалеко Від нинишньої столиці Китаю -- Пекіна - в місті Чаньан І простували далі на захід через Передню і Середню Азпо. Проте самі китайські купи не приїздили на Галасливі базари арабського Сходу чи до Візанти. На шляху караванів на дорогоцінним товар чека- МИ перекупщики, які придбавши шовк, везли мого далі На захід, де зновуперепродувалитнишм купцям. Торговий шлях розгалужувався в боки від основної мапстралі. Крім шовку, по ньому везли и іно товари, до того ж каравани, звичайно, рухалися і в зворотному напрямку - так до Китаю потрапляли не знані раніше фрукти, коштовне каміння. Ця поторговельна магістраль давнини отримала назву Великого тужна шовкового шляху. Що ж до походження виробництва шовку, То існує легенда, ЯКІЙ І ДОС! беззастережно вірять ки- тайці: з мистецтвом вирооництва шовку жителів Китаю познайомила дружина УКОвтОгО давнього умператора |Хуанді) наїм Я Лей Цу в 2 698 році до н.е Вона навчила людей вирощувати гусінь шовкопряда та познайомила із застосу- ванням ткацького верстата Насправді шовкової матери почалося, як вважатотьдеяю вчені, зап'ятьтисяч роківдо нової ери. Початок тисячомітньої культури шшовювнихтва так само, як ; бджільництва, вбачають упромисм. Це означає, що до того, як гусінь почали відгодОВУВаТИи ЛИСТЯМ ІШшоОвковиці у і господарстві, тобто зробрили СсвІЙСЬКОЮ, КОКОНИ шовкопряда збирали просто з дерев у лісах, які на гой час у Китаї займали набагато більшу площу, гоаж тепер, Згодом гусінь шовкопряда почали розво- порожньому всередині посо- АЙТИ МВ хатиїх умовах, ху ченця. відгодовуючи й" листям Більшість сучасних дослід- | ШОВКОВИЦІ ників сходяться на думці, ЩО Цікаво дізнатися про батьківщиною шовківництва життя самого МеТеЛУРО, " тра "Р Р Р Адреса "Слова Просвіти - 252001, Киїіїв:-іЇ, | вір. 41 8, Всеукраїнське Товариство «Просвіта» Ім стоУб (ФО РКОЗУМІТА. Мо 0315125 Наклад 2000 готових фотоформ на комОбінаті «Преса виробництво оагато- пласному ІПИЄГСОПІ. ПРОСВІТИ який дає ЛлІОДЯМ таку корисну нитку Сам він живе трохи більше десяти днів, відкладає Яяєчки І гине. 3 яєчок виходить гусінь, яка впродовж місяця без кінця ІСТЬ ЛИСТЯ ШОВКОВИЦІ, стає дуже товстою 1 починає формувати кокон: спеціальні залози гусені, які мають дві протоки, виділяють особливі речовини, які застигають, окислюючись на повітрі, І утворюють шовкову нитку. Цією ниткою гусінь обгортує себе з усіх боків тридні. Коли гусінь завершить свою роботу, заховається всередині кокона, кокони обдають парою, щоб вбити лялечку, якщо цього вчасно не зробити, метелик сам зіпсує КОКОН - ВИДІЛИТЬ особливу речовину, щоб йиого розчинити 1 вийти назовні. Отже, кокони з мертвою гусінню всередині розкуйовджують трав'яною щіткою, щоб знайти кінчик суцільної нитки, довжинаякої .додвох кілометрів! Це роблять дуже обережно, щоб не пошкодити нитку, адже хоч один розрив на про- ТЯЗІ ЦИХ ДВОХ КІЛОМЕТ С" СИМВОЛ ЧЕСНОТ І НІЖНОСТІ знання призводить до того, що коконстає Оракованим, непридатним для подальш ОГО виробництва. Звільнені канці ниток прив язують до гачків шовкомотального верстата, розмотують кокони, а з отриманої нитки роблять шовкову тканину. В стародавньому Китаї існувало безліч візерунків, якими вишивали шовковою ниткою ПО шовковій матери; ткали візерунчатий шовк - Ци робота займала кілька МІСЯЦІВ ДАЛЯ ВО отовлення. одного сувою. З шовкови: нитки виготовляли ИЙ не тільки матерію, а й нагить желе, яке було дорогим 1 ниИш гуканшим делмкатесом У Китаї старих часів го» ловними центрами шовківництва були провінци уаньдун та Гуаньсі, В іні х міСЦЯХ ШОвВкавництво було джерелом лодаткового придбутку селям і мало невеликі обсяги виробництва Навряд чи варто повторювати, яку вехику роль відігравала культура шовківництва У давньому Китаї Гуаньшове копряда -- це символ розвитку та процвітання, а шовкові НнИТКИ - СИМВОЛ ЧеС" мот та нюажності, ЧИСТОТИ. Графічний елемент «шовк» входить до складу багатьох китайських ісрогліфів На наші землі китамсь"- кий шовк - «паволоки» почай потрапляти ца Часів Київської Русі з Кастю через булгарських купці». Марта Аргат завулок Музейний, | Тараса Шевченка, | КІЕУ ПА у; країни» і
Емблема «Просвіта»Prosvitianyn