Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
← Архів «Слова Просвіти»

Слово Просвіти, №28 за 2012 рік

16 с. · 33 записів · PDF у Вікісховищі ↗ · CC BY 4.0

Текст отримано з PDF і розділено на матеріали автоматично. Межі частини матеріалів редакційно не перевірені: окремий запис може містити кілька матеріалів, лише частину одного або службовий блок (наприклад, передплату). Першоджерело — сторінка газети в PDF.

Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 28 (665), 12—18 липня 2012 ЩОДЕННИК СПРОТИВУ Щоденник спротиву. 4 липня “Беркут” атакував протестуючих біля Українського дому

Її за пасербицю мали, Здавалось би, свої батьки. На неї “тикали” й “ківалили” “Раби, подножки, грязь Москви”, Що рідну неньку називали Колись з повагою на “Ви”. Іудину зробивши справу За тридцять срібників в руках, По ній вже поминки справляли “На иностранных языках”. 2 Та, воскресаючи, вона Життям бриніла, як струна, Злітала птахою у світ Із калинових вуст і віт, Жила — у думі кобзарів, У жнивнім співі косарів, У материнській колисковій, В Тараса заповітнім слові, В козацьких жартах і листах, В Холодноярівських лісах, У розкуркулених степах, В криївках вояків УПА, В Довженкових записниках, У Симоненкових рядках, У “Рушничку”, “Червоній руті”, В молитві щирій на покутті, У самоспалі Гірника, В судьбі-в’язниці Шумука, У долі Тихого і Стуса, В “Просвіті”, у Народнім Русі. Вона, страждаючи від зла, У вірі, боротьбі жила. 3 Вір, буде жити — попри зло! Бо рідна мова — це добро, Яке не возять на базар… Вона — навіки Божий дар! Фото Миколи Цимбалюка “І тіль ки один ли шив ся на шо му на ро до ві скарб од да ле ких пра - ді дів. Цей скарб єди ний — то рід на мо ва й рід не пись менс тво, ті - єю мо вою пи са не: обоє як ви раз йо го ду хов ної іс то ти, як сим вол йо го оп річ нос ті на ці о наль ної і як зна ряд дя са мос ві до мос ті, як пам’ят ка од ми ну ло го й на дія на прий ду щі ча си”. Сергій Єфремов (1876—1939) НАРОД ПИШЕ ПОРТРЕТ ВЛАДИ ПОЕТИЧНА АНТОЛОГІЯ “СТРІЛА”
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Юрій ДОЦЕНКО БОЖИЙ ДАР

1 Її “валуїли” й “табачили”, На плаху з кляпою вели, Її “в грабу” заброди бачили, В труні — запроданці свої. Її морили люто голодом, Гноїв у карцері ГУЛАГ, Над нею на болотах сморідних Кривава комашня гула. Її “кирилили”, калічили, Так прагли звести нанівець, Отрутою плювали в вічі їй Зі з’яничарених сердець. Вона жорстоко потерпала Від доморощених катів, ЛИСТИ ІВАНА ЧЕНДЕЯ ДО ОЛЕСЯ ГОНЧАРА 10–12 ЧИ БУДЕ ПАНТЕОН ВЕЛИКИХ ПРЕДКІВ? 14–15
Гаряча тема · “Законопроект підняв високу хвилю протестів і поставив під загрозу збереження громадянського миру в суспільстві”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

ни ли бій ку з охо рон ця ми пра во - по ряд ку. *** Гро мад ські ак ти віс ти роз пов - сюд жу ють лис тів ки, у яких зак - ли ка ють: “Дру же! Ти пот рі бен бі - ля Ук ра їн сько го до му! Наш плац дарм пе ред Ук ра їн - ським до мом над зви чай но важ ли - вий. Сьо год ні тут сер це Ук ра ї ни. Щодня під тя гу ють ся но ві лю ди зоб лас тей та з Ки є ва. Хви ля на рос - тає. То му важ ли во, що би ти прий - шов сю ди не раз і не на го ди ну. На ші ви мо ги: — роз пуск Вер хов ної Ра ди, від - став ка пре зи ден та; — роз пуск мі лі ції, су дів, про ку - ра ту ри, по дат ко вої. Фор му ван ня-но вих струк тур з но вих лю дей за прин ци пом люс тра ції; — дос тро ко ві чес ні ви бо ри до Вер хов ної Ра ди за прин ци пом люс - тра ції. Жод них “со ю зів” з “хо ро ши ми” олі гар ха ми про ти “по га них”! Ми пам’ята є мо 2005 рік. Цьо гора зубу де чес но і по-справ жньо му! Ми пе ре мо же - мо, бо з на ми Прав да!”. Як ві до мо на шим чи та чам, ще 15 чер вня 2012 ро - ку ВУТ “Прос ві та” іме ні Та ра са Шев чен ка че рез усіх учас ни ків роз ши ре но го за сі дан ня се сії Го лов ної Ра ди То ва рис тва звер ну ло ся до прос ві тян із зак ли ком про тес ту ва ти про ти ух ва лен ня за ко ну “Про за са ди дер жав ної мов ної по лі ти ки”, який по вер не прак ти куми ну ло го — аси мі ля цію і де на ці о на лі за цію ук ра їн ців, а зго дом і ду хов ний ге но цид ук ра їн сько го на ро ду, пов то рить на на шій зем лі Бал кан ський сце на рій роз - ва лу Ук ра їн ської дер жа ви. Цен траль не прав лін ня “Прос ві ти” ор га ні зу ва - ло ре гу ляр ні прескон фе рен ції в УНІ АН, які від бу - ли ся 18, 21, 28 чер вня, тран слю ва ли ся на 5 ка на - лі. В них узя ли участь на род ні де пу та ти Ук ра ї ни ни ніш ньо го та ми ну лих скли кань: Іван За єць, Юрій Гнат ке вич, Ми ко ла Куль чин ський, Зі но вій Шку тяк, Сте пан Хма ра, Ва силь Кос тиць кий, Во ло - ди мир Шов ко шит ний, над зви чай ний і пов но важ - ний по сол Ук ра ї ни в ООН Во ло ди мир Ва си лен ко, ди рек тор Інс ти ту ту ук ра їн ської мо ви НА НУ ака де - мік Пав ло Гри цен ко, ди рек тор Інс ти ту ту лі те ра ту - ри НА НУ ака де мік Ми ко ла Жу лин ський, екс перт Цен тру по лі ти копра во вих ре форм Олек сій Ку рін - ний, мо воз на вець, про фе сор На УК МА Ла ри са Ма - сен ко, про фе сор Іван Ющук, пись мен ник Дмит ро
Гаряча тема · “Законопроект підняв високу хвилю протестів і поставив під загрозу збереження громадянського миру в суспільстві”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

За раз ді є мо ми! Щоденник спро ти ву

3 лип ня 2012 р. На род ні де пу та ти В’ячес лав Ки ри лен ко, Анд рій Па ру бій, Олесь До ній, Ярос лав Кен дзьор, Ксе нія Ля пі на, Іван Стой ко, Лі - лія Гри го ро вич, Зі но вій Шку тяк, Ми ко ла Куль чин ський, Юрій Грим чак на знак про тес ту про ти ан ти кон сти ту цій но го за ко ну №9073 “Про за са ди дер жав ної мов ної по лі ти ки” ого ло шу ють го ло ду ван ня бі ля стін Ук ра їн - сько го до му, де нас туп но го дня має від бу ти ся прескон фе рен ція пре зи ден та Вік то ра Яну ко ви ча. 4 лип ня Близь ко 6-ї ран ку бі ля Ук ра - їн сько го до му за гін спец під роз ді - лу “Бер кут” упер ше зро бив нев - да лу спро бу ви тіс ни ти де пу та тів, що ого ло си ли го ло ду ван ня, і кіль ка со тень пред став ни ків гро - мад ських ор га ні за цій, опо зи цій - них по лі тич них пар тій (УНП, “Бать ків щи на”, “Фронт змін”, “Сво бо да”, КУН та ін.). *** В Ін тер не ті з’яв ля ють ся по ві - дом лен ня про те, що в Ки їв спіш - но, по ко ман ді “Три во га!” стя гу - ють ся з най ближ чих до сто ли ці цен траль них об лас тей спец під - роз ді ли “Бер ку ту”. Во ни роз та - шо ву ють ся бі ля Вер хов ної Ра ди, на Бан ко вій, бі ля Ад мі ніс тра ції Пре зи ден та, ото чу ють учас ни ків ак ції про тес ту бі ля Ук ра їн сько го до му. *** О 10:20 бер ку тів ці чи сель ніс - тю в кіль ка ба таль йо нів вда ють ся до на валь но го нас ту пу з бо ку ву - ли ці Трьох свя ти тель ської. У пов - ній бо йо вій вик лад ці во ни без - жаль но прок ла да ють со бі шлях кий ка ми, зас то со ву ють сльо зо - гін ний газ. Під спів на ці о наль но - го гім ну, бряз кіт омо нів ських об - ла дун ків, кри ки “Геть бан ди тів!”, “Мі лі ція з на ро дом, мєн ти з па - ха ном!” пер ші ря ди за хис ни ків, зче пив шись по під ру ки, під по - туж ним тис ком зад ніх від га ня ють бер ку тів ців. Се ред про тес ту валь - ни ків є пер ші по ра не ні… *** Вла да пра цює на ви пе ред жен - ня. В Ін тер не ті і по ра діо роз пов - сюд жу єть ся смі хо вин на ін фор ма - ція про ні би то по ра не них “слуг” за ко ну. *** Ро сій ське те ле ба чен ня, ра діо, а по тім і їх ня пре са по да ють ін - фор ма цій ні по ві дом лен ня про по дії в Ки є ві неп рав ди во, під ко - пір ку. Зміст та кий: в Ук ра ї ні пар - ла мент ська кри за; во на пов’яза наз тим, що з при хо дом до вла ди Пар тії ре гі о нів Пре зи дент прис - ту пив до ви ко нан ня взя тих пе ред Єв ро пою зо бов’язань що до за - без пе чен ня прав на ці о наль них мен шин, а виш ко ле ні в Кар пат - ських спор тив них та бо рах і під ве - зе ні зі Льво ва на ці о на ліс ти зчи - *** Пре зи дент На ці о наль но го уні вер си те ту “Ки є во- Мо ги лян - ська ака де мія” Сер гій Квіт ро - бить за я ву: “…Так не мо жуть по - во ди ти ся на род ні де пу та ти Ук ра ї - ни. Бу ло по ру ше но все, що тіль ки мож ли во по ру ши ти, пе ре ду сім — За кон Ук ра ї ни “Про Рег ла мент Вер хов ної Ра ди”. На ці о наль ний уні вер си тет “Ки є во- Мо ги лян ська ака де мія” не од но ра зо во по да вав екс пер тні вис нов ки що до низь кої якос ті мов них за ко ноп ро ек тів, вис лов - лю вав свою по зи цію у лис тах до очіль ни ків дер жа ви та пуб ліч них звер нен нях. Як пре зи дент Ки є - во- Мо ги лян ської ака де мії, я під - твер джую цю по зи цію: та кий за - кон не мо же бу ти під пи са ний ні Го ло вою Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни, ні Пре зи ден том Ук ра ї ни, які зо - бов’яза ні зро би ти все, щоб пра - во ве по ле на шої дер жа ви не бу ло ос та точ но зруй но ва ним”. *** “Ми від чу ва є мо обов’язок ска - за ти: те, що за раз від бу ва єть ся — це шлях у прір ву, шлях до гро ма - дян сько го кон флік ту і роз ва лу дер - жа ви”, — за я ви ли де сять глав ук - ра їн ських Цер ков і ре лі гій них ор - га ні за цій у від кри то му лис ті до Пре зи ден та Ук ра ї ни що до мов - но го пи тан ня. *** Пред став ни ки гро мад ських ру хів і опо зи цій них пар тій Льво - ва заб ло ку ва ли вхід у Львів ську обл дер жад мі ніс тра цію. “Оку па - цій ний ре жим пе рей шов ме жу, Ук ра ї на пе ред заг ро зою втра тиса мос тій нос ті”, — ска зав один із учас ни ків ак ції про тес ту, ке рів - ник об лас но го ви бор чо го шта бу ВО “Бать ків щи на” Сте пан Ку бів. Пе ред цим опо зи цій ні си ли ство - ри ли об лас ний страй ко вий ко мі - тет, бо, як во ни за яв ля ють: “…за - я ви, звер нен ня, апе ля ції до вла ди не да ють жод но го ре зуль та ту”. *** У До нець ку учас ни ки мі тин гу на за хист ук ра їн ської мо ви ви ма - га ють поз ба ви ти ук ра їн сько го гро ма дянс тва ав то рів ан ти кон - сти ту цій но го за ко ну “Про за са ди дер жав ної мов ної по лі ти ки” нар - Дроз дов ський, на род ний ар тист Ук ра ї ни Ле о нід Му жук та ін. Мо де ру вав зус трі чі го ло ва “Прос ві ти” Пав ло Мов - чан. Зок ре ма на прескон фе рен ції 6 лип ня 2012 ро ку в УНІ АН він за я вив: “Ще ні ко ли, за всі ро ки не за леж - нос ті, Ук ра ї на не сто я ла пе ред заг ро зою втра ти сво - го су ве ре ні те ту. Роз роб ле на ба га то хо дів ка, яка пе - ред ба чає роз чле ну ван ня Ук ра ї ни, і мов не пи тан ня — до мі ну ю ча скла до ва цьо го про ек ту”. Про тес тні прос ві тян ські ак ції по ча ли ся в чер вні, а від 3 лип ня про ко ти ли ся по всій Ук ра ї ні: в Чер ка сах, Дніп ро пет ров ську, За по ріж жі, До нець ку, Лу ган ську, Жи то ми рі, Пол та ві, Рів но му, Іва но- Фран ків ську, Льво ві та ін ших міс тах. Во ни від бу ва ли ся у на ба га то важ чих умо вах, аніж бі ля Ук ра їн сько го до му в Ки є ві: бу ли про во ка ції, по бит тя, кри мі наль ні пе рес лі ду ван - ня. Ни ні ми зби ра є мо всі свід чен ня про ці по дії і по да - мо їх де таль но в нас туп них чис лах тиж не ви ка та ви - да мо книж кою в біб лі о те ці “Сло ва Прос ві ти”. Три ває збір під пи сів на за хист ук ра їн ської мо ви. Прос ві тя ни не згор та ють свої про тес ти, бо вва жа ють, що вла да вчи ни ла зло чин пе ред ук ра їн ською на ці єю, і ви ма га ють від Пре зи ден та ве ту ва ти цей за кон та при пи ни ти цьку ван ня ти туль ної мо ви уні тар ної дер - жа ви, рід ної мо ви ав тох тон но го на ро ду. де пів Ва ди ма Ко лес ні чен ка й Сер гія Кі ва ло ва. 5 лип ня У день сво го 60-річ чя пе ред учас ни ка ми ак ції про тес ту вис ту - пив на род ний де пу тат Іван За єць, зас туп ник го ло ви Ук ра їн ської на - род ної пар тії: “У Вер хов ній Ра ді від був ся кон сти ту цій ний пе ре во - рот, який укот ре до вів, що пар ла - мент ською ді яль ніс тю ке рує кри - мі нал. І за без пе чує він це не ли ше ку ла ка ми, а й го ло су ван ням за де - пу та тів, яких на віть не бу ло в за лі, на під трим ку вір ту аль но го за ко - ноп ро ек ту, ос та точ но го тек сту яко го не іс нує в при ро ді. Са ме то му іг но ру єть ся Кон - сти ту ція Ук ра ї ни, За кон “Про Рег ла мент Вер хов ної Ра ди”, на - род і на віть свої ж “по діль ни ки”. Ад же щоб здій сни ти кон сти ту - цій ний пе ре во рот, пров лад на біль шість — Пар тія ре гі о нів, КПУ, пар тія Лит ви на, — від пра - ви ла “не на дій них” чле нів сво їх фрак цій у різ ні інс тан ції по ви га - да них спра вах, і, ско рис тав шись їх ні ми кар тка ми, про го ло су ва ла за не іс ну ю чий мов ний за ко но - про ект”. Ок рім то го, на пе ре ко нан ня Іва на Зай ця, “ос тан ні по дії в пар - ла мен ті до ве ли, що ре жим Яну ко - ви ча — ма рі о нет ко вий інс тру мент у ру ках крем лів ської вла ди. Дос тат - ньо бу ло при ї ха ти гла ві ад мі ніс тра - ції пре зи ден та Ро сії Пу ті на Сер гію Іва но ву і за я ви ти, що за кон промо ви не об хід ний Ук ра ї ні, як пар ла - мент ська біль шість, від ки нув ши Кон сти ту цію і рег ла мент, взя ла ся ви ко ну ва ти вка зів ку Мос кви. Сьо - год ніш ні по дії та кож зас від чи ли, що ре жим Яну ко ви ча про дов жує тор гу ва ти стра те гіч ни ми ре сур са - ми кра ї ни: без пе ко ви ми і те ри то рі - аль ни ми — ра ні ше у Хар ко ві, гу ма - ні тар ни ми — сьо год ні, а зав тра го - ту єть ся тор гу ва ти зем лею”. І під су му вав: “Жо ден де пу тат, який від дав свій го лос за ан ти ук - ра їн ський мов ний за ко ноп ро ект і тим са мим встро мив ніж у сер це Ук ра ї ни та пос при яв по ру шен ню ми ру і спо кою в Ук ра ї ні, не по ви - нен бу ти у нас туп ній Вер хов ній Ра ді”. *** Опо зи цій ні пар тії й гро мад - ські ор га ні за ції Дніп ро пет ров - щи ни ви рі ши ли з 5 лип ня роз по - ча ти що ден ні ак ції про тес ту, аж до ки не бу де по ва ле но ре жим Яну ко ви ча. Про це лі де ри міс це - вих опо зи ці о не рів за я ви ли на мі - тин гу про ти прий нят тя мов но го за ко ну.
Гаряча тема · “Принизливе для громадянського суспільства намагання нажити політичний та передвиборний капітал”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

ра ї ні за ції кра ї ни. Пра цю ю чи на чу жи ні для за без пе чен ня мі ні - маль них умов для іс ну ван ня на - ших ро дин в Ук ра ї ні та бу ду чи най біль шим ін вес то ром в ук ра їн - ську еко но мі ку, ми док ла да є мо мак си маль них зу силь для по пу - ля ри за ції ук ра їн ської мо ви та куль ту ри, на то мість чин на ук ра - їн ська вла да ро бить все для їх ньо - го зни щен ня. Ос тан ні ми ді я ми вла да пе рей шла Ру бі кон! Ми ро би ти ме мо все від нас за - леж не, щоб до нес ти до по лі ти ків іна ро дів кра їн на шо го про жи ван - ня прав ду про си ту а цію в Ук ра ї ні та зак ли ка ти ме мо їх не спів пра - цю ва ти з ке рів ниц твом Ук ра ї ни! Не об хід но чіт ко роз різ ня ти ук ра - їн ський на род та куп ку прой дис - ві тів, кот рі узур пу ва ли вла ду в Ук - ра ї ні! Ми зак ли ка є мо на ших рід - них, дру зів, пред став ни ків гро - мад ських ор га ні за цій та всіх сві - до мих ук ра їн ців не бу ти бай ду жи - ми!”. Під заявою стоять підписи 30 представників українських громадських організацій світу. *** Бі ля Ук ра їн сько го до му ні на мить не при пи ня єть ся мі тинг. Під си лю валь на ус та нов ка, що змон то ва на в мік ро ав то бу сі з нав - скіс ним на пи сом по бор ту “Ос - тан ня ба ри ка да”, пра цює без від - по чин ку. До мік ро фо на один за од ним під хо дять де пу та ти, прос ті гро ма дя ни, ві до мі й ма ло ві до мі гро мад ські ді я чі, спі ва ки, му зи - кан ти… За я ви, зак ли ки, піс ні, му зи ка, про мо ви на за хист Кон - сти ту ції і не за леж нос ті Ук ра ї ни час від ча су пе ре ри ва ють ся друж - ним спі вом на ці о наль но го гім ну. НСПУ на тер мі но во му за сі дан ні сек ре та рі а ту ух ва ли ла за я ву, яку ви го ло сив пе ред учас ни ка ми ак - ції Володимир Шовкошитний: “У цю три вож ну хви ли ну заг ро зи гро ма дян ської вій ни та роз - ко лу в Ук ра ї ні звер та є мо ся до всіх, ко му до ро гий мир і зла - го да в дер жа ві. Вер хов на Ра да ух ва ли ла за кон, який по ру - шує хис тку мов ну рів но ва гу в-то ле ран тно му ук ра їн сько му сус пільс тві. Це зроб ле но для-то го, щоб від вер ну ти ува гу лю дей від спри чи не но го без - дар ною по лі ти кою ко ман ди Вік то ра Яну ко ви ча еко но міч - но го й со ці аль но го кра ху, заг - ро зи де фол ту, об ва лу грив ні, без ро біт тя, стрім ко го зрос - тан ня цін і вар тос ті ко му - наль них пос луг, то таль ної ко - руп ції, про ва лу всіх со ці аль - них прог рам, які вла да ци ніч - но іг но рує, за ту ля ю чись, не - мов фі го вим лис тком, мов - ним пи тан ням. Шах рай ське ух ва лен ня мов но го за ко ну ос та точ но під твер джує смерть пар ла - мен та риз му в Ук ра ї ні, а рі - шен ня су ду про за бо ро ну про тес - тних ак цій, га ран то ва них Кон - сти ту ці єю, свід чить про крах су - до чинс тва. Му си мо ска за ти гір ку прав ду: ве ли ка про ви на за те, що ста ло ся в ук ра їн сько му пар ла - мен ті, ле жить і на опо зи ції, для якої вузь ко пар тій ні ін те ре си ви я - ви ли ся ви щи ми від дер жав ниць - ких і яка, то ну чи у дріб’яз ко вих чва рах, не ви я - ви ла на леж ної від по ві даль нос - ті, по лі тич ної во лі у від сто ю - ван ні мов но го за ко ну, як, зреш - тою, і в ін ших жит тє во важ ли - вих для сус пільс - тва пи тан нях”. *** У пар ла мен ті за ре єс тру ва ли пись мо ву за я ву Володимира Литвина про звіль - нен ня з по са ди го ло ви Вер хов - ної Ра ди. На знак про тес ту про ти ан ти кон - сти ту цій но го за - ко ло ту, вчи не но - го пар ла мент ською біль шіс тю. За день до цьо го про скла ден ня сво - їх пов но ва жень за я вив ві цеспі - кер Микола Томенко. 6 лип ня Учас ни ки мі тин гу бі ля Ук ра - їн сько го до му ух ва ли ли ре зо лю - Фото Петра Антоненка цію, в якій ого ло ше но про по ча - ток ак ції “Україна проти Януковича”. Піс ля цьо го на род ні де пу та - ти за я ви ли про при пи нен ня го - ло ду ван ня. Біль шість учас ни ків, пред став ни ків по лі тич них пар - тій, згор нув ши свої пра по ри, ро - зій шли ся. “Ми сьо год ні пе ре мог - ли!” — пе ре ко ну вав при сут ніх, а в їх ніх осо бах і всю Ук ра ї ну, лідер партії “Фронт змін” Арсеній Яценюк. Згід но з йо го твер джен ням, від мо ва Во ло ди ми ра Лит ви на під пи са ти за кон є ма лень кою, але пе ре мо гою ці єї ак ції. 7 лип ня Гру па бер ку тів ців “очис ти ла” вхід пе ред Ук ра їн ським до мом від учас ни ків про тес тної ак ції і пе ре - нес ла ме та ле ві бар’єри до са мих схо дів. *** Пре са, ра діо, те ле ба чен ня, які у ці бур хли ві дні бу ли не над то щед ри ми на ува гу до по дій під Ук ра їн ським до мом, те пер за мов - чу ють у сво їх ін фор ма цій них по - ві дом лен нях ак цію, що все та ки три ває й по до сі. *** У мік ро ав то бу сі “Ос тан ня ба - ри ка да” із рет ран сля цій ною апа - ра ту рою “не ві до мі” роз би ли скло. І це на очах у мі лі ції, яка ні на мить не за ли шає сво їх пос тів нав ко ло про тес ту валь ни ків.
Гаряча тема · “Принизливе для громадянського суспільства намагання нажити політичний та передвиборний капітал”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Про тест у За по ріж жі

*** Чле ни Гро мад ської гу ма ні тар - ної ра ди при Пре зи ден то ві Ук ра ї - ни Іван Драч і Бог дан Ступ ка вис - ло ви ли рі шу чий про тест про ти ух ва лен ня Вер хов ною Ра дою Ук - ра ї ни в пер шо му чи тан ні за ко - ноп ро ек ту “Про за са ди дер жав - ної мов ної по лі ти ки”, вис ту пив - ши із за я вою, у якій, зокрема, сказане таке: “Ми звер та є мо ся до Пре зи ден - та Ук ра ї ни Вік то ра Яну ко ви ча як Го ло ви Гро мад ської гу ма ні тар ної ра ди тер мі но во скли ка ти за сі дан - ня ра ди й вис ло ви ти не од ноз нач но свою, як Пре зи ден та Ук ра ї ни, по - зи цію що до за ко ноп ро ек ту “Про за са ди дер жав ної мов ної по лі ти - ки”. До ре чі, по пе ред ній Пре зи дент Ук ра ї ни сво їм Ука зом від 15 лю то - го 2010 р. №161/2010 зат вер див “Кон цеп цію дер жав ної мов ної по лі - ти ки”. Цей Указ по ви нен ді я ти, ад же Ви, ша нов ний Вік то ре Фе до - ро ви чу, йо го не від мі ня ли. У По ло жен ні про Гро мад ську гу ма ні тар ну ра ду, яке бу ло зат вер - дже но Ва шим, па не Пре зи ден те, Ука зом від 2 квіт ня 2010 ро ку №469/2010, од ним із ос нов них зав - дань гу ма ні тар ної ра ди є: “За без - пе чен ня збе ре жен ня гро ма дян ської зла го ди в сус пільс тві, фор му ван ня-то ле ран тнос ті в між на ці о наль них від но си нах, до сяг нен ня ком про мі су і кон сен су су у пи тан нях фор му ван - ня та ре а лі за ції мов ної по лі ти ки, збе ре жен ня іс то рич ної та куль - тур ної спад щи ни”. Оче вид но, що за ко ноп ро ект “Про за са ди дер жав ної мов ної по - лі ти ки” не тіль ки не спри я ти ме збе ре жен ню гро ма дян ської зла го див сус пільс тві, до сяг нен ню ком про - мі су і кон сен су су в пи тан нях фор - му ван ня та ре а лі за ції мов ної по лі - ти ки в Ук ра ї ні, а нав па ки, вже під няв ви со ку хви лю про тес тів і пос та вив під заг ро зу збе ре жен ня гро ма дян сько го ми ру в сус пільс тві. Гро мад ська гу ма ні тар на ра да по - вин на рі шу че за су ди ти ці спро би уза ко нен ня ро сій ської мо ви як дру - гої дер жав ної в Ук ра ї ні. Як що цьо - го не бу де зроб ле но, ми не вва жа - ти ме мо мож ли вим пе ре бу ва ти да - лі в скла ді Гро мад ської гу ма ні тар - ної ра ди”. *** Ук ра їн ські ор га ні за ції Єв ро пита США по ши ри ли за я ву що до “ух ва лен ня” Вер хов ною Ра дою “мов но го” за ко ну. У ній, зок ре ма, заз на ча єть ся: “Ми, пред став ни ки ук ра їн - ських ор га ні за цій Єв ро пи, ви - слов лю є мо наш про тест про ти по лі ти ки чин ної вла ди, зок ре ма про ти “мов но го” за ко ну та де ук - Га ли на ЄГО РО ВА, м. За по ріж жя Фо то ав то ра Пі кет, ор га ні зо ва ний За по різь кою “Прос ві тою” бі ля обл дер жад мі ніс тра ції, прой шов нап ру же но. Мі лі ція зас то су ва ла си лу для роз го ну прос ві тян, у дво рах чер гу ва ли за го ни “Бер ку ту” та ін ші спец під - роз ді ли. Го ло ва ЗОО ВУТ “Прос ві та” ім. Т. Шев чен ка Олег Тка чен ко, ор га ні за тор ак ції, при ку вав се бе лан цю га ми до ме та ле во го пан ду са, до па на Оле га при єд нав ся прос ві - тя нин Свя тос лав Щер би на з шес ти річ ним си ном, які за мо та ли се бе лан цю га ми, про - тес ту ю чи про ти сва віл ля ан ти ук ра їн ської вла ди. По чав ся збір під пи сів на за хист рід ної мо ви. Мі лі ці о не ри від би ра ли у лю дей пла ка ти змов ною сим во лі кою та кон фіс ку ва ли прос ві - тян ський пра пор. Спе ці аль ни ми щип ця ми ві - дір ва ли тов стий ме та ле вий лан цюг, від’єд - нав ши йо го від пан ду са. Го ло ву За по різь кої “Прос ві ти”, на че кри мі наль но го зло чин ця, по тяг ну ли до мі лі цей ської ма ши ни. Лю ди пе - реш код жа ли га неб ним ді ям мі лі ції, ля га ли під ко ле са ав то мо бі ля, але пра во о хо рон ці заб ра ли Оле га Тка чен ка у від ді лок, де зви ну ва ти ли в не іс ну ю - чих по ру шен нях. А лю ди про тес ту ва ли і не роз хо ди - ли ся до ве чо ра. Ак ти віс ти “Прос ві ти” прос то з май - да ну прий шли під две рі су ду, де роз гля да ли спра ву що до дій О. Тка чен ка. І че ка ли, по ки той вий шов під за галь ні оп лес ки у ко заць ко му вбран ні та із за лиш ка - ми лан цю гів на ті лі. 8 лип ня “Го ло су ван ня за цей за ко ноп - ро ект (Кі ва ло ва- Ко лес ні чен ка — Авт.) — це не осо бис те рі шен ня. Пот ріб но зу пи ни ти ся у на ма ган ні ви ко рис та ти цю си ту а цію для пок - ра щен ня чи йо гось пе ред ви бор чо го імід жу”, — ска зав В. М. Литвин на прескон фе рен ції у м. Жи то ми рі, ку ди він при був на свій май бут ній ма жо ри тар ний ви бор чий ок руг. 9 лип ня О 9.30 з бо ку Пе чер ських па - гор бів до Ук ра їн сько го до му під ко ман дою де бе ло го “бри га ди ра” під хо дить не ве ли ка гру па оп ла че - ної ма сов ки Пар тії ре гі о нів і ко - му ніс тів зі згор ну ти ми тран спа - ран та ми й пра по ра ми. Усі в очі - ку ван ні чер го вої про во ка ції. Спро ба жур на ліс тки Но во го те - ле ка на лу взя ти в од ної із учас - ниць ін терв’ю за кін чу єть ся для неї пла чев но: ста тис тка, ла ю - чись, ви би ває з рук мік ро фон. Мі лі ція, не зва жа ю чи на про хан - ня жур на ліс тів за хис ти ти і зат ри - ма ти на пад ни цю, бай ду же спос - те рі гає. 10 лип ня Го ло ду ван ня бі ля Ук ра їн сько - го до му про дов жу ють дев’яте ро осіб: Оксана Неживенко, 26 ро ків (Він ниць ка обл.); Ганна Ющенко, 20 р. (м. Виш го род, Ки їв ська обл.); Ольга Вакало, 41 р. (м. За - по ріж жя); Олег Веремієнко, 31 р., Катерина Аврамчук, 20 р., Ольга Довгалюк, 20 р. (всі — м. Ки їв); Петро Шкутяк, 32 р., Олександр Капінос, 28 р., Ольга Данилів, 65 р. (всі — м. Іва но- Фран ківськ). Ра зом із ни ми, ці ло до бо во, не за ли ша ю чи цьо го п’ятач ка обо - ро ни на ці о наль ної гід нос ті й дер - жав ної не за леж нос ті, про дов жу - ють про тес тну ак цію пред став ни - ки гро мад ських ор га ні за цій, зде - біль шо го мо лодь. У за я ві, яку пе - ре да но в ЗМІ, заз на ча єть ся, що во ни го ло ду ють на знак про тес ту про ти ух ва лен ня ан ти ук ра їн сько - го та ан ти дер жав но го за ко ну про мов ну по лі ти ку. З цьо го при во ду у них кон крет ні ви мо ги до пре зи - ден та, го ло ви Вер хов ної Ра ди Во - ло ди ми ра Лит ви на, на род них де - пу та тів Ук ра ї ни то що. А від лі де - рів по лі тич них пар тій не за леж но від дек ла ро ва ної ни ми пе ред ви - бор ної орі єн та ції ви ма га ють “припинити принизливе для громадянського суспільства намагання нажити політичний та передвиборний капітал за рахунок примазуванння до громадського спротиву на захист української мови. Ваше слово і діло мали відбутися у парламентській залі; зараз — діємо ми!”. Хро ні ку під го ту вав Ми ко ла ЦИМ БА ЛЮК Фото автора
Події, факти, коментарі · “Усе, що називається словом “українське”, сьогодні перебуває під анафемою”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

на го ло сив, що сьо год ні пот - ріб но про ба чи ти один од но - му і ста ти плічо- пліч. Лі дер “На шої Ук ра ї ни” під крес лив, що сьо год ніш нє об’єд нан ня від кри те для всіх по лі тич них і гро мад ських сил, які ус ві дом лю ють не об - хід ність та ко го єд нан ня. “На ша Ук ра ї на”, Ук ра їн - ська на род на пар тія та Кон - грес ук ра їн ських на ці о на ліс - тів уже під пи са ли дек ла ра - цію про об’єд нан ня в єди ну пат рі о тич ну опо зи цію по лі - тич них пар тій і гро мад ських ор га ні за цій, що спо ві ду ють на ці о наль ну іде о ло гію. У дек ла ра ції вка за но, що, крім спіль ної учас ті у ви бо - рах, пар тії став лять за ме ту фор му ван ня єди ної ук ра їн - ської по лі тич ної си ли. Під пи сан ти на го ло шу ють, що об’єд ну ють ся за ра ди спіль них цін нос тей та ці лей, зок ре ма й від сто ю ван ня дер - жав ної не за леж нос ті та без - пе ки, де мок ра тії, ці ліс нос ті на ції, її на ці о наль ної іден тич - нос ті, єв ро пей сько го ви бо ру кра ї ни та доб ро бу ту дер жа ви. “Пе ре ко на ні, що ли ше об’єд нав шись, ми змо же мо якіс но змі ни ти дер жав ну по - лі ти ку та по вер ну ти Ук ра ї ну на нез во рот ній шлях де мок - ра тії, доб ро бу ту та єв ро пей - сько го роз вит ку”, — ідеть ся в дек ла ра ції.
Події, факти, коментарі · “Усе, що називається словом “українське”, сьогодні перебуває під анафемою”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Вік тор Ющен ко: Збе ре же мо Ук ра ї ну!

7 лип ня в Ки є ві від був ся фо рум пат рі о тич них сил Ук - ра ї ни, на яко му бу ло ого ло - ше но про об’єднання в єдину патріотичну опозицію політичних партій і громадських організацій, що сповідують національну ідеологію. Мета об’єднання Конгресу українських націоналістів, “Нашої України”, Української народної партії — представлення народу нової української політики та формування механізмів її реалізації. Адже саме така українська політика здатна зберегти національну ідентичність та демократичні свободи українців, забезпечити роботою та високими доходами 60— 80 % громадян, а також за 3—4 роки принаймні вдвічі збільшити доходи бюджету завдяки потенціалу найперспективніших галузей — АПК, транзитної сфери, туризму. Ли ше пар тій не дос тат ньо для ши ро ко го про па гу ван ня пра вої на ці о наль ної ідеї. То - му до об’єд нан ня бу ло за лу че но по над 30 гро мад ських ор га ні за цій най більш ши ро ко - го спек тра: ок рім на ці о наль но-пат рі о тич них ту ди увій шли ще й мо ло діж ні та фа хо ві громадські організації — аграріїв, освітян, медиків тощо. Ук ра ї на спро мож на вий - ти зі ста ну на ці о наль но го приниження. Українське суспільство отримає змогу прискорити реформи в країні, якщо підтримає праву політику, ініційовану КУНом, “Нашою Україною” та УНП. У цьому разі більшість громадських організацій за підтримки правих партій матимуть змогу ство ри ти єди ну по туж - ну пат рі о тич ну пар тію. Кон - ку рен тос про мож на си ла здат на бу де сформувати праву більшість у парламенті та через виконавчі механізми державної влади втілити свою політику в життя. “Пат рі о тич ні си ли ма ють спіль ни ми ді я ми не до пус ти - ти ре а лі за ції в Ук ра ї ні ан ти - ук ра їн сько го пла ну”, — за я - вив лі дер “На шої Ук ра ї ни” Пре зи дент Ук ра ї ни 2005— 2010 рр. Вік тор Ющен ко, вис ту па ю чи на фо ру мі пат рі - о тич них сил у Ки є ві. За йо го сло ва ми, цей фо рум пат рі о тич них сил — від по відь на вик ли ки, що сто ять ни ні пе ред усім ук ра - їн ським, і інс тру мент пред - став лен ня ін те ре сів ті єї час - ти ни сус пільс тва, якій не бай ду же май бут нє Ук ра ї ни. “Я пе ре ко на ний, що по - дії, які ни ні від бу ва ють ся в Ук ра ї ні, — це уро ки, з яких ми по вин ні зро би ти пра виль ні вис нов ки: ку ди іти, з ким іти, які ідеї нам пот ріб но від сто ю - ва ти”, — на го ло сив він. В. Ющен ко заз на чив: “Усе, що на зи ва єть ся сло - вом “ук ра їн ське”, сьо год ні пе ре бу ває під ана фе мою — твоя мо ва, твоя куль ту ра, твоя книж ка чи фільм, твоя цер ква”. Він та кож пе ре ко - на ний, що сьо год ні кра ї ні про по ну ють кон цеп цію де ук - ра ї ні за ції: “Як що ми го во ри - мо, що ук ра їн ська мо ва є фак то ром дер жа вот во рен - ня, бе зу мов но, тут ком про - мі си не мож ли ві”. В. Ющен ко зак ли кав не до пус ти ти роз ко лу кра ї ни, який ни ні нав’язу єть ся. Він заз на чив, що пи тан ня мо ви, пи тан ня цер кви, які по ру шу - ють ся в кра ї ні, — це ре а лі за - ція ан ти ук ра їн сько го пла ну з лік ві да ції ук ра їн ської не за - леж нос ті. Сьо год ні най більш ак ту аль ним для Ук ра ї ни має ста ти гас ло “Збе ре же мо Ук - ра ї ну!”. “Ми не хох ли, ми нема ло ро си, ми — на ція, яка мо же да ти від по відь на будь-я ке внут ріш нє пи тан ня роз вит ку, тіль ки не тре ба нам чи ни ти про тис то янь”. Ющен ко пе ре ко на ний: “Як що у вас є ви бір — у вас є шанс, то му не тре ба опус ка - ти го ло ви і го во ри ти, що нам ні чо го не до по мо же”. Він зак ли кав за хи ща ти Ук ра ї ну й
Події, факти, коментарі · “Усе, що називається словом “українське”, сьогодні перебуває під анафемою”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

За я ва Пре зи ден та Все ук ра їн ської гро мад ської ор га ні за ції “Асо - ці а ція ук ра їн ських прав ни ків” у зв’яз ку із ух ва лен ням Вер хов ною Ра дою Ук ра ї ни 3 чер вня 2012 ро ку за ко ну Ук - ра ї ни “Про за са ди дер жав ної мов ної по лі ти ки”

Си ту а ція, яка скла ла ся сьо год ні в ук ра їн сько му сус пільс тві у зв’яз ку з ух ва лен ням 03.07.2012 Вер хов ною Ра дою Ук ра ї ни за ко ну “Про за са ди дер жав ної мов ної по лі ти - ки”, пот ре бує від кож но го сві до мо го гро ма дя ни на на шої дер жа ви чіт ко го виз на чен ня влас ної по зи ції з цьо го пи тан ня, ос кіль ки з ух ва лен ням цьо го за ко ну по ру шу єть ся низ - ка за ко но дав чих ак тів, і на сам пе ред — ви мог Кон сти ту ції Ук ра ї ни, чим зав да єть ся сут - тє ва шко да ук ра їн сько му гро ма дян сько му сус пільс тву, на ці о наль ним та дер жав ним ін те ре сам Ук ра ї ни, зок ре ма і на між на род но му рів ні. Від по від но до стат ті 6 Кон сти ту ції Ук ра ї - ни, ор га ни за ко но дав чої, ви ко нав чої та су до - вої вла ди ма ють здій сню ва ти свої пов но ва - жен ня у вста нов ле них Кон сти ту ці єю Ук ра ї ни ме жах і від по від но до за ко нів Ук ра ї ни. Кон - сти ту ція не вста нов лює ви нят ків і для Вер хов - ної Ра ди Ук ра ї ни як єди но го ор га ну за ко но - дав чої вла ди в Ук ра ї ні, до пов но ва жень яко го на ле жить ух ва лен ня за ко нів (стат ті 75, 85). Виз на чен ня стат тею 10 Кон сти ту ції Ук ра ї - ни дер жав но го ста ту су ук ра їн ської мо ви є не тіль ки зак ріп лен ням мо ви як од но го із сим во - лів дер жа ви, а й скла до вою кон сти ту цій но го ла ду Ук ра ї ни, ос но ви яко го сфор му льо ва ні у Роз ді лі І Кон сти ту ції, що має наз ву “За галь ні за са ди”. Нор ми Кон сти ту ції є нор ма ми пря - мої дії (стат тя 8). За стат тею 8 Кон сти ту ції за - ко ни та ін ші нор ма тив нопра во ві ак ти ма ють прий ма ти ся на ос но ві Кон сти ту ції Ук ра ї ни і по вин ні від по ві да ти їй. Та ким чи ном, ух ва лен - ня за ко нів, які не від по ві да ють Кон сти ту ції Ук - ра ї ни, є мож ли вим ли ше піс ля вне сен ня від - по від них змін до Кон сти ту ції Ук ра ї ни тіль ки упо ряд ку, виз на че но му Кон сти ту ці єю Ук ра ї ни. Ух ва лен ня за ко нів про змі ну ос нов кон - сти ту цій но го ла ду, зок ре ма і змі ни кон сти - ту цій них ос нов фун кці о ну ван ня ук ра їн ської та ін ших мов, мо жуть від бу ва ти ся тіль ки за особ ли вою про це ду рою за зго дою Ук ра їн - сько го на ро ду. А як що та кі змі ни пе ред ба - ча ють об ме жен ня прав і сво бод лю ди ни і гро ма дя ни на, то во ни вза га лі не мо жуть бу ти здій сне ні. Ці прин ци по ві по ло жен ня зак ріп ле ні у стат тях 156 та 157 Кон сти ту ції Ук ра ї ни. Як один із ав то рів про ек ту Кон сти - ту ції Ук ра ї ни 1996 ро ку, я осо бис то док лав від по від ні зу сил ля для то го, щоб не до пус - ти ти у май бут ньо му будь-я кої змі ни кон - сти ту цій но го ла ду Ук ра ї ни та за без пе чи ти та ку ре дак цію ста тей 156 і 157 Кон сти ту ції Ук ра ї ни, яка доз во ли ла б уне мож ли ви ти по ся ган ня на кон сти ту цій ний лад, дер жав - ний ста тус ук ра їн ської мо ви та дер жав ну сим во лі ку Ук ра ї ни. Те, що ух ва лен ня зга да но го за ко ну Вер - хов ною Ра дою Ук ра ї ни 03.07.2012 ро ку спря - мо ва не на вне сен ня змін до кон сти ту цій но го ла ду та об ме жує пра ва ук ра їн ців, не вик ли - кає сум ні ву. То му вар то звер ну ти ува гу ще на де я кі те о ре ти копра во ві проб ле ми, пов’яза ніз ух ва лен ня Вер хов ною Ра дою Ук ра ї ни 03.07.2012 ро ку за ко ну “Про за са ди дер жав - ної мов ної по лі ти ки”. Кон сти ту ці єю Ук ра ї ни, по ряд із виз на чен - ням ук ра їн ської мо ви як дер жав ної, стат тею 10 та кож вста нов ле но, що в Ук ра ї ні га ран ту - єть ся віль ний роз ви ток, ви ко рис тан ня і за - хист ро сій ської та ін ших мов на ці о наль них мен шин. По ря док зас то су ван ня мов в Ук ра ї - ні мо же виз на ча ти ся тіль ки за ко на ми. Це оз - на чає, що Вер хов на Ра да Ук ра ї ни, ух ва лю ю - чи за ко ни від по від но до пун кту 4 стат ті 92 Кон сти ту ції Ук ра ї ни, упов но ва же на тіль ки виз на ча ти по ря док зас то су ван ня мов в Ук ра - ї ні. Ус та но вив ши за ко ном від 03.07.2012 ро - ку “Про за са ди мов ної по лі ти ки” офі цій ний ста тус мов, Вер хов на Ра да Ук ра ї ни вий шла за ме жі сво їх кон сти ту цій них пов но ва жень. Від по від но до стат ті 21 Кон сти ту ції Ук ра ї - ни, пра ва і сво бо ди лю ди ни є не від чу жу ва ни - ми та не по руш ни ми і при ух ва лен ні но вих за - ко нів або вне сен ні змін до чин них не до пус - ка єть ся зву жен ня зміс ту та об ся гу іс ну ю чих прав і сво бод (стат тя 22). Од нак ухвалення за ко ноп ро ек ту “Про за са ди дер жав ної мов - ної по лі ти ки” зву жує зміст та об сяг іс ну ю чих прав і сво бод ук ра їн ців, чим по ру шує ви мо ги Кон сти ту ції Ук ра ї ни. Ок рім цьо го, при ух ва лен ні зга да но го за - ко ну бу ло до пу ще но по ру шен ня про це ду ри роз гля ду за ко ноп ро ек тів, виз на че ної За ко ном Ук ра ї ни “Про Рег ла мент Вер хов ної Ра ди Ук ра - ї ни” від 10.02.2010 №1861-VІ (да лі — Рег ла - мент Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни). Зок ре ма, цей за ко ноп ро ект на по ру шен ня ви мог Рег ла мен ту Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни був вклю че ний у по ря - док ден ний та пос тав ле ний на го ло су ван ня. На род ним де пу та там на по ру шен ня стат ті 117 Рег ла мен ту Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни небу ло роз да но за де сять днів до роз гля ду текст цьо го про ек ту за ко ну та на по ру шен ня стат ті 118 Рег ла мен ту Вер хов ної Ра ди Ук ра ї - ни не на да но по рів няль ної таб ли ці вра ху ван - ня за у ва жень, вис лов ле них де пу та та ми піс ля ух ва лен ня про ек ту за ко ну в пер шо му чи тан ні. Крім цьо го, та кож бу ла по ру ше на стат тя 119 Рег ла мен ту Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни, від - по від но до якої під час роз гля ду за ко ноп ро - ек ту в дру го му чи тан ні Вер хов на Ра да про во - дить йо го пос та тей не об го во рен ня та го ло - су ван ня. Не про во ди ло ся та кож го ло су ван ня що до мож ли вос ті роз гля ду цьо го за ко ноп ро - ек ту за ско ро че ною про це ду рою, од нак за - кон був ух ва ле ний пос пі хом са ме за “особ ли - вою” ско ро че ною про це ду рою. Під час ух ва лен ня зга да но го за ко ну бу лота кож по ру ше но га ран то ва не час ти ною III стат ті 34 Рег ла мен ту Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни пра во кож ної де пу тат ської фрак ції на вис туп од но го її пред став ни ка з цьо го пи тан ня, а та - кож пра во на род но го де пу та та, пред став ни - ків ін ших суб’єк тів пра ва за ко но дав чої іні ці а - ти ви, які внес ли пись мо ву про по зи цію чи поп рав ку, на їх ню ви мо гу от ри ма ти сло во для обґ рун ту ван ня про по зи ції чи поп рав ки. Та кож від по від но до вис нов ку Мі ніс терс - тва фі нан сів Ук ра ї ни (ін фор ма ція про який на да на у вис нов ку до за ко ноп ро ек ту “Про за - са ди державної мов ної по лі ти ки”, ре єс тра - цій ний №9073 Ко мі те том Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни з пи тань куль ту ри і ду хов нос ті від 23.05.2012), ре а лі за ція заз на че но го за ко ну впли не на ви дат ко ву час ти ну Дер жав но го бюд же ту Ук ра ї ни, ос кіль ки зап ро вад жен ня цьо го ак ту пот ре бу ва ти ме до дат ко вих ви дат - ків з дер жав но го та міс це вих бюд же тів. У по яс ню валь ній за пис ці до за ко ноп ро - ек ту від 25.08.2011 йо го фі нан со во-е ко но - міч не обґ рун ту ван ня не бу ло на ве де но на по - ру шен ня час ти ни III стат ті 91 Рег ла мен ту Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни, яка ви ма гає у ра зівне сен ня за ко ноп ро ек ту, прий нят тя яко го приз ве де до змі ни по каз ни ків бюд же ту (над - ход жень бюд же ту та/або вит рат бюд же ту), щоб суб’єкт пра ва за ко но дав чої іні ці а ти ви на дав фі нан со во-е ко но міч не обґ рун ту ван ня (вклю ча ю чи від по від ні роз ра хун ки). Тут слід на га да ти, що від по від но до пун кту 3 час ти ни II стат ті 94 Рег ла мен ту Вер хов ної Ра ди Ук ра ї - ни цей факт є під ста вою для по вер нен ня за - ко ноп ро ек ту суб’єк ту пра ва за ко но дав чої іні - ці а ти ви без йо го вклю чен ня до по ряд ку ден - но го та роз гля ду на пле нар но му за сі дан ні. Нез ва жа ю чи на це, да ний за ко ноп ро ект не ли ше був вклю че ний, а й прий ня тий Вер хов - ною Ра дою Ук ра ї ни з по ру шен ня ми по ло - жень стат ті 123 Рег ла мен ту Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни, що пе ред ба чає пев ні ва рі ан ти ле гі - ти мі за ції рі шен ня Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни, жо ден з яких не був ви ко рис та ний на ве чір - ньо му за сі дан ні Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни 03.07.2012 і то му не мож ли во вста но ви ти, який са ме текст про ек ту за ко ну був про го ло - со ва ний на род ни ми де пу та та ми Ук ра ї ни. Си ту а ція, що скла ла ся у зв’яз ку з ух - ва лен ням Вер хов ною Ра дою Ук ра ї ни за - ко ну Ук ра ї ни “Про за са ди дер жав ної мов - ної по лі ти ки”, свід чить про кри зу ук ра їн - сько го пар ла мен та риз му. Ук ра їн ське сус пільс тво має пра во пре тен ду ва ти на те, щоб Пар ла мент Ук - ра ї ни за без пе чу вав ух ва лен ня юри дич но ви ва же них рі шень, які від по ві да ти муть Кон сти ту ції Ук ра ї ни, за ко но дав чим нор - мам і стан дар там де мок ра тич но го сус - пільс тва, сприй ма ти муть ся в Ук ра ї ні та за її ме жа ми як ле гі тим ні й кон сти ту цій ні. У зв’яз ку з на ве де ним у цьо му ви пад - ку єди ним юри дич но прий нят ним ви хо - дом із си ту а ції вба ча єть ся ска су ван ня рі - шен ня Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни про ух ва - лен ня за ко ну “Про за са ди дер жав ної мов ної по лі ти ки” від 03.07.2012 та від хи - лен ня йо го як та ко го, що су пе ре чить Кон - сти ту ції Ук ра ї ни і ух ва ле ний з по ру шен - ням ви мог Кон сти ту ції Ук ра ї ни і Рег ла - мен ту Вер хов ної Ра ди Ук ра ї ни, з нас туп - ною оцін кою гро ма дя на ми Ук ра ї ни цьо го фак ту на пар ла мент ських ви бо рах. Ва силь КОС ТИЦЬ КИЙ, про фе сор, пре зи дент Асо ці а ції ук ра їн - ських прав ни ків, док тор юри дич них на ук, членко рес пон дент На ці о наль ної ака де мії пра во вих на ук Ук ра ї ни, зас лу же ний юрист Ук ра ї ни
Події, факти, коментарі · “Усе, що називається словом “українське”, сьогодні перебуває під анафемою”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Ко му ви гід на опо зи ція пра вих?

Ко мен тує Дмитро ЧУЙКО, член Цен траль но го Про во ду Ук ра їн ської На род ної Пар тії — Ство рен ня Со ю зу пат рі о тич них сил ба га то хто оці нює як крок Вік то ра Ющен - ка, спря мо ва ний на те, аби “пра цю ва ти на вла ду”. Ко му, на Ва шу дум ку, ви гід не ство рен ня ще од ні єї опо зи ції в Ук ра ї ні? — Попер ше, вка за на наз ва об’єд нан ня є ро бо чою, ос та точ не рі шен ня що до неї бу де прий ня те на спіль но му з’їз ді На шої Ук ра ї ни, Ук ра їн ської на род ної пар тії, Кон гре су ук ра їн - ських на ці о на ліс тів та ін ших по літ сил нап ри - кін ці лип ня цьо го ро ку. Подру ге, іні ці а то ра ми об’єд нан ня, ок рім Вік то ра Ющен ка, є та кож го ло ва УНП Юрій Кос тен ко, лі дер КУ Ну Сте пан Бра цюнь, го ло - ва “Прос ві ти” Пав ло Мов чан та низ ка ін ших по лі ти ків і гро мад ських ді я чів. Сьо год ні в на шій дер жа ві є на галь на пот - ре ба в об’єд нан ні по лі тич них пар тій на ці о - наль но-де мок ра тич но го спря му ван ня, то му гли бо ко по ми ля ють ся ті, хто хо тів би ба чи ти УНП, На шу Ук ра ї ну чи КУН в од ній “уп ряж ці” злі вою “Бать ків щи ною” чилі бе раль ним “Фрон том змін”. Ство рен ня пра вої опо зи ції ви гід не най пер ше ма ло му та се ред ньо му біз не су, се ля ни ну-од но о сіб ни ку, аг ра рі ям та всім тим, чиї ін те ре си на ше об’єд нан ня за хи - ща ти ме в пар ла мен ті. — Ко го вва жа є те сво їм го лов ним кон - ку рен том на елек то раль но му по лі і на яку при хиль ність ви бор ців у від сот ко во му ви - мі рі роз ра хо ву є те? — Спо ді ва ю ся на те, що на ви бо рах 2012 ро ку на ші спів віт чиз ни ки від ки нуть сум нутра ди цію го ло су ва ти за “брен ди” та “вож - дів” і на реш ті поч нуть ана лі зу ва ти іде о ло гіч - ні прог ра ми пар тій та оці нять ре аль ні здо - бут ки по лі ти ків — кан ди да тів до Вер хов ної Ра ди. Кон ку рен тів в об’єд нан ня на ці о наль но- - де мок ра тич них сил не має, ос кіль ки сьо год ні ми єди на скон со лі до ва на пра ва опо зи цій на си ла в на шій дер жа ві. Сто сов но від сот ко во го ви мі ру точ но прог но зу ва ти важ ко, але з упев не ніс тю мо жу ствер джу ва ти, що пра ва опо зи ція по до лає про хід ний бар’єр до пар - ла мен ту. — Але ж со ці о ло гіч ні дос лід жен ня по - ка зу ють, що опо зи ція Ющен ка на віть не наб ли зи ла ся до п’яти від сот ко во го бар’є - ра. Отож у ко го від би ра ти ме те го ло си — у Пар тії ре гі о нів і КПУ чи в об’єд на ної опо - зи ції? — Со ці о ло гія, особ ли во пе ред ви бо ра ми, май же на сто від сот ків за мов на. За да ни ми внут ріш ніх дос лід жень, пра ві ідеї, які спо ві - ду ють пар тії й ор га ні за ції, що вхо дять до на - шо го об’єд нан ня, зна хо дять під трим ку що - най мен ше у чвер ті ук ра їн ців. Як що ви бо рець ке ру ва ти меть ся іде о ло гіч ни ми мо ти ва ми, а не греч кою та гар ни ми обличчями з “біл бор - дів”, то про жод не “від би ран ня го ло сів” не до ве деть ся го во ри ти.
Читацьке віче · “Хто має чесне серце, не зробить мову каменем сліпої ворожнечі, не розпалюватиме між людьми розбрат і ненависть”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

під час пе ре да чі Шус те ра, то ме ні зда ло ся, що йо го бать ки чи ро ди - чі та ки з на ших Ки щен ців. Але чо му ж стіль ки в йо го очах не на - вис ті до всьо го ук ра їн сько го? Він мав би бу ти тіль ки вдяч ний ук ра - їн цям за те, що во ни зро би ли для ньо го, як і ця дер жа ва. Він усе має від Ук ра ї ни, ок рім со віс ті й чес ті. Ін ко ли ме ні зда єть ся, що в ньо го у жи лах те че не кров, а жовч і от ру та. А ду ша вза га лі по - рож ня. Мо же, й справ ді йо го хтось най няв, як ка зав той слу хач, і він те пер від роб ляє сріб ня ки уман - сько го Іу ди. Вра жен ня та ке, що це не лю ди на, а ме ха ніч на ма ши - на без ду ші, сер ця, лю бо ві. Її хтось десь нак ру тив, і во на весь час за во дить ся і ве ре щить, як що по чує щось ук ра їн ське. А ще ме не зму си ла взя ти ся за пе ро стат тя Оле га Чор но гу за “Я 5 ро ків жив в Ук ра ї ні” (“СП”, ч. 20 за 2012 р.). Гос по ди, я дав но ні чо - го емо цій ні шо го не чи тав. Стат тя ві до мо го пись мен ни ка ме не взя - ла за ду шу. Я ледь стри му вав сльо зи, бо то та ки прав да. І такса мо мо жу ска за ти, що я в ті ро ки — ро ки за пре зи ден та Ющен ка — у Пав лог ра ді жив, як в Ук ра ї ні, а не у ко ло нії, де ме ні ледь не щод - ня ка жуть: “А ти што, дєд, до сіх пор нє на у чіл ся го во ріть парус - скі?”. Ма буть, у жод ній дер жа ві, як що во на дер жа ва і нею кер му - ють пат рі о ти, не зну ща ють ся над на ро дом так, як в Ук ра ї ні над ук - ра їн ця ми. Я лис ту ю ся з пред - став ни ка ми ук ра їн ської ді ас по ри і час то за пи тую їх: чи їм там такса мо бо яз ко на зи ва ти ся ук ра їн - ця ми, як що у них про це за пи ту - ють? Во ни від по ві да ють, що ні - чо го по діб но го у тих кра ї нах не - має. У якій же кра ї ні ми жи ве мо? Хто ме ні ска же?
Читацьке віче · “Хто має чесне серце, не зробить мову каменем сліпої ворожнечі, не розпалюватиме між людьми розбрат і ненависть”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

В якій дер жа ві ми жи ве мо?!

Д. СА БА ШЕН КО, м. Пав лог рад Дніп ро пет ров ської об лас ті Я лю ди на не мо ло да, ба га то ба чив і пе ре жив на сво є му ві ку. Як сві до мий ук ра ї нець, заз нав не лег ко го жит тя і за ра дян сько го ча су. Але та ко го зну щан ня, як ни ні, у віль ній, ні би то не за леж - ній Ук ра ї ні, не заз на вав ні ко ли. За ко му ніс тів світ ді лив ся ду же чіт ко: лю биш Ук ра ї ну, от же, на ці она ліст. Ви би рай: або ра зом із на - ми ство рю єш “єді ний со вєт ській на род”, а ні — то в пси хуш ку, чи на Ко ли му, чи в Си бір. Сьо год ні за мо ву на чеб то так да ле ко не по - си ла ють, але в мо раль но му пла ні жи ти ста ло на ба га то важ че, прос - то нес тер пно. Я ход жу на ми ли - цях, і ко ли див люсь і слу хаю ук - ра їн ських пе ре вер тнів, ук ра ї но - не на вис ни ків, та ких як Ко лес ні - чен ко, Єлє на Бон да рен ко, ме ні хо четь ся ми ли ця ми роз тро щи ти те ле ві зор. Дня ми слу хав цьо го ук ра ї но - фо ба Ко лес ні чен ка на ра діо “Ера”. Це бу ло нас туп но го дня піс ля ті єї мов ної бій ки, де вже б’ють ук ра їн ських ге не ралпол - ков ни ків. По би ли Ми ко лу Пет - ру ка, а то ді ци ніч но О. Єф ре мов ска зав: сам упав, а Є. Бон да рен ко до да ла, що об свій че ре вик роз - бив об лич чя. Хо тів би я ба чи ти, як во на нат кну ла ся на шпиль ки сво їх че ре вич ків. Як би це їй вда - ло ся, як що во на, зви чай но, не ак ро бат ка. Яка без со ром ність! Яка гань ба! Чи ще у сві ті є та ка кра ї на, де прив се люд но б’ють ко - ман ду ва ча су хо пут ни ми вій ська - ми дер жа ви та й ще зну ща ють ся над ним і ніх то цих бан ди тів (ін - шо го сло ва я в цьо му ви пад ку не до бе ру) не при тяг нув до від по ві - даль нос ті. На віть мо раль ної. Не Іван ЗА ХАР ЧЕН КО, Ки їв ська обл. Ска жіть, ук ра їн ці, ко му на ле - жить Ук ра ї на: нам чи тим, хто на ній без чинс твує і па нує? Чо му ж ми вже 20 літ бай ду же спог ля да є - мо, як її — та ку мо гут ню, жит тєз - дат ну — гра біж ни ки пе рет во ри лина ди ку ру ї ну? Знаю — нам бо - лить, але зло віс ний дух, змі ша ний із ду хом ві ко віч но го рабс тва, ско - рив на шу во лю і ві ру. Да ро ва на сво бо да не ско лих ну ла зак ляк лі ду ші, ми не пов ста ли про ти сва - віл ля і зла. Жи ве мо спо ді ван ня ми: ось прий де ме сія, зми лос ти вить - ся над на ми і го ду ва ти ме гре ча - ною ка шею. Ме сії при хо дять, ма є мо чет - вер то го, але жо ден із них не за ро - нив у сер ця світ лих спо ді вань. Нав - па ки, світ наш стає гір шим і без на - дій ні шим. Ожив дух ца ра ту, біль - шо виз му і зло чин ної олі гар хії. Ці спру ти, об’єд нав шись, роз пи на - ють кра ї ну. Лю ди роз бі га ють ся геть, страш но жи ти в дер жа ві, яку роз нес ли вщент. Без прос віт тя і бід ність, де в без ду хов ній су є ті ги - не мо ло де по ко лін ня — на ше май - бут нє. На ці о наль но му де ре ву доб - ра і прав ди не да ють роз ви ва ти ся, рос ти. Ха ос і без влад дя збу ди ли во - ро хоб ни ків та ук ра ї но же рів, які, мов лю ті цер бе ри, вче пи ли ся за на шу мо ву, за жи вий дух на шо го іс ну ван ня. Мо ва для нас, пом’ятих, як рід на ма ти, а во ни, яни ча ри, хо чуть за вес ти в наш дім ще і ма чу ху, на ді ли ти її си лою і вла дою. Під ло чи нять. Їх ні дії, хоч би як їх мас ку ва ли, по си ла ю чись на єв ро пей ські мов ні ка но ни, — чер го ве без глуз дя вла ди, яка не здат на чес но і са мо від да но слу жи - ти рід но му на ро до ві. Ті, хто під няв мов ну проб ле му, прог ра ють. Не вар то роз бур ху ва - за су див у пре сі, на че так в Ук ра ї - ні й має бу ти: ук ра їн ців би ли, б’ють і би ти муть до ти, до ки во ни не ска жуть — до сить. Тут гос по - да рі ми, ук ра їн ці, а не ви, за гар - бни ки. Чи вчо раш ні при їж джі, чи гос ті, а ни ні вже оку пан ти, які під ня ли го ло ву у зв’яз ку з без кар - ніс тю і з від сут ніс тю УК РА ЇН - СЬКО ГО ПРЕ ЗИ ДЕН ТА, УК РА - ЇН СЬКОЇ ВЛА ДИ. Уся ця мов на вак ха на лія на га дує ме ні по во єн ну оку по ва ну Ні меч чи ну, де ге не рал ні мець кої ар мії від да вав честь аме ри кан сько му сер жан ту у зо ні США. Отож, вис ту па ю чи на ра діо “Ера”, Ва дим Ко лес ні чен ко по - во див ся, як пе ре мо жець, як оку - пант, пос тій но смі ю чись в ефі рі. На за пи тан ня слу ха ча, яка вас ма ма на ро ди ла і чи вам не со ром - но, що зра ди ли не тіль ки Ук ра ї ну, Фото Миколи Цимбалюка а й рід ну ма тір, від мо вив шись від рід ної мо ви, Ко лес ні чен ко у від - по відь тіль ки зас мі яв ся, а то ді по - ві до мив, що він на ро див ся в ук - ра їн ській сіль ській ро ди ні в Ума - ні. Уве че рі, уже на вис та ві у Шус - те ра, я уваж но при ди вив ся на то - го Ко лес ні чен ка. І він на га дав ме ні на шо го су сід сько го дядь ка, ко ли я жив у се лі Ки щен ці Мань - ків сько го ра йо ну Ки їв ської об - лас ті (ни ні Чер кась ка об ласть). На ши ми су сі да ми бу ла єв рей ська бід на ро ди на. Зов ні ні Сруль, ні Хай ка не бу ли схо жи ми на єв ре їв. Сруль мав во зи ка і ко няч ку. Тим во зи ком він роз во зив од но сель - цям бі лу гли ну і про да вав ді тям, та ким, як я, сви щи ки з гли ни. Щоп рав да, не з бі лої. Ко ли на ше се ло оку пу ва ли нім ці, лю ди, щоб уря ту ва ти цю сім’ю, ох рес ти ли їх пову лич но му і наз ва ли ук ра їн - ськи ми іме на ми. Ос кіль ки Сруль їз див на чо ти ри ко ліс но му во зи ку, то да ли йо му, а від по від но і йо го дру жи ні, пріз ви ще Ко ліс ні чен ки. Сру ля наз ва ли Ва си лем, а Хай ку — Яв до хою. Так во ни Ко ліс ні - чен ка ми і про жи ли в Ки щен цях усю оку па цію. Ніх то з од но сель - ців їх не ви дав. Піс ля звіль нен ня Ук ра ї ни від гіт ле рів ців Ко ліс ні чен ки пе ре ї ха - ли до Ума ні. Об лич чя Сру ля (Ва - си ля) Ко ліс ні чен ка я доб ре пам’ятаю й до сі. Сьо год ні я не мо жу ствер джу ва ти і не ствер - джую, що Ва дим Ко лес ні чен ко — син чи ро дич отих ки ще нець ких Ко ліс ні чен ків. Мож ли во, й ро - дич, а мо же, й од но фа мі лець. Але як що при пус ти ти, що він та ки ро дич, то він ані ма му, ані рід но - го та та не зрад жу вав. Ки ще нець кі Ко ліс ні чен ки роз мов ля ли ро сій - ською мо вою. Ук ра їн ською тіль - ки під час оку па ції гіт ле рів ців. Са ме то му я й хо тів би за хис ти ти Ва ди ма Ко лес ні чен ка від то го емо цій но го слу ха ча ра діо “Ера”, який до рі кав, що він зра див мо ву ма те рі і пра цює, як агент, на чу жу дер жа ву. Що до “чу жої дер жа ви”, то хай цим зай ма ють ся від по від ні ор га ни. Я цьо го не знаю, хоч і по - ді ляю дум ку слу ха ча. А як що те - пер Ва дим Ко лес ні чен ко ще й од - ру жив ся, ска жі мо, на крим чан ці, то чо го б це він і справ ді мав ла - ма ти со бі язи ка яко юсь мо вою, ко ли йо го за кон про ре гі о наль німо ви дасть йо му пов не мо раль не пра во збе рег ти то го язи ка у чис - то ті й струн кос ті. Я цьо го лис та не пи сав би. Але то го дня, ко ли я по ба чив Ко - лес ні чен ка і при ди ви ся до ньо го
Читацьке віче · “Хто має чесне серце, не зробить мову каменем сліпої ворожнечі, не розпалюватиме між людьми розбрат і ненависть”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Во ни не зу пи нять ся, їх пот ріб но зу пи ни ти…

ти люд ські ду ші, яким що ден но до пі кає згуб не іс ну ван ня. У та кий спо сіб і вла ду не збе рег ти, що вис ли зає з-під ніг збан кру ті лих по лі ти ка нів. Ман кур там, що за зіх ну ли на мо ву ве ли кої на ції, так не ми неть - ся. Мо ва — на ша свя ти ня, її ге ни ввіб ра ли і збе рі га ють ве ли кі мас - шта би іс то рич ної пам’яті, яку су - час ні ма ро де ри, під три ма ні вла - дою, спот во рю ють і пап лю жать. Бо ля че ба чи ти лу ка вих і роз пе ре - за них ван да лів, що зло чин но по - во дять ся. Зга дай мо, якої крив ди заз на ла мо ва від ца ра ту і біль шо - виз му. Ви жи ла, не впа ла, ви тер пі - ла ка баль ні му ки і го нін ня. Во на, пле ка на на ро дом, ор ган на шої ду - хов нос ті, ні ко му не зав да ла ні шко ди, ні бо лю. Страж даль ни ця, їй міс це у сон мі свя тих. Без її бо - жес твен но го зву чан ня збід ніє гар - мо нія сві ту. На шу мо ву слід лю би ти, під - три му ва ти, роз ви ва ти, але зна хо - дять ся не віг ла си з хо лод ним сер - цем і ро зу мом, не да ють їй спо - кою. Не ха пай те ся за неї, пог лянь - те на Ук ра ї ну, на її люд. За що він так по ку тує? Хто ро зо рив дер жа ву, за тяг її в нет рі най від ста лі ших? Ні - де не чу ти го ло су прав ди. На род заг на но у стан тер пін ня і по ко ри. Да ють йо му стіль ки, щоб но ги волік. На по лі тич них шоу за учас тю од них і тих са мих фі гур ба чи мо сло воб луд не ли це мірс тво, да ле ке від на сущ них ча янь і люд ських жа - дань. Все на род ний дух тво рен ня зни ще но, за те тор га шес тво і зло - дійс тво проц ві та ють. Як що з ал фа ві ту будь-я кої мо - ви ви лу чи ти ли ше од ну лі те ру, від - ра зу збід ніє ін те лек ту аль ний і ду - хов ний світ, ста не важ ко спіл ку ва - ти ся і ро зу мі ти од не од но го. А що бу де, ко ли від бе руть у нас не лі те - ру, а мо ву? Ка тас тро фу, що мо же спіт ка ти нас, на віть важ ко уя ви ти. За ко ноп ро ект, який ском по ну ва ли мов ні де ма го ги Ко лес ні чен ко і Кі - ва лов, не дає шан сів на спа сін ня мо ви. До ля мо ви, як і на ша, те пер за ле жить від по ма ху од ні єї ру ки. Зло чин на роз кіш спус то ши ла Ук ра ї ну. Во на заг руз ла в бо ло ті ко - руп ції, усе за ля па но бру дом про - даж нос ті й без чес тя. На чис ті ро - зум і со вість ні чо го не ви рі шу єть ся і не ро бить ся. Че рез су ціль ний без лад усі на ма га ють ся щось пок - лас ти в ки ше ню, а не в ду шу. Зло - дійс ькі еле мен ти — слу ги ма мо ни — заг рі ба ють до ос тан ньо го, до - во дять люд до від чаю і без ви хо ді. Вод но час за тя то на сад жу ють культ “ве ли ко го і мо гу чо го”. Я не про ти “мо гу чо го”, без ліч про чи та них тво рів на цьо му “язи - ку” да ли пев ні знан ня і на у ку. Я вдяч ний, я не цу ра юсь “мо гу чо го”, але ни ні у не за леж ній кра ї ні він му - сить зна ти своє міс це. Ли ше то ді зник нуть ук ра ї но же ри, а ко лес ні - чен ки й кі ва ло ви пі дуть у не бут тя. Хто має чес не сер це, не зро - бить мо ву ка ме нем слі пої во рож - не чі, не роз па лю ва ти ме між людь - ми роз брат і не на висть. А ми тер - пи мо лю ди ну, яка зух ва ло прос то - рі кує, що на ша мо ва “не пот ріб - на…”. Цей не на вис ник чи мось на - га дує хрис ти ян сько го ім пе ра то ра Юс тині а на, який 529 ро ку зак рив Афін ську ака де мію, зас но ва ну ще Пла то ном. Від то ді, як свід чать іс - то ри ки, ро зум люд ський по мут нів іза мовк на ві ки. У нас теж, во лею чи нов ни ка, зне ва же но і пе рек ру - че но справ жні знан ня і на у ка. То му ку лач на епо пея, що ви - бух ну ла під ку по лом зра ди, об’єд - на ла пат рі о тич ні си ли під стя гом мо ви, є гар ним прик ла дом, як усім нам пот ріб но сто я ти сті ною і бо ро - ни ти на шу не за леж ність, кон сти - ту цій ні пра ва від зліс них про во ка - то рів, на хаб ність яких не має меж. Стям те ся, гор ду ва ти й ущер - блю ва ти мо ву кра ї ни, де ви в доб - рі й си тос ті жи ве те, це пас кудс тво і хамс тво. Не дов га ва ша до ро га, але чор не клей мо гань би віч но ле - жа ти ме на вас і ва шо му ро ду. Хі ба вам не до сить, що ко жен ук ра ї - нець знає і без при ну ки во ло діє ро сій ською? Це до каз, що ук ра їн ці муд рі ші, то ле ран тні ші. Зна ють, як важ ко жи ти без рід ної мо ви, а ще важ че ба чи ти, ко ли її роз пи на ють іні ве чать мов ні ко ро ї ди. “Мо гу чий” зав дав нам гли бо - ких ран, ві ка ми збит ку вав ся над ук ра їн ською мо вою, галь му вав її роз ви ток. Мос ков ські на па ди бу ли нас тіль ки по туж ні, що лю ди ла ма - ли ся, бай ду жі ли, ста ва ли на шлях зра ди. Са ме це й по ро ди ло в сус - пільс тві мов не сум’ят тя. Мо ва — це не річ, а ду хов на суб стан ція, яка пе ре да єть ся від бать ка і ма те рі. Щас ли ві лю ди, які не зрад жу ють рід ну мо ву, пос тій но роз мов ля ють і спіл ку ють ся нею. Та ще щас ли ві ші, ко ли зна ють ін ші мо ви. Це свід чен ня ос ві че нос ті й по ряд нос ті. А тут ба га тьом ні би зак ли ни ло. Вік жи вуть на чу жій зем лі, але не зу гар ні зв’яза ти кілька слів мо вою або ри ге нів. То муй гор ла нять: “Да йош рус скій язик!” А хто йо го від вас за би рає? Ба га то на шо го лю ду, ря ту ю - чись від ли ха і зла, про жи ва ють по аме ри ках, авс тра лі ях, де во ни, не заз на ю чи го нін ня, збе рі га ють рід - ну мо ву, нав чи ли ся й чу жої, ста ли пов ноп рав ни ми гро ма дя на ми тих кра їн. Цьо го не ска жеш про мос - ков ську ди кість, що пос тій но гні - тить, не спри яє мов но му са мо ви - яв лен ню. Ім пер ський дух, скіль ки жи ти ме, стіль ки й шко ди тиме і са - мій Ро сії, і її близь ким і доб рим су - сі дам. Я не ві рю тим, хто ка же, що лю бить Ук ра ї ну, але зне ва жає, не ша нує її мо ву. Стіль ки нап ло ди - лось цих ман кур тів, си ла ми яких мож на бу ло б по бу ду ва ти но вий Бі ло мор- Бал тій ський ка нал, но - мен кла тур ні сов ки ні чо го не бу ду - ють, жи вуть на ши ро ку но гу, приб - рав ши до рук на род ні ба гатс тва. Ли ше один чер во ний “трі по лог” Го вер лу на мо лов сло вес ної по те - ру хи, але ні крап ли ни не зро бив ви ди мо го доб ра. Ду ма єш, аби та ких жир них ко - тів, як ка зав оді оз ний Куч ма, по са - ди ти на зар пла ту вчи те ля чи лі ка - ря, ураз би при ниш кли, не блаз - ню ва ли б. Ко ли Шус тер ви во дить на род них на ринг, зав жди від чу ва - єш: бу де лю та гриз ня і вза єм ні зви ну ва чен ня. То му на род від них не че кає ні доб ра, ні прав ди. Во ни слу ги, але не на род ні, від роб ля - ють тим, хто ни ми по ве лі ває. Ша нов ні яни ча ри, ко ли ви не пус ка є те дер жав ну мо ву у свої роз кіш ні апар та мен ти, то не зну - щай те ся з неї, не ду шіть її. Як що вва жа є те, що во на вам не пот ріб - на, то ви втра ти ли ро зум і со вість. Не за бу вай те, що за рід ною мо - вою го рою сто їть на род — приг - ноб ле ний, обк ра де ний, але він не по тер пить мов но го ли хо дійс тва. Ад же йо му і рід ній мо ві до ве деть - ся зво ди ти на гли бо ких ру ї нах но - ву Ук ра ї ну. Зу пи ніть ся, або вас зу - пи нять!
“Хто нами керує? Кого і як ми обираємо? Хто є хто у верхніх і нижніх ешелонах влади?” Читацьке віче · с. 6сторінка оригіналу ↗

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

дерево народної поезії не дало стільки смачних плодів, ніде дух народної поезії не відбився так ви! разно й сонячно, як він відбився на піснях українських”. В обох своїх книжках Сергій Рклицький чимало цитує з праць К. Д. Ушинського (1823—1870), українця за походженням і духом, який волею долі вимушений був служити в Росії, і заповів похова! ти себе на території Києво!Виду! бецького монастиря. Вчитаймося усі, кому люба і дорога наша Україна, її мова, в слова славетного педагога!де! мократа: “А наша багата півден! но!руська мелодійна, співуча мо! ва, якою розмовляє не 200 тисяч, а 14 мільйонів народу, на якій іс! нує така народна література, якою не може похвалитися жоден з народів, на якій ще недавно спі! вав Шевченко, виганяється зі школи, як яка!небудь чума!”. І це писав року 1862!го, напередодні горезвісного Валуєвського обіж! ника. І ось нині на українському ґрунті, добравшись до високих посад, влади, новітні “валуєви” намагаються підрубати під саме коріння українську мову. У книжці “Думки людей нау! ки про мову й нашу мову” Сергій Рклицький наводив думки акаде! міка Агатангела Кримського, якого 1941!го, на 71 році життя, заарештували й вирядили в “те! лячому” вагоні на Схід, де він, украй виснажений, помер; Павла Чубинського, автора національ! ного гімну “Ще не вмерла Украї! ни”; політичного діяча, вихідця з родини священика Сергія Єфре! мова (1876—1939), засудженого за сфабрикованою справою “Спілки визволення України”. Останній із болем у серці писав: “І тільки один лишився нашому народові скарб од далеких праді! дів. Цей скарб єдиний — то рідна мова й рідне письменство, тією мовою писане: обоє як вираз йо! го духовної істоти, як символ йо! го опрічності національної і як знаряддя самосвідомості, як пам’ятка од минулого й надія на прийдущі часи”. Тож виконуймо заповіт на! ших славних предків! Бережімо цей єдиний скарб — українську мову! Захистімо її від вандалізму!
“Хто нами керує? Кого і як ми обираємо? Хто є хто у верхніх і нижніх ешелонах влади?” Читацьке віче · с. 6сторінка оригіналу ↗

Прийшла із глибини нашої історії

Віктор ТЕРЛЕЦЬКИЙ, просвітянин, член НСПУ, лауреат Огієнківської (2006) та ім. П. О. Куліша (2011) премій Українська мова — не заба! ганка сьогодення. Глибоко усві! домлюючи її прийдешність із давнини століть, діячі України статтею 10!ю Конституції Украї! ни, ухваленої на п’ятій сесії Вер! ховної Ради України 28 червня 1996 року, ствердили: “Держав! ною мовою в Україні є українська мова”, і в ній же наголосили: “Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування укра! їнської мови в усіх сферах сус! пільного життя на всій території України”. Мусимо нагадати й інші за! гальні засади Конституції — Ос! новного Закону України, — вис! ловлені у цій статті. Нагадати, бо депутати Верховної Ради України 3 червня 2012 року, по суті, ухва! лили у першому читанні анти! конституційний законопроект українофобів щодо української мови. А в тих конституційних за! садах мудро стверджувалося, що “в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національ! них меншин України”. Чого ж треба більше?! Та ось, як влучно висловився на сторінці “Слова Просвіти” Ва! силь Овсієнко, “варяги внутрішні і варяги зовнішні”, які прийшли владарювати у нашій державі, на! магаються відібрати, знеславити нашу рідну українську мову. Гіркі були сторінки україн! ського минулого. Упродовж бага! тьох часів боронили українське слово славні сини і дочки Украї! ни: Тарас Шевченко, Іван Фран! ко, Борис Грінченко, Михайло Драгоманов, Леся Українка, Со! фія Русова, Олена Теліга та інші. До них, їхнього голосу приєдну! валися й маловідомі нині літера! тори. Такі, як, зокрема, виходець із родини священика с. Погрібки Новгород!Сіверського повіту Чернігівської губернії Сергій Ва! сильович Рклицький (1876— 1934). Людина високої культури і освіти (вихованець Новгород!Сі! верської гімназії, Харківського університету) мовби крізь віки Андрій МИКОЛИН, м. Київ Після послаблення і сходження з історичної арени славетної Київської Русі українські землі у різні періоди захоплювали, поневолювали, окуповували Золота Орда, Литва, Польща, Московська держава та ін. А тому українському народу впродовж століть доводилося відстоювати свою волю, державність. За неї боролися мужні ватажки, герої, вожді — керівники козацьких повстань (кінця XVI— першої половини XVII ст.), гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа (XVII—XVIII ст.) та ін. У XIX ст. в Наддніпрянській і Західній Україні розгортається новий національно-визвольний рух, який виявився у діяльності й творчості Т. Г. Шевченка, Кирило-Мефодіївського товариства, Руської Трійці, українських громад (напівлегальних осередків), просвітніх організацій, національних партій. У середині 70-х років ХIХ ст., зважаючи на посилення політичних, освітньо-культурних утисків царського уряду щодо українського народу, напівлегальна організація “Київська громада” відрядила за кордон свого члена, вченого відчув у словах гетьмана України Івана Мазепи: “Ей, братища, по! ра знати./Що не всім нам пано! вати/. Не всім дано всеє знати/ І річами керувати”/, що прийдуть “керовати” сучасні “Ківлови— Колесніченки”. Ті, які будуть “ківати” на мову іншої держави — проводити антиукраїнську ді! яльність на користь сусідньої Ро! сії і “колесувати” українське сло! во. Свого часу Сергій Рклицький видав дві книжечки з промовис! тими назвами “Правда о языке Украины” (Градизьк, 1917) та “Думки людей науки про мову й нашу мову” (Київ, 1926). Він, глибоко і розлого озна! йомившись із працями відомих діячів науки, культури і освіти, політичних діячів України, Росії, Європи, світу, доніс їхні думки до своїх читачів. Доречно нагадати і сучасни! кам ці оцінки нашої української мови, її стану. Першу з названих книжок він присвячує темі: “Говор древней Киевской Руси, важнейшія тео! ріи происхожденія украинского язика и общій очерк его разви! тия. Коренныя особенности его”. Епіграфом до неї С. Рклиць! кий бере рядок із думи Пантелей! мона Куліша “Старець”, присвя! ченої дружині свого приятеля В. М. Білозерського Надії Олек! сандрівні, народженої Ген. Ря! док, в якому висловлена глибока впевненість Куліша та й його са! мого в життєвості української мови: “Буде жити наше слово, буде!”. У власній передмові пише: “Вредные испарения эпохи ца! ризма густым туманом окутали и вопрос украинский, в частности вопрос о языке на Украине. Это туман, сказали бы мы, подсказан! ности, шаблона, затасканности, туман боязни самостоятельной мысли, словом, то готовое насле! дие абсолютизма Московии”. Надалі згадує вірш нині забу! того поета — символіста М. Г. Фі! лянського (1873—1938), наводить повністю поезію Олександра Олеся “О слово рідне! Орле ску! тий!”. Останні чотири рядки бе! ре, по суті, девізом усього свого життя: О, слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами студними над ним. Наведені в книжках Сергія Рклицького посилання на майже сорок осіб засвідчують його вели! ку обізнаність із працями відомих діячів різних країн про українську мову. Доведемо до читачів деякі з тих висловлювань із коментарем самого Рклицького і мовою друку. Михайло Максимович: “Южно!русский язик сложился еще в древнее время (до татар! ского нашествия). Прежде всего в земле полян, затем в Червон! ной Руси, но под влиянием речи Киевской. Вот почему речь эта (иначе ее Максимович называет Киево!Переяславской) более чиста, чем речь Северской Укра! ины, Слободской, Волыни и По! долии”. Рклицький також додає думку філолога О. Потебні про існуван! ня нашої мови вже “в начале XIII в., до нашествия татар”. Акцентує увагу на доказі ро! сійського філолога Федора Кор! ша (1843—1915), що “до XIII века украинцы!поляне, древляне и другие — жили между Днепром и Фото Євгена Букета Карпатами. В XIII в. под напо! ром татар они отхлынули на за! пад. ...На восток его перенесли переселенцы, а позднейшая ко! лонизация придала украинскому языку сравнительное однообра! зие в говорах разных частей Ук! раины”. Наводив Рклицький вислів політичного діяча Миколи Буха! ріна: “Слово, річ, мова з’єднані з суспільством не тільки своїм роз! витком, але й своїм виникнен! ням, і як надзвичайно важливі форми ідеології разом з думан! ням відіграють видатну роль в житті суспільства”. Він (до того ж публіцист) у 1920 роках вказував на неукраїнський склад КП(б)У як на причину того, що в Україні гіперболізують загрозу місцевого націоналізму. У лютому 1937 року М. Бухаріна заарештували й засу! дили до розстрілу. Нині, бачимо, утворився неук! раїнський склад влади України. Філологу!славісту, словенцю Фра! нтишеку Міклошичу належать та! кі слова: “Мову малоруську наука повинна розглядати, як мову са! мостійну, а не як піддіалект вели! коруської”. Німецькому письмен! нику і перекладачу Бодемштадту такі: “Українська мова наймело! дійніша й найголосніша поміж усі! ма слов’янськими мовами… Ніде
“Хто нами керує? Кого і як ми обираємо? Хто є хто у верхніх і нижніх ешелонах влади?” Читацьке віче · с. 6сторінка оригіналу ↗

Напишемо разом портрет теперішньої влади!

Михайла Петровича Драгоманова з метою розвивати духовну культуру українців, ширити в Європі відомості про свій поневолений народ, піддавати гострій критиці колоніальну політику іноземних держав, сприяти єднанню населення Східної і Західної України. І в цьому напрямі йому вдалося багато зробити, про що свідчать присвячені цьому правдиві праці дослідників. На початку 90-х років ХIХ ст. у Львів прибув з ініціативи національно свідомих і демократично налаштованих київських інтелігентів, М. С. Грушевський для здійснення великої української місії — готувати могутні, всеохопні підвалини національно-визвольної революції в Україні. У тодішніх складних умовах національних, суспільних, політичних і класових відносин в Австро-Угорській імперії діяти було дуже важко. З приводу цього у листі від 4 листопада (23 жовтня) 1894 р. відомий український письменник і громадськополітичний діяч О. Я. Кониський із Києва писав М. С. Грушевському: “І ледве хто ліпше за мене може зрозуміти і оцінити — яку Ви принесли велику жертву на вівтар нашої бідолашної Нені!.. Жертва велика, але ж і діло, якому Ви пішли служити, вельми велике, а великі діла не робляться без великих жертв. Се повинен тямити кожен українець, що носить на шиї не кавун, а голову, а в грудях не шматок яловичини, а серце. Я запевне знаю, що чимало людей тямлять се так, як і я, і так, як я, готові самих себе віддати, аби тільки запомогти, щоб Вам там було добре! Я не сподіваюся, кажу щиро, щоб сучасні русини Галичини зрозуміли і оцінили Вашу велику місію, але Вам віддячить Україна — і незабаром: наші внуки, а Ваші діти висловлять Вам голосно те, що ми думаємо нишком. Надія на краще не кидає мене” (Листування Михайла Грушевського. — Т. 3. — Київ—Нью-Йорк—Париж—Львів— Торонто. — 2006. — С. 83—84). М. С. Грушевський, докладаючи надлюдські зусилля, багато зробив для успішного виконання покладеної на нього місії. Пізніше він разом із багатьма іншими українськими патріотами взяв активну участь в Українській національній революції 1917—1921 рр., яка мала відродити власну державу. Тоді цього не вдалося здійснити. І ось у 90-х роках ХХ ст. завдяки історичному досвіду національно-визвольної боротьби передових сил українського народу, завдяки специфічним історичним умовам, що склалися в колишній радянській імперії, Українська Держава повстала. Проте в ній нині відбуваються складні процеси, які можуть призвести до її загибелі. І передусім тому, що у представників теперішньої влади (як говорив колись Олександр Якович Кониський, автор слів ще одного українського гімну, музика М. В. Лисенка) на шиях є не голови, а “кавуни”, в грудях є не серця, а “шматки яловичини”. Шановна редакціє! Надрукуйте у вашій газеті значну за обсягом, капітальну статтю, написану талановитим публіцистом-патріотом, в якій було б гостро, критично змальовано детальний анатомічний зріз, портрет сучасної влади в Україні. Цю статтю треба було б надрукувати окремою брошурою масовим накладом. Вона служитиме реалізації (особливо напередодні парламентських виборів) великих мрій і заповітів Тараса Шевченка. На жаль, сам цього зробити не можу, оскільки не є фахівцем у публіцистиці. Від редакції: Нам сподобалася пропозиція Андрія Миколина щодо портрета нинішньої влади. Тож запрошуємо до колективної роботи над цим портретом усіх небоязких і небайдужих. Влада — це не лише Президент і Уряд, це й голова сільської ради, й районна адміністрація, й народні обранці всіх рівнів. Хто нами керує? Кого і як ми обираємо? Запрошуємо до співпраці і публіцистів, і сатириків, а головне — вас, дорогі читачі! Нас називають “маленькими українцями”, електоратом, але це не означає, що у нас немає очей, слуху, розуму, що ми не розуміємо, хто є хто у верхніх і нижніх ешелонах влади. Час сказати всю правду, аби знову не наступати на ті ж граблі. До роботи, сміливі, правдиві, розчаровані й переконані! Якщо джерело влади — народ, то час вичистити бруд і намул з наших джерел! Працюймо!
Мова єдина · “Відтепер українська лексика має вичерпний і надійний етимологічний опис високої наукової вартості”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

За вер шаль ний том «бі ог ра фії» ук ра їн сько го сло ва

Пи лип СЕ ЛІ ГЕЙ, науковий співробітник Інституту української мови НАН України Ети мо ло гіч ні слов ни ки по яс ню ють, звід ки по хо дять сло ва. “Бі ог ра фія” слів ці - ка вить ба га тьох, тож ці слов ни ки ма ють не а би я кий по пит. Во ни прик ра ша ють кни гоз бір ню чи не кож ної ос ві че ної лю ди - ни й уже нев дов зі по ви хо ді ста ють біб лі о - г ра фіч ною рід кіс тю. Ук ла да ти їх по ча ли ще від кін ця ХІХ ст., і сьо год ні ети мо ло гіч ні слов ни ки ма ють май же всі єв ро пей ські мо ви. Спо - чат ку во ни бу ли не ве ли ки ми — од но том - ни ми. У нас туп ні ви дан ня пот рап ля ло де - да лі біль ше слів, по яс нен ня ста ва ли роз ло - гі ши ми, об сяг слов ни ків біль шав до двох, трьох, а то й чо ти рьох то мів. Ук ра їн ській мо ві що до цьо го не щас ти - ло. Три ва лий час во на не ма ла жод но го ети мо ло гіч но го слов ни ка. У 1920-х ро ках при ВУ АН пра цю ва ла ко мі сія для йо го ство рен ня, але че рез ма со ві реп ре сії її роз - фор му ва ли. Хоч як див но, пер ший ети мо - ло гіч ний слов ник ук ра їн ської мо ви з’явив - ся в Ка на ді. Уп ро довж 1962—1982 рр. йо го ви да вав анг лій ською мо вою ві до мий фі ло - лог Ярос лав Бог дан Руд ниць кий. Щоп рав - да, за вер ши ти ви дан ня не вда ло ся — по ба - чи ло світ тіль ки два то ми. Іван Огі єн ко теж пра цю вав над ети мо ло гіч ним слов ни ком. Йо го ді ти ще вий шло в чо ти рьох то мах уже по смер ті ук ла да ча (в 1979—1994 рр.). Поп - ри ве ли кий ре єстр, слов ник має рад ше по - пу ляр ний ха рак тер і не від зна ча єть ся гли - би ною ети мо ло гій. Зваж мо, що з ог ля ду на “за ліз ну за ві су” обид ва ці ви дан ня бу - ли для нас не дос туп ні. Брак пов но цін но го ети мо ло гіч - но го слов ни ка не міг не бен те жи ти на у ков ців Інс ти ту ту мо воз навс тва ім. О. О. По теб ні АН Ук ра ї ни. Зла го ди - ти йо го бу ло не тіль ки ви мо гою ча су, а й спра вою про фе сій ної чес ті. Ро бо - та над ним роз по ча ла ся да ле ко го 1964 ро ку. Ети мо ло ги мог ли спрос - ти ти со бі зав дан ня й ство ри ти наш - вид ку не ве ли кий слов ни чок на 5–10 ти сяч слів. Але йо го на у ко ва цін ність та кож ви я ви ла ся б не ве ли кою. Че рез це ук ла да чі ви рі ши ли під го ту ва ти ви дан ня фун да мен таль не, з мак си - маль но мож ли вим охоп лен ням лек - си ки (не ли ше лі те ра тур ної, а й ді а - лек тної). У ре зуль та ті об сяг слов ни ка роз ріс ся до се ми гру бих то мів. Про - цес ук ла дан ня теж роз тяг ся — май же на пів сто літ тя (!). Ска за ти, що ук ла да ти ети мо ло гіч - ний слов ник важ ко, — не ска за ти ні - чо го. Хо ро ший, справ ді вар тіс ний слов ник не мож ли во зро би ти за два- - три ро ки. Пот ріб на ба га то річ на зо се - ред же на пра ця, час то за бар на й ма - руд на. А ще — на по лег ли вість, за ліз на во ля, вмін ня не “зій ти з дис тан ції” на пів - до ро зі. Іс то рія ети мо ло гіч ної лек си ког ра - фії знає прик ла ди роз по ча тих, але не до ве - де них до кін ця слов ни ків. Не ви пад ко во ака де мік О. Мель ни чук, іні ці а тор і го лов - ний ре дак тор ук ра їн сько го ети мо ло гіч но - го слов ни ка, наз вав ро бо ту над ним “мо - воз нав чим аль пі ніз мом”. Як йо го ук ла да ли? Спер шу бу ло сфор - мо ва но ре єстр слів — на ос но ві шес ти том - но го “Ук ра їн ськоро сій сько го слов ни ка”, слов ни ків Б. Грін чен ка, Є. Же ле хів сько го та С. Не діль сько го, а та кож усіх на яв них на той час ді а лек тних слов ни ків. По тім — влас не на пи сан ня ста тей. За - ну рю ю чись у гли бо ку пра іс то рію, ети мо - лог опе рує де сят ка ми спо рід не них слів і па ра ле ля ми з кіль ка над ця ти мов. Як що по ход жен ня сло ва нез ро зу мі ле й гу бить ся в піть мі ві ків, він ана лі зує й оці нює різ ні вер сії, що роз ки да ні по чис лен них слов ни - ках, стат тях і мо ног ра фі ях, ви да них і у нас, і за кордоном. Од ну вер сію ети мо лог має виз на ти най ві ро гід ні шою, ін ші — ма ло - ймо вір ни ми, ще ін ші — не об ґрун то ва ни - ми. Як що жод на з вер сій не за до воль няє ук ла да ча, він про по нує влас ну. Ко ли стат тю на пи са но, нас тає етап ре да гу ван ня. Во но не менш ко піт ке й три ва ле, ніж са ме на пи - сан ня. Не рід ко стат тю до во дить ся до пов ню ва ти у зв’яз ку з по я вою но - вих вер сій по ход жен ня сло ва. З ог - ля ду на склад ність і “ба га то мов - ність” тек сту йо го слід прис кіп ли во пе ре ві ри ти на пред мет по ми лок і не дог ля дів. Заз ви чай ос та точ ний ва рі ант ви чи ту ють чо ти ри-п’ять ра - зів. Ось та ка “кух ня” ети мо ло гіч но - го слов ни ка. Ось чо му йо го ук ла да - ють де ся ти літ тя ми! Пер ші три то ми (лі те ри А—М) по ба чи ли світ про тя гом 1982—1989 ро ків. Пов но та зіб ра но го ма те рі а лу, ви со кий на у ко вий рі вень, гли би на Го лов ний ре дак тор слов ни ка, ака де мік НАН Ук ра ї ни О. С. Мель ни чук (1921–1997) ети мо ло гій діс та ли схваль ні від гу ки на у ко - вої гро ма ди. І не тіль ки в са мій Ук ра ї ні. За - ру біж ні ко ле ги от ри ма ли для сво їх роз ві - док цін не дже ре ло ук ра їн сько мов но го ма - те рі а лу. А для ша ну валь ни ків рід но го сло - ва в Ук ра ї ні по я ва та ко го со лід но го ви дан - ня в ро ки пов зу чо го ро сій щен ня ста ла при єм ним по да рун ком. Гор та ю чи слов ник, мож на ба чи ти, що лек си ку в ньо му по да но за гніз до вим прин ци пом, а стат тя має чіт ку струк ту ру. Піс ля за го лов но го ук ра їн сько го сло ва (мати) на ве де но по хід ні від ньо го з лі те ра тур - ної мо ви та ді а лек тів (матуся, матиця, маточка, маткувати, материзна, безматок, праматір то що). Це дає змо гу не пи са ти на сло ва з про зо рою по хід ніс тю ок ре мих ста - тей і по да ва ти ма те рі ал стис ло. Да лі йдуть лек сич ні па ра ле лі з ін ших слов’янсь ких мов (бі ло русь ке маці, поль ське matka, чесь ке móti, бол гар ське майка то що). По - тім ука за но ре конс тру йо ва ну фор му сло ва — яка во на бу ла в прас лов’янсь кій мо ві (*mati). Як що сло во має від по від ни ки в ін - ших ін до єв ро пей ських мо вах, на во дять сяй во ни (нап рик лад, ли тов ське mótina, ні - мець ке Mutter, ла тин ське mâter, дав ньо ін - дій ське mâtÆr-, вір мен ське mair). Ос тан ня лан ка в ети мо ло гіч но му лан цюж ку — ін - до єв ро пей ська пра фор ма (*mâter-). За кін - чу єть ся стат тя спис ком ви ко рис та ної лі те - ра ту ри. Як що сло во не пи то ме, а за по зи че не, слов ник ука зує, з якої мо ви во но до нас прий шло, а да лі так са мо прос те жує йо го “ро до від” аж до ін до єв ро пей сько го рів ня. Цим, до ре чі, ети мо ло гіч ний слов ник ви - гід но від різ ня єть ся від слов ни ків ін шо - мов них слів. Ад же ті по да ють ко рот ку до - від ку: вка зу ють ли ше без по се ред нє дже ре - ло за по зи чен ня, то ді як глиб ша ети мо ло - гія й шир ші ети мо ло гіч ні зв’яз ки сло вали ша ють ся не вис віт ле ни ми. …Чет вер тий том слов ни ка (лі те ри Н— П) зда но до ви дав ниц тва 1988 р. Але не - вдов зі на шу кра ї ну спіт ка ла еко но міч на, аза нею й кни го ви дав ни ча кри за. Ви хід слов ни ка зу пи нив ся. І ніх то не міг ска за - ти, ко ли він від но вить ся. Мож ли вість до - вес ти спра ву до кін ця від су ва ла ся на якусь ту ман ну пер спек ти ву. Ча со вий роз рив між ук ла дан ням і ви дан ням чим да лі на рос тав. Ети мо ло гам ні чо го не ли ша ло ся, як, зіб рав ши во лю в ку лак і до ла ю чи від чут тя без на дії, пра цю ва ти да лі. Утім, ви му ше на пе рер ва мала й свої по зи ти ви. Зок ре ма вда ло ся вра ху ва ти но віт ні пуб лі ка ції з ді а - лек то ло гії та по рів няль ноіс то рич но го мо - воз навс тва. Від чет вер то го то му зап ро вад - же но пок ли кан ня на пра ці І. Огі єн ка, Ю. Ше ве льо ва, О. Гор ба ча — ра ні ше че рез цен зур ні ро гат ки ук ла да чі бу ли зму ше ні об ми на ти ці пріз ви ща мов чан кою. 2003 р., піс ля 14-річ ної пе рер ви, дав но під го тов ле ний чет вер тий том на реш ті ви - йшов. На жаль, йо го не зміг пот ри ма ти вру ках ке рів ник ав тор сько го ко лек ти ву, ви - дат ний мо воз на вець О. Мель ни чук. Він ві - дій шов у віч ність за кіль ка ро ків до то го, але встиг від ре да гу ва ти цей і нас туп ний-то ми. Йо го спра ву гід но про дов жи ла ки їв - ська шко ла ети мо ло гії, що сфор му ва лась у про це сі ук ла дан ня слов ни ка. До неї на ле - жать та кі ві до мі сла віс ти, як О. Тка чен ко, Т. Лу кі но ва, Г. Пів то рак, В. Скля рен ко, О. По но ма рів, І. Сто я нов та ін ші. Спіль - ни ми зу сил ля ми вда ло ся до ре да гу ва ти й ви да ти п’ятий і шос тий то ми. Спо ді ва ти - ме мо ся, що ви хід сьо мо го (до від ко во го) то му не за ба рить ся. Ети мо ло гіч ний слов ник має не ли ше мо воз нав че, а й ве ли ке за галь но куль тур не зна чен ня. Він міс тить точ ні, ви ві ре ні, на у - ко во обґ рун то ва ні ві до мос ті про те, як, ко - ли й звід ки сфор му вав ся лек си кон ук ра їн - ської мо ви. Слов ник іще раз до во дить, що на ша мо ва — ціл ком са мос тій на, са мо бут ня слов’янсь ка мо ва й зов сім не ді а лект ро - сій ської мо ви, “зіп су тий поль ськи ми впли ва ми”. Хоч ця за я ло же на те за вже дав но спрос то ва на, з нею й до сі но сять сяде я кі шо ві ніс ти ве ли ко дер жав но го ґа тун - ку. Вод но час ви дан ня спрос то вує ви гад ки, бу цім то ук ра їн ська мо ва нас тіль ки дав ня, що з неї ут во рив ся санс крит уку пі з реш - тою ін до єв ро пей ських мов. Для фа хів ців та кі “те о рії” зву чать сміш но, а про те во ни все ще блу ка ють у се ре до ви щі на ших ама - то ріввер хог ля дів од мо воз навс тва. Ко - рис ність слов ни ка в то му, що він дає пра - виль не уяв лен ня про роз га лу же ну, ба га - тос ту пе не ву спо рід не ність ін до єв ро пей - ських мов і ре аль не міс це ук ра їн ської мо - ви се ред них. Ви дан ня приз на че не і для фа хів ців зети мо ло гії, і для всіх, ко го ці ка вить іс то рія ук ра їн ської лек си ки. Ко му не бу де ці ка во діз на ти ся, що, при мі ром, сло ва стіл і стеля іс то рич но пов’яза ні з ді єс ло вом стелити, а піклуватися й печаль — з ді єс ло вом пекти. Що пиво по хо дить від пити, а жир від жити. Хто б міг по ду ма ти, що сло ва ректи, урок, вирок, пророк, отрок, наврочити — спіль но ко ре не ві, а метр “оди ни ця дов жи ни”, метр “нас тав ник” і метро, нав - па ки, аб со лют но різ но го по ход жен ня. Що скромний бук валь но оз на чає “той, який сто їть бі ля краю”, а пролетар — “не за мож - ний ба га то діт ний бать ко”. Усі та кі фак ти (а їх у слов ни ку — без ліч!) про буд жу ють ін - те рес до ук ра їн ської мо ви, прив ча ють ці - ну ва ти її як на ці о наль ний скарб. Звіс но, від ко ли по чав ви хо ди ти слов - ник, на у ка не сто я ла на міс ці. Як би йо го ук ла да ли сьо год ні, вда ло ся б пов ні ше вра - ху ва ти здо бут ки віт чиз ня них і за ру біж них ети мо ло гів за ос тан ні два де ся ти літ тя. Ад - же те пер ми зна є мо знач но біль ше про спо рід не ність слов’янсь кої лек си ки з лек - си кою кельт ських, то хар ських, ал бан ської та хе толу вій ських мов, про зву ко вий склад і зна чен ня дав ніх ін до єв ро пей ських ко ре нів, про сло ва, за по зи че ні на шою мо - вою в най дав ні ші ча си, зок ре ма й із не ін - до єв ро пей ських мов. Але це не про га ли ни, а рад ше мож ли вос ті для до пов нен ня слов - ни ка. Го лов не, від те пер ук ра їн ська лек си - ка має ви чер пний і на дій ний ети мо ло гіч - ний опис ви со кої на у ко вої вар тос ті. За раз Інс ти тут мо воз навс тва ім. О. О. По теб ні го тує сво є рід не до пов нен ня до ньо го — “Ети мо ло гіч ний слов ник су фік сів ук ра їн - ської мо ви”. Ог ля да ю чись на пів сто літ ню іс то рію ство рен ня слов ни ка, ми мо во лі за мис лю - єш ся: як та ку фун да мен таль ну, ба га то том - ну й мно гот руд ну пра цю вда ло ся до вес ти до лі те ри “Я”? Оче вид но, спра ва не тіль кив на по лег ли вос ті. Цей мас штаб ний за дум мож на вті ли ти ли ше то ді, ко ли пов ніс тю на ньо му зо се ре ди ти ся. Чи мож ли во це у ви щій шко лі, де в пра ців ни ків ле во ву час - тку зу силь і ча су за би рає вик ла дан ня? Нав - ряд. Та ка спра ва до сна ги тіль ки ака де міч - ній ус та но ві, де ство ре но для цьо го всі на - леж ні умо ви. У мо воз нав чо му жит ті Ук ра ї ни ста ла ся виз нач на по дія: вий шов дру ком шос тий том “Ети мо ло гіч но го слов ни ка ук ра їн ської мо ви” (лі те ри У–Я). Ос тан ній, сьо мий, том міс ти ти ме по каж чи ки. От же, весь лек сич ний склад на шої мо ви діс тав ети мо ло гіч не вис віт лен - ня. Щоб нев та єм ни че ний чи тач упов ні осяг нув зна чен ня ці єї по дії, в кіль кох сло вах її пе ре діс то рія.
СТРІЛА Суб’єктивна антологія · с. 8сторінка оригіналу ↗

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

там і тут, а й домінанту твор! чості пражан, свідомих її тема! тичного самообмеження. Поезія Липи — за винятком інтимної лірики “Світлості” — поезія воїна!монаха, спраглого вищої, справедливої, а тому вип! равданої мети. Хода у неї тверда й наступаль! на. Вона урочиста, зібрана і ці! леспрямована. Щоб осягнути Липу як харак! тер, а отже, й знайти відмичку до його поезії, досить прочитати “Вино тарантулів”, вірш, який завершується рядком: “Убивців душ — забий! То — справедли! вість”.
СТРІЛА Суб’єктивна антологія · с. 8сторінка оригіналу ↗

Юрій Липа (1900—1944) Вино тарантулів

Упорядник і автор літературно-критичних розвідок лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Володимир БАЗИЛЕВСЬКИЙ Це річ заліза — вища річ… Ю. Липа рія Липу знають мало. Він і досі стоїть мовби осторонь, затінений своїми молодшими сучасника! ми!пражанами — Ольжичем та О. Телігою. І прийде час І І прийде час, коли твої учинки Обернуться й повстануть проти тебе; Як вояки, зберуться навкруги І зброєю грозитимуть тобі, Нагому й безборонному. А потім Посходяться ще вчинки!фарисеї І відчитають лживі обіцянки, І вимагатимуть, щоб сповнив ти їх; І прийдуть ще повії по заплату. Ти всіх приймеш без слова. Тільки станеш І вислухаєш кпин, погроз і лайок, І сповнишся гіркотою страшною, І, очі звівши, скажеш: — Боже, де Ти, де Ти? І на той жаль бездонний Світло скаже: — Тут. І на той смуток Світло загориться, І юрби вчинків, з’єднані у Світлі, Закаменіють, збліднуть, відійдуть, І врешті будеш ти із Світлом сам на сам, Чого був спрагнений ти все життя… Лишень, відходячи, зупиняться два вчинки, Найліпший і найгірший, озирнуться й скажуть: — Так, це була людина, — й відійдуть, обнявшись. II О вийти б несподівано з неволі Тілесности — на простір, виднокруг, І буть як вітер і як день у полі... Радіймо, серце, — ось приходить Друг, Майже неприсутній він і в свідомості сучасних поетів. Навіть сторіччя від дня його народження фактично пройшло непоміченим. Томик прози і скромне пере! видання вибраних віршів поета накладом у тисячу примірників за збіркою 1938 року, приуроче! них до цієї події, мало що зміни! ли у ставленні до нього. Об’єктивна причина відома — послідовне викорчовування ук! раїнського духу у нинішній неук! раїнській Україні. Суб’єктивна — поезія Липи не надається до масовості. Вона герметична, як герме! тична кожна висококультурна творчість, що вимагає певних пе! редумов для свого освоєння. До того ж ця зачиненість ще й зримо употужнюється рано від! найденим власним стилем — своє! рідним і нелегким для визначення. Маланюк, який відчував із Липою духовну спорідненість, вважав його поетом для поетів, — промовисте означення. Той Друг, що лагідний, що — в брамі, на сторожі До світла іншого, де інші квіти, Божі. III Пребудь в мені! Все ближче ночі тінь І тьма — густіша. Боже, вдалечінь Відходять блага й сили помічні, — Безпомічному поможи мені! Наш день малий, він швидко проплива. І втихне сміх, і слав минуть слова, — Нехай же змінні загасають дні, Ти, що — незмінний, о пребудь в мені. Молю Тебе! Не будь лишень на мить, А, як до учнів, злинь, щоб говорить. Як лагода, як визвіл заясній, Не проминай, — зостань в душі моїй! З’явись і сповнись мною! Борони Від страху жить, від труду, що як сни, Хто ж, як не Ти, підпора й провідник, Що в сонце й бурю вестиме повік? Свій хрест подай, як звідси буду йти, Шлях освіти, верхівлі освіти, Де рай цвіте, а не чуття земні. Життя чи смерть, — а Ти пребудь в мені. * * * — Благословен, розгорнений просторами, морями, Ти, що відвік перебуваєш з нами! Як сонце в променях, що палить і тремтить, Як сонце в променях, іскристостях і громах, Благословен, що рвеш в надлюдську шир і помах, Благословен єси за кожен день і мить! Щоб душу визволить, мені ламаєш тіло, І світиш, як закон, і плинеш, як кадило, І ось відроджуєш і кличеш до нового, Щоб знову міць була, і серце знов тремтіло, — Благословен єси! — довічно славмо Бога. * * * Де ви, де ви, земель наших пуритани, Де Ти, Слово, втілене в людях Із гострим, із ясним зором? Розгублені, роздратовані, балакучі, Поетика Липи строга, неус! міхнена — ні живопису, ні музи! ки, ні метафорики. Повна відсут! ність усього того, за що інерційно хапається критичне перо. Недарма вершинна його пое! тична збірка називається “Суво! рість”. Ця сувора муза зростала на ґрунті формування “модерного українського націоналізму” (Ю. Бойко), живилася його ідея! ми, підсилюваними ще не про! чахлими героїкою і трагізмом визвольних змагань. Зрештою, які творчість Ю. Дарагана, О. Ольжича, Окса! ни Лятуринської, О. Стефанови! ча, Л. Мосендза, Олени Теліги, — квітника талантів, налаштованих на боротьбу, готових до самопо! жертви. Насіння, що його сіяв Дон! цов, жадібно всотувалося гуму! сом романтичних душ і проросло. Фінал багатьох цих доль, як відомо, трагічний (Липа й Оль! жич загинули у тому ж 1944!му). Войовничий оптимізм емігра! ційного покоління був виявом вільного духу на відміну від фор! сованого оптимізму ровесників у поневоленій Україні, причетних до розбудови “нового світу”. Це важливо пам’ятати, щоб зрозуміти не тільки різницю між Вони скрізь — недовірки безбожні… Як на дні моря, Як у жовтім хвилюванню водорослин Блукаю задумливо… — Боже, Бий промінням, Бий промінням, Бий промінням! Комілітонові чорноморцеві Будуй найбільше — душу. Гордий дім В безсонних ночах архитект узрів, Вгадав у каменю пропорцію і міць. Тесали ліс, залізо гнули в вимір І терпеливо корабель лучили Майстри віддавна… Майстром будь і ти. Будь із людьми, як в морі, їх пізнай І все, що ліпше, забери для себе. Ми всі — на хвилях, всі, як кораблі. Не будь відразу простий. Промовчи. О, горе тим, що так кладуться м’яко, Немов медуза, мокра на долоні. Прокляття Бездомність псів, що лижуть кість суху, Надгороди притулком теплим, Боже, Вкажи брудним ропухам купи листя І гайворонам їх колючі гнізда. А тим, що злочин тління розсівають, Убійникам душі з’явись у гніві, Указуючи путь, що безконечна, — Хай з божевільним поглядом од жаху Покинуть справедливу Батьківщину І іншої довіку не знайдуть! Перші осадчі Україно, рівнино жорстокого бою і слави, Мов надхненне знамено, сколихане в сонце, угору, Краю знаків зловісних і віщих, таємних і дивних, О, прокляття моє богорівне, прокляття простору! Ти у душах сумирних, як дим, як пожар, як нещастя, Як залізнеє поле, крівавим засіяне цвітом, Ти дзвениш і даруєш привітом нас дужих і сильних, Ти печаллю безвластя так будиш, і рвеш, і бадьориш! Із глибин давнини, що без меж і без міри донині, Наче крик соколиний палає нам трепет беззвучний, Се пороги, се — кручі, се — море кричить наздогінці. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вино тарантулів В солончаках понурого Сивашу, В Херсонських прибережжях, чи в Криму В глибоких норах павуки жорстокі, Тарантули, ховаються, ждучи Живої здобичі, щоб затруїть на смерть. Лишень чарівники, півдикі вівчарі, Збирають їх по ночах, що — без зір, У бордюги зі шкір, а потім дражнять Розпаленим залізом довший час, Щоб був тарантул пурпуровий з їді, І на пурпуру гніву ллють вино. Ось пійло вже готове. Крапля пійла — безум. Хто п’є його, втікає, все забувши, Хто ж вип’є більше, падає, як з грому. Вино тарантулів? о, знають люди Від Хін до Греків пійло найлютіше! Ви, роки гіркости, ви, вівчарі жорстокі, Вино тарантулів мені ви дарували, Вам дякую за це і кличу тих на бенкет, Що лиця їх сміються, а серця їх підлі: — Прийдіть до мене, прошу! Я для вас вино Поприготовлював у келихах з кришталю, І усміхом вітаю їх: — Напийтесь Вина того, що ви ділами заслужили. Їм келихи подам і краплі не проллю… Нехай у безумі отари їх зірвуться, Подобу людську скинуть і скаженим стадом До урвищ бігтимуть, не матиму жалю, Бо Слово Боже промовляє в вічних книгах: — Убивців душ — забий! То — справедливість. * * * Знак цей рунічний завис над народом міцним, важкостопим, Всупереч Азії жаху і всупереч зручній Европі.
ХХ століття Українські поети · с. 9сторінка оригіналу ↗

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Липа — поет зі своєю будовою речення і лексикою, яка незрідка ріже слух читача, вихованого на мові Шевченка і Коцюбинського. Його архаїзми, діалектизми, граматичні вивихи чи пак непра! вильності, зміщення наголосу — витворюють свій особливий мік! роклімат, до якого звикаєш посту! пово, але сприймаєш як даність. Даність ще й ритмічно!вигад! ливу, інколи — рідковживану. Не цураючись античності й класицизму, Липа витворює свою інтонаційну мову й графіку — завжди доречну й виразну. Цей рух від класичної фор! ми до нервово!ритмічної пуль! сації “майже вільного вірша” простежив Ольжич. Шануючи Маланюка й Липу, віддавав пе! ревагу останньому. Саме Липа, на його думку, найповніше вис! Горнами чорними воль розпаляється знак цей, І все страшніший, величний, огненний, палючий Сходить над краєм, як дивна планета. Навкруг Юрби сусідів дрижать. Найстрашніше для них: чи він стопить, Чи перетопить в землі цій руду на метал? І от поволі зростають міста, як хотіння, як гордість, Поволі тужавіють села, з містами поєднані міццю, Тяжке багатство і послух вбирають цей край. Ось він зіпнявся у ритмі. Ось ідуть, і я чую їх кроки. * * * О, Епіко, о сфінксе мармуровий, Камінне тіло зводиться твоє Напружене й холодне із імли, з основи, З віків, тисячоліть, з бездонності буття Все вище, вище… І вже бачу я Ці очі владні, широко розкриті, Ці очі — зимні в смерті, чи в розцвіті, Ці очі — прості в жаху й неспокою… І от — я йду з тобою, — і творю з тобою. Лоїв (1649) Мушкети Лоєва замовкли. Ніч прийшла І в смутку розметалася на сонці. Промовив князь Литви: — Рушаймо! Тане мла, Не відкликаються завзяті оборонці! І полк німецький засік перейшов, Гусарія за німцями ступою, За кіньми ноші князя; корогов Плила за ним ходою звитяжною. Загасли ватри гордих козаків, Коло вуглин життя їх ледве тліло, І сам Кричевський, лицар, маячів, — Як пес, чигала смерть на раннє тіло. І станув Януш: кожен з тих, що впав, В своїх руках стискав німовну зброю. І насварявся кожен: проклинав Чужих богів з навалою чужою. Ці трупи дивні з поглядом твердим За рядом ряд підводились помалу Усе нові в тривозі, що, як дим, Курилася і мертвих оживляла. І глянув князь, — на сотні тисяч гін Мушкетами наїжені границі, А з Києва за дзвоном передзвін Над військом пролітали, наче птиці. ловив українську духовність. Говорив про незвичайну сугес! тивну силу його поезії. Для ньо! го вона виплід не інтелекту, не чуття, а волі. Для нас, сьогоднішніх, — сплав чуття, інтелекту й волі. Са! ме в такій послідовності. Є певний алогізм і в зістав! ленні волі та сугестивності. Суперечність оцінок кидаєть! ся у вічі і в інших. Маланюк писав про “благо! родну ясність” Липи, а Бойчук та Рубчак про його “заплутано!важ! кі структури”. Треба сказати, Липа дає під! стави для полярних тверджень. Невипадково те, що для Ольжича — воля, для Бойчука й Рубчака — чиста мисль. Дискусійне твердження ос! танніх про бароко “типу Велич! Були — безсмертні ці, хто боронив, Були — живі, ці мертві — на кордоні… Князь наказав вертатись. Він спішив. Він утікав, мов боячись погоні. З циклу “Суворість” * * * Я вірю в великий Наказ, Що трубить вічно в поход, Мене, тебе, нас Закликає до важких когорт. Ім’я минулого — ми, Ім’я будуччини — чин: Хто став, — є слугою тьми, Хто в поході, — звитяжець він: Він підлетів, як орел, Він злив усе, Що з глибоких джерел Повінь несе. * * * Випала нині пороша На крівавий слід! Ех, земля наша — хороша Та й відважний — рід! Ген!ген поскакали коні, Шабельки бряжчать, — У цім краю — сонні, Не давайте спать! Пішла, пішла піхота: Наказ! Наш наказ! Гей, кому охота, Приставай до нас! * * * Що ж, що нависли Тучі на сонні ниви, — По Божій мислі Став дім Божий Благочестивий! Що ж: що не з нами Очі ласкаві, — Ми — грізні, ми — брами Слави. * * * Розвивайтесь, луки, Ви, гори і долини, Благословляють вас руки Господа України! В огні і терпінню — Села, міста і ниви; І не буде спасіння Тому, хто зрадливий! ковського” і зовсім неприйнятне — про “оголені від “поезії” твори “Вірую”. Вірш “Пребудь в мені!” з цієї книжки — один із Липиних ше! деврів. То інша річ, чому і в який спосіб він б’є по наших нервах. Кожен з оцінювачів брав, природно, в поета те, що йому ближче. Маланюк відмахнувся від “Світлості” і зрозуміло чому. І як істинний поет возніс до небес близьку йому “Суворість”, побачивши у ній книгу з тих, які творять у літературі епоху. Поста! вив Липу поруч Рільке і Валері. Але попри ці крайнощі, він же зауважив чимало слушного: “аскетичну доцільність слова”, “ощадність речення”, “лапідар! ність і емблематичність”, дух іс! торизму й героїки. Бог спалить, розмече За несповнене слово, — О ти, гострий мече, Веди нас наново! * * * Чорний орел Мазепи Покидає сонні Яси — Покиньте барви, крепи, Золото і всі прикраси! Станьте кожен спокоєн У лави, що в сяйві мітів: Се — Українець!Воїн Ворота помітив. І в краю, де все клекоче, Він побіди сіє, Б’ючи межи очі Тебе, Росіє! З циклу “Світлість” Балада В’ється стежка між кущами, Що чар!зіллям заросла, Мліють трави під ногами Від незримого весла. Стій! Хатинка на узліссі Невесела і смутна, Троє воронів на стрісі, Віє пусткою з вікна. Хто замкнувся тут? Зіб’ю я Засув чорний од дверей, В темну горницю гукну я: — Де ти, відьмо? Де ти, гей? Стрепенулись чорні птиці, Вовком скаче відьма в ліс. — Хто ще тут у цій світлиці, Що з примарами ізріс? Хто? Я жду. — І за дверима Чутна тихая хода. — Хто? — З блакитними очима Королівна молода. * * * Світанок свіж і синь, Біль черешневих грон, В’юнкого човна тінь Над тьмою баговинь, І став, і сон, І шепіт твій, що час Це — наче білий птах, — Здригання рук твоїх В моїх руках Від скупості і сухості віршів Липи, казав Маланюк, б’ють іск! ри високої напруги. І це та правда, що не підлягає оскарженню. Бо має прямий сто! сунок до цього неущербного ха! рактеру. “Господь міцним мене ство! рив і душу дав нерозділиму”, — сказав Липа про себе. Господь не тільки створив йо! го міцним, а й щедро обдарував: прозаїк, публіцист, історик, гро! мадський діяч, лікар — скрізь і у всьому він лишив по собі слід. І, дивна річ, не вірив у себе яку поета. За свідченням Маланюка, жодні аргументи на користь пря! мо протилежного на нього не дія! ли. Він рано урвав голос своєї су! ворої музи і тим самим створив непояснимий прецедент: потуж! ність хисту й алогічність рішен! ня. Липа!поет — автор трьох книг: “Світлість”, “Суворість”, “Вірую”. Остання з них — книга релі! гійної лірики — глибокої і при! страсної. Це в ній поет звертається до Бога: “Свій хрест подай, як звідси буду йти”. Хрест на його могилі то зво! дився, то зникав із повеління без! божної влади. Замордований нелюдами! зайдами, поет навіть по смерті не мав спокою. Незатишно було б йому і сьо! годні. Книги його на книжкових розкладках відсутні. І все ж він повертається. Спо! діваємося, назавжди. * * * Смутен голос ночі, нерухомий гай: Прощавай! Темні твої очі Зникли вдалині, Завтра нові дні І широкий світ; Слухай у журбі: Чи ж не чуть тобі Тупоту копит? * * * Десь моя заплакана маленька Рученьками тихі лиця вкрила; Чорна пітьма, як гадюка ниця, Обвиває ліженько її. Десь моя заплакана маленька Слухає крізь гори і долини Моїх кроків неспокійну пісню, Мого серця неспокійні мислі. * * * Каміннії двори мої Барвінком заросли, Каміннії двори мої Печаллю заросли; Зелений ряст і синій цвіт, І легкий слід німий — Давноминулого привіт І рідний, і не мій. Давноминулого привіт Серед камінних плит І стежки в соняшному дні Ввижаються мені. * * * Ех, виорю небо орлами, Засію поля самоцвітами, Половлю всіх райських пташок, А ступлю крок, — Потемніє небо із орлами, Потемніє поле з самоцвітами, Стихне пісня моя, Стихну я. Од одного царства незчисленного До другого царства незміренного Міст дугою зіп’явся; На одному кінці лев уклався, На другому діти з смолоскипами, І течуть тіні ріками Через міст.
Першодрук · “Мені цікаво було слухати людей, ще й ще раз думати над тим, що байдужим залишатись не можна”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Іван Чен дей — Оле сю Гон ча ру:

Уж го род, 20 лип ня 1960 р. До ро гий Олесь Те рен ті йо вич! Піс ля ба га тьох роз ду мів, час то не лег ких, я пе ре ко нав ся в то му, що тре ба мі ня ти ста но ви ще, в яко му я за раз. Чи ма ло ду мав над тим, щоб на якийсь час пі ти на ро - бо ту — прос ту, зви чай ну, пев но фі зич ну ро бо ту, чи то на лі со пиль - ний за вод, мож ли во в шах ту, мож - ли во на меб льо ву фаб ри ку то що, тоб то пі ти до прос тих лю дей, яких люб лю, яким зав дя чую тим, що до сі мною, як лі те ра то ром, зроб - ле но. Це да ло б ме ні чи ма ло, ко ли го во ри ти про но ві ти пи, но ві те - ми, інак ше ка жу чи, но ві тво ри. Чи ма ло я ду мав і над тим, щоб по ї ха ти до Мос кви на дво - річ ні лі те ра тур ні кур си (Ви щі). Від чу ваю, що тре ба вчи ти ся, зба - га ти ти ся но ви ми знан ня ми, тоб - то роз су ну ти свої об рії. Пе вен, що і пер ший, і дру гий шлях доб - рий, що са ме так тре ба ро би ти для но вої сві жос ті, прип ли ву но - вих сил. Не знаю, яка бу де Ва ша дум ка, та хо тів би Вас пе ре ко на - ти, що ста ва ти ме ні лі те ра то ром- - про фе сі о на лом ще ра но, а лі те ра - то ром-про фе сі о на лом я став, бо це при нес ла ме ні до ля. До ре чі, піс ля то го, як ме ні до ве ло ся іти звід ді лен ня, я не раз ду мав про ро - бо ту, її ме ні ніх то не про по ну вав (нав ряд чи я пі шов би в га зе ту, з якої прий шов у від ді лен ня), са - мий же я не про сив ро бо ти, бо мав — пра цю вав над лі те ра тур ни - ми тво ра ми, тро хи й від по чи вав піс ля отих не лег ких, кру тих і скрут них ро ків ро бо ти на по са ді сек ре та ря на шо го від ді лен ня. Ро - ків, в які при хо ди ло ся чи ма лонах ви лю ва ти ся, нат ри во жи ти ся в ім’я то го, щоб під ня ти ро бо ту, щоб роз дму ха ти не в од но му оту твор чу жа ри ну, що бу ла вкри та тов стим ша ром по пе лу і, зда ва ло - ся, гас ла. Який фі нал був всьо му, зна є те, пи са ти про це не має і ма - лої пот ре би. Про ро ки ро бо ти ввід ді лен ні бу ду зга ду ва ти зав жди з ра діс тю і дум кою, що по та ла ни - ло де що зро би ти, ще бу ду зга ду - ва ти і як про час, ко ли ме ні на да - ва ли чи ма ло ля па сів, на си па ли со лі за шкі ру са ме то ді, ко ли я спо ді вав ся що най мен ше доб ро го сло ва. Та все ми ну ло ся. За ли шив - ся прик рий спо гад, який хви лює, ко ли над сво їм всім роз ду мую — що бу ло, як бу ло. А за раз маю до Вас, у зв’яз ку з пер шим, ні, не пер шим, дру гим ва рі ан том нас тій ну, щи ру прозь бу: до по мо жіть ме ні по ї ха ти до Мос - кви. Яка до по мо га пот ріб на? Прос то спри яй те то му, щоб я по ї - хав. Чи те ле фон ним дзвін ком, кло по тан ням, як го ло ва СПУ, у Вас в цьо му дос від є, і не ме ні ра - ди ти, як це ро бить ся. Два ро ки в Мос кві це де сят ки ці ка вих лек цій, се мі на рів, це му зеї, кар тин ні га ле - реї, вис тав ки, це те ат ри, це пов ні на по лег ли вої пра ці твор чі дні за-но вим тво ром, це зреш тою від - даль, з якої маю по ба чи ти За кар - пат тя ча рів не, каз ко ве, спо ну ка ю - че до но вих фарб, но вих тво рів. Сам я до Мос кви вис лав до ку - мен ти — як по фор мі це тре ба бу - ло вчи ни ти, вис лав і свої три кни ги — “Ві тер з по ло нин”, “Терн цве тет” (ви да но “Мо ло дою Гвар ді єю” в Мос кві), “Ват ри не зга са ють” — кни гу но вел, що вий шла в трав ні 1960 р. в Уж го ро - ді. Пот ріб на ще бу ла ре ко мен да - ція ке рів ниц тва СПУ, я пи сав лис та В. П. Ко за чен ко ві, щоб її на діс ла ли з Ки є ва. Не знаю, чи це зроб ле но (хо четь ся ві ри ти, що так). Та при всьо му не пе вен, чи прой ду кон курс в Мос кві. Ото ж і про шу: до по мо жіть, ко ли доб ра во ля. На шу Спіл ку в Мос кві не під ве ду, бу ду на ма га ти ся ро би ти все, щоб бу ти дос той ним до вір’я. Сьо год ні їду в Ду бо ве — рід несе ло, звід ти по дам ся з стар шим си ном на по ло ни ни. Хо четь ся дих ну ти по віт рям по ло нин, на - пов ни ти сер це ра діс тю кра си Кар пат, наб ра ти ся па хо щів гір - ських трав. Ото ж Вам, до ро гий (не роз - бір ли во), шлю з цим лис том най - світ лі ші по ба жан ня, шлю жмут ки вер хо вин сько го зіл ля, шлю ше піт мо ло чан ських лі сів, сві жість гір - ських чис тих по то ків. Щи ро, сер деч но здо ро вить Вас моя Ма рія, яка за те, щоб я їхав вчи ти ся, хоч знає, що не лег - ко їй бу де з дво ма ши бе ни ка ми без ме не. Ві тай те пал ко від нас свою дру жи ну! Щи ро Ваш І .Чен дей Уж го род, Ви со ка, 15 Мос ква, 6 чер вня, 1962 р. До ро гий Олесь Те рен ті йо вич! Щи ро ра дий на діс ла ти Вам свою ма лень ку кни жеч ку, яку сам люб лю біль ше об’єм ні ших кни - жок в мо йо му скром но му до роб ку. Ще кіль ка днів, і по ї ду до до - му, на За кар пат тя. Мо йо му пе ре - бу ван ню в Мос кві під хо дить кі - нець. Це ті шить перш за все то му, що при хо дить по ра пов ної зо се - ред же нос ті в ро бо ті. Зви чай но, в лі те ра тур ній ро бо ті. Не знаю, що вдас ться зро би ти, од нак, хо чу ві - ри ти в кра ще. Зав жди ра дий Вам, гли бо ко ша ну ю чий і люб ля чий Вас Ваш І. Чен дей До ро гий Олесь Те рен ті йо вич! 28 чер вня бю ро Уж го род сько - го МК КПУ від мі ни ло рі шен ня зак ри тих пар тій них збо рів у від - ді лен ні СПУ від 19 квіт ня. Йшло док лад не вив чен ня мо єї по яс ню - валь ної за пис ки, що заб ра ла од ме не чи ма ло нер вів та здо ров’я, на реш ті вка за но то ва ри шам на неп ра виль ність не об ґрун то ва них зви ну ва чень, що ма ли міс це, вка - за но і за від прав ку про то ко ла в Ки їв. Ме ні “щось” за ли ши ли (зсу во рої до га ни з за не сен ням до об лі ко вої кар тки до га ну без за не - сен ня), нез руч но ж бу ло ізов сім не ка ра ти — на збо рах у нас бу ли і вис ту па ли сек ре тар МК КПУ і зав. від ді лом об ко му пар тії. Прий ня те рі шен ня 28 чер вня теж нас тіль ки без під став не, що маю всі ос но ви для про тес ту. Пе вен, здо ро вий глузд візь ме верх. Да руй те за тур бо ту. Щи ро Ваш І. Чен дей Уж го род, 12 лип ня 1967 р. Мос ква, 13.II — 70 р. До ро гий Олесь Те рен ті йо вич! Пев но, не тур бу вав би Вас, ко - ли б прос то не хо ті ло ся по ді ли ти - ся де я ки ми вра жен ня ми. А са ме: З во лі “Друж бы на ро дов” по - бу вав на на ра ді 11—12 лю то го, що скли ка ла ся жур на лом в Мос кві по те мі: лі те ра ту ра (чи тво ри лі те - ра ту ри) і те ма се ла. Ме ні при єм - но, що бо дай на кіль ка днів ви ї хав з Уж го ро да, аби дих ну ти по віт рям шир ших го ри зон тів. За це дя кую жур на лу. Але не тут го лов на при - єм ність! Ці ка во і ра діс но, що про - довж двох днів пись мен ни ки го - во ри ли над зви чай но схви льо ва - но, стур бо ва но, з по чут тям ви со - кої від по ві даль нос ті. Ок ре мі проб ле ми — мо раль но-е тич но го ха рак те ру, еко но міч но го, пси хо - ло гіч но го і т. д. — ма ють за галь но - со юз ний ха рак тер. Ме ні ці ка во бу ло слу ха ти лю дей, ще й ще раз ду ма ти над тим, що бай ду жим за - ли ша тись не мож на. Ра дий вель - ми, що ніх то, ніх то не вда вав ся до-то го при йо му, ко ли від чу ва єш — од не го во рить, ін ше ду має. Пря - мо та і гро мад ська від по ві даль - ність — ось що ха рак те ри зу ва лона ра ду, чи “круг лий стіл”. Нав ряд чи по діб на роз мо ва мог ла б про - хо ди ти 15—20 ро ків то му. Що про се бе? Най біль шим ли хом і го рем нині для ме не є те, що моя ма ма, моя 70-літ ня ма ма упа ла на го ри - щі й зла ма ла в пле чі ру ку… До всьо го в умо вах на шо го се ла (10.000 на се лен ня) ста лось так, що аж на дру гий день по не щас нім ви пад ку са ма до би ра ла ся ав то бу - сом за 40 км од се ла в рай центр, щоб їй пок ла ли ру ку до гіп су… мож на уя ви ти со бі її до ро гу… За кін чую ро бо ту над під го - тов кою ру ко пи су кни ги, що має вий ти у ви дав ниц тві “Дніп ро” 1970 р. Поп ри всі ско ро чен ня пла нів, кни га за ли ши ла ся в них, у пла нах. Ли хом бу ло б для ме не, ко ли б щось спри чи ни ло ся ще до її ви лу чен ня рап том… Об ні маю Вас, кла ня ю ся щи ро. І. Чен дей Уж го род, 14/IХ — 70 р. До ро гий Олесь Те рен ті йо вич! Да руй те, що не под зво нив пе - ред від’їз дом. Ли ше го ди ну мав з вул. Орд жо ні кід зе до лі та ка. При - був до Жу лян то ді, ко ли вже бу ло ого ло ше но по сад ку в лі так. Ду мав про Вас. Ду маю за раз. Вдяч ний Вам за Ва шу без меж ну ла гід ність, по мір ко ва ність, за Ва - шу доб ро ту і спо кій муд рий. Спо - ді ва юсь, що десь ви па де мож ли - вість шир ше об мі ня ти ся дум ка - ми, аніж це зруч но в при мі щен ні, де зав жди ба га то дзвін ків і не від - клад них справ… Що не бу ло б, не ма ло з явищ су час нос ти і пе ре - ді мною ста ло в ого ле но му, не те що ін ко ли — неп ри ваб ли во му виг ля ді. Пев но, це да єть ся лі те ра - то ру не ви пад ко во. Мож ли во, са - ме цим єди ним і мож на се бе вті - ша ти. У нас з вер хів пос пі ша ють зі звіт ни ми. Все це якось рап том, ад же пот ріб на пев на під го тов ка. Та ні! Оче вид но, тут десь по бо ю - ван ня, як би ча сом не ви ла го ди - ло ся усе по зи тив но й не ви ник ла ре аль на мож ли вість за ли ша ти ся при ді лах. Ну що ж! Ба жаю Вам доб ра і щас тя. Ці лую ру ки Ва лен ти ні Да ни - лів ні. Щи ро І. Чен дей Уж го род, 13/II — 1971 р. До ро гий Олесь Те рен ті йо вич! Ко ли б я ціл ком і пов ніс тю був поз бав ле ний по чут тя гу мо ру, не мав жод но го жи тей сько го дос - ві ду, все, що ста ло ся за ос тан ній час, яви лось би для ме не біль ше, аніж дра ма тич ним. На по чат ку груд ня (од ра зу піс - ля зат вер джен ня “дє ла” в рес пуб - лі ці) тер мі но во бу ло скли ка но бю - ро на шої пись мен ниць кої ор га ні - за ції. Скли кав йо го за ве лін ням вер хів сек ре тар п.о. Ва силь Вов - чок і йшлось про за мі ну сек ре та - ря. При сут ні ми бу ли зав. від ді лом про па ган ди об ко му В. М. Ке ре ча - ний і сек ре тар Уж го род сько го МК КПУ С. Ту ря ни ця. Бю ро вів Вов - чок. Ним же ви го ло шу ва лась дов - га ти ра да про те, що, до чо го, чо му і т. д. Го лов не — бу ло ска за но, що пи тан ня з Спіл кою по год же но об - ко мом, що кон крет но по цьо му мав роз мо ву сек ре тар об ко му Шмаць ко з Зба наць ким. І т. д. і т. п. Раз так, зви чай но, сам я з Ки є - вом (з Спіл кою) не зв’язу вав ся, ні чо го не уточ няв. Та чи й бу ла на це пот ре ба? Прав да, мож на бу ло до звіт - нови бор чих збо рів прий ти без оцих хі рур гіч них втру чань до сить гру бо го ха рак те ру, мож на бу ло де що прис ко ри ти збо ри (про вес - ти їх у то му ж груд ні або січ ні), але тут бу ли за ці кав ле ні (зви чай - но, не пись мен ни ки), щоб я не ро бив на зві ті до по ві ді. До гру бос ті і без це ре мон нос ті я дав но звик, як пот ро ху зви каю і (1968)… Івана Чендея “сильні світу цього” виключили з партії, позбавили роботи, створили навколо нього задушливу атмосферу підозр і недовіри. Лише у дев’яностих роках Закарпаття на повен голос почало вітати свого письменника, в чиїх творах — історія краю, його моральні і духовні координати. 1994 року І. М. Чендей був відзначений званням лауреата Національної премії імені Т. Г. Шевченка за книгу “Калина під снігом” та повість “Іван”, а у травні 1997 року область широко святкувала його 75-річчя. За епіграф до свого творчого вечора Іван Михайлович обрав слова “Маю щастя, маю долю та не маю супокою…” Вочевидь, вони найбільше окреслювали і його характер, і пройдений шлях, і задуми, які збулися і яким не судилося збутися. Нині ті, хто добре знав Івана Чендея, пишуть про нього спогади. Літературознавці досліджують його твори. А якими були його стосунки з колегами по перу, кого шанував він, з ким спілкувався? З доброї ласки Валентини Данилівни Гончар ми маємо змогу оприлюднити листи Івана Чендея до Олеся Гончара. Письменники листувалися понад тридцять років, практично до самої смерті Олеся Терентійовича (14 липня 1995 року). Їх поєднувала взаємоповага, віра у високі людські ідеали, небуденне призначення письменника у цьому житті. Об’ємність цієї публікації визначається її змістом — не педалюючи складні ситуації, але й не обходячи їх, Іван Чендей відкриває Олесеві Гончару обставини і проблеми свого особистого й письменницького життя. На жаль, редакція не має змоги опублікувати відповіді Олеся Терентійовича, та цілком можливо, що колись це листування буде оприлюднене повністю. Ми друкуємо листи без приміток, пояснень, оскільки вважаємо, що їх повинні зробити літературознавці, дослідники життя і творчості письменників. Для читачів, які знають літературний процес 1960–2005 рр., проблем з потрактуванням епістолярії І. Чендея не буде. Інші читачі, навіть не обізнані в його творчості, мають змогу оцінити моральну атмосферу та обставини, в яких жив і творив Іван Чендей, можливе кредо якого вкладалося в ось ці слова Майстра: “В літературній творчості немає дрібниць, а легких доріг просто не буває”. У травні нинішнього року виповнилося 90 років з дня народження одного з найвідоміших українських прозаїків ХХ сторіччя Івана Михайловича Чендея (20.05.1922— 29.11.2005). Щойно у видавництві “Ліра” побачила світ книжка видатного закарпатця “Спалахи іскрин”. Це збірка коротких думок, які письменник нотував у окремому зошиті, означивши його саме так — “Спалахи іскрин”. Серед них чимало присвячено письменству і творчості, зокрема й така: “Не сваріть істинного творця, коли у нього щось не так і щось не те. Самі побачите: і “щось не так”, і “щось не те” самим Часом відметуться, як відмітається лушпиння. Залишиться чисте зерно того, що складало істинну суть творця”. Понад два десятки збірок нарисів, оповідань, повістей, сценарій до фільму “Тіні забутих предків” у співавторстві з Сергієм Параджановим (1964), блискучий роман “Скрип колиски” (1989), тавро “націоналіст” і заборона на друк упродовж чи не десятиліття після книжки “Березневий сніг”
Першодрук · “Намагався зачепити проблему, якої майже не торкаються літературні критики — проблема бездуховності і графоманії”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

«Я щас ли вий від спіл ку вань з Ва ми»

до брех ні та ли це мірс тва — їх справ ді вис та чає — у наш час і в на ших умо - вах. Гір ко і страш но, ко - ли по діб не має тен ден - цію до роз ши рен ня сво їх го ри зон тів. Мож ли во, у всьо му, що ко ї ло ся дов ко ла ме неу зв’яз ку з “Бе рез не вим сні гом”, не скрізь я був дос тат ньо муд рим і по - мір ко ва ним. Не у всьо - му, пев но, був і пра вий. Та ко ли б ни ні брав ся за “Бе рез не вий сніг” по - ряд ком йо го тво рен ня, на пи сав тіль ки так, як уже на пи сав. Жит тя і на - бу тий дос від до ве ли: Ка - ла ма рі жи ві і ка ла мар - щи ни стіль ки, що го ді. Прав да, це “доб ро” яв - ляє се бе у різ них про я вах і ви дах. Не знаю, що ме не че - кає іще. На лис такло - по тан ня, що був пос ла - ний за по ра дою Ф. Д. О. П. Ю. Ше лес ту ра зом зі стат тею “Пер шо ви мір — жит тя”, не от ри мав ні я - кої від по ві ді. Ни ні зай - ня тий пра цею твор чою. По во лі, по во лі втя гу ю ся зно ву в сер йоз ну ро бо ту і це ме не ті шить. Ра дий, що збе ріг при всіх кос то-і моз ков прав лен - нях, яким під да вав ся, здат ність від чу ва ти, мис ли ти і праг ну ти. При на го ді роз по вім Вам біль ше, аніж дає мож ли вість на це лист. Лист на пи сав Вам піс ля то го, ко ли до ві дав ся, що П. А. З. дзво - нив на За кар пат тя в на шу пись - мен ниць ку ор га ні за цію зі зди ву - ван ням з при во ду орг змін. Щи ро ба жаю Вам щас тя і доб - ра. Ці лую ру ки Ва лен ти ні Да ни - лів ні. Ваш І. Чен дей 1 чер вня 1972 р. Уж го род До ро гий Олесь Те рен ті йо вич! Щи ро дя кую Вам за пам’ять та доб рі по ба жан ня. Я зав жди ва жив со бі Ва ше нез ви чай но чут ли ве, уваж не і щи ре став лен ня. Ра дий, що мав щас тя у жит ті спіл ку ва ти ся з Ва - ми, зна ти Вас із тих роз мов, що рід нять сер ця і зба га чу ють. Спо - ді ва ю ся, що пе ред на ми іще ба га - то світ ло го і прек рас но го. Був би-м щас ли вий, ко ли б Виз дру жи ною за ві та ли в зруч ний для Вас час на За кар пат тя. В на - шій ха ті ми стрі ли б Вас з ши ро ко роз прос тер ти ми обій ма ми, а по - тім зро би ли б ман дрів ку За кар - пат тям. Бу ло б ці ка во (не розбірливо)! Тим біль ше, що ні чи їх ласк не пот ре бу ва ли б — сам я си дів би за кер мом ма ши ни. Ото ж з Ки є ва Вам не тре ба б їха ти влас ним тран спор том. До нас мог ли б лі та - ком доб ра тись. По ду май те над цим і прий міть на ше зап ро шен - ня, як щи рість і лю бов до Вас. Щи ро Ваш. І. Чен дей До ро гий Олесь Те рен ті йо вич! Нап ри кін ці ро ку в рід но му для ме не Ду бо во му на Вер хо ви ні від кри ва єть ся но ва де ся ти літ ка на ти ся чу уч нів. Для се ли ща, для шко ля рів та пед ко лек ти ву но во - сіл ля ста не ве ли ким і ра діс ним свя том. Зна ю чи умо ви ста рої шко ли, її тем ні неп ри віт ні кла си, но во бу до ва хви лює і ме не. До куль тур ної по дії в Ду бо вім бу де при єм но до да ти іще од ну ра - дість — по да ру ва ти шко лі книж - ки на ших пись мен ни ківсу час - ни ків з їх ні ми ав тог ра фа ми й сло - ва ми зич ли вої прис вя ти. Ці кни - ги скла дуть зо ло тий фонд біб лі о - те ки, на яв ність же їх в шко лі і се - ли щі ма ти ме ве ли ке емо цій не, ви хов не і пам’ят не зна чен ня для су час ни ків і прий деш ніх. Ук лін но про шу Вас на мій ад - рес в Уж го род на діс ла ти те і стіль ки, що і скіль ки пов ва жа є те най більш зруч ним — все при не се ве ли ку ра дість. До влас них доб рих спо ді вань до даю за хоп ле ну ра дість чис лен - них зем ля ківшко ля рів та їх ню вдяч ність Вам. Зі сво єю ро ди ною ба жаю всьо го тіль ки прек рас но го і світ - ло го для Вас як в спли ва ю чо му, так і нас туп но му 1977 ро ці. Щи ро і сер деч но І. Чен дей Уж го род, 27 лис то па да 1976 р. 30.XII. 1976 р. Уж го род До ро гий Олесь Те рен ті йо вич! Схви льо ва ний і при єм но вра - же ний Ва шою щед ро тою, сер деч - но дя кую за дій сно чу до во го да - рун ка для мо го рід но го се ла. Кни ги, що їх на діс ла ли в Уж го - род, бу дуть уро чис то пе ре да ні шко лі в Ду бо вім. При єм но ме ні, що май же ко жен, до ко го я звер - нув ся з про хан ням на діс ла тишко лі до но во сіл ля кни гу, від гук - нув ся. Ни ні маю доб ру збір ку кни жок, уже й ду маю по ча те ді ло про дов жи ти тим біль ше, що біб - лі о теч ка ця ста ла пам’ят ною і не - пов тор ною. Ра дий, що пись мен - ни ки від гук ну ли ся кни га ми не оди но ки ми, а зде біль шо го кіль - ко ма, з при віт ни ми на пи са ми. Що про се бе? Ба га то му чив ся, бі ду вав, заз на вав злид нів, але й пра цю вав. Не чув бід нос ті, яка прий шла б до ду ші, або сер ця на - віть то ді, ко ли був поз бав ле ний мож ли вос ті і зов сім еле мен тар ної — ку пи ти ба жа ну книж ку чи пла - тів ку. Га даю, що не га раз ди по во лі спли нуть у не бут тя ос та точ но. Над си ла ю чи Вам лис та на лис тів - ках А. Коц ки, хо тів би за ін три гу - ва ти Вас ба жан ням поз на йо ми - ти ся з на ши ми жи во пис ця ми на За кар пат ті ближ че, по бу ва ти в май стер нях бо дай ок ре - мих, А. Коц ка — ко ло - рист з ви со кою куль ту - рою пись ма, май стер - ніс тю док лад ною. Лю - ди на він теж ці ка ва. Вель ми щед рим є та - лант Ф. Ф. Ма най ла, А. Каш шая, В. Ми ки ти, А. Дун ча ка, В. Кон тра - шо ви ча — що не ми - тець, то світ міс ткий і ба га тий. Ко ли ви па де мож ли вість по бу ва ти на За кар пат ті, зна йомс тво з жи во пис ця ми явить ся для Вас хви лю ю чим, ра - діс ним. На реш ті прий шла й до нас, в Уж го род, зи ма, скрізь ча рів но каз ко во. Під от сей зи мо вий нас - трій но во річ ний я щи році лую ру ки Ва шій гос - по ди ні Ва лен ти ні Да ни - лів ні, Вас обій маю і ба - жаю Вам всьо го тіль ки світ ло го і ра діс но го. Не - хай 1977 при хо дить бла - го дат ним і щед рим на доб ро. Здо ров’я Вам, ха - ті ж Ва шій — ми лих і ба - жа них гос тей! Щи ро Ваш зав жди, зви со кою до Вас ша ною і лю бов’ю пос тій ною І. Чен дей До ро гий Олесь Те рен ті йо вич! Ра дий на діс ла ти Вам свої “Сва ляв ські зус трі чі”. Всяк час від чу вав не тіль ки Ва шу доб ру при хиль ність, але й за ці кав ле ність, нес по кій, під - трим ку. За раз про це ду маю з особ ли вим хви лю ван ням і вдяч - ніс тю. Зда єть ся, по во лі спра ви на ла - год жу ють ся. В день ви бо рів до міс це вих Рад ме не об ра но де пу - та том до Уж го род ської місь кої. Піс ля виг нань це вже Щось. На по чат ку лип ня від пра вив ру ко писпо вість до “Ве сел ки”. Влип ні-сер пні си ді ти му над до - роб кою ру ко пи су піс ля ре цен - зен та для “Ра дян сько го пись мен - ни ка”. Знаю про Ва ші дав ні на мі ри по бу ва ти в За кар пат ті. Справ ді доб ре бу ло б, як би для Вас яви ла - ся мож ли вість за ві та ти в наш край. Лі то ча рів не, осінь, пев но, бу де ба га тою і щед рою. Не раз ду - маю про свою не дот ри ма ну обі - цян ку за вез ти Вам в Кон чу ку щи - ки ма ли ни. Справ ді доб рий сорт — цьо го лі та на ші на са ди бі зби - ра ли й зби ра ли. Га даю, та ки ви - па де зруч на мож ли вість роз ши - ри ти рос лин ність у Ва шо му дач - но му са ду. А як хо ті лось би тра - пи ти в та ку по ру, ко ли мож на б і поп ра цю ва ти в ньо му фі зич но! Ці лую ру ки Ва лен ти ні Да ни - лів ні, ба жаю Вам з ро ди ною доб - ро го лі та і всьо го що най при єм ні - шо го щи ро. Ваш І. Чен дей Уж го род, 12 лип ня 1977 р. 22.VI II.1977 р. Уж го род Вель ми ша нов ний Олесь Те рен - ті йо вич! Щи ро дя кую Вам за лис та і щед ро ту в став лен ні! Ра дий віс тці, що осьось ма є - те по бу ва ти не да ле ко від на шо го краю. Та ки спо ді ва ю ся, що ви па - де доб ра на го да й за ї де те в Уж го - род. Не поз бав те нас приєм нос ті і мож ли вос ті по ві та ти Вас в на шій ха ті на Ви со кій! Бу де мо спо ді ва - ти ся і че ка ти. При цьо му ко ли б Ви заз да ле гідь да ли зна ти ся про день при бут тя до Уж го ро да, осо - бис то я був би Вам зо бов’яза ний. Мій до маш ній те ле фон в Уж го ро - ді 3-29-49, з Трус кав ця под зво ни - ти, зда єть ся, не склад но. Ці лую ру ки Ва лен ти ні Да ни - лів ні. Здо ров’я Вам щед ро! Ваш І. Чен дей Гли бо ко ша нов ний Оле сю Те рен - ті йо ви чу! Щи ро вдяч ний Вам за “Твою зо рю”, що бу ла лас ка во на діс ла нав пе ред день Но во го ро ку. Кни гу ми вже про чи та ли з ве ли кою но - вою ра діс тю за Вас ще до при мір - ни ка з ав тог ра фом. Сер деч но Вас здо ро ви мо з даль шим до сяг нен - ням, ба жа є мо ба дьо рос ті, ото го ви со ко го нас трою, при яко му га - разд жи веть ся і доб ре пра цю єть - ся. Ук лін ні ві тан ня шлю (і шле - мо!) Ва лен ти ні Да ни лів ні. Пев ні зру шен ня є і в нас на ро бо ті. Піс ля лед ве не де ся тьох літ пе рер ви у мож ли вос ті пуб лі ку ва - ти на пи са не на реш ті за па ле но зе - ле ний вог ник і під ня то за га ти. В 1977 вий шла збір ка на ри сів “Сва - ляв ські зус трі чі”, в 1979-о му “Теп лий дощ” в “РП” і “Каз ка бі - ло го інею” в “Кар па тах”, а оце-но ва книж ка зно ву в “Кар па тах” — “Кри нич на во да”. Кни гу цю на ва жу ю ся Вам і на діс ла ти. Як би Ви знай шли крих ту ча су й про біг - ли очи ма “Ко ма ху в бур шти ні”, був би ра дий. В тво рі на ма гав ся за че пи ти проб ле му, якої май же не тор ка ють ся лі те ра тур ні кри ти - ки — проб ле ма без ду хов нос ті і гра фо ма нії, брид ко го за ро біт - чанс тва в лі те ра тур но му це ху. Ма є мо на За кар пат ті ор га ні - за цій ні змі ни. Прий шов на ро бо - ту но вий сек ре тар об ко му — Бан - дров ський Г. Й. зі Льво ва. Змі на, ймо вір но, нас тиг ла то ді, ко ли да - лі вже бу ло го ді, хоч осо бис то ме - ні вже зов сім не за ва жав і ко лиш - ній. З ро ка ми прий шов дос від і глиб ше ро зу мін ня, а що та ке лі те - ра тор, як з ним бу ти, і до Ю. В. І. В нас туп но му ро ці “Дніп ро” зби ра єть ся ви пус ти ти мій дво - том ник. В лю то му за ве зу ру ко пис до Ки є ва. Оз ву ся кон че до Вас. Як що ма ти му змо гу по тис ну ти Ва шу ру ку, бу ду ра дий. Всьо го, всьо го Вам най бла го - дат ні шо го. А го лов не здо ров’я Вам на дій но го! Щи ро Ваш І. Чен дей. Уж го род, 27 січ ня 1981 р. 7.І.1984 р. Уж го род До ро гий Оле сю Те рен ті йо ви чу! При піз нив ся я з ві тан ня ми до Но во го — за му чи ли ме не злид ні вдо ма, зне ма гаю, не раз па да ю чи у від чай при не ду зі си на Ми хай - ла… Та прий міть хоч те пер мій пок лін до Вас, до Ва шої, та кої до - ро гої мо є му сер цю, ха ти. Щас тя Вам, га раз дів, а най - пер ше здо ров’я — во іс ти ну не о - ці нен но го скар бу. Ці лую ру ки Ва лен ти ни Да ни - лів ни. Ваш зав жди І. Чен дей Ша нов ний Оле сю Те рен ті йо ви чу! З Но вим ро ком Вас! Не хай 1986 бу де щас ли вим, ра діс ним, в здо ров’ї! Щед ро доб ра ро ди ні Ва шій! І не хай ко жен Ваш крок бла - гос лов ля єть ся скрізь й у всьо му! Щи рощи ро І. Чен дей Уж го род, 30 груд ня 1985 р. P. S. Дав но, зда єть ся, та кидав но не стрі чав ся з Ва ми й не ба - чив Вас. А так хо четь ся бо дай ко - рот ко по го во ри ти з Ва ми, пам’ята ю чи не тіль ки Ва шу пос - тій ну зай ня тість, але й ці ну ча су Ва шо го. А ме ні за ос тан ні ро киви па ло не лег ко. Твор чі спра ви, звіс но, піш ли га разд піс ля зас ві че но го зе ле но го вог ни ка. Но ві ви дан ня з на пи са - но го в ро ки, ко ли я не ви да вав ся (та ких ро ків бу ло аж 9), бу ли зус - трі ну ті доб ре. Як час то я ду маю, що та ки ро бив зов сім пра виль но, не за нед бу ю чи пра цю над сло вом в лі та по суш ли ві… На не мо ло ді пле чі “я зва лив” со бі ще од ну тяж ку но шу. То рік взя ли ся ми пе - ре бу до ву ва ти ха ту в Уж го ро ді — пев но, при га ду є те на шу са ди буна близь кій од цен тру міс та око - ли ці з вет хою ха тою. Пе ре бу до ву ва ти я був зму ше - ний. Дав ня ха та ще вдат на бу ла, аби в ній до жив свій вік я. Але по - ми ра ти в прас та рій ха ті я вже не міг би. Двоє ді тей, пев ність в то - му, що са ди ба — на ній про жи то від 1949 ро ку — бу ла б по ме ні обов’яз ко во зай ня та, ді тей з неї ро зіг на ли б, й зму си ла спер шу наг ро мад жу ва ти бу ді вель ні ма те - рі а ли, по тім вже й бра ти ся за пе - ре бу до ву. При цьо му для двох ро - дин. Ни ні бу ди нок на міс ці ко - лиш ньо го зве де но но вий. З цег - ли, на пер шок лас но му фун да - мен ті з те са но го гра ні ту, зі збе ре - жен ням пев них еле мен тів ар хі - тек тур них ста ро го, в за кар пат - сько му сти лі, з ви со ким стрім ким да хом під че ре пи цею… Ко рот ко: ха та ма ла б ще й ще на га ду ва ти по ме ні го ря ни на, кот рий щось хо тів і чо гось праг нув не тіль ки при ро - бо ті над сло вом. Бу ду ва ти вкрай важ ко. Те, що мож на бу ло вчи ни ти за ти ся чу ке ер бе ще то му 5-6 ро ків, ни ні хо че ці лі тричо ти ри. Ро біт ник став прим хли вим, го ду ва ти йо го тре ба так, як го ду ють на хра мо во - му свя ті гос тей, при цьо му пос - тій но з хміль ним. Уя віть со бі, ко - ли тре ба три чі са до ви ти за стіл 20-25 чо ло вік про тя гом три ва ло - го ча су. Як що на час по чат ку бу - дів ниц тва (бе ре зень 1984 р.) я мав ма те рі а лів бу ді вель них на са ди бі на 17-20 ти сяч (тіль ки вчи нив ши при пас і вар то бу ло бра ти ся за ро - бо ту), де що біль ше для ве ден ня ро біт, ни ні я бор жник. Але ве ли кої бі ди не ма. Під валь ні при мі щен ня, пер - ший по верх пош ту ка ту ре ні, за ве - де но елек три ку, зроб ле но вік на і две рі. Осьось прис ту пи мо до сан тех ніч них ро біт та опа лен ня. Десь вліт ку все ли мо ся в якусь час ти ну ха ти для про жи ван ня. Ни ні тис не мо ся в од ній кім на ті, ма є мо кух ню й оті по бу то ві служ - би, без яких не обій ти ся. І при цих умо вах я пра цю вав над сло вом. Лед ве не п’ять ро ків від да но ро ма ну “Скрип ко лис ки”. Ро ман має вий ти в 1986 ро ці (тре тій квар тал) в “Кар па тах”. Для ви - дав ців ре цен зу вав ру ко пис дві чі К. П. Во лин ський. В січ ні, пев но, по чи на єть ся ро бо та з ре дак то - ром. Ви дить ся ме ні, що жод но му тво ру я не від дав стіль ки внут - ріш ньої енер гії, як са ме цьо му. Що вий де, по ба чи мо. Зи му 1985—1986 сид жу над-но вою кни гою опо ві дань. Спо ді - ва ю ся десь ран ньою вес ною по - да ти “РП” в ос нов но му, з та ким при ці лом, що по тім іще до дас - ться. В 1984 лед велед ве щось пи - сав у про зі, ко ли не го во ри ти про що ден ни ко ві за пи си під гас лом Продовження на стор. 12
Першодрук · “Господи, пошли нам істинних державних мужів, істинне державотворення!” · с. 12сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Іван Чен дей — Оле сю Гон ча ру: «Я щас ли вий від спіл ку вань з Ва ми»

Закінчення. Початок на стор. 10 “Бу ду є мо ха ту”. На 400 сто рін ках є чи ма ло ці ка во го, ін ко ли ку мед - но го, по тіш но го, ін ко ли й сум но - го, ба на віть зі слізь ми… Ці ка вий до ку мент для май бут ньо го. Дві чі ре цен зу вав ся ру ко пис ро ма ну “Да ле ке пла ван ня” для “РП”, дві чі річ сто я ла у ви дав ни - чо му пла ні. В світ не вий шла. По - бо ю ван ня, що ви ник не схо же до-то го, яке я заз нав піс ля “Бе рез не - во го сні гу”. Ме ні, вза га лі, шко да, що на пи са не ле жить — річ на пи - са ла ся ра ні ше. Тим біль ше шко - да, ко ли ре цен зен ти (Хар чук, Жу - лин ський) не ма ли сум ні ву що до ху дож ньо го бо ку. А яка ідея: не - до ві ра до лю ди ни лю ди ну здат на вби ва ти. Не до ві ра ні ве чить в лю - ди ні кра щі її си ли, ско вує, па ра - лі зує. “Лю ди ні ві ри ти! — ось до чо го кли че на пи са не. Та, зда єть - ся, за го во рив я Вас, над то не по - ща див Ва шо го ча су. Да руй те! Ще два сло ва про від ді лен ня СПУ. Знаю, що це для Вас бай ду - жим не є. Най пер ше, прик ро, що втра ти ли ми ко лиш ній ав то ри тет-но ве ли в За кар пат ті. Був час, ко лів ор га ні за ції на об лі ку ра ху ва ло ся лі те ра то рів з 20 і ре зо нанс наш в рес пуб лі ці був по міт ні ший, як ни ні, при чис лі 30 чле нів. Внут рі - ор га ні за цій не твор че жит тя від - сут нє. Ко жен щось ро бить, а прак ти ка зіб ра ти ся всім, на фа хо - во му рів ні об мі ня ти ся дум ка ми, за губ ле на. Чи ма ло з мо лод ших ха рак те ри зу єть ся ри са ми ме туш - ли вос ті, не тер пе ли вос ті, ба жан ня за вся ку ці ну ви да ти ся… Ни ні ор - га ні за цію очо лює Вов чок. Ймо - вір но, сі рі шо го ке рів ни ка не бу - ло. На жаль, за 12 ро ків Мей геш “зміц ню вав” ря ди при до по мо зі хміль но го. “Зміц нив” до то го, що на ос тан ніх збо рах йо го вже і в бю ро не ре ко мен ду ва ли. Що бу де да лі, по ба чи мо. Ор га ні за ція схо - жа на жи дів ський роз тря се ний віз, який силь но то рох тить на до - ро зі, але на який ба га то на ван та - жи ти не мож на — роз сип леть ся… Що не ка за ти, а з втра тою Мар - ку ша, Л. Дем’яна, По туш ня ка, Том ча нія, Ци буль сько го, Бор шо - ша- Кум’ятсь ко го, Лін ту ра ми втра ти ли вель ми ба га то. А по пов - нен ня хоч і по міт не, та ско рі ше чис лом… 30/XI I—1991 р. Гли бо ко ша нов ний Оле сю Те рен - ті йо ви чу! …Ха та, на реш ті, до бу до ва на. Ни ні мож на уже ба чи ти її та кою, якою пла ну ва ла ся ар хі тек то ром, а на ми — ро ди ною — з нез ви чай - ни ми мно гот руд нос тя ми бу ду ва - ла ся. Ос тан ні два ро ки во на од ме не заб ра ла всевсе: час, тер пін - ня і нер ви, си ли, не ка жу чи вже про не та кі вже щед рі, але й не ску пі, лі те ра тур ні за ро біт ки. При всьо му я ду же ра дію, бо вже знаю: при всьо му, що зі мною уже не змог ло б при го ди ти ся, ха та сто я - ти ме, ро дин не гніз до скла де не, зви те… При га дую мо мент, ко ли Ви пе рес ту па ли по ріг до на шої ха ти (1986 р.) й лас ка во пог ла ди ли ру - кою з при віт ним пог ля дом до лад - ні ду бо ві вхід ні две рі. І так пос - тій но ба чу Вас, вид слі док цьо го уна шій ха ті… Ко ли в жит ті хтось спи тав би ме не, а що з гос по дарс тва да ло ся з най тяж чи ми зу сил ля ми, я ска - зав би: ха та. Зви чай но, ро бо ти на ха ті ще вис та чає. Все скла да ло ся так, що пер спек ти ва ба чи ти ха ту пов ніс - тю за вер ше ною (бе ру чи до ува ги впо ряд ку ван ня), ок рес лю ва ла ся ре аль но. В 1992-о му ро ці зап ла - но ва но ви да ти в “Дніп рі” но ві мої два то ми виб ра ної про зи, зов - сім від мін ні од тих, що з’яви ли ся в 1982-у. Ра дів я не єди но твор чо - му, а з цим і мо раль но му на бут ку, та ки ма ю чи чо ти ри кни ги виб ра - них ре чей з на пи са но го, й, ма - буть, мав чим ті ши ти ся в умо вах За кар пат тя за своє склад не жит - тя. Та, на жаль, зас му тив ме не Та - рас Іва но вич Сер гій чук при зус - трі чі на ос тан ньо му Пле ну мі СПУ. Ска зав, що всевсе ви сить упо віт рі й імо вір ність ви хо ду дво - том ни ка в 1992 р. вель ми ма ла. Що вчи ни ти? Як бу де, так уже бу де. Агей та ки про вид нить ся, за зо ріє й мож ли вість уже наб ра ні, ви чи та ні, про а ван со ва ні кни ги три ма ти му ще жи вим у ру ках. Отак все хи та єть ся… Та го лов не і най го лов ні ше, що ма є мо свою Ук ра ї ну. Бу де Ук ра ї на, бу дуть і ви дан ня… Пев но, до хо ди ли до Вас віс ті про так зва не ре ак цій не ру синс тво на За кар пат ті. Шко да, що в цьо му ак тив но за мі ша ні лі - те ра то ри Фе ди ни ши нець, Дол - гош, Пет ров цій; а в ці ло му оте ру синс тво вип ло ди ло ся внас лі - док тих не га раз дів, що наг ро ма - ди ло ся про довж де сят ків літ. Чи - ма ло тут ло каль них ам бі цій, пов’яза них з ко рис ли віс тю та спе ку ля ці я ми ма ти “віль - ну зо ну”, а прос ті ше — ка - ла мут ну во ду. Від ми ну ло го за ли ши ло ся і на За кар пат ті чи ма ло за ва лів, які роз грі ба - ти й роз грі ба ти… Чу вав, й до Вас до хо ди ли “по дії” що до мо єї так зва ної пар тій нос ті. Все ско ї ло ся бу ло з во лі об ко му, який хо - тів об ми ти ся піс ля га неб них ак цій 1968—1969 ро ків. Пе - ре чи ти ак ці ям я не міг — в та ко му ра зі виз нав би пра - виль ність вик лю чен ня з пар тії за чес ну книж ку. Отой бу ло роз гля ну то пи тан ня на бю ро з виз нан ням по - мил ки в став лен ні до ме не та оцін ках “Бе рез не во го сні гу”. Лиш вдо воль ни ло те, що вреш ті са мі ви ну ват ці зло чи ну і взя ли на се бе від - по ві даль ність за прос ту пок. На цьо му все й за кін чи ло ся, як що до да ти пуб лі ка цію стат тів “За кар пат ській прав ді” “Сло ва, в яких прав да жит тя”. В стат ті муд - рою Н. Ро зу мик моя гід ність бу ла ре а бі лі то ва на пе ред ти - ми, хто в 1969 на чи тав ся ці - лої че ред ки пуб лі ка цій про ме не роз нос но го ха рак те ру. Ко рот ко: хто гу див, га нив, ху лив, той і ви ба чав ся. Звіс - но, різ ні лю ди поріз но му до цьо го ста ви ли ся. Моя ж честь і дос той ність при ме - ні… Хтось ду же хо тів на ак - ції на шо го ко лиш ньо го об - ко му і ме ні над ба ти по літ ка - пі та лець. Вчи ни ти по діб не я не дав сво єю по зи ці єю, за - ли ша ю чись і піс ля бю ро “не оч ле не ним”. Щас тя Вам і доб ра щед - ро! Ваш І. Чен дей Уж го род, 30/V— 1992 р. Гли бо ко ша нов ний Оле сю Те рен ті йо ви чу! Ва шою пос тій ною ува - гою, при хиль ніс тю і доб ро - тою я зав жди грів ся. В на пи - са но му до на го ди лис ті Ви зно ву і зно ву по лас ка ли ме - не, під три ма ли й обіг рі ли сво їм ви со ко лю дя ним сло вом. Не до - бе ру слів, аби ни ми по дя ку ва ти Вам, то му прий міть моє внут ріш - нє хви лю ван ня і ту вдяч ність, кот ра най пер ше ме ні са мо му й до дає си ли у мої уже ви со кі лі та… Зда єть ся, до ля всевсе з при - віт но го і при хиль но го у мо є му рід но му За кар пат ті при бе рі га ла для ме не до мо їх літ 70-их. По ша - ну ван ня в Уж го ро ді 20 трав ня дій сно бу ло ім по зан тним. По бу - вав у нас ша нов ний Ми ко ла Жу - лин ський; ме ні не раз ви ді ло ся, що то не ме не, а йо го — дер жав - но го рад ни ка — ша ну ють в Уж го - ро ді, та, все-та ки, вті шав ся тим ста ном, який був під не се ним, не ску пим на доб ро ту і хва лу. По ду - му вав я і над тим, що ко ли вже нев 70, то ко ли вза га лі — жит тя так хи мер но, пруд ко спли ло, що ни ні ви дить ся ме ні, йо го і не бу ло… Бу ли од ні вип ро бу ван ня і тер пін - ня. Ни ми (вип ро бу ван ня ми) во - но на пов не не вщерть до то го, що як ози ра ю ся, трем тін ням на пов - ню єть ся ко жен нерв. Су во ра до ля моя ме не ка ра ла. Ка рає ме не до кін ця… Ні ко ли не скар жив ся са ме Вам, але, га даю, зро зу мі є те мій ду шев ний стан: впер ший день Ве ли код ня цьо го ро ку я по бу вав на мо ги лі стар шо - го си на. Го ді уя ви ти стан мо єї ду - ші в день світ ло го свя та тим біль - ше, ко ли я поди тя чо му зав ше по вер та ю ся в по ру мо го ди тинс - тва з різ два ми і ве ли код ня ми — ста ва ли мрі єю і каз кою в на шій вер хо вин ській ха ті з юр мою ма - ле чі, на шою зак ло по та ною ма - мою і не бать ком, а ці лою ле ген - дою, апос то лом і муд ре цем… Про жив дід май же 91 рік і за кіль - ка мі ся ців до смер ті сам мо вив: не ско ро в Ду бо вім бу де іще один та - кий дід… Тяж ко, до ро гий Оле сю Те рен ті йо ви чу, ду же тяж ко. Ко ли б ме не спи та ли, а що в жит ті ви да ло ся ме ні най більш мно гот руд ним, я ска зав би: бу - ду ван ня ха ти. Так, так, са ме во но заб ра ло най більш енер гії, нер - вів, най дуж че зне си ли ло ме не. Ді ва ти ся я не мав ку ди, бу ду ва ти по ви нен був, як що во лів, аби са - ди ба на Ви со кій за ли ши ла ся і по ме ні ро дин ною, не бу ла роз не се - на віт ра ми мож нов лад ців і ча су — ко лиш ній го ло ва обл ви кон ко - му М. Во ло щук на мі ряв ся са ме на ній щось бу ду ва ти чи нов не, в час бу ду ван ня га няв мі лі ці єю з са ди би лю дей. Спа си бі, по міг Г. Бан дров ський… Га разд, ха та для зруч но го про жи ван ня трьох ро - дин на са ди бі на шій зве де на, му - ри під да хом. Ро бо ти тут іще чи - ма ло, час для цеї ро бо ти по га ний — майс три на віть не зна ють скіль ки про си ти, до всьо го дво - том ник не вий де. Пе ре бі ду є мо, зне се мо, бу ла б Ук ра ї на, був би іще у ме не пев ний при пас в лі - тах. Час прос тою в бу дів ниц тві ви ко рис таю для пи сан ня но вих ре чей. До ро гий Оле сю Те рен ті йо ви - чу! Да руй те, ко ли сво ї ми рем - ства ми і жа ля ми всі ля ки ми вки - нув Вас в неп ри єм ний нас трій. Ска за ти ж маю од не: ко ли ме ні бу ло най тяж че, ко ли зне ма га ли скру ти і сум’ят тя, зав жди опи рав - ся я на сві до мість і пам’ять: на сві ті ба га то пре доб рих лю дей, при хиль ни ків, а се ред них Олесь Гон чар. Не уяв ля є те со бі, як ба га - то зна чи ла Ва ша ува га, Ва ша доб - ро та до ме не і нас на вул. Ви со - кій, на віть по тиск ру ки… Ото ж: дай нам, Гос по ди, здо ров’я і ві ку! Ці лую ру ки Ва лен ти ни Да ни - лів ни, обій маю Вас щи ро Ваш І. Чен дей P. S. Про всілякі русинські справи в Закарпатті Вам не пишу нічого. Вони того і не варті. Все замішане на (нерозбірливо), гни - лій оби ва тель щи ні, ам бі ці ях та жа до бі лі дерс тва. До всьо го до лу - чаються (нерозбірливо) не га раз ди. Бу ла б силь на, бла го по луч на, на - го до ва на, одяг не на, обу та Ук ра ї - на, ук ра їн ця ми в якій ра ту ва ли б се бе і тур ки. P. S. Син Ми хай ло — вчи тель. Ни ні він уже на ро бо ті. [..і.]. Жін - ка нез ду жає та кож. Ра дість ве ли ка з внуч ки Ма - рій ки од донь ки та кож Ма рій ки… Цим і жи ве мо. І. Ч. 28 груд ня 1993 р. Уж го род Гли бо ко ша нов ний Олесь Те рен - ті йо вич! 1993-ій ви дав ся ро ком не ма - лих ду шев них вип ро бу вань і тер - пінь. Су ве рен на — по да на Все виш - нім з не ба ук ра їн цям за ба га то ві - ко ві му ки і страж дан ня зі сльо за - ми ра дос ті — зло чин но роз тя гу - ва ла ся і роз кра да ла ся най різ но - ма ніт ні ши ми спо со ба ми по всіх еше ло нах і прос то рах. По діб не є не ін шим, як бо жою по ка рою за нез дат ність по бу ду ва ти со бі дер - жа ву на ши ми пра ді да ми і пра - пред ка ми… Про довж 1993-го я пе ре му - чив ся і пе ре бі ду вав. Не раз па дав у роз пу ку і від чай… По всьо го до - да ва ли ся ро дин ні не га раз ди… В 1994-ий вдив ля ю ся зі спо ді - ван ня ми, що та ки бу де мо ви би - ра ти ся з про вал ля… Гос по ди, пош ли нам іс тин них дер жав них му жів, іс тин не дер жа - вот во рен ня! Обій маю Вас щи ро. Ці лую ру ки Ва лен ти ни Да ни - лів ни. Сер деч но Ваш І. Чен дей Публікація Валентини ГОНЧАР
Музеї · “Заповіт, який проголосив Олесь Терентійович: “Собори душ своїх бережіть!”, став девізом Фонду”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

ха. За ра ху нок ме це на тів від тво - ре но її дзві ни цю в пам’ять про Мар кі я на Шаш ке ви ча, чиє ім’я пов’яза не з ці єю пам’ят кою. І хо - ча з не ві до мих для нас при чин цер ква не увій шла в зга ду ва ну дер жав ну прог ра му, але ми її під - три му є мо згід но з пос та но вою Прав лін ня, бо це уні каль ний об’єкт За хід ної Ук ра ї ни. Там уже про ве ли ар хе о ло гіч ні роз коп ки, розробляємо про ект від бу до ви. У селі Су хій Ко бе ляць ко го ра - йо ну є від тво ре на ха таму зей Оле - ся Гон ча ра. А по руч — за нед ба на шко ла. Чо ти ри ро ки ми лис тов но до би ва ли ся, щоб для роз ши рен ня му зею пе ре да ли цю бу дів лю, яку ми зо бов’яза ли ся від но ви ти. Прав лін ня ух ва ли ло рі шен ня і нам до ве ло ся ви ку пи ти шко лу за 30 ти сяч гри вень, хо ча, на мою дум ку, це непра виль но. Але та кі су час ні ре а лії — у нас ні чо го за раз не да ру ють… Уже рік три ває сок у куль ту ру з ча сом по вер - неть ся до них, їх ніх ді тей, ону - ків. А за кор до ном 80 % внес ків у від род жен ня куль тур ної спад щи - ни — кош ти ме це на тів. Ми пла - ну є мо за по чат ку ва ти на На ці о - наль но му ра діо цикл пе ре дач “До ро га до хра му”, де об го во рю - ва ти ме мо пи тан ня ме це на тства, доб ро дій ниц тва, яке в Ук ра ї ні пот ре бує роз вит ку. Ще 2003 ро - ку, піс ля то го, як вий шов За кон про бла го дій ниц тво і бла го дій ні ор га ні за ції, ми роз ро би ли змі ни і до пов нен ня до ньо го, які пе - ред ба ча ли по дат ко ві піль ги для бла го дій ни ків. Але на ші іні ці а - ти ви від хи ли ли, бо во ни “ду же б’ють по бюд же ту Ук ра ї ни”. Та кі ни ні умо ви. Пам’ят ко о хо рон ні гро мад ські ор га ні за ції сьо год ні об’єд ну ють лю дей, які пра цю ють на рів ні под ви гу, ад же за ви мо га - ми то го ж За ко ну про бла го дій - ність ми зму ше ні спла чу ва ти всі по дат ки на вит ра ти під час про - ве ден ня за хо дів, за орен ду при - мі щень для збе рі ган ня фон дів-то що. Че рез це, при мі ром, Ук ра - їн ське-то ва рис тво охо ро ни пам’яток іс то рії і куль ту ри, хоч і є бла го дій ною ор га ні за ці єю де- - фак то, не пе ре хо дить на цей ста - тус, щоб убе рег ти свій і без то го не ве ли кий ко лек тив. А ми вже пра цю є мо так, як є. — На Ки їв щині є са ди ба На дії Фі ла ре тів ни фон Мекк — де - рев’яна пам’ят ка 1888 ро ку. За раз во на в жах ли во му ста ні, жод них рес тав ра цій них ро біт не про во - дить ся. Ще кіль ка ро ків — і ми втра ти мо її ос та точ но. А во на та кож у спис ку… — У на шо му спис ку є пам’ят - ки, що до яких дум ки чле нів прав - лін ня різ нять ся. Так, член прав - лін ня Фон ду, ака де мік Пет ро То - лоч ко вва жає, що ні са ди ба П. Чу бин сько го, ні са ди ба Н. фон Мекк не є ви дат ни ми пам’ят ка ми для Ук ра ї ни. Во ни прос то пред - став ля ють ви дат них осо бис тос - тей. Моя дум ка та ка: це ре лік вії Ук ра ї ни і їх тре ба хо ча б час тко во під три му ва ти. Про са ди бу фон Мекк у с. Ко пи ло ві Ма ка рів сько - го ра йо ну бу ла роз мо ва з На та лі - єю Бу ла єв ською, що опі ку єть ся Ки їв щи ною і не що дав но ог ля да - ла цю бу дів лю. Ду маю, ми змо же - мо пе ре ко на ти Пет ра То лоч ка в-то му, що для Ук ра ї ни ці дві са ди - би зна чи мі і їх нє від род жен ня пот ріб но фі нан су ва ти. — Чи має за раз Ук ра ї на ре єстр пам’яток і чи ма ють ни ні пам’ят ки іс то рії та куль ту ри всіх рів нів на леж ну опі ку від дер жа ви? — Та кий ре єстр ве де ни ні Де - пар та мент куль тур ної спад щи ни та куль тур них цін нос тей Мі ніс - терс тва куль ту ри Ук ра ї ни, який очо лює Анд рій Він гра нов ський. У ре єс трі пам’ят ки і міс це во го, іна ці о наль но го зна чен ня. Але до цьо го ре єс тру за раз пот ра пи ти ду же склад но. Біль ше то го, дех то ак тив но пра цює над тим, щоб ви - во ди ти де я кі пам’ят ки з ньо го, мо ти ву ють тим, що во ни не ори - гі наль ні, а від тво ре ні. То му й ви - ник ла проб ле ма з Гос тин ним дво - ром на По до лі в Ки є ві. Ска за ли, що це не пам’ят ка, а “но во дєл”, який мож на ви вес ти з ре єс тру. І так, не по міт но, з ре єс тру, за мість-то го, щоб до пов ню ва ти йо го, вик лю ча ють зна чу щі об’єк ти, щоб на їх ньо му міс ці бу ду ва ти роз ва жаль ні цен три. Та ким чи - ном мож на “ви вес ти” з ньо го Ус - пен ський со бор Ки є во- Пе чер - ської лав ри, Ми хай лів ський зо - ло то вер хий… Став лен ня дер жа ви до пам’яток не на леж не, нам до - во дить ся пос тій но, в кож но му кон крет но му ви пад ку, бо ро ти ся за свя ти ні. Спіл ку вав ся Євген БУКЕТ, фо то ав то ра
Музеї · “Заповіт, який проголосив Олесь Терентійович: “Собори душ своїх бережіть!”, став девізом Фонду”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Ва лен ти на ІР ШЕН КО: «Пам’ят ко о хо рон ці сьо год ні пра цю ють на рів ні под ви гу»

— Ко ли бу ло ство ре но Фонд іме ні Оле ся Гон ча ра? Яка йо го ос - нов на ме та і зав дан ня? — По важ ні ук ра їн ці, гро мад - ськість із ча су про го ло шен ня не - за леж нос ті Ук ра ї ни по ру шу ва липи тан ня про те, щоб від ро ди ти на шу ду хов ну спад щи ну, особ ли - во куль то ві спо ру ди, які зни щи лиза то та лі тар но го ре жи му, під час вій ни і т. ін. Пер шим го лос на за - хист на ших скар бів під ніс Олесь Те рен ті йо вич Гон чар. Він дві чі звер тав ся до ке рів ниц тва дер жа - ви, щоб під ня ти це пи тан ня на дер жав ний рі вень. Зок ре ма він опі ку вав ся Ми хай лів ським зо ло - то вер хим со бо ром. Від ра зу піс ля про го ло шен ня не за леж нос ті Ук - ра ї ни ство рив Фонд з від тво рен - ня со бо ру, який очо лив. У трав ні 1995 ро ку Олесь Гон чар звер тав ся що до Ми хай лів сько го зо ло то вер - хо го до Пре зи ден та Ук ра ї ни Л. Д. Куч ми. Він пи сав, що від тво рен - ня пам’ят ки бу де спо ку тою на - ших грі хів пе ред на щад ка ми, для яких ми по вин ні бу ли збе рег ти цю пер ли ну ХІІ сто літ тя. Вла да від гук ну ла ся на звер - нен ня. Ду же спри яв цьо му Пет ро Ти мо фі йо вич Тронь ко. Ро ків із со - рок во ни вдвох — фрон то ви ки, ро - ман ти ки, ук ра їн ці — плічо- пліч за хи ща ли ук ра їн ську куль ту ру. 9 груд ня 1995 ро ку ви да но Указ Пре зи ден та “Про за хо ди що до від тво рен ня ви дат них пам’яток іс то рії та куль ту ри Ук - ра ї ни”, по чи на ю чи з Ми хай лів - сько го зо ло то вер хо го мо нас ти ря й Ус пен сько го со бо ру Ки є во- Пе - чер ської лав ри. Але Олесь Те рен - ті йо вич про це вже не діз нав ся. То му від род же ний Ми хай лів - ський зо ло то вер хий, Шев чен ко - ва свя ти ня — Цер ква Різ два Хрис то во го на По до лі, Ус пен - ський со бор, — це нев га си мі свіч - ки пам’яті про те, що зро бив Олесь Гон чар для Ук ра ї ни, її куль ту ри. Цим же Ука зом Пре зи ден та був ство ре ний Фонд від тво рен ня ви - дат них пам’яток, яко му, зва жа ю чи на кло по тан ня гро мад ськос ті, прис во ї ли ім’я Оле ся Гон ча ра. Очо - лив йо го, згід но з Ука зом, ака де мік НАН Ук ра ї ни Пет ро Ти мо фі йо вич Тронь ко. І до ос тан ньо го дня сво го зем но го жит тя він був го ло вою прав лін ня Фон ду. А за раз го ло вою од но го лос но об ра но пос лі дов ни ка Пет ра Ти мо фі йо ви ча в спра ві охо - ро ни і про па ган ди куль тур ної спад - щи ни, ону ка Іва на Фран ка — Ро - лан да Та ра со ви ча Фран ка. За по віт, який про го ло сив Олесь Те рен ті йо вич: “Со бо ри душ сво їх бе ре жіть!”, став де ві зом Фон ду і ми на ма га є мо ся про дов - жу ва ти йо го спра ву, охо ро ня ю чи на шу куль тур ну спад щи ну. — Яки ми бу ли пер ші великі спра ви, здій сне ні за учас тю Фон ду? — З 1996 ро ку ми по ча ли фі - нан су ва ти від тво рен ня ви дат них пам’яток. Роз роб ле но дер жав ну прог ра му, за по чат ко ва ну ви щез га - да ним Ука зом, що до пе ре лі ку пам’яток, які пот ре бу ють пер шо - чер го во го від тво рен ня. То ді ще іс - ну ва ла ко мі сія при Пре зи ден то ві Ук ра ї ни, яку теж очо лю вав Пет ро Ти мо фі йо вич Тронь ко. У збо рі кош тів бра ла участь не тіль ки Ук - ра ї на, а й ук ра їн ська ді ас по ра, яка прак тич но про фі нан су ва ла від - тво рен ня Ми хай лів сько го зо ло то - вер хо го мо нас ти ря. Пер шим іно - зем цемдер жа вот вор цем, який є ла у ре а том Ви щої від зна ки Фон ду “Бе ре ги ня”, став гро ма дя нин США о. Сте фан По са ків ський 1999 ро ку. Він пе ре ка зу вав знач ні су ми на від тво рен ня мо нас ти ря. Ду же ба га то нам до по мог ла і мо - раль но, і ма те рі аль но гро ма дян ка США п. Со фія Мо ра чев ська- Тем - ниць ка, яка за за по ві том ху дож - ни ці Люд ми ли Мо ро зо вої пе ре да - ла її спа док Ки є ву (кар ти ни, пор - це ля ну, іко ни для Со бо ру і гро ші на від тво рен ня фрес ки Ди мит рія Со лун сько го). Ми пе ре да ли іко ни Ми хай лів сько му зо ло то вер хо му, а ін ші ре чі в Му зей іс то рії м. Ки є ва, їх там рес тав ру ва ли й екс по ну ють. За ра ху нок кош тів, які про дов жу - ють над хо ди ти на де по зи ти, від - тво рю є мо ви дат ні пам’ят ки, що бу ли вклю че ні до ви щез га да ної дер жав ної прог ра ми. Хо ча, з не ві - до мих нам при чин, са му прог ра му ска су вав Ка бі нет Мі ніс трів у бе - рез ні 2007 ро ку, нез ва жа ю чи на те, що до її роз роб ки бу ли за лу че ні най кра щі ар хі тек то рипро фе сі о - на ли. За раз ми ух ва ли ли рі шен ня звер ну ти ся до Ка бі не ту Мі ніс трів Ук ра ї ни з про по зи ці єю по но ви ти цю дер жав ну прог ра му. Що це нам дає? Як що КМУ ух ва лить це рі - шен ня, то во но доз во лить нам “на рів ні” роз мов ля ти з вла дою на міс цях, до лу ча ти її до спів фі нан - су ван ня дер жав ної прог ра ми. Аза раз, на жаль, ми це ро би мо тіль - ки на осо бис тих звер нен нях. — У пе ре лі ку ви дат них па - м’яток іс то рії та куль ту ри, які пе - ред ба ча ло ся від тво ри ти, 56 об’єк - тів. Як фор му вав ся цей пе ре лік? — Вра хо ву ва ли ся пев ні кри - те рії від бо ру: щоб пам’ят ка бу ла ви дат ною пер ли ною не тіль ки ук - ра їн ської куль ту ри, а й сві то во го зна чен ня, щоб бу ли фо тог ра фії або за мі ри, че рез які її мож на бу - ло б по ба чи ти. Не так, як Де ся - тин ну цер кву, яку ніх то не ба чив і не знає, який виг ляд во на ма ла. Ад же фун да мен ти, що від неї за - ли ши ли ся, важ ли ві ші, ніж від - тво рен ня не ві до мої спо ру ди. Тож ко ли скла да ли цю дер жав ну прог ра му, в неї внес ли ли ше 56 пам’яток: 55 в Ук ра ї ні й од ну кап - лич ку над мо ги лою геть ма на Пет ра До ро шен ка в с. Яро по лець Мос ков ської об лас ті Ро сій ської Фе де ра ції. Щоп рав да, ук ра їн ська ді ас по ра в Ро сії вже від бу ду ва ла цю пам’ят ку са мос тій но. Ще ко - ли дер жа ва не виз на чи лася, Фонд за влас ні кош ти розпочав ці ро - бо ти, особ ли во про ек тні, ар хе о - ло гіч ні. Ми фі нан су ва ли ро бо ту Інс - ти ту ту ар хе о ло гії, який про вів дос лід жен ня всі єї те ри то рії Ки є - во- Пе чер ської лав ри, кож но го її бу ди ноч ка. Дер жа ва лише зго дом при єд на ла ся до про ек тів від род - жен ня пам’яток. Ба га то сил у від - тво рен ня пам’яток Ки є ва вклав-то діш ній місь кий го ло ва сто ли ці Олек сандр Омель чен ко. 1999 ро - ку він от ри мав від нас Ви щу від - зна ку Фон ду — “Бе ре ги ню”. — Ви вже вдру ге зга да ли про Ви щу від зна ку Все ук ра їн сько го фон ду ім. Оле ся Гон ча ра. Хто ще є ла у ре а тами? — Пре зи дент Ук ра ї ни Л. Куч - ма, за те, що до лу чив ся до спра ви від род жен ня пам’яток. Це бу ла пер ша на го ро да Пре зи ден то ві Ук ра ї ни від іме ні Фон ду (1998). Ду же ба га то зро бив для аку му ля - ції кош тів то діш ній го ло ва На ці - о наль но го бан ку Ук ра ї ни, спів го - ло ва Фон ду Вік тор Ющен ко, який от ри мав від зна ку то го ж ро - ку. Пет ро Тронь ко за свій не о ці - нен ний вне сок у роз ви ток і по пу - ля ри за цію куль тур ної спад щи ни (2000); На ці о наль ний банк Ук ра - ї ни на го род же ний за фі нан со ву допомогу Фон ду (2003); Дер жав - на мит на служ ба, з якою ми спів - пра цю ва ли, пе ре да ва ла нам ра - ри те ти на ці о наль но го зна чен ня, ві діб ра ні у кон тра бан дис тів. — До яких про ек тів ще при - чет ний Фонд? — На ша ос нов на ме та — фі - нан су ван ня пам’яток згід но з ре - єс тром ска со ва ної дер жав ної прог ра ми. Цей спи сок за ли ша - єть ся для нас спо ну кою до спра - ви. Ска жі мо, Яго тин ський Тро - їць кий со бор уже пок ри ли ба ня - ми і час по чи на ти внут ріш ні оз - доб лю валь ні ро бо ти. Нині ми опі ку є мо ся уні каль - ною для Ук ра ї ни нас кель ною фор те цею Тус тань у с. Урич Ско - лів сько го ра йо ну Львів ської об - лас ті. Не що дав но за на шої до по - мо ги від тво ре но ко заць ку гар ма - ту, яка стрі ляє ка мін ням на ду же ве ли кі від ста ні. У Льво ві є цер ква Свя то го Ду - офор млен ня до ку мен тів, зроб ле - но зе мель ні за мі ри, хоч і по віль но, але спра ва про су ва єть ся. На ос тан ньо му за сі дан ні прав лін ня ство ре но наг ля до ву ра ду при Тро їць ко му со бо рі в Но - во мос ков ську Дніп ро пет ров ської об лас ті. На рес тав ра цію ці єї пам’ят ки вже ви ді ле ні кош ти і ми наг ля да ти ме мо за їх нім ви ко рис - тан ням. Та кож ми про фі нан су ва ли від бу до ву Ус пен сько го ка фед - раль но го со бо ру в Пол та ві. Про - тя гом ос тан ніх п’яти ро ків ми фі - нан су є мо Ус пен ську цер кву се ла Лю тень ки Лу бен сько го ра йо ну на Пол тав щи ні. На жаль, біль ше ніх то (ні дер жа ва, ні під при єм ці) не до лу ча єть ся до її від род жен ня. Сьо год ні на по ряд ку ден но му — па ла цо во-пар ко вий ан самбль 1890 ро ку у с. Ша рів ка Бо го ду хів - сько го ра йо ну Хар ків ської об лас - ті. Там розміщувався туб дис пан - сер, то му те ри то рія пар ку і па лац бу ли під по ряд ко ва ні Мі ніс терс - тву охо ро ни здо ров’я. Ми дов го ве ли лис ту ван ня про від се лен ня ме дич но го зак ла ду і пе рет во рен - ня пам’ят ки на му зей. Два ро ки-то му лі кар ню від се ли ли і за раз три ває пе ре да ча ус та но ви з ба - лан су МОЗ на ба ланс Мі ніс терс - тва куль ту ри. Але ни ні ми ви ді ля - є мо кош ти на ре монт пар ко вих спо руд. Від тво ре но Во ло ди мир ський со бор у Хер со не сі. Від тво рен ня Спа со- Пре об ра жен сько го со бо ру в Оде сі фі нан су ють меш кан ці міс та. За раз ве де мо пе ре го во ри з пред став ни ка ми Спа со- Пре об ра - жен ської цер кви УПЦ КП, які ос вя чу ва ли від крит тя ву ли ці Оле - ся Гон ча ра в Луць ку, про пе ре да чу їм кіль кох ра ри тет них ікон, які збе рі га ють ся у нас. — Фонд іс нує за ра ху нок спон - сор ських внес ків. Як Вам вда єть ся зна хо ди ти бла го дій ни ків у на шій кра ї ні? — На жаль, по шук спон со рів — спра ва ду же важ ка. На ші біз - нес ме ни не ро зу мі ють, що вне - “Від тво ри мо свя ти ні Ук ра ї ни!” — та ке гас ло ор га ні за ції, ана ло гів якій не має у на шій дер жа ві. Ство ре ний за іні ці а ти вою Оле ся Гон ча ра і наз ва ний йо го іме нем, Все ук ра їн - ський фонд від тво рен ня ви дат них пам’яток іс то ри ко-ар хі тек тур ної спад щи ни про во - дить ве ли ку ро бо ту що до збо ру внес ків на від род жен ня втра че них пер лин ук ра їн ської куль ту ри, по вер нен ня на ро до ві йо го ху дож ніх скар бів, зай ма єть ся прос віт ниць кою ді - яль ніс тю. Про здо бут ки і пер спек ти ви Фон ду спіл ку є мо ся з йо го ви ко нав чим ди рек то - ром Ва лен ти ною Ми хай лів ною Ір шен ко.
Культура · “Люди часто не розуміють, якими історичними цінностями володіють”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Бо рис ВОЗ НИЦЬ КИЙ: «Кіс тки наших великих предків роз сі я ні по всьо му сві ту. Український на род по ви нен ма ти пан те он сво їх геніїв»

Ми ну ло со рок днів, як не ста ло од но го з та ких ве ли ких ук ра їн ців, — ди рек тор Львів ської га ле реї мис тецтв Бо рис Воз ниць кий по над 60 ро ків сво го жит тя прис вя тив збе ре жен ню та від род жен ню на ці о наль них свя тинь. Смерть зус трі ла йо го на до ро зі в один із зам ків. Він час то зус трі чав ся з жур на ліс та ми, да вав чис лен ні ін терв’ю, спо ді ва ю чись про бу ди тив сус пільс тві й у вла ді не тіль ки ін те рес, а й спів пе ре жи ван ня та спі ву часть у тій спра ві, якій прис вя тив жит тя. Йо го на зи ва ли ян го лом-о хо рон цем іс то рич ної спад щи ни Ук ра ї ни: за най - скром ні ши ми під ра хун ка ми, цей чо ло вік вря ту вав від зни щен ня, по вер нув із за бут тя, збе ріг і від рес тав ру вав близь ко со ро ка ти сяч пам’яток іс то рії та куль ту ри. Йо го на зи ва ли “ли ца рем за бу тих зам ків”, — він справ ді на га ду вав і зов ні, і ха рак те ром ро ман тич но го, нев том но го, безс траш но го Дон- Кі хо та, який щод ня ви хо дить на бій із бай ду жіс тю і зра дою. Але нас прав - ді Бо рис Воз ниць кий був ду же скром ним, прос тим і на віть со ром’яз ли вим. А не пос туп ли - вість, пос лі дов ність по яс ню ють ся прос то — він до са мо за бут тя лю бив свою Ук ра ї ну і був справ жнім її пат рі о том. Нап ри кін ці квіт ня цьо го ро ку зав дя ки про ек ту Все ук ра їн сько го жур на ліст сько го фон ду “Піз на є мо Ук ра ї ну ра зом” пред став ни ки ЗМІ по бу ва ли в по їз дці по “Зо ло тій під ко ві зам ків”, які вхо дять до скла ду Львів ської га ле реї мис тецтв: Під го рець кий, Зо ло чів ський, Олесь кий. Весь день із на ми був Бо рис Воз ниць кий, прис трас но і бар вис то опи су вав ми тарс тва цих ар - хі тек тур них ше дев рів, зга ду вав ди во виж ні фак ти їх ньої іс то рії, жу рив ся з при во ду то го, як ма ло ува ги при ді ляє дер жа ва цим пер ли нам зод чес тва, які мог ли б ста ти мек кою ук ра їн - сько го ту риз му. Наприкін ці дня на віть мо ло ді хлоп ці па да ли з ніг від вто ми, а Бо рис Гри го ро - вич у свої 86 ро ків ба дьо ро до лав кру ті ста ро дав ні схід ці. Не мов по вер та ю чи нас у ті да ле кі ча си. Так і вий шло, що учас ни ки цьо го прес-ту ру, по су ті, ос тан ні ми з жур на ліс тів чу ли йо го ти хий го лос, у яко му зву ча ли неп ри хо ва ні біль і об ра за. Не за се бе! Він впов ні ви на го род же - ний за своє под виж ниц тво: Ге рой Ук ра ї ни, ла у ре ат На ці о наль ної Шев чен ків ської пре мії, ака - де мік Ук ра їн ської ака де мії мис тецтв, зас лу же ний пра ців ник куль ту ри Ук ра ї ни та Поль щі, док тор Вар шав ської Ака де мії мис тецтв, по чес ний гро ма дя нин Льво ва. Але йо го сер це бо лі - ло за ко жен ка мінь іс то рич ної спад щи ни, за кож ну зни ще ну ре лік вію. І він на всіх рів нях вла - ди, не бо я чись при ни жень, про сив до по мо ги. На ша розмова і ляг ла в ос но ву цьо го ін терв’ю. На та ля ГАР МАШ “На рес тав ра цію Під го - рець ко го зам ку вже шість ро ків не ви ді ля єть ся жод - ної ко пій ки” — Борисе Григоровичу, експерти оцінюють вартість врятованих і зібраних Вами творів мистецтва в 17 мільярдів євро. Ви могли б належати до найбагатших людей України, тим часом не маєте навіть власної колекції. — Я і так най ба гат ша лю ди на! Усе, що зіб рав за пів сто літ тя ро - бо ти у Львів ській га ле реї мис - тецтв, вва жаю сво їм над бан ням, яке на ле жить мо є му на ро до ві. А біль шо го ме ні й не тре ба. До ма, у сво їй квар ти рі, я бу ваю ма ло, — де да лі час ті ше у до ро зі між зам - ка ми, які ви ма га ють пос тій ної ува ги й учас ті. І як що тре ба, нап - рик лад, виг реб ти сміт тя з ре конс - тру йо ва них при мі щень, за мес ти двір — бе ру ся за це на рів ні з усі ма і, най го лов ні ше, от ри мую за до - во лен ня. Не мов усі ці зам ки, кос - те ли — мої ді ти. Як що ро бо та зас - тає ме не в до ро зі, но чую в од но му із зам ків. Я скрізь — удо ма. Лю ди час то не ро зу мі ють, яки ми іс то рич ни ми цін нос тя ми во ло ді ють, та й му зей ні пра ців - ни ки не зав жди мо жуть виз на чи - ти справ жню вар тість ра ри те тів, але в ме не, на пев но, нюх на та кі ре чі. За своє жит тя стіль ки знай - шов ше дев рів, що жод на при ват - на ко лек ція їх не змо же вміс ти ти. 1967 ро ку, нап рик лад, в од ній ста рій ха ті по ба чив у ста рез но годі да на сті ні пор трет ім пе ра то ра Фран ца Йо си па ста ро вин ної ро - бо ти. “На ві що Ви три ма є те цей пор трет? — за пи тав у ньо го. “А що, він уже по мер?” — зди ву вав - ся ді дусь. А був ще ви па док, ко ли міс це вий хло пець при ніс ме ні два го бе ле ни, — йо го дід при віз їх щез авс трій ської вій ни і всі ці ро ки во ни ви сі ли у ба бу сі над ліж ком. Хло пець хо тів зда ти їх у му зей, але там не взя ли: рва ні, мов ляв. Ау ме не на віть ру ки зат ру си ли ся, Львів ській об лас ті, тіль ки шість — під да хом, реш та ви ма га ють ре конс трук ції, усі со рок зам ків Тер но піль щи ни — в ру ї нах. Ко ли чо ти ри зам ки від да ли Львів ській га ле реї мис тецтв, все моє жит тя пе рет во ри ло ся на бо роть бу за їх - нє від нов лен ня. Але спра ва про - су ва єть ся ту го. Нап рик лад, на ре - конс трук цію Під го рець ко го зам - ку, по бу до ва но го в ХVII сто літ ті ве не ці ан цем Анд ре дель Ак ва, ці - єї пер ли ни єв ро пей ської па ла цо - вої ар хі тек ту ри, що пос ту па єть ся кра сою ли ше ко ро лів сько му зам - ку у Кра ко ві, за ос тан ні шість ро - ків не ви ді ле но жод ної ко пій ки дер жав них кош тів. До по ма га ють ме це на ти, при їж джа ють і пра цю - ють у віль ний час спів ро біт ни ки ком па нії “Ко како ла”, сол да ти з міс це вої вій сько вої час ти ни, мі - лі ці о не ри, ко за ки. — Ка жуть, Пет ро I по бу ду вав свій Пет род во рець са ме за зраз комі по до бою Під го рець ко го зам ку, піс - ля то го, як по бу вав тут? — Це прав да! 1635 ро ку геть - як їх по ба чив! Зап ла тив я йо му зі сво єї ки ше ні по 300 гри вень за ко жен, а по тім екс пер ти виз на чи - ли: ХVI сто літ тя. Авс трій ці те пер по 300 000 єв ро про по ну ють за ко жен го бе лен, але во ни прик ра - ша ють і прик ра ша ти муть Олесь - кий за мок, у яко му зіб ра но справ жні скар би. До ре чі, та кі го - бе ле ни тка ли в ХVI сто літ ті тіль - ки майс три ні Па ри жа і Брюс се ля, вплі та ю чи в них зо ло ті та сріб ні нит ки, жі но че во лос ся. На ко жен йшло до пів ро ку ко піт кої пра ці. — А скіль ки скар бів Ви не встиг ли зіб ра ти і во ни ка ну ли в Ле ту, — ніх то не ра ху вав? — Це — най біль ша моя пе - чаль. Ко ли ба чу, як па лять ста ро - вин ні де рев’яні цер кви, щоб по - бу ду ва ти на їх ньо му міс ці су час ні хра ми або щось ін ше, сер це об ли - ва єть ся кров’ю. У За хід ній Ук ра ї - ні вже спа ли ли по над ві сім де сят уні каль них цер ков. Ко ли впа ласті на По мо рян сько го зам ку, лю - ди за два дні ро зіб ра ли її на цег лу. З вось ми зам ків, роз та шо ва них у Борис Возницький з авторкою публікації Наталею Гармаш ман Ста ніс лав Ко нец поль ський ви рі шив зди ву ва ти всю Єв ро пу кра сою сво єї ре зи ден ції. Бу ди нок і прек рас ний сад з’яви ли ся в Під - гор цях за де сять ро ків до бу дів - ниц тва Вер са ля, тут був геть ман - ський за їзд для ка рет, ди во виж - ний парк, роз би тий іта лій ця ми, крі паць кий те атр, на ба ли з’їжд - жа ли ся єв ро пей ські мо нар хи. Бу - вав і ро сій ський цар, яко го вра зи - ла роз кіш зам ку. Тут бу ло зіб ра но чу до ву кар тин ну га ле рею: ро бо ти Рем бран дта, Ван Дей ка, ін ших ві до мих ху дож ни ків. Од нак піс ля ре во лю ції чер во но ар мій ці ви рі за - ли кар ти ни з рам, за ма лю ва ли їх іна по лот нах на пи са ли ре во лю - цій ні гас ла. Ду же ба га то цін нос - тей ви вез ли до Пів ден ної Аме ри - ки ос тан ні гос по да рі зам ку, а ке - рів ни ки ту бер ку льоз но го са на то - рію, який роз та шо ву вав ся тут піс ля вій ни, до пов ни ли кар ти ну руй ну вань. Го лов ний лі кар, при - мі ром, пе рет во рив уні каль ний кос тел на га раж, а 1956 ро ку че рез зва рю валь ні ро бо ти тут спа лах - нув дах. За мок го рів два дні, — мо же те уя ви ти, що від ньо го за - ли ши ло ся. Ці ру ї ни ми і от ри ма - ли 1997 ро ку. “Я про по ну вав зро би ти в Під го рець ко му зам ку дер - жав ну ре зи ден цію, — ніх то не від гук нув ся” — Бо ри се Гри го ро ви чу, ці зам ки — не тіль ки іс то рич не та куль - тур не над бан ня дер жа ви, а й, так би мо ви ти, йо го прес тиж, род зин - ка для ту рис тів, а от же, і при бу - ток. Нев же не має дер жав ної прог - ра ми їх ньо го від род жен ня? — У то му-то й річ, що кош ти зби ра є мо прос то по крих тах, пе - ре важ но від ме це на тів. Між тим, на за вер шен ня ре конс трук ції Під го рець ко го зам ку гро шей тре - ба в мас шта бах дер жа ви не так уже й ба га то — 50 міль йо нів гри - вень. Вос тан нє да ли не ве ли ку су - му шість ро ків то му, щоб зу пи ни - ти спов зан ня мо нас ти ря в прір ву. Біль ше не да ють. Між тим, ін те - рес іно зем ців до ці єї єв ро пей - ської пер ли ни фор ти фі ка цій но го мис тец тва — ве ли чез ний. Із Бі ло - ру сі ба га то ту рис тів, по ля ки при - їж джа ють, ад же тут бу ла літ ня ре - зи ден ція поль ських ко ро лів, — со ром но пе ред гос тя ми, що па - лац у та ко му ста ні. Ад же він міг бу ти не гір ше Пе тер го фа, — іта - лій ські са дів ни ки ще до Вер са ля об лаш ту ва ли тут чу до вий парк із те ра са ми, фон та на ми, ро за рі єм. Я на віть про по ну вав зро би ти на тре тьо му по вер сі дер жав ну ре зи - ден цію, щоб зус трі ча ти тут глав єв ро пей ських дер жав. Для цьо го і міс це зруч не, і кра є ви ди з го ри прос то чу до ві. Дех то до рі кав ме - ні, що хо чу, мов ляв, по да ру ва ти за мок чи нов ни кам, але го лов не — збе рег ти ці на ці о наль ні свя ти - ні. Во ни по вин ні ди ву ва ти й ра - ду ва ти лю дей, за лу ча ти до нас ту - рис тів з усьо го сві ту. Од нак на мою про по зи цію ніх то на віть не від гук нув ся. — Ка жуть, і при ви ди тут є? — Сам не ба чив, але мис лив ці за при ви да ми на віть з Аме ри ки при їж джа ли, кіль ка но чей тут про ве ли і за до по мо гою спе ці аль - них при ла дів за фік су ва ли: по той - біч ні си ли є! Іс нує на віть ле ген да про якусь “бі лу да му”, що жи ве в зам ку, — її ба чи ли ба га то ко лиш - ніх меш кан ців. І роз по ві да ли, що в кім на тах са мі со бою спа ла ху ва - ли свіч ки у свіч ни ках. Ми хо че мо ор га ні зу ва ти екс по зи цію фо то - гра фій, зроб ле них мис лив ця ми за при ви да ми, — бу де ду же ве се ло. — Не пов тор ний виг ляд цьо го зам ку зна йо мий на віть тим, хто тут ні ко ли не бу вав… — Так, цей па лац, по бу до ва - ний за зраз ком се ред ньо віч них ли цар ських зам ків, при ваб лю вав ба га тьох ре жи се рів. Тут зні ма ли - ся філь ми “Д’Ар та ньян і три муш ке те ри”, “Ди ке по лю ван ня ко ро ля Ста ха”, по ля ки ви ко рис - то ву ва ли йо го ін тер’єри для філь - му “Пан Во ло ді єв ський”. Най - пер ший фільм про Бог да на Хмель ниць ко го, в яко му грав
Культура · “Усе, що ми привезли, — зберегли для людей та історії, інше — пропало”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

відо мий ак тор Смир нов, теж зні - мав ся ще 1939 ро ку в цих сті нах. Ка жуть, у су сід ньо му се лі на віть жи ве по заш люб ний син Смир но - ва. Зні ма ли фільм “Овід” і в Олесь ко му зам ку. Йо го іс то рія ще більш див на. Від руй ну ван ня цей прек рас ний па лац вря ту ва ло те, що на пе ре дод ні свят ку ван ня 250-річ чя пе ре мо ги поль сько го ко ро ля над тур ка ми під Від нем по ля ки зга да ли, що Ян III Со - бесь кий на ро див ся 1629 ро ку са - ме в Олесь ко му зам ку. Во ни ви - ку пи ли йо го і від рес тав ру ва ли. Але 1950 ро ку па лац го рів, і га ле - рея от ри ма ла йо го 1965-го в жах - ли во му ста ні. Ми від кри ли тут му зей ста ро вин но го ук ра їн сько го мис тец тва, але пра цю ва ти бу ло важ ко, — за мок на віть ого ло си ли іде о ло гіч но шкід ли вим об’єк том. Що я тіль ки не ро бив, щоб пус ти - ти сю ди від ві ду ва чів: на віть пам’ят ник Ле ні ну у дво рі пос та - вив, а нав про ти вста но ви ли ме - мо рі ал 1-й кін ній ар мії. Пам’ятаю, прий ма ти цю скуль - птур ну ком по зи цію при ї ха ло ба - га то ви со ких вій сько вих чи нів. Ди ви лисьди ви лись, але тіль ки й за пи та ли: “А ку ди ці ко ні ска - чуть?” На віть із ком па сом зві ря - ли ся, так хо ті ло ся знай ти якийсь ком про мат… “За скуль пту ри Пін зе ля, знай де ні на зва ли щі, єв ро - пей ці го то ві зап ла ти ти по 12 міль йо нів єв ро” — До на йу ні каль ні ших Ва ших зна хі док, Бо ри се Гри го ро ви чу, на ле - жать і скуль пту ри Пін зе ля. — Ми на віть не зна є мо справ - жньо го іме ні цьо го ге ні аль но го майс тра, де рев’яні скуль пту ри яко го екс пер ти за ра хо ву ють до ві зан тій ської шко ли і за рів нем май стер нос ті по рів ню ють тіль киз Мі ке лан дже ло. Прос то в бух - гал тер ських до ку мен тах со бо ру Свя то го Юра у Льво ві я знай шов за пис, що скуль пто ру Пін зе лю зап ла ти ли за ро бо ту 37 000 зо ло - тих. Так ми і наз ва ли йо го Пін зе - лем. Але, ду маю, що це не справ - жнє йо го ім’я, — ма буть, ця лю - ди на втек ла з Єв ро пи за якісь грі - хи і пе ре хо ву ва ла ся в схід них зем - лях. Са ме тут і от ри мала за мов - лен ня на ви го тов лен ня де - рев’яних скуль птур для со бо ру. Хто він та кий, звід ки при ї хав і ку ди зник, за ли шив ши у Льво ві де сят ки ге ні аль них тво рінь, — іс - то ри кам ще на ле жить з’ясу ва ти. Я ж зби рав йо го скуль пту ри по всіх хра мах, бук валь но ви тя га ю чи їх із вог нищ. В од но му з хра мів, за свід чен ням оче вид ців, бу ло 18 скуль птур Пін зе ля, вря ту ва ти вда ло ся ли ше п’ять. Ду маю, що біль шість цих ге ні аль них тво рінь, яким в Єв ро пі не має ана ло гів, пус ти ли на дро ва. Нам вда ло ся зіб ра ти в Олесь ко му зам ку тро хи біль ше де сят ка цих скуль птур. Один екс перт, який вів аук ці о нив Лон до ні, ска зав ме ні, що кож ну мож на вис тав ля ти за стар то вою ці ною в 1 міль йон, а про да ти не де шев ше 12 міль йо нів єв ро. Уяв - ля є те, скіль ки гро шей піш ло на дро ва? Ці де рев’яні ше дев ри вже екс по ну ва ли ся в Мос кві, Пра зі, Поль щі, є до мов ле нос ті про те, що вис тав ка скуль птур Пін зе ля від бу деть ся в Лув рі. — По діб ні та єм ни ці, за гад ки, ди во виж ні іс то рії сто ять, на пев - но, за кож ним від най де ним Ва ми екс по на том? — Ви ма є те ра цію, про кож ну іс то рич ну ре лік вію мож на пи са ти ро ма ни! При мі ром, з од но го хра - му, який пе ре бу до ву ва ли під ав - тос тан цію, всі ре чі ви ки ну ли в ку щі, що ото чу ють ста ре кла до - ви ще. Тут я і знай шов розп’ят тя, на яко му ви кар бу ва на да та: 1580 рік! А під кіль ко ма ша ра ми фар би знай де ної іко ни ви я ви ло ся зоб - ра жен ня Бо го ма те рі роз чу лен ня ро бо ти, ви не по ві ри те, ХIV сто - літ тя. В од но му з сіл бу ло знай де - но гу цуль ську скри ню, яку екс - пер ти за ра хо ву ють до три піль - ської куль ту ри. Не менш уні каль - ні й по лот на іта лій сько го ба та ліс - та Мар ті но Аль то мон те “Бит ва під Від нем” і “Бит ва під Пар ка - на ми”, ви яв ле ні в кос тьо лі міс та Жов ква в жах ли во му ста ні. Три ро ки кош том поль сько го уря ду во ни рес тав ру ва ли ся у Вар ша ві за учас тю на ших рес тав ра то рів. Ами тим ча сом на три мет ри під ні - ма є мо сте лю в од но му із за лів Олесь ко го зам ку, щоб вста но ви ти там “Бит ву під Від нем”, ад же її роз мір 8 на 9 мет рів. Дру га кар ти - на бу де вста нов ле на в Зо ло чів - сько му зам ку. (Від редакції: вже після смерті Бориса Возницького унікальні полотна було повернуто в замки і виставлено на загальний огляд). По діб них іс то рій я мо жу роз - по віс ти сот ні: за тиж день при во - зив до му зею по дві ван та жів ки іс то рич них ре лік вій, які зби рав по ста рих цер квах і се лах. За двад цять ро ків вря то ва но близь - ко 30 ти сяч ре лік вій, які сьо год ні оці ню ють ся в 17 мі льяр дів єв ро. Схо ви ще кар тин ної га ле реї — це 4000 квад рат них мет рів скуль - птур, кар тин, аль бо мів, розп’ять. Там збе рі га ють ся 2000 оди ниць меб лів, ко лек ції ламп, пор це ля - ни, плас ти нок. Але спра ва на віть не в аст ро но міч ній вар тос ті цих екс по на тів. Усе, що ми при вез ли, — збе рег ли для лю дей та іс то рії, ін ше — про па ло. — Але ж Ви не вва жа є те свою мі сію ви ко на ною? Є, на пев но, у Вас, Бо ри се Гри го ро ви чу, ще якісь пла ни? — Мож ли во на них мо го жит - тя і не вис та чить! Щоб від рес тав - ру ва ти хо ча б чо ти ри зам ки, що вхо дять у “зо ло ту під ко ву”, пот - ріб ні прос то ти та ніч ні зу сил ля всьо го сус пільс тва, ве ли чез ні кош ти і від по ві даль ність дер жа ви. Як що в Ро сії на рес тав ра цію свя - тинь в 90-ті ро ки уряд ви ді лив мі - льярд руб лів, то у нас — за всі ро - ки не за леж нос ті — прос то крих ти. Є ще оди н за дум: ство ри ти в Ук ра ї ні Пан те он на ших ве ли ких спів віт чиз ни ків. Ба га то ци ві лі зо - ва них дер жав ма ють та кі ме мо рі - а ли: Ні меч чи на, Поль ща. У Поль щі пра хо ві пред ків — від усіх ко ро лів до Піл суд сько го — при - хо дять вкло ни ти ся сот ні ти сяч по ля ків. Це об’єд нує на цію, ви - хо вує її. А що у нас? Кіс тки ви - дат них пред ків роз сі я ні по всьо - му сві ту. З ук ра їн ських геть ма нів тіль ки Ви гов ський по хо ва ний на сво їй зем лі. Ті ло Бог да на Хмель - ниць ко го по ко їть ся в Поль щі, йо го си на Юрія — десь на грець - ких ост ро вах, ос тан ній ко шо вий ота ман Кал ни шев ський — на Со - лов ках, Пи лип Ор лик — в Ру му - нії, Пав ло Те те ря — у Ту реч чи ні, склеп Ма зе пи — в мол дав сько му мо нас ти рі, мо ги ла Дов жен ка, який про сив по хо ва ти йо го в Ук - ра ї ні, на Но во ді ви чо му кла до ви - щі в Мос кві… Та й ку ди вез ти їх ні ос тан ки? Не має та ко го міс ця в Ук ра ї ні, де мож на бу ло б зіб ра ти всіх на ших ге ні їв. Я вва жаю, що Пан те он по ви нен бу ти в Ка не ві, де по хо ва ний Та рас Шев чен ко.
Культура · “Усе, що ми привезли, — зберегли для людей та історії, інше — пропало”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Ку паль ська кі но ніч на бе ре зі Дніп ра

У ніч про ти Іва на Ку па ла, ка жуть, трап ля ють ся ди ва. А ди ва бу ва ють різ ні. Ось і цьо го ро - ку, щой но на змі ну спе кот но му дню нас та ла теп ла ніч, на ки їв сько му По до лі роз по чав ся фес - ти валь “Від кри та Ніч”. Цей дубль був уже шіс тнад ця тим. Тра ди цій но фес ти валь про во ди лина Анд рі їв сько му уз во зі, але че рез ре конс трук цію це ста ло не мож ли во. То му друж ню ру ку до по мо ги по да ла ху дож ня га ле рея “Арт-при чал” — но вий мис тець кий зак лад, роз та шо ва ний на бе ре зі Дніп ра бі ля під ніж жя Га ван сько го мос ту, що ве де з По до лу на Ри баль ський ост рів. Ку ра тор га ле реї — фо то ху дож ник Олек сандр Кти тор чук. Оле на ШУЛЬ ГА Фото Андрія МАРЧЕНКА Фес ти валь ко рот ко мет раж но - го кі но “Від кри та ніч” чи не най - мен ший у сві ті: він три ває ли ше од ну ніч нап ри кін ці чер вня — на по чат ку лип ня. Він ви нят ко вона ці о наль ний. Жан ро вих об ме - жень не має, крім су то кі не ма тог - ра фіч но го про дук ту. Під сум ки під би ва ють і ого ло шу ють пе ре - мож ців на сві тан ку. Хі ба ж не ди - во — про вес ти ку паль ську ніч на бе ре зі Дніп ра се ред по ці но ву ва - чів ук ра їн сько го кі но? Вод но час із го лов ним май - дан чи ком у Ки є ві фес ти валь ні пе рег ля ди від бу ва ли ся у Дніп - род зер жин ську, За по ріж жі, Ка не - ві, Ко пи чин цях на Тер но піль щи - ні, Іва но- Фран ків ську, Льво ві, Ми ко ла є ві, Пол та ві, При лу ках та Чер нів цях, у Ле гед зи но му на Чер ка щи ні й на ху то рі Оби рок поб ли зу Ба ту ри на на Чер ні гів - щи ні. У всіх цих міс цях по ка зи ор га ні зу ва ли чис лен ні при хиль - ни ки “Від кри тої Но чі”. На го лов но му май дан чи ку дійс тво від крив Дмит ро Кап ра - нов. Він пред ста вив нат хнен ни ка і пре зи ден та фес ти ва лю Ми хай ла Іл лєн ка як ди ва ка, який сту кає вусі две рі й ро бить те, що вва жає за пот ріб не, ні ко го не пи та ю чи. А це, на дум ку Дмит ра Кап ра но ва, оз на ка лю ди ни ге ні аль ної. “1997 ро ку, за по чат ко ву ю чи фес ти валь ко рот ко го мет ра, Ми - хай ло Ге ра си мо вич ка зав, що ук - ра їн ське кі но є, але ми йо му не ві ри ли, — заз на чив Дмит ро Кап - ра нов. — Ось те пер до пев ни ли ся, що во но та ки бу ло і є. Нас прав діж ма є мо ма со ве мо ло діж не кі но - ви роб ниц тво, яко го за пе ре чи ти ніх то не мо же. Фес ти валь від бу ва єть ся за під - трим ки Дер жав но го агент ства Ук - ра ї ни з пи тань кі но та По діль ської ра йон ної в м. Ки є ві дер жав ної ад - мі ніс тра ції. Про те лю ди з цих ор - га ні за цій ду же скром ні — ніх то зних не прий шов. Спа си бі, що доз - во ли ли. Тож у нас є шанс. Це не фут бол — на мат чі хо ди ли, а кі но, на від мі ну від фут бо лу, віч не. Ду маю, що сьо год ні на бе ре зі Дніп ра бу де ці ка ва ніч. Ми хай ло Іл лєн ко вшіс тнад ця те за пус кає мо тор лип не вої но чі. Во на бу де од но мов ною, і мо ва ця — мо ва ук ра їн сько го кі но”. За те прий шли чис лен ні ша - ну валь ни ки й дру зі: акт ри са На - та ля Сум ська, ре жи се ри Олесь Са нін і Ві та лій Ма ла хов, ка пі тан ях ти “Ку па ва”, яка здій сни ла нав ко лос віт ню по до рож, Юрій Бон дар, сту дент ство, жур на ліс ти, прос то охо чі по ди ви ти ся кі но. Ми хай ло Іл лєн ко по ді лив ся оп ти міз мом: “Га ле рея, що да ла при ту лок фес ти ва лю, на зи ва єть - ся “Арт-при чал”. Наз ва, на мій пог ляд, ба га то о бі ця ю ча, ад же при чал — міс це, ку ди вар то пря - му ва ти. Спо ді ва ю ся, що стріч ки цьо го річ ної “Від кри тої Но чі” нев дов зі по ба чи мо у Куль тур но - му цен трі “Кі но те атр “Ки їв”, ди - рек тор яко го — член ме це нат - ської ра ди на шо го фес ти ва лю. У кон кур сній прог ра мі 13 іг - ро вих і 7 ані ма цій них стрі чок, гля да чі ма ти муть змо гу по ди ви - ти ся та кож 25 по за кон кур сних і рет рос пек тив них — за га лом 45 ко рот ко мет раж них філь мів три - ва ліс тю від 2 до 16 хви лин. А з пер ши ми про ме ня ми сон ця, що схо ди ти ме, жу рі ого ло сить пе ре - мож ців”. Жу рі, без пе реч но, бу ло ав то - ри тет не: го ло ва — пись мен ни ця, лі те ра ту роз на вець Ок са на За буж - ко, за сло ва ми Дмит ра Кап ра но - ва, лю ди на, яка вміє бу ти на два кро ки по пе ре ду гро мад ської дум - ки в Ук ра ї ні; ак то ри те ат ру і кі но, на род ні ар тис ти Ук ра ї ни, ла у ре а - ти Шев чен ків ської пре мії Бог дан Бе нюк і Ана то лій Хос ті ко єв; лі те - ра тур ний кри тик і пуб лі цист Олек сандр Бой чен ко; ди рек тор Ки їв ської кі нос ту дії ди тя чих та юнаць ких філь мів, зас нов ник і про дю сер ди тя чо го гу мо рис тич - но го кі но жур на лу “Вот так!” Олек сандр Ко но ва лов; ху дож ник, ла у ре ат На ці о наль ної пре мії ім. Т. Шев чен ка Ана то лій Кри во лап; го ло ва прав лін ня “Рай ффай зен Банк Аваль” Во ло ди мир Лав рен - чук; лі дер рокгур ту “Ko zak System” Іван Ле ньо; фо то ху дож - ник Олек сандр Кти тор чук. Во ной виз на чи ло пе ре мож ців. Дип ло мом за кра щий сце на - рій на го род же но фільм “Бо ро да” (ре жи сер Дмит ро Су хо лит кий- - Соб чук), дип ло мом за кра щу опе - ра тор ську ро бо ту — стріч ку “Ми - ко ли не по ле” (ре жи сер Єли за ве та Клюз ко, опе ра тор Рус лан Ко ло мі - єць), дип ло мом за кра щу кі но но - ве лу — стріч ку “Не ви га да на іс то - рія” (ре жи сер Ар тем Ан тон чен - ко). Від крит тям фес ти ва лю став ак тор Ти мо фій Ант ро пов за роль го лов но го ге роя у філь мі “Тим ка” (ре жи се ри Ок са на і Ма ри на Ар те - мен ко). Ре жи сер Ка те ри на Че пік за во ю ва ла дип лом за кон цеп ту - аль ність ані ма філь му “Без кін ця”, а приз за кра щий ані ма цій ний фільм — Оле на По тьом кі на (стріч ка “Чис тий”). При зом за кра щий іг ро вий фільм на - го ро ди ли стріч ку “Пер ше по - ба чен ня” (ре жи сер Анд рій Пав люк), а гранпрі фес ти ва - лю здо був фільм Ми ро на Ла - ти ка “Ma nu 18 374”. От же, ку паль ська ніч при - нес ла від крит тя й нес по ді ван - ки. Ві та є мо пе ре мож ців фес - ти ва лю “Від кри та Ніч. Дубль 16” і спо ді ва є мо ся нев дов зі по ба чи ти їх ні іме на на афі шах кі но те ат рів і між на род них кі - но фес ти ва лів. “Від кри та Ніч” до ве ла, що ук ра їн ське кі но є, поп ри хро ніч не не до фі нан су - ван ня і брак ува ги дер жа ви во но жи ве й роз ви ва єть ся, во - но має май бут нє.
16 Традиційна культура · “Художників цікавить фольклорна тематика, у якій вирує прагнення жити на щасливій землі”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

ниця Тетяна Кисельова зазначи! ли, що винахідливість україн! ських майстрів, творча завзятість і шанобливе ставлення до істо! ричних витоків народної культу! ри притаманне багатьом пред! ставленим різноплановим тво! рам. Виставковий простір Музею наповнився справжнім театраль! ним дійством, у якому вирував розмай варіацій представлених інсталяціями з шовкопрядними коконами, капелюхами, сумка! ми, фігуративом, абстракцією. Відчувалася аура любові, вишука! ності, ліричного настрою та ви! сокої професійності. Широкий тематичний діапа! зон і глибина символі! ко!філософських під! текстів продемонстру! вали відхід митців від стандартних смаків. Художні образи стали співзвучними сучас! ності. Художників ціка! вить фольклорна тема! тика, у якій вирує праг! нення жити на щасли! вій землі. Кожен майстер уп! лів у традиції свої мис! тецькі фантазії, сповне! ні внутрішньої філосо! фії людини, безмежної любові до творчості.
16 Традиційна культура · “Художників цікавить фольклорна тематика, у якій вирує прагнення жити на щасливій землі”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Фантазії з емоцій і думок

Валентина ЄФРЕМОВА, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України На початку ХХІ століття “Новітній арт!текстиль України” набув нових форм свого розвитку. Саме це підтвердила виставка де! коративно!ужиткового мистецтва, яку влаштува! ла українська секція Міжнародної організації АІСІ. Майстри тканин знову привабили глядачів розмаїттям своїх творінь, сповнених яскравих об! разно!пластичних ідей, неповторних стилістич! них рішень. 90 творів різ! ної спрямованості прик! расили Музей сучасного мистецтва України. У виставці взяли участь 32 майстри художнього ткацтва з 10 міст на! шої держави. Витоки художнього текстилю сягають глибокої давнини. Відо! мо, що до пряль і ткаль ставилися з особливою повагою, бо вважа! лося, що це ремесло сповнене магічних ритуалів. Згадаймо мі! фологію: богиня Пенелопа під час ткання була наділена здібнос! тями зупиняти час. Вважалося, що стежки ниток, візерунки, вуз! лики здатні впливати на долю людини. Досить нагадати про сповнений особливої семан! тики весільний рушник, який і сьогодні в надзвичайній по! шані. У різні часи ткацтво пере! живало складні трансформа! ції. Нарешті ми стали свідка! ми прекрасних метаморфоз, які перетворили декоративно! ужиткові твори у живописні. Справді, сучасні технології, використання різних фактур, образно пластичні інсталяції, розмай декоративних елемен! тів розширили художньо!сти! лістичний діапазон виробів із ткацтва. Магічну кольорову гаму вип! ромінюють гобелени народної художниці України Л. Жоголь. Майстриня знаходить таку паліт! ру й композиційну побудову, що її твори перетворюються на бага! топланові картини, про що свід! чить представлена композиція “Жито цвіте”. Приваблює життєдайний твір “Зустріч сонця” Л. Борисенко з Києва. Привертає увагу квітко! вий орнамент на верхній площи! ні гобелена, у його конструктив! ному рішенні відчувається подих історії. Радують око ви! шукані твори з Дре! вом життя, польо! вими квітами, хліб! ними полями, по! дихом гір Карпат, різнотрав’ям Поліс! ся, Задніпров’я. Квітковий розмай палає на диптиху “Мальви” Н. Греко! вої з Харкова, ро! мантичним настро! єм сповнений гобе! лен “Квітка ди! тинства” М. Фізер із Черкас. А панно “Тополя” О. Моро! за з Києва приваб! лює своєю філіг! ранною технікою, яка співзвучна живопису. Радість випромінює композиція О. Ковача з Херсона “Сонячний день”. До серця при! падає історія “З життя грушки”, яку створила О. Риботницька зі Львова. Багатьом творам притаманні пошуки творчого самовира! ження. Такими є го! белени М. Базак і Г. Вершиніної, інста! ляції Б. Губаля, Т. Мялковської, Л. Бі! лик, Г. Дюговської, асамбляжі А. Жмай! ло й О. Маріно. Оригінальні тех! ніки використані у вишитих панно, сповнених символі! ки та філософських асоціацій. Такою ба! гатогранністю в и р і з н я ю т ь с я твори О. Мороз, І. Шостак!Орло! вої, О. Куца!Ча! пенко, В. Ганке! вич, О. Сухо! дольської. Тетяна Кисе! льова розкрила свої мрії в колажі “Час розваг”. Ве! личезний простір наповнюється об’ємним дійс! твом із лялькови! ми обличчями, птахами в мере! живі дерев, квітковими акцента! ми. Фантазія художниці не має межі, вона використовує апліка! ції, плетення, декоративну фур! нітуру, різноманітні тканини, ме! талеві блискавки тощо. Сміливо експериментує О. Парута!Вітрук у гобелені “Пора осіннього птаха”. Поєднання різ! них фактур (вовна, бавовна, льон) і технік ручного ткацтва ро! бить твір новітнім у технічному вирішенні та привабливим за емоційним станом. Куратори виставки заслуже! ний діяч мистецтв України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Зоя Чегусова та худож! П П ЕЕ Р Р ЕЕ Д Д П П Л Л А А ТТ А А — — 22 00 11 22 ВВааррттііссттьь ппееррееддппллааттии ((зз ддооссттааввккооюю іі ппоошшттооввииммии ввииттррааттааммии))::
16 Традиційна культура · “Художників цікавить фольклорна тематика, у якій вирує прагнення жити на щасливій землі”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р. Ш е ф – р е д а к т о р Поштовий індекс — 30617, сторінка 68 в “Каталозі” ннаа 11 ммііссяяццьь 9 грн 37 коп. ннаа 33 ммііссяяцціі 27 грн 51 коп. ннаа ппііввррооккуу 53 грн 37 коп.
16 Традиційна культура · “Художників цікавить фольклорна тематика, у якій вирує прагнення жити на щасливій землі”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

АНОНС

Го л о в н и й р е д а к т о р Любов ГОЛОТА Р е д к о л е г і я Любов ГОЛОТА (голова), Ярема ГОЯН, Павло МОВЧАН, Олександр ПОНОМАРІВ, Іван ЮЩУК Заступники головного редактора Петро АНТОНЕНКО 279-49-47, Євген БУКЕТ 279-39-55 Заступник головного редактора з виробничих питань Наталія СКРИННИК 278-01-30 (тел/факс)
16 Традиційна культура · “Художників цікавить фольклорна тематика, у якій вирує прагнення жити на щасливій землі”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Ви — зі “Словом Просвіти”, бо це — Ваша газета!

Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів. Редакція не завжди поділяє погляди своїх авторів. При використанні наших публікацій посилання на “Слово Просвіти” обов’язкове. І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617 Відповідальний секретар Ірина ШЕВЧУК Відділ просвітянської роботи Надія КИР’ЯН 270-55-57 Відділ культури Микола ЦИМБАЛЮК 279-49-47 Відділ коректури Тетяна ЩЕРБАК Ірина СТЕЛЬМАХ 278-63-69 Комп’ютерна верстка Ірина ШЕВЧУК, Олег БЕССЬКИЙ 278-63-69 Кореспондент Уляна ВОЛІКОВСЬКА Черговий редактор Петро АНТОНЕНКО Бухгалтерія 279-41-46 Адреса редакції: вул. Хрещатик, 10-Б, м. Київ, 01001 E-mail: slovo_prosvity@ukr.net http://slovoprosvity.org http://prosvitanews.org.ua Наклад у липні — 18 800 Листування з читачами — тільки на сторінках газети. 1 2 0 2 8 Видрукувано з готових фотоформ у ТОВ “Поліграфцентр” у середу. Павло МОВЧАН 4 820095 780016
Емблема «Просвіта»Просвітянин